Якось у дорозі раговорилася з жіночкою пенсійного віку, вона виявилась позашлюбною дочкою з дуже незвичайною історією батьків: Одружений чоловік завів коханку, у них народилась дитина. У законної дружини дітей не було, чоловік не знав як вчинити, чесно розказав усе жінці. Вона зрозуміла, пробачила і відпускала його на вихідні до коханки з дитиною, передавала чоловіком ласощі і подарунки для дитини. Коли чоловік захворів обі жінки разом його виходжували, але він помер. А жінка і коханка почали жити разом, підтримуючи одна другу і згадуючи цього чоловіка як найбільше кохання свого життя. А у дівчинки замість батька з мамою було дві мами І це було ще за радянських часів, коли й мови не могло бути про щось подібне... Але життя цікава штука, часом робить такі повороти, що й не придумаш.
Я рахую що коханка повинна бути заміжня і молода, а якщо ще є достатньо грошей і у неї погано виходить з вагітністю від свого чоловіка , то це тільки на користь як їм так і суспільству.
ага... і молода і грошовита і файна, а з вагітністю не виходить... прям джек-пот... ---------- Додано в 10:03 ---------- Попередній допис був написаний в 09:56 ---------- У 82 мало що може зачепити... з власного досвіду...
Ну, з тим, що заслужила, я однозначно погоджуюсь. У кожному випадку заслужила. Але "міра покарання" мала б бути відповідною до обставин. А щодо коханки - то я прихильник жорстокого "зібратись з духом і кинути".
Дитина ні в чому не винна - це як первоначальне. Як Ви вважаєте, яке буде мати відчуття дитина, коли знатиме, що її батько десь живе з іншими дітьми, а вона не може тільки тому, що "так сі стало"? Бо тато був на передок слабий, а мама так вирішила - з одруженим гульнути, чи не гульнути, але закохалась, і "так сі стало" - то вже без різниці? Чи не краще дати можливість мамі знайти порядного чоловіка, а дитині - справжнього батька?
А де такі можливості дають? Привикне. А хто винен? І той, хто винен, у чому власне винен? А чи треба тут категорія вини взагалі? Я вважаю, що категорія вини тут недоречна в принципі. Ніхто нікого не покарає, нікому ніякої сатисфакції не буде. Сталося, що сталося. Для людей, котрі живуть принципами дуже далекого минулого, це привід для страждання, для того, щоб когось винити і на когось обижатися. Сучасний світогляд дуже суперечливий. Зрада це зло і зрада це не зло. Все відносно. Але що ж? Що є, то є. ---------- Додано в 20:59 ---------- Попередній допис був написаний в 20:56 ---------- Це не мені рішати — кому який тато потрібен.
Зплодитель може таку можливість дати, якщо забереться з їхнього життя зі всіма манелями і не буде нагадувати про себе. Звичайно. Але навіщо? Вище написано. Залежить від того, як хто сприймає важкість життя без батька.
Якщо Ви знаєте, як відкинути стереотипи, навчіть мене. Можна? Вам не сподобалось слово, яке процитували? А мені не сподобалось слово "граматна". Воно пишеться зазвичай через о.
Та тому, що це жива людина, котра буде страждати, сумувати, терпіти, або ж сприйме таку модель як норму, і створить ще одну напівсім’ю.
В протилежному випадку теж буде страждати, сумувати і терпіти. Це не доведено. Схиляюсь до думки, що вона сприйме найпоширенішу в суспільстві модель і створить ще одну нормальну сучасну сім'ю.