Послух батькам: до якої міри?

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ДЕ?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

а після певного віку у жінок зявяється і інший послух...
"...любов, вірність і послух подружній"

якось з першого посту вийшло дуже негативне значення слова послух. Не думаю, що мої батьки чи я як мама маю на меті змушувати дитину робити страшні вчинки, які принижуватимуть її...
Послух це ж не є тиранія?!

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Ну, мені власне йшлося про розрізнення "послуху" й "авторитаризму".

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Мих, з вами виходить так - мір чітаю, войно пропускаю!

Доречі, у нас тут неодноразово священники наголошують що з гунцвудів і непослухів часто виростають великі люди. А ви не забувайте що ті хто без докорів і нарікань виконують волю старшого, навіть якщо з нею не погоджуються в результаті можуть вирости на вбивцю чи бандиту.
Он хоча б недавний випадок з хлопцем який постріляв дітей в університеті в Чикаґо - він був відмінним сином і учнем. Про нього ніхто нічого поганого сказати не міг. А результат?

Тому давайте не будемо що он я з висоти дорослого польоту...

Хотіла вам розказати історію про одного священника якого я дуже люблю і поважаю, але це буде офф топ.

Додано через 3 хвилини

Аж ніяк не тиранія... Та навіть послух подружній не є повне підпорядкування чоловіковій волі. Але про це дуже часто і густо забувають як чоловіки так і батьки.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Миху, мене батьки контролювали, контролюють і будуть контролювати жорстко до чиєїсь смерті, але, я навчилась з-під того контролю вислизгувати, тобто навчилась брехати, викручуватись. Не тому, що я була погана дитина, а тому, що контроль був тотальним і постійним, такого нікому не бажаю. Вибору я не мала ніколи. І зараз, бачачи своїх батьків не більше як два місяці в році, я за ними не сумую, не хочу, щоб вони до мене приїхали, бо крім допомоги вони мені привезуть той тотальний контроль, за якин я не скучила. Вважаєте, це норма? Ви на таке сподіваєтесь від своїх дітей?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Mariya, шкода що так у вас є. Але як каже один священник, тим що ви не спілкуєтесь з батьками (не так часто) ви уникаєте нагоди до гріха. А це краще, бо батьки для вас як збудник до крутійства і брехні.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ну це правильно, не хочу воювати....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Як на мене, то неможливо увесь час слухатися батьків. Адже тоді не будеш мати власної думки, ти не зможеш подорослішати. А коли батьків не стане під рукою? Що тоді? Затопчуть...
Але поради ніколи і в ніякому разі не зашкодить.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

OFF TOP:
Хто розуміє ангєльську дуже раджу цю станцію
http://www.ewtn.com/

Особливо FR. CORAPI, MOTHER ANGELICA LIVE CLASSICS, LIVE WITH FATHER GROESCHEL. Дуже раджу. Багато можна почерпнути.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Добре, а тепер давайте поговоримо по-серйозному. Що таке батьківство? Батьківство - є Божий дар. І коли ми говоримо про батьківство, то воно має свій початок у Бога-Отця, який є першим нашим Батьком. Якщо ми з тим є згідні, тоді ми є його діти. І з цього моменту, після тієї думки є дві основоположні речі. Перше, Бог, нам, як своїм дітям дає свобідну волю, згідні? Згідні! Проте ми є погані діти, коли ми будемо говорити: "я все одно зроблю по-своєму". Потім, звичайно ми, зробивши по-своєму, ми, що робимо? Оправдуємо себе, оправдуємо наші вчинки, але то вже від теми. Ми маємо свобідну волю, але ми не знаємо як тією волею скористатися і робимо багато помилок, не слухаючи батьків. Друге, Батьківство Бога є взірцем для нашого батьківства, а крім того ми повинні памятати, що Боже батьківство здійснюється через нас, коли ми є батьками, тобто ми виконуємо роль батьківства, що Бог на нас поклав. Зрештою, ми відповідаємо за ту нашу, покладену місію, а тому не вмішуватись у виховання наших дітей - то є нехтування своїх обовязків.
Тобто, з однієї сторони, ми подібно до Бога, маємо давати волю дітям, але одночас - впливати на них і виховувати. То що до батьків і батьківства.
А тепер, щодо дітей. Ясно, що діти мають свою логіку, сучасні діти досить розвинуті, вони розумні, але у них немає досвіду життя і то є обєктивний факт. Діти, навіть ті, котрі стали недавно батьками, думають як діти, бо ще вчора вони "вирвалися" з батьківської опіки (так вони думають). Часто діти думають, що вони вже є повністю самостійні і що їм непотрібні батьківські науки, чи підказки... - брехня. Дійде, коли батько помре, або сам станеш його віку. Жорстоко, але справедливо, скажу я вам. Взагалі, про послух можна відкрити окрему гілку на гілці філософія та релігія. У християнстві, скажу я вам, все будується на тому слові, не на бунті, не на сварці, не на рабстві. Доречі, хтось тут між послух і рабство ставив знак рівності. Ні, дорогенькі мої, то є різні речі, послух, на відміну від рабства - не є насилля. Якщо ви не досягнете, не опануєте отой послух, по відношенню до старших, до батьків, то духовно ви тупцюватимете на місці. Скажіть, як любити ближнього, не маючи у собі послуху?
Справа не в тому, що от старший - значить розумніший, справа в тому, що людина, яка на 20-25 років молодша не може судити з позиції людини 50 років, чому? Тому, що ця людина там не була на автобусній зупинці під назвою "50". То є обєктивна ситуація і з нею хоч-не-хоч тре змиритися. Воно так є. Я не раз в тому переконався сам на своєму житті. Зверніть увагу на прикладі Олі. З моменту, коли їй мама радила стати зубним лікарем і до часу, коли вона зрозуміла, що таки тре було, минуло років 25.... Олі теж у той час здавалося, що мама не правА і через рік-два у неї думка не змінилася.... треба було 25 років, щоб то зрозуміти. Може то й були Божі слова, передані через Оліну маму, але, як більшість молодих людей думає, я вже самостійна(ий), я сам, я зможу... От після тих слів ми, як правило, залишаємося ... вірніше відкидаємо Божу волю і робимо по-своєму. З слів "Я"... "сам"..., знаєте, у житті всі проблеми починаються... гарантовано і перевірено....Така-от моя думка....

Додано через 6 хвилин

звичайно, коли батьків нестане, ви не зможете їх слухати.... але повірте, тоді захочете.

Додано через 14 хвилин

О! А я то думаю, чому я Вас поважаю і ціную - напевно заслуга батьків.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Миху! є дуже багато тупих і обмежених людей - кажу як думаю
і ці люди є чиїмись батьками
чи виховують ці люди добре своїх дітей? чи корисні їх поради?
чи вчать правильного? та де як самі не знають того
то про що мова? є батьки які тільки психологічно калічать своїх дітей
таких батьків краще не слухати як тільки з’явиться власний розум
погодьтеся що і так буває і зовсім не рідко, на жаль
а вас послухати, то поганих батьків не буває

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Мих правий.
і щодо того, що тут надто юні дописувачі зібрались в загальній масі своїй, щоб відстоювати авторитетність та об"єктивность своєї думки

і щодо того, що стоїть міцно на засадах християнського відношення до цієї справи.

щодо моєї думки на цю тему - маму слухала до класу третього... без перебендювання.
але в мене тяжкий характер, то й мама моя була бідна. руки в неї швидко опустились, але зате вона навчилась мені довіряти. правда, забрало то їй багато нервів й часу. а скільки валер"янки було випито!...

з татом все навпаки - щоб він не сказав і тепер, я ніколи не посмію чимось його засмутити свідомо. тут і любов, і повага, й зачудування.
(шкода, що він колись так й не став мером Львова - був би ще й чудовий батько міста - господарник рідкісний)

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

А мені ця тема дала позитив тільки. Попри суперечки і чиєсь думання, що право голосу мають лише дорослі.

Поки в ліжку лежала, перебіглася по спогадах дитячих. Шукала чи маю претензії до батьків. Нарахувала аж дві.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Мих тільки забув написати чи сам батьків слухався чи ні і що з того вийшло

і Мих забуває що не всі батьки християни
і навіть не всі батьки розумні аби дітям добре радити

то ваша міра послуху?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

батьківські любов і розуміння творять чудеса
діти бачать цей світ таким, яким його показали батьки
не так навчанням як своїм прикладом
якщо стосунки дітей і батьків погані, то в тому є тільки вина батьків
і якщо діти не слухають батьків, то тому, що так батьки спроектували стосунки

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

моя мама дуже часто повторювала, що в мене ніколи не буде кращої подружки, ніж вона (правда вона це "заспівала", коли мені було років з 13, а до того часу зовсмі мене спустила була на бабусю) , але все, що я їй "як подружці" розповідала моментально перекручувалося і зводилося до того "чи ти з кимось не спала", "дивися, бо всі мужики одинакові", "дивися, бо тобі ніхто добра не бажає"...
чи не гріх дитину з таким світоглядом пускати в світ?
і до нині вона в мені душі не чає (я одна донька)
але робить все це по-своєму і якби я вчасно не почала будувати своє житт я на свій лад, незнаю що б було...
правда я все зрозуміла вже після розлучення, коли в мене був вже малий...

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ми говоримо про загальні речі, а не про вийнятки... Є батьки-алкоголіки, наркомани і т.д., але то інше питання.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Миху, відколи погані стосунки батьків і дітей стали винятком?
а в поганих стосунках батьки винні

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Гелено, я написав так, як воно би мало бути, але життя - річ спотворена. Що до другого речення, то не згоден. Не завжди батьки винні.