Послух батькам: до якої міри?

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ви ше всі згадаєте мене, через років 15-20.... ой згадаєте.....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Миху, кожного року будемо згадувати і сміятися.
Я в 15 заміж не хотіла. Ані в 16. Моя мама вийшла в 21. І якби ви вчилися в університеті зі самими дівками, як то є на філології, то би чули, як між собою дівчата говорять.
У нас була одна, що вийшла заміж у 17. Ми того ніяк не могли зрозуміти. Завжди всі говорили, що не раніше, ніж після 3 курсу. Потім знову посували.
Миху, підуть ваші дівчата до університету, то будете ви згадувати цю розмову.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Послух батькам має бути до до повноліття.
далі вже може бути тільки здорова дисскусія серед дорослих людей.
хоча це не означає, що дитина до повноліття не має право голосу, просто в глобальних питаннях має ще дослухатися батьків.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Котрого з трьох?
Коли паспорт дадуть в 16, коли виповниться 18, чи в 21?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

смійтесі-смійтесі....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Та і в 21 вітри гуляють в голові.
Послух мусить бути. І дискусія мусить бути, взаємоповажна. В любому віці.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Ситуація:
Жінці 60. Пішла на уродини зі своїм чоловіком до своїх друзів. Вернулася о 22. Тато її сварить, що вона не вернулася до 21, а вона оправдовується, чому так затрималася.
Нормально?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Нормально.
Татові у його 80 можна дозволити вибрики, і віджартуватися.
Нє?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ситуація: жінці 99 років, вона пішла на День народження до хресної, вернулася пізно і тато їй вляв за то... нормально?

Додано через 35 секунд
звідси мораль: слухай батьків і житимеш довго!

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Нормально.
Він же турбується...
Нє?

Та й нема проблем татові на мобілку тиркнути: "Як чуєшся, татку? Я тут на файній забаві..."

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Ну так... але його можна буде зрозуміти тоді, коли самому стукне 120 років.... а зараз - то лише здогвдки.... не більше...

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Та там ні краплі жартів. І то так було постійно.
Тільки перше мама всіх так тримала, а як вона померла, то тато.
Я щось не бачу в тому нормальності.

Може, тому, що в моїй родині таких прикладів ніколи не було.

Додано через 38 секунд

Миху, ваші ситуації з вашої голови.
А я описую ситуації, свідком яких була.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ото я розумію тато!

Додано через 2 хвилини

а я шо? заперечую? хіба я казав - нє?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

А що, в хату не пускав? Лупив?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Ми, коли жили зі свекрами 2 тижні, то теж нам мама щовечора о 22 казала "діти, пізня година, лягайте спати". На що ми лише здивовано переглядалися. Якщо нам нагадували, котра година, ще раз, ми говорили, що ще не втомилися, що дякуємо.

Коли ми йшли на весілля чи іншу забаву, моя мама питала, чи ми не забули ключі, тільки й того. Натомість інша мама вимагала повного звіту і йшла на конфлікт, якщо звіту не було.

Додано через 2 хвилини

Кричав у передпокої.
Я тоді сиділа в тих людей, аби він сам не був.
Поки крики не скінчилися, сиділа і чекала в кімнаті, аби могти піти додому.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Але в них ТАК ЗАВЕДЕНО. Це їхня хата, їхній "монастир".
Не подобається - виходь "з-під обстрілу", будуй хату з лободи. Але батьків у батьківській хаті мусиш слухати.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

а мо то була тої жінки хата, і вона взяла тата до себе жити...

Але бачите ви допускаєте думку про те що можна вийти з під обстрілу і побудувати свою хату, а дехто і такої думки не допускається.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Жінки? Чи її чоловіка?
Бо якщо чоловіка, то там чоловік господар...
Нє?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

А ми з ними не жили. Тільки 2 тижні. Поки ремонт робили у моїх.
Я описала ситуацію, що була, коли ми жили у моїх.
Найбільше моя мама страждала. Її будили телефонними дзвінками серед ночі, аби спитати, чи ми ще не вернулися.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Тю...
А виключити слабо було?
Моя мама не повстидалася відшити нічний передзвін тещі.