Вы хотите сказать, что ПР идет на такие жертвы ради светлого будущего Украины, а не для самосохранения.
Ссылку можно ? Возможно. А что там страшного было ? Поиск рулит. Лужков - мэр столицы РФ, Затулин - депутат ГосДумы РФ. Проводили агитационные митинги в Украине. По суду, цивилизованно. Обсуждается в соотв. топе. Молдавия - не Украина. "Недвумысленно на Одескую область зарятся" - ссылку... Президент - тоже "какой-то политик", как и мэр, как и представитель правящей партии...
Предчувствие широкой коалиции ("Украинская правда", Украина) Мустафа Найем, "Радует, что и "регионалы", и БЮТовцы понимают, что "Большой договор", если не разрушает демократические основы, то хотя бы представляет угрозу для них. В случае избрания президента в парламенте такая категория как "народ" и "избиратель" как минимум на пять лет становятся эфемерными. - Но вы знаете, в последнее время народ и так мало что решал, - размышляла вслух Анна Герман. - На что они влияли, идя на выборы? Что, становилось лучше? А так есть возможность преодолеть кризис." http://www.inosmi.ru/translation/249568.html Президента в Украине будет избирать парламент, в случает обеднения ПР и БЮТ?
Я вообще не переубеждать вас пытаюсь,а просто интерисуюсь что же к России такое отношение,может дело в другом?
сильно сомневаюсь история одного движения Цитата: 18 сентября 1914 г. генерал-губернаторство издает Циркуляр, в котором предписывалось закрыть все украинские и польские образовательные учреждения. В государственных учреждениях и церквях запрещалось использование украинского языка. Отдельный приказ от 30 сентября 1914 г. накладывал запрет на продажу украинских книг в магазинах, более того, как свидетельствует полковник Мезенцев, за нарушение этого запрета полагался штраф в 3 000 руб. или трехмесячное заключение. Существуют также свидетельства, что конфискованные украинские книги подлежали сожжению в специальном месте. Ревизии были подданы музеи, часть экспонатов была вывезена в Петербург и Москву (так потом вели себя гитлеровцы в Киеве, но здесь-то речь шла о вроде бы "братских" народах). За 1914 г., т.е. за сентябрь-декабрь было всего проведено только в Львове 1200 арестов, 1000 обысков, при этом 578 чел. было выслано в Сибирь, из них 12 священников. А всего через киевские тюрьмы по этапу в Сибирь, согласно данным Н. Полонской-Василенко, прошло 12 тыс. чел. И это было только начало, а масштабы репрессий уже сравнялись с австрийскими. Греко-католические епархии ликвидировались, вместо них организовывались православные – всего насильственно было переведено в подчинение РПЦ 200 епархий (господа "украинологи" часто поднимают крик о том, что на Западной Украине якобы насильственно отнимают храмы у православных, а вот как вы это назовете?). Ликвидирована была Львовская духовная семинария, митрополит А. Шептицкий и ректор духовной семинарии о. Й. Босян были арестованы и высланы в монастырскую тюрьму в Суздале. 7 мая 1915 г. граф Бобринский издает беспрецедентный указ, согласно которому все мужчины в возрасте от 18 до 50 лет подлежат отправке на строительство оборонных сооружений, или переселению на другие территории Российской Империи, в случае отказа их ждал этап в Сибирь. Граф Бобринский приказом от 2 июня 1915 г., подтвердил что все мужское население возрастом от 18 до 50 лет, кроме евреев, подлежит выселению в отдаленные области Российской Империи. При этом предписывалось с собой брать семью, домашнюю утварь, скот и коней. А уже 20 июня (поскольку народ начал активно сопротивляться) еще больше ужесточил меры, предписав войскам всеми возможными способами побуждать население к отходу вместе с российскими войсками. На практике это делалось весьма простым способом – село сжигалось, а жителей по железной дороге отправляли прямиком за Урал. Были созданы переселенческие лагеря в Люблине, Хелме, Ковеле и Луцке ("Талергоф" вы хорошо помните, господа "украинологи", а вот как вы назовете эти лагеря?) И завершилось это возмутительным для того времени взятием заложников перед отступлением из Львова общим числом 700 чел. Среди них были послы в парламент, банкиры, судьи, адвокаты, в основном – интеллигенция. Произошло это 9 июня 1915 г. Именно это ужаснувшийся деяниям своей же страны П. Милюков и назвал "европейским скандалом", потому что только российская армия додумалась до взятия заложников, что ныне всеми безоговорочно считается актом терроризма. В 1915 г. армия Российской Империи повела себя как какие-нибудь ливанские террористы, отступая и прикрываясь мирными жителями. Малоросы-украинцы от Путина-Деникина так если вы заметили их тут никто не героизирует. Люди соскучились по правде. Когда она стала открываться в связи с развитием информатизации, открытости многих источников, росвласть почувствовала что что-то не так. И Зоя был не Зоя, и 26 бакинских комиссаров не было, да и бандеровцы (если раскрыть картину в целом), воевали не "за Гитлера". Не стыковки с "генеральной линией" происходят все чаще и в Кремле это чувствуют. Вот поэтому появляются преследования на законодательном уровне.
И что?В чем я должна была убедиться?То есть новообразованные современные государства буду отвечать за деятельность всех,кто что-то творил на их территориях.Давайте ненавидеть Германию и не важно что государство другое ,было значит было ,будем ненавидеть на генетическом уровне.просто так.Исходя из истории моей семьи у меня еще однастрана должна во врагах числиться,точнее даже не одна.У меня генетические нарушения?Ну нет у меня к ним ненависти
Вот из слов Черновола: http://unian.net/rus/news/news-318667.html А дальше напрашивается только два варианта. Там и другие интересные комментарии.
да они-то тут причем? росвласть.....этим все сказано... чем вызвала инфляцию и подорожание основных групп товаров на 25% политики не могут быть наглыми или лживыми. Есть система. От коррупции не возможно избавиться чистками. Очередная "чистка рядов" приводит к еще большей диктатуре и авторитаризму. Когда кто-то из политиков говорит: я вас избавлю от коррупции на все уровнях", мне становится страшно, потому что сразу возникает вопрос: с чьей помощью? С помощью таких же функционеров, которые просто придут на смену. "Неконституционный" бунт поддержала Европа? Вы хотите сказать что лидеры всех европейских государств пособники переворотов? а кто и где такое говорил? не понял о чем вы, но никто никого не оправдывал: Вітовський Дмитро (Ярослав) Дмитрович (7 липня 1919, м. Рожнятів Івано-Франківської обл. — після 5 лютого 1947 р.). Псевдо—«Андрієнко», «Зміюка». Батько В. — військовий міністр ЗУНР полковник Д. Вітовський. Закінчив гімназію в м. Вільнюсі (1937). До червня 1939 навчався на географічному ф—ті Львівського ун—ту. З лютого 1940 р. — курсант Першого авіаційного училища (м. Енгельс, Російська Федерація), з березня 1941 відбував службу офіцером 273—ї спеціальній ескадрильї. З початком війни залишився у Львові, де перебував у відпустці, працював на господарських посадах у лісництві митрополита А. Шептицького. З листопада 1943 р. комендант ВПЖ 4-го Військового округу УПА. У листопаді 1944 — травні 1945 рр. комендант ВПЖ УПА у Станіславської області. З травня 1945 р. — командир 24—го тактичного відтинку УПА «Маківка». Військовим трибуналом Київського гарнізону засуджений до вищої міри покарання. Не реабілітований. Пришляк Євген Степанович (13 грудня 1913, м. Миколаїв Львівської обл. — 3 грудня 1987, там само). З родини землевласника, власника цементного заводу. Псевдоніми — «Чорнота», «Яре-ма». До ОУН вступив у 1929 р., будучи учнем школи. Закінчив Торговельну школу у Львові (1930). Уберез-ні 1936 р. засуджений до 6 років позбавлення волі. Учасник Похідних груп ОУН (1941 — 1942). У грудні 1942 р. арештований німцями, викуплений з львівської в'язниці. Комен-дант боївки референтури СБ Дрогобицького обласного проводу, від початку 1945 р. — референт СБ Самбірського окружного, з вересня 1945 р. — Дрогобицького обласного, з початку 1947 р. — Городоцького окружного проводів. З початку 1949 р. — референт СБ Львівського крайового про-воду, а з травня 1951 р. — його керівник. Дружина П. — Наталія Гавикович, ухилилася від спроб МДБ використати В для виводу чоловіка з підпілля й загинула в бою з оперативно-військовою групою. Брат, Ярослав, референт СБ Львівського обласного проводу, В еміграції — один з лідерів української громади Бельгії. 22 січня 1952 у с. Лани Щирецького р—ну Львівської обл. у неприто-мному стані був захоплений і 12 листопада 1952 р. засуджений до смерті із заміною на 25 років ув'язнення. Відбув 11 років у Володимирській в'язниці та 14 років — у таборах. Брав участь в акціях протесту в Пермському таборі № 35. Звільнився 25 січня 1977 р. Одружився на Євгенії Рудик. Не реабілітований. Янішевський Степан Павлович (17.09. 1914, с. Витвиця Бо-лехівського р-ну Станіславської обл. — 29.11. 1951, м. Рівне). 3 селян. Псевдо — «Далекий», «Богослов», «Тома», «Юрій». Закінчив гімназію у Перемишлі (1935). Навчався у Станіславській духовній семінарії, на вчительських курсах. Викладав історію у школах. Член ОУН з 1941. У 1941-1943 — заступник начальника української поліції у Вінниці. З березня 1943 — референт СБ округа УПА «Північ», т.в.о команду¬вача округа «Заграва» (квітень — серпень). Поручик УПА. Референт СБ крайового проводу «Одеса» у 1944-1946. На знак протесту про¬ти масових «чисток» у лавах підпілля 5 грудня 1945 створив опози¬ційний крайовий провід. У міжусобних сутичках загинуло понад 120 бойовиків ОУН. 25 серпня 1948 Судом ОУН засуджений до «смерт¬ної кари без права реабілітації». 28 серпня 1951 військовим трибуналом Прикарпатського ВО засуджений до розстрілу. Не реабілітований. Луцький Олександр Андрійович (1910, с. Боднарів Калуського р-ну Івано-Франків, обл. — 13.11.1946, Київ) — діяч руху українських націоналістів та УПА. Псевдо: Довбня, Богун, Марко, Беркут, Бог¬дан, Андрієнко, Клименко, Боднар. Походив з селянської родини. Закінчив Станіславську гімназію (1932), під час навчання у якій стає членом ОУН (1930). Служив у польській армії (1932-33). У 1933 стає керівником організаційної референтури Станіславської окружної екзекутиви ОУН. У вересні 1933 — поч. 1938 відбував ув'язнення через причетність до підготовки терактів проти представників поль. влади. У берез¬ні — листопаді 1940 очолював Станіславський обл. провід ОУН, вів роботу із створення підпільної мережі з підготовки антирад. повстан¬ня у регіоні. Повернувся за кордон, один з організаторів укр. частини «Нахтїгаль» («Легіон ім. Є.Коновальця») гітлерівської армії, керівник мобілізаційного відділу Проводу ОУН(Б). Учасник II Збору ОУН у Кракові (березень 1941). З кін. 1941 до поч. 1943 командував взводом у 201 поліційному батальйоні СС в Біларусії, обер-лейтенент. Заступник військового референта Проводу ОУН. За ініціативою Л. та за наказом Головного військового штабу УПАвід 15 липня 1943 починається створення Української народної самооборони (УНС) у Карпатах, а Л. стає її командиром. УНС (на серпень 1943 — 5-6 тис. бійців) вела бої з рад. партизанами С.Ковпака, німцями, загонами Армії Крайо¬вої. У грудні 1943 на її базі сформовано групу УПА «Захід» («Захід-Карпати»), якою Л. командував до поч. вересня 1944. Член Проводу ОУН(Б) з жовтня 1943 до березня 1944. У травні — червні 1944 ареш¬товувався гестапо. Захоплений співробітниками НКДБ УРСР разом з дружиною — під¬пільницею ОУН Юлією Луцькою (засуджена до 10 років позбавлення волі 10 серпня 1946). Вироком трибуналу військ МВС Українського округу від 10 серпня 1946 засуджений до вищої міри покарання, страчений. Не реабілітований. ОХРИМОВИЧ Василь Степанович (псевд. — «Павелко», «Пи-лип», «Філософ», «Охало», «Бард», «Грузин»; 1914, с.Дачків Вели-ко-Барків. р-ну Тернопілььскої обл. — 18.05. 1954, Київ). З родини священика. Приєднався до руху ОУН учнем Тернопільської гімназії. Засуджений польською владою до 10 років позбавлення волі (1935) за співучасть у вбивстві Б. Перацького (1934). Звільнений під час ні¬мецько-польської війни 1939. Закінчив юридичний, ф-т Берлінського ун-ту (1940). Підчас розколу в ОУН (1939—1940) став на бік С. Банде¬ри. Працював у канцелярії Військового штабу ОУН(б), навчався на курсах підготовки командного складу. З початком війни очолив Тер¬нопільський обласний провід ОУН(б), призначений окупантами воє¬водою Тернопільської обл. Співробітничав з гестапо. 1942 був одним із керівників школи підготовки підпільних кадрів ОУН для роботи у східних, обл. України. Учасник 2-ї та 3-ї (лютий 1943) Конференцій ОУН. 20 травня 1951 закинутий з групою нелегалів ОУН на ЗУЗ з метою збору розвідувальної інформації та схилення керівників під¬пілля до визнання ЗП УГВР репрезентантом збройного руху опору в Україні перед іноземними колами. 6 жовтня 1952 затриманий органа¬ми держбезпеки. За вироком військового трибуналу 18 травня 1954 р. розстріляний. Не реабілітований.
Где их не героизируют?В Украине? в Одессе говорят: не смешите мои тапки.Лично для меня люди ,которые в трудные времена для своей земли,объединяются с врагами не важно под какими предлогами,однозначно подонки.Но как факт истории ему быть .Как и многие другие герои современной Украины..но я готова признать их в пределах ЗУ,которая должна ризнать право на историю и других областей.Я понятно излагаю? В любом случае мне очень приятно и интересно с Вами общаться :rose: Как говорят ваши любимые американцы: ничего личного,только бизнес
Вашими бы устами Они сами создают себе на ровном месте проблемы А почему? За последние полгода у него рейтинг вырос на 8%, в то время как у Янука -5%, ЮВТ -4% А если Тягнибок выступит на Красной площади? Вы хотите присоединится к Румынии?