Послух батькам: до якої міри?

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

:D :D :D Це точно.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

то є такий тип людей (я боронь боже не узагальнюю, а просто розповідаю), що кажуть в народі "до нього балакай як до стіни"

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

о! бачу, що конкретизуєте....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Просто панові Михові хочеться в дискусії участь взяти, а сказати нічого, то й кидає загальні фрази.

Ну, бо де ж нам до вашої мудрости. :p

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Сьогодні якраз у церкві про блудного сина читали і проповідь була про це, зачіпалося питання про послух дітей... шкода, що дехто не чув... але нічо-о-о-о, ми ж розумніші, нє?

Додано через 3 хвилини

я не про себе конкретно, а про старше покоління, про батьків та дітей...

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Поки дитина ще дитина, тобто, поки не з"єднала свою долю з чоловіком, жінкою, то я думаю, що те саме. Але ще раз кажу, що то про дітей-батьків, хто керується Божими Законами в цьому світі.

Чесне слово, що не знаю таких батьків в родинах своїх рідних і близьких. І мої батьки ніколи не говорили мені, що роби так, чи так, бо ми твої батьки і тому ти маєш нас слухати! Посто просили, радили. Моя мама нераз тільки в розпачі казала: "Ну то, що ти зробиш свої пором потім і мене стосується. Ти ж мучишся і я мучуся!" І як я її зрозуміла, коли мій син мені щось виробляв і не слухався, а я ночами не могла спати, плакала і думала, як би я йому неба прихилила, щоби було все по-іншому, щоби він того не робив, що і йому життя псує і мені серце нищить.
Ой, дівчата, будете батьками дорослих дітей, то все зрозумієте! Але що ще саме найстрашніше, що, коли ми не слухаємося наших батьків дітьми, то наші діти дають нам той непослух в 10 разів більший!

П.С. Тільки не переводьте відразу на дрібниці, що я по-свому роблю, що мені їсти, як вбиратися, яку музику слухати.... Ми ж про життєво важливі речі говоримо.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Миху, у нас неділя блудного сина вже була. І проповідь була чудова. Про милосердного батька. Теж шкода, що ви не чули. Дуже християнська проповідь.
От Оля не виходить із такої позиції, як ви, тому з нею цікаво спілкуватися і то не сходить на особистості. Крім того, якщо говоримо про послух, що сходити на пошану і непошану?

Ну, воно то так, але ж дехто одружується в 30 або й 40. Як тоді бути? У мене подруга вийшла заміж у 14. От і виходить знову ж таки, що точка відліку якась ґумова.

Я батьків слухала. Мій малий мене теж слухає, якщо поблизу нема бабців-дідусів. Якщо вони з'являлися, дитина мене трактувала як повітря. Бо вони десь і виходили з такої позиції, як ото Мих, що вони старші і мудрі, а я молодша і дурна.
І попробуй тут з повагою тоді, доводиться з ігноруванням підходити і просто мовчати, що я вічно й робила до точки, коли терпець уривався.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

За то я б Вам 100000000000000000... карм додала.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

не думаю що батьків треба завжди слухати. думка, що чим людина старша тим мудріша - не для мене. а батьки часто можуть приймати розумні рішення, а такі не завжди підходящі. а шоб діти батьків слухали, то треба батькам пробувати зрозуміти дітей, ну і поважати звичайно.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Два моїх сини одружені і мають своїх дітей.
До того, що з родиною живе окремо - дзвоню дуже рідко,
лише щоб дізнатись, чи живі-здорові. Заходжу, коли є можливість,
попередньо дізнавшись, чи це їм підходить.
Якщо вони потребують спілкування зі мною, то дають про себе чути.
Так само не пхаюсь настирливо із своїми порадами до родини того сина,
з яким живемо разом. Якщо хтось хворий абощо - скажу,
як вважаю за потрібне поступити, а ви собі самі вирішуйте.
І я далеко не впевнена, що мої діти задоволені моєю поведінкою,
бо ще ніхто і ніколи всім не догодив.

Але...
Я тут стільки начиталась гордих слів про власну впертість.
Мені самій впертості не бракувало і не бракує.
Однак не раз переконалась, що впертість до добра не приводила і не приводить,
тому всіми силами душі намагаюсь тої впертості позбутись.

Ваші діти, здебільшого, ще малі, тому волієте говорити про свободу вибору
старших дітей, тобто про... власну свободу.

А з якого саме віку дозволяти дитині робити вибір?
Якщо Ваше немоля конче хоче вхопити гарячу пательню чи праску -
ви ж йому забороните, і то категорично!
Якщо трошки старша дитина, що не вміє плавати, попреться на глибоке озеро -
ви ж не будете давати їй права вибору.

Я не говорю про поступання у вуз, бо в Україні це окреме питання.
І не стверджую, що діти повинні слухати у всьому - це теж абсурд.
Але ненормальним є і те явище, що діти виростають з усвідомленням того,
що ніхто і ніколи їм наказувати не має права.
Що лише вони можуть вирішувати - робити це, чи ні.

Діти, що знають свої права, а не знають обов'язків - це аномалія.
І в житті їм потім дуже важко - бо всі довкола "погані".
Або ж батьки мусять довго-довго оберігати своїх чад від
"негативного впливу оточення" (інших дітей, вихователів, учителів,
викладачів, шефів, від невістки чи зятя, врешті-решт).
Таких батьків я надивилась стільки...
Так виховується неприязнь до інших людей, яка легко переростає у ненависть.

А пошанівок викликали і викликають ті люди, що і права свої знають,
і послухати вміють, і високі пости займають, і "не випендрюються" при цьому.

Це не загальні фрази. Для ілюстрації кожного з речень можу навести
д-у-у-у-же багато конкретних імен.

Це вже і в мене монолог вийшов :D

Але не мусите тото все читати!

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

хороший монолог. за нього вам +1.

впертість - то гординя.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ааа! я вперта)))

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

А чо ніхто (пробачте, якщо чийсь такий допис з неуважності пропустила) не пише, що попри всякі негаразди у стосунках із батьками він/вона вперто терпить?:D :D :D

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Безперечно, обов’язок батьків навчати дітей, але від того, який метод навчання батьки виберуть, такі відносини між дітьми і батьками вибудуються. Ось у мене подруга свого сина сварила і трясла як грушу за те що він ненароком перекинув горня з компотом. Зараз вона жаліється, що сини її уже не сприймають і звертаються до неї по імені.
Стільки крику і істерики жодна психіка не витримає, не те що психіка дитини.

А іноді батьки не кричать на дітей, а просто такі собі "тихі садисти", пиляють-пиляють, вип’ячують себе які вони правильні, а які їх діти неправильні. Нещасні нащадки виростають з нестійкою психікою, схильними до неврозу.

Тобто і серед батьків є подарунки нікому не побажаєш. А потім лиють сльози, які їх діти невдячні.

Люблячі батьки завжди знайдуть для дитини слова, які йдуть від серця і рідко яка дитина у такому випадку не послухається.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

На таке мовчати гріх. І тут батьки повинні впхатись, бо син може не бачити а жінка може з чемності терпіти. А таке терпіти не можна і на таке мовчати не можна.

Мих, ви дуже неправі. Я наприклад дуже хочу щоб мої діти були незалежні, самі робили свої кроки і свої помилки, а до мене приходили лише за порадою. Найгірше що я можу своїм дітям зробити, це виховати їх залежними від себе. Маму треба шанувати, але не слухатись її у всьому.
Я маму шаную але це не означає послух їй до смерті моєї чи її. Вона має право мені вказати на мої помилки, а далі вже мій вибір слухатись її чи ні. Якщо не слухатимусь, то це вже мій гріх а не її. Крапка! Тут вона мусить відступити...
А ви своїми репліками закидаєте тотальний контроль батьків над дітьми. Можете мені казати що я молоде, дурне і зелене... але ви не такі вже й старі і мудрі.

Додано через 16 хвилин

Та не думаю я так... просто що діти наші то наш відбиток, а ми б хотіли аби вони були такі... ну найкращі, і наших помилок б не допускались і неба ми їм готові прихилити.
Мої діти точно такі самі як я була малою. Вони добрі діти, хоча і збитки роблять і нераз не послухаються.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Якщо заборонити, то воно ж не навчиться, що значить гаряче. Так, я жорстока, але я даю своєму малому вибір. Хочеш, торкайся, але я попереджаю, що пече. Раз торкнувся - запам'ятав назавжди. Те саме було, коли постійно хотів попробувати мого чаю, коли лише зроблений. Все відбулося в секунди. Ошпарився страшенно, але відтоді більше до моїх горнят із чаєм не лізе. Моя сестра так само своєму малому колись сказала "хоч попробувати паску, то пробуй, але палець оближи". Нічого, навчився. Жорстоко, але повчально.

Я свому малому почала давати вибір і вчити вибирати, коли йому ще й року не було. Думаю, десь 9-10 місяців. Вибори, може, неважливі, для мене, бо прості чи навіть примітивні, але вони дуже важливі для нього. Відповідно, він сам вибирає, яку майку хоче одягнути, що хоче їсти, який мультик подивитися, куди піти гуляти. Тобто я свою дитину трактую, як людину, ще малу і так, що потребує допомоги, але вже є цілком самостійною. Так, він не може вибрати школу, в яку ходить, але ще ніколи не казав, що якась із шкіл йому не подобається чи не підійшла. Дуже свої школи і вчительок любить.

Дивний приклад, як на мене. Дитина вже в маленькому віці розуміє, що вода не є сушею. Мій малий постійно має або жилет на собі, коли на озері, або нарукавники. І чудово розуміє, що без того він плавати не буде.

+100000000000000000!

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

+ 1000!!!
я так само планую давати дитині вибір

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

якщо діти слухають батьків, тобто вас, то стануть незалежними, а якщо неслухняні, (за що тут багато голосують), то не стануть незалежні і захочуть бути при вас і тоді виявиться, що Мих був правий!

Додано через 2 хвилини

Пані Гелено, то дуже корисно, що Ви робите, бо в Україні щороку вибори, як не до парляменту, то в допутати і молода людина має бути натренована і підготовлена до житє.