вони і не починались, бо навіть такий прихільник тіх реформ як ти, не зміг пояснити в чому іх сенс. то казочка для тіх хто віре в фінансово/єкономічний геній пр та тігіпка. не вважай себе самим вумным, багато хто знає про той закон.
Безумовно не факт. Я про паспорти ніколи і не кажу. Вони самі це явище (пьяне рило) узагальнили, дали назву та поширили світом, щоб людство не заморачувалось, не зациклювалось на документальному, бюрократичному моменті проблеми. І назвали вони це явище "московський мір". Я нічого не маю проти виключень.
Я нічого не маю проти класичної московської мови. Навіть проти витонченого, доречного моментами мату. але всьому є свої межі. Межі розумного та межі перетнувши які починається зворотній процес від захоплення до відверто ворожого ставлення. У московство як відомо з почутяям міри достатності та взагалі будь якими почуттями завжди були проблеми. п.с. Прокопа не чипайте.
Витягнула з вашого послання тільки оцей маленький фрагмент, про нього пізніше, щодо останнього, що написали, - серйозних заперечень немає, в деяких "напрямках" ми з вами созники. (Здивувало?) Я ж продовжу про себе, використовуючи вашу "метафорику". Я люблю своїх батьків і свою родину і у злагоді, і у незлагоді (трапляється), завжди і назавжди, а от щодо України - інколи в розпачах говорю собі "І чому тобі не пощастило народитись, наприклад, іспанкою?!" І не через ковбасу (наша таки смачніша) чи природні красоти, а через "там, де два українці, там три гетьмани." Виходиш з Бориспіля і починається - свої б'ть своїх, на всіх рівнях, від супермаркета до парламента. Диво сталося на Майдані. Але дух Майдану розвіявся. І не зпрацьовує ані історичний досвід, ані почуття самозахисту. Сьогодняшна ситуація нагадує осінь 2004 - бути чи не бути - і замість того, щоб об'єднати усіх, хто проти бандюків, на Острові "идёт охота, идёт охота..." на своїх, і чим щиріший патріот, тим швидше він бігає по форуму (а це модель суспільства) з какашкомєтатєлєм. Людям, які не толерують гідність інших і не вірять у гідність інших, ніколи не стати народом, тому ваш "радикалізм" - це звичайнісіньке полювання на відьм, котре в сьогоняшній ситуаціїї процює на регіоналів, а патріотизм на генетично-інстинктивному рівні був креативним до періоду творення націй, в 21.ст це абсолютний анахронізм. Навіть з урахування особливостей історії України, головним ворогом якої в боротьбі за незалежність завжди була і залишається Росія. (
Юру Луценка, конечно, все воспринимали, как русского... Хорошую заваруху он по пьяни устроил в аэропорту Франкфурта.. Министр внутренних дел незалэжной Украины нажрался, как свинья, и устроил баталию с немецкими полицейскими! Ясен пень, что на это только русский способен!
Хм не нравится - не слушай, хошешь услышать немецкую речь в сочетании с пьяным немецким рылом, прокатись по восточным курортам, а в азиатских странах еще и с местными малолетками обеих полов, непьющая, высоконравственная, просвещенная европа, хм.
Ні не здивувало. Бо по іншому і бути не молго і не може. І я це знаю точно. Повторюсь за Прокопом. Це ті реп"яхи від московства. Це саме московський трьохсьот річний вплив. Це плоди окупації. Три гетьмани там де присутня матеріальна спокуса, яка за болтними уявленнями неспівставимо вища за морально-духовний зміст. московство від монголів цей урок усвідомило чітко. Саме завдяки цьому усвідомленню і почався підйом московства і занепад тих кого вони ненавиділи та ненавидять. Саме тут радикалізм і є тією рятівною пігулкою, від московськой зарази. Спробую відповісти дещо відсторонено. Знаєте чому Еліка вперлась наче віслючка стосовно принципового ігнорування української мови? Вона зробила вибір. І він не на користь української. розумієте, коли хтось робить вибір не на користь а навпаки - він автоматично переміщується на протилежний берег (уявний). Коли дівчина робить вибір серед двух кандидатів у чоловіки, вона обирає одного на все життя і автоматично рве стосунки з іншим. Маю на увазі стосунки які існують поміж рідних людей. вона для цього другого вже ніколи не буде рідною. Навіть як що вона збереже з ним добрі стосунки, він все одне ніколи не буде її родиною. Що тут незрозумілого? Багатожонство Україні та українцям не притаманне. А у неї вибір був. І вона його зробила.То тепер нехай не шкодує. п.с. Ще нікому не вдавалось усидіти однією дупою на двох стільцях. Навіть самою чарівною дупкою. Бо стільці рано чи пізно розійдуться в різні боки.
Отстраненно не получилось. Иначе не было бы эпитета "наче віслючка" И игнорирует она не украинский язык, а Вашу манеру общения, Ваше желание контролировать всех и вся, навешивать ярлыки, оскорблять не брезгуя никакими силовыми методами вплодь до танцев на гробах родителей Ваших оппонентов. Вы ни в гош не ставите слабых, но и ненавидите сильных. Вы прекрасно осведомлены, что Элика общается на известном украинском форме только по украински, но... "ты виноват уж тем, что хочется мне кушать" ps: не сочтите за наезд с моей стороны на Вас, Вы такой, какой есть или хотите казаться. Просто ненавижу, когда сворой едят одного, это моя ахилесова пята, буду защищать даже своего противника, если он один проти всех. pps: Имхо, если с Отстрова всё же уйдут Элика, Баярд и Улл опять же имхо, не то что в разделе политики, а везде будет полный штиль. Произойдет то, что произошло с теософским разделом, там активисты так боролись за чистоту рядов, что в итоге от наступившей скуки сами же его и забросили. Так что берегите своих оппонентов, их терпение может неожиданно закончиться и тогда даже поругаться будет не с кем.
Хорошо написала пани Milena: "Людям, які не толерують гідність інших і не вірять у гідність інших, ніколи не стати народом..." От себя могу добавить - и их государство обречено на развал, и у таких людей нет будущего...
Я могу вести дискуссию с оппонентами.. Это даже приятно - приводить свои аргументы против его аргументов, в таких совместных спорах рождается истина... В лучшем случае - истина.. Но, по крайней мере может родиться взаимопонимание... В грызне и оскорблениях ничего родиться не может.. Те, кто пытаются "силой" или матом "победить" своих оппонентов, со 100%-ой вероятностью ничего не добьются.. Это от бессилия, от неумения найти аргументы и применить их в дискуссии с оппонентом, прибегают к ругани и оскорблениям.. Это демонстрирует бессилие и слабость позиций стороны, прибегающей к этим приёмам.. Лично у меня вызывает отвращение и гадливость эта грызня пауков в банке... Со мной можно дискутировать, меня нельзя таким образом "победить". Вы тогда начнёте грызть друг друга, и найдёте объект для ненависти. Люди всегда могут договориться и найти общий язык. Стая всегда сгрызает слабейших... Что в конечном счёте приводит стаю к самоуничтожению.. На Украине эта история повторялась всегда. Дураки никогда не учатся на ошибках.
Так, віслючка, і я це майже довів. Гаразд. Як що вона так шалено обурена моїми переліченими вами якостями та прихильностями, то мабуть таки сконцентрувала весь свій гнів саме на мені. Але ж вона чхає на всих хто дописує українською мовою.А серед них переважна більшість політкоректних, толерантних і т.п. позитивних людей. а вона чхає і на них лише тому що вони дописують ненависною їй мовою? Думаєте я помиляюсь? аж ніяк. Спробуйте щзнайти хоч один дпис цієї віслючки зроблений українською у відповідь на український. Не знайдете. А занєте чому? Бо віслючка, вона і в африці віслючка. Або вона в такий спосіб зробила вибір проти українства з його мовою на користь московства з його язіком.Третього не дано. І насамкінець. Все сказане вище про Еліку один в один стосується і вас. Ви дві віслючки в одній упряжці. Або дві ідейні московки язікаті. Третього не дано. Ви знаєте що я син 100 річної повії та 102 річного алкоголіка? Ні? Не хзнаєте? Так знайте. Можна свій варіант? Я не в грош не ставлю ідіотів, брехунів та фальшивих постатей. Сильні вони чи слабкі - мені байдуже. Я також прекрасно поінформований, що ми зараз з Вами та елікой дописуєм на не менш відомом, не менш українському форумі ніж той про який ви говорите. Але наприклад я ,та інші наші люди, дописують українською рівнозначно як там так і тут. Чи ви важаєте цей форум не українським та маловідомим? Тоді це інша розмова. Вас коли небудь сворою їли? Мене їли. І нічого, живий і здоровий. Навіть зміцнішав. але я також завжди встану на захист самого огидного к.ацапа, як що він буде битий організовано та ще й за участю адмінресурсу. Ніхто нікуди не піде. Трошк подують щочки та й заспокояться. Це форумні гладіатори. а вони просто так не уходять. Вірніше вони майже ніколи не уходять.
Меня не удивляет, что Вы шляетесь по злачным местам. Малолеток какого пола предпочитаете? Мальчиков, как Путин?
Та цэ нэ про тэбэ, шановный пан! Не видволикайся, займайся своею справою. Цэ нэ про тэбэ та не для тэбэ.. Цэ такэ- поэзия!
Категорический императив - (нем. kategorischer Imperativ, от лат. imperativus — повелительный) — понятие, введённое Кантом в рамках его концепции автономной этики и призванное объединить идею о независимости нравственных принципов от внешней среды с идеей о единстве этих принципов. Понятие категорического императива было сформулировано И. Кантом в его труде «Основы метафизики нравственности» (1785). Человек по Канту есть высшая ценность. У каждого человека есть свое достоинство. Он оберегает свое достоинство. Но он должен понимать, что достоинство другого человека есть, следовательно, тоже высшая ценность. Человек обладает свободой выбора поступка. Поступки людей оцениваются с позиций категорий добра и зла. Есть ли во внешнем мире образец, эталон добра? Есть ли конкретная личность как носитель этого эталона? Нет такой личности. Но почему же мы имеем представление о добре и зле? Это понятие нам дано свыше. Наше нравственное сознание неизбежно приходит к выводу, что есть Бог как символ нравственного идеала. Исходя из этих двух положений (человек есть высшая ценность, а Бог есть символ нравственного идеала), Кант формулирует свой нравственный закон, который должен регулировать нравственные отношения между людьми. «Поступай так, чтобы максима твоей воли в любое время могла стать принципом всеобщего законодательства». ---Ну и як, шановный пан - навчывся хвилософии?
