Послух батькам: до якої міри?

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

але ж ми говоримо про загальні речі, а не про винятки, нє?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

якщо про загальні, то в загальному так і є - батьки, вони відповідають.
взагальному є такий період в житті дитини, коли вона ще не дитина, але ще не доросла... вітру багато ще....важкий перод....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ага, є такий період
який проходить легко якщо є взаємодовіра і взаєморозуміння
але стосунки сформовані ще задовго до того періоду
і батьки, які не заслужили довіри від дітей потім не можуть собі з ними ради дати
ще й дивуються чого діти такі "погані" виросли
а хто виростив, перепрошую?
а батьки мають таких дітей яких заслуговують, імхо

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

безперечно, то є випрбування для батьків ()знаю з власного досвіду і треба відповідально до того ставитися, щоб не втратити довіру....

Додано через 1 хвилину
знаєте Гелено, чим мої дописи відрізняються від моїх?

Додано через 2 хвилини
ви, очевидно мали досвід один, а я маю два.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

аби втратити щось треба його мати спочатку

мої від ваших?

навіть одного досвіду досить аби знати що саме псує стосунки батьків і дітей і чому думка батьків не є для дітей авторитетною

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Вік значення не має. Послух повинен бути двохсторонньо-рівноправний.
Якщо батьки радять щось по ділу і набагато краще ніж я думаю, я готовий їх слухатись. Іноді вони і до моєї думки прислуховуються так як і я прислуховуюсь іноді до думки свого сина. Тут лише питання, хто мислить раціональніше...

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

в даному випадку має значення, щоб судити з точки зору батьків, треба бути ним...., інакше ви того не зрозумієте....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

знаєте, Миху, я і через 25 років не зрозумію, чого моя мама сміялася з мене малої як мене щось боліло або казала відчепитися від неї
я їй кілька раз поскаржилася і до нині більше не скаржуся
певно так зміцнюється довіра до батьків?
певно так поводяться батьки розумні і люблячі?
а по-моєму така реакція мами сприймається дитиною дуже болісно і принизливо, а довіра зникає як ранковий туман
чого я не можу зрозуміти? що таке батьківська мудрість? що дитину треба часом вислухати і розрадити, що як дитина довірила щось мамі, то треба берегти ту довіру, а щоби дитина довіряла, то треба аби відчувала мамине-татове розуміння і співпереживання, що треба розуміти, що речі смішні чи байдужі дорослим для маленької дитини дуже важливі і сприймаються нею інакше? що як мама регулярно буде плювати дитині в душу, то стане чужою людиною для дитини?
того я не розумію? може тепер мені треба послухати від мами поради як внука виховувати?
чи гріх чи два, але мама не та людина, яку я послухаю в цьому питанні

п.с. те саме стосується грошей, особистого життя і багато іншого - не слухаю і не буду, бо нема що слухати

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

а як то знати?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

а голова нащо? аби їсти?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Я завжди прислухаюся до думки своїх батьків... Я тисячу разів переконувалась, що якщо я хочу по-одному, а мама радить по-іншому всеодно на її виходить, заради впертості я ніколи не буду перти проти думки батьків, всетаки вони життя прожили і мають досвід в багатьох речах, щоб не ставати на граблі краще батьківську пораду послухати.
Звичайно, коли я стала самостійною, маю свою сім'ю, я зауважила, що й ставлення батьків до мене змінилося як до дорослої людини, вони вже не наполягають на чомусь чого я не дуже хочу, радяться зі мною. А це для мене надзвичайно важливо, і це відчуття мені дуже подобається.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Якщо батьки постійно розчищають дорогу дитині, забираючи каміння з-під її ніг, то тим самим дають їй зрозуміти, що вона сама ні на що не здатна. Така дитина завжди буде шукати собі опору у житті, бо не навчена бути самостійною.
Якщо навпаки приділяти мало часу або ж ігнорувати потребами дитини, то виросте або Попелюшка або ж депресивна людина, що в’яне як рослина, яка ніколи не знала ні світла сонця, ні прохолоди води.

Батьки зобов’язані відчувати міру у всьому і більше довіряти дітям.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Миху, я думала, що ви реаліст. А ви, як виявилося, ідеаліст.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Як недавно сказали мої батьки, ми маємо таких дітей, яких виховали, і нема на кого скаржитись...
Так що наскільки дитина дослухається ( не люблю поняття "слухатись") до батьків, залежить тільки від батьків, а саме від того, що вони говорять і гловне ЯК вони це говорять.

І, товаріщі, не плутайте Божий дар з яєшнєю, де повага, а де послух, як говорять в Одесі "это две большие разницы"!

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Те саме й психологія говорить. Кожна дія батьків викливає або взаємодію, або протидію. Дуже добре бачу то на своєму малому. Особливо тому, що у нас із чоловіком підходи різні.
У мене - демократичний, у чоловіка - авторитарний. У результаті, дитина слухає мене спокійно, без спротиву, а з чоловіком у них постійно якісь конфронтації. Найважче у тому всьому те, що малого не жалію, якщо дістане, відправляю жалітися до того, від кого дістав. Раз дістав, значить заслужив. Важко вдавати, що мені байдуже.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Чия голова? Якщо голова ваша буде вирішувати - корисна порада/не корисна, то нащо вам поради? якщо ви й так остаточне рішення приймаєте?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

На жаль, своїх дітей я не маю, тому наразі суджу більше з боку самої дитини, тобто мене. У нас зараз ремонт ( ну і як розумієте, не за свої гроші ми його робимо, фінансують мої батьки), то як тільки почали, у батьків було дуже багато зауважень. Треба віддати їм неалежне - ніколи не діяли за принципом "хто платить, той і замовляє музику", за що їм велииике дякую, але все ж були спроби типу "я старше, я краще знаю". І от коли були такі фрази, або розмова велась таким тоном, то навіть слухати не хотілося, всередині бурлило і протестувало усе. А коли розмови велися дорадчим і консультаційним тоном, то усі ці непогодження нормально обговорювали 9не без емоцій, але нормально). І було дуууже багато слушних порад, яких ми послухалися, а були і ті, що відкинули, і батьки їх прийняли, не погодилися, але прийняли та визнали такими, що мають право на життя.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Миху, ви і самі знаєте, нащо питаєте?
поради допомагають розглянути ситуацію з різних сторін, щоб прийняти правильне рішення

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Йой, щось у вас все так наївно... А ви кажете, аби вас слухати. Тоді життя ОЙ як поб"є, якщо так наївно на світ дивитися.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Думаєте не било? Воно всіх бє, кого любить