Повертайтеся, ми сумуємо!!!...

Нема що іншого робити дорослим бабам і хлопам, як тільки "вумні" пости на кілька абзаців строчити, і то лиш тільки для того, щоб прочитали їх на скору руку такі ж віртуальні "хворумляни", і прожили ті повідомлення максимум до перегортування теми на іншу сторінку.
Замість того, щоб тут одне перед одним розумника корчити і на монітор шкіритись, погуляти би вийшли, або дітей в кіно зводили. Здалися вам ті елефи, острови і дідько його зна ще які аднакласнікі.)

 

Ну фсьо... Пропав...
Лідер(к)и часто народ масою звуть.

 

Коли ми з Марусею реєструвалися, то реєстрація була проста: лист із кодом приходив на мейл і все. А після нас зробили ще й підтвердження адміна.

 

О власне. Я би там навіть не думала писати, якби не зачепили питання, яке для мене є дуже особистим та інтимним. Для певних осіб ніц нема святого. Однак вони й тут не показувалися особливо вихованими. І Шевченка не знають, і простих правил етикету. Трудно. Але недаремно в назві та "кака".

Острів не має ніякого відношення до обговорюваного питання. Острів був задуманий і створений окремо й геть не як відщеплення. Там не обговорювали ЛФ-у й не починали теми словами "така тема є на ЛФ/ДП". Там не ображали поза плечі користувачів ЛФ чи ДП, не обговорювали дій адміністратора та модерів, як то було і є на всіх відщепенських. Просто Острів допомагав створювати пупер і саме за ним багато людей і пішли туди, бо ЛФ він покинув (зі своїх дуже особистих причин).

Ой миху, ви вибачте, але той запрошений явно не перейшов перевірки, навіть не знаю, як би то пом'якше сказати на що. Як на мене, таких служителів краще не знати ніколи в житті. І на форумах їм тим більше не місце. І ціле щастя, що більше не приходить на ЛФ.

Думала не писати, але напишу.
Той пан почав мені висилати тексти й казати "починайте тему" або "постіть як допис". А чого то моїми руками має таке робитися? Він написав, він нехай і пише. Я відмовила. Далі в спілкуванні людина почала взагалі дуже дивно поводитися: просити телефон, зустрічі. Коли я відмовила, мене спочатку намагалися переконати, перейшли "на ти" без мого дозволу, писали, що от я не знаю, що саме він мені потрібен, а коли я заперечила й сказала (аж надто чемно), що я щаслива в тому й з тим, з ким є, на мене посипалися такі прокльони та погрози, що мені то в голові не вкладалося. Яким чином така жовч із медовістю поєднується - не уявляю.
А ще варто згадати про те, з чого той пан почав у спілкуванні з Олею. То теж було просто шедеврально хамське й, не побоюся цього слова, навіжене. А тоді що? А тоді прохання викинути профіль, аби він зареєструвався ще раз і виглядав біло й пухнасто. Тобто людина ще й не вміє за свої слова та вчинки відповідати.
Може, варто таки вважати з тим, кого запрошуєте?

 

То медовість? А не слиз?

 

Про що далі можна говорити? Левандівко, а бути просто ЛЮДИНОЮ важко? Ви отримуєте задоволення від приниження людей та хамства?
Миху, не пояснюйте, не псуйте собі настрій. Це об стінку горохом!

 

Я не про того пана, я про стиль спілкування Левандівки. Невже він не рзуміє, що все г...... яке він пише людям вертається Господом бумерангом, на нього на сім"ю.
Я завжди боялась образити людину(так мене виховали), і такий самиій приклад даю своїй дитині. Не раз хочеться наговорити людині гадостей, але стримуюсь і сина вчу, бо хочу щоб він виріс культурною, вихованою і толерантною ЛЮДИНОЮ!
Не знаю як когось, а мене дуже розтроюють такі дописи Левандівки, навіть якщо не до мене відносяться, довго від них відходжу. Саме тому я зареєстрована тут з 2007 року, а дописів мало. Не хочеться потім забувати ту образу, нізащо!!!

 

Так то ж розуміти треба, що є купа нюансів, непомітних для загалу. Зате висновки стріляти - всі майстри.

---------- Додано в 16:48 ---------- Попередній допис був написаний в 16:46 ----------

То Вам так здається.

 

Угу, дійсно.

А прощати вчите?
До речі, Бог не карає людину, не має потреби.

 

Не здається, Вам би вже стільки наговорила, совість та виховання не дозволяють.

 

Я спосіб знаю.
Лопатою почніть розгрібати сміття (толерантно скажу ) , і скоро, навіть не будете запарюватися, тою ж лопатою лайнюків від себе будете відганяти.

 

А Ви хочете сказати, що я когось образила?

Обов"язково вчу, але якщо людина з першого разу не зрозуміла, що я пробачила, вдруге я просто перестаю з нею спілкуватись.
Коли одна людина весь час тобі псує настрій, а ти весь час прощаєш, то це не прощення, це самоприниження!

---------- Додано в 16:57 ---------- Попередній допис був написаний в 16:55 ----------

Більше схиляюсь не спілкуватись з такими людьми!

 

Одна людина? Весь час?
- Самоприниження! Адназначна! (сама придумала, сама принизилася)

 

А такого як, Кара Божа, ви не знаєте? А я впевнена, що Бог карає, точно як і винагороджує людину за добрі діла.

 

О! І з тим помочніком Миха відбулося саме це - більше не "спілкується", 0,5 кг хлорки на чистку ПП пішло..

 

Бачите, дуже часто є так, що коли ми людям вказуємо на їхні помилки, ми самі уподібнюємося тому, на що нарікаємо.
Цікаво, а те, як про мене написали на "какаві", вас також зачепило? Чи то риса вибіркова?

 

Прощавайте!