Похорон і поминки

Старокостянтинівський район Хмельницької області, ритуальні страви поминок: капусняк (або борщ) і варений горох (пюре). Це обов'язкові страви - на початку поминання. Далі подається - хто що може (і хоче).
Мені здається, що регіональні ритуальні страви мають своїм корінням ще дохристиянські традиції, які впліталися в християнство так саме, як обряд щедрування у календар церковних святок.

А ще там після того як люди приходять з цвинтаря, кожному тричі зливають водою на руки (думаю, таким чином "важку" енергетику цвинтаря змивають).

 

Так і є.
Я вже писала колись. Що у церкві - те християнське, що удома - дохристиянське:
похорон - поминки, шлюб - весілля, хрещення - хрестини.

А ще пильнують, аби яка відьма з-під покійника ніц не потягла...

 

ага, особливо шнурки, якими звязують мешти мерцю....

 

і завязки з бороди...

 

А що то таке?
Чи ви про те, що підв"язують, аби рот не відкривався?

 

Ага..
крадут...якась пошесть...

 

а що вони потім з тим роблять?
бо мені останнім часом під поріг як не підкидають, то підливають...
але то:shutup:

 

Поминки - традиція ще з язичницьких часів. Померлим віддавали останню шану. Якщо дивитися на сучасну ситуацію, то я за те, щоб родина після похорону зібралася разом і згадала померлого, але я проти того, коли на поминки ведуть всіх, хто був на похороні, перетворюють це на пиятику. Знаю, що на одному похороні вже навіть "многая літа" співали, має бути найближча родина. Люди сумують за померлим, а тут ще треба стіл накрити і всім догодити, напоїти і нагодувати. Одна річ, коли помирає стара бабця чи дідусь - це природньо, а інша, коли трагічно гине молода людина, а рідні ще мусять готувати поминки. Особливо це у селах виражено - спробуй не приготуй - доброзичливці всі кістки перемиють.

 

э також такі традиції по селах, що рідні не мають готувати на поминки... мають прийти друзі, знайомі, сусіди і самі все зробити...
а мені стало цікаво чи може померла людина за оті 40 днів вплинути якось на своїх близьких, їх життя...?

 

Похорон без поминок - не похорон, а траурна процесія. Якщо все робитиміть ті, кого Ви перечислили, то поминки відбудуться ще до похорону.

Може. Залежно від того які стосунки були в них при житті.

 

дякую за інфо... а є якісь відомості про це?

 

Псалтирь 6: 6 ибо в смерти нет памятования о Тебе: во гробе кто будет славить Тебя?
Псалтирь 29: 10 `что пользы в крови моей, когда я сойду в могилу? будет ли прах славить Тебя? будет ли возвещать истину Твою?
Псалтирь 145: 2 Буду восхвалять Господа, доколе жив; буду петь Богу моему, доколе есмь. 3 Не надейтесь на князей, на сына человеческого, в котором нет спасения. 4 Выходит дух его, и он возвращается в землю свою: в тот день исчезают [все] помышления его.
Екклесиаст 9: 5 Живые знают, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уже нет им воздаяния, потому что и память о них предана забвению, 6 и любовь их и ненависть их и ревность их уже исчезли, и нет им более части во веки ни в чем, что делается под солнцем. 10 Все, что может рука твоя делать, по силам де-лай; потому что в могиле, куда ты пойдешь, нет ни работы, ни размышления, ни знания, ни мудрости.
Даниил 12: 2 И многие из спящих в прахе земли пробудятся, одни для жиз-ни вечной, другие на вечное поругание и посрамление. 13 А ты иди к твоему концу и упокоишься, и восстанешь для получения твоего жребия в конце дней.
От Иоанна 11: 11 Сказав это, говорит им потом: Лазарь, друг наш, уснул; но Я иду разбудить его. 13 Иисус говорил о смерти его, а они думали, что Он говорит о сне обыкновенном. 14 Тогда Иисус сказал им прямо: Лазарь умер;

Деяния 7: 60 И, преклонив колени, воскликнул громким голосом: Господи! не вмени им греха сего. И, сказав сие, почил («уснул», Новая Иерусалимская Библия, англ.).

розгляньте ці вірші і зробіть висновок чи може померла людина впливати на живих?

 

ви це можете пдтвердити цитатами з Біблії?

Мені завжди здавалось що християнином є та людина яка застосовує християнські принципи в усіх аспектах життя. Згідно того що пишете ви більшість є напівхристиянами напів язичниками, причому останнього значно більше

 

Це книжники та фарисесії не включили в Біблію.

 

я питаюсь не загалом за померлих, а про перші 40 днів...
по-друге, я швидше зроблю висновок на основі того, що відчуваю, аніж на вирваних із тексту висловах, через які і висновку робити неможна, бо невідомо з чого вон починались і чим закінчувались...

 

я вказав звідки взяті цитати - прибажанні можете перечитати розділи книг з яких вони узяті а також знайти коментарі. Хоча на мій погляд наведені цитати дають відповідь на поставлені вами запитання. Згідно Біблії людина після смерті не існує і не може впливати на живих людей, так само родичі не можуть вплинути на те чи буде людина воскрешена чи ні.

Почуття можуть обманювати, Біблія натомість дає чітку відповідь напитання

По вашому Біблії довіряти не можна?

 

Як на мене, то робити висновки на основі самих відчуттів в даній ситуації є дуже небезпечно... Я би не ризикував...

Ви, напевне, мали на увазі що не існує фізично...???
Чи що Ви мали на увазі???

 

Євреї не вірили у безсмертя душі. Згідно Біблії людина після смерті потрапляє до шеолу- загальної могили людства з якго може бути воскрешенаю.Але там людина не може мислити відчувати щось чи стражадати.

 

Тобто, по-Вашому, вмирає і тіло і душа??
Але, як на мене, це трохи не збігається з розповіддю Ісуса про багача і Лазаря:

Лук.16:23-24 І, терплячи муки в аду,
звів він (багач) очі свої, та й побачив здаля
Авраама та Лазаря на лоні його.
3. І він закричав та
сказав: Змилуйся, отче Аврааме,
надо мною, і пошли мені Лазаря,
нехай умочить у воду кінця свого
пальця, і мого язика прохолодить,
бо я мучуся в полум'ї цім!...??

 

Ця розповідь по суті є притчею в які Ісус використав образи зрозумілі дляі в євреїв.
Фактично вона нічого не говорить про життя після смерті

http://www.biblestudy.ru/info/4006.shtml

. Притча о богаче и Лазаре. Хотя многие используют это описание (Луки 16,19-31) для поддержки того, что нечестивые после смерти отправляются в Гадес, большинство читателей забывают, что этот текст - всего лишь притча, а не описание реальных событий.

Если бы это было учением о будущей жизни, тогда все праведники отправляются "на лоно Авраамово" после смерти (стих 22), а попавшие в ад будут всегда видимы тем, кто находится на небе (стих 26), и к тому же эти обе группы могут общаться и разговаривать через пропасть, разделяющую их (стих 24). Но практически все богословы отвергают подобные заявления.

В действительности, когда Христос пересказывал это описание, он обращался к фарисеям (см. стих 14). Используя один из хорошо известных им сюжетов (почти каждая деталь присутствует в книге еврейского историка Иосифа Флавия Проповедь Иосифа Грекам об Аде, стр. 637,638 в ПСС Иосифа Флавия, Kregel 1960, Michigan, которая была написана вскоре после времени Христа), Христос указывал, что только в этой жизни мы можем определить нашу будущую участь. Для человеческой расы не будет второй возможности.

Он использовал популярную фарисейскую историю, чтобы преподать важный урок фарисеям. Но детали этой истории настолько противоречат остальному учению Христа (см. Матф. 13,36-40), что никто не может обвинять Его в поддержке деталей самой притчи.

Так щскільки людина не має душу а є душею.