Послух батькам: до якої міри?

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

крайність - не крайність, але є принципові питання і говоримо ми узагальнено, тобто ми слухаємо батьків у більшості, або не слухаємо у більшості... певно так не буває 100% не слухаємо, чи навпаки...

Додано через 2 хвилини

і як вимірюєть роками ваш досвід?

Додано через 4 хвилини

НИМА СЛІВ.

я так не думаю, навіть якщо вона вас вчила, а ви не слухали, то все одно вчила.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

у більшості - я прислухаюся до батьківських порад, але остаточне рішення приймаю самостійно. І не завжди те рішення збігається з порадою батьків. Від того ні я їх менше не шаную, ні вони мене.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Те саме у мого тата та його брата й сестри. Вони дуже слухалася, то життя мають таке пере... ой, навіть не знаю, як сказати пом'якше. Але мій тато молодець, пробачив своєму батькові усе. А я ні, не можу.

Додано через 39 секунд

То хто узагальнено говорить? Я тут якраз наголошую на РІЗНІ випадки і що універсальності не існує.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

та бачу, що нема, бо ви не відповіли на питання
відтак я на ваші відповідати не буду

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

я.

якщо ми будемо конкретно говорити, то тема буде безкінечна, але тре робити висновок, який базується не на тому, що є білі ворони, а на тому, що ворони є чорні.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

я колись злилася на маму, але тепер не злюся
вона така яка є, ніц з тим не зробиш
вона спеціально нічого поганого мені не хотіла, а просто все розуміє по своєму
я її шаную як маму, незважачи на те що практично ніколи не слухаю, хоч деколи роблю вигляд що послухала аби вона не ображалася
було би що слухати я би слухала

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

я вас розумію.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Та просто важко назвати дідом чужу людину.
І батьки різні бувають. Бувають добрі, а бувають "Іроди".

Висновок завжди один: второпність. Відколи людина вже здатна мислити й аналізувати, вона може слухати, але робити по-своєму. Тобто вислуховувати, приймати, обдумувати, але пропускати через себе і вирішувати самостійно.
І тут вже є момент такий, що тінейджери радше не здатні аналізувати чи вирішувати без шкоди для себе. Хоча, вже після першого-другого курсу таке вміння стає добре вираженим. Знову ж таки, є ті, хто дорослішає (через певні особисті обставини) набагато раніше.
Коли ж людина заводить власну сім'ю, завдання батьків є лише одне: пошанувати, відпустити і пхатися якнайменше, аби не розвалити. Чужа сім'я, то чужа сім'я для всіх, і для батьків також. Аби визнати, що дитина тепер самостійна і що вона НЕ Є ВЛАСНІСТЮ своїх батьків таки треба сміливості та мудрості.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ви неправильно зрозуміли, бо я можу, на відміну від вас, відповісти на всі питання

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

теж розумію....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

так, ви тут далі "спілкуйтесь" всі, а я по темі висловлюсь...
в 17 років у мене з мамою відбулась "серйозна розмова" - як зараз пам"ятаю - в Карпатах, посеред гір, ми гриби збирали, а вона мені каже: "Гарбузик, ти вже дівчинка не маленька. от підеш в університет - це наступний крок до самостійності. я не хочу тебе ховати за своєю спідницею. я тобі довіряю і хочу, щоб ти самостійно приймала рішення в житті. я завжди тебе буду підтримувати і як мама, в деяких питаннях направлятиму тебе, але ти - розумна дівчинка і я сподіваюсь, що виховала тебе так, що ти не будеш мене засмучувати своїми вчинками". приблизно щось таке.
відтоді так все і є. в питаннях, на яких я абсолютно не розуміюсь, вона мене дещо спрямовує. в усім іншім вирішую сама. думки наші розходяться не так вже і часто, бо по-перше, ми схожі, а по-друге, мама для мене - авторитет і я усвідомлюю, що є досвід, якого самому краще не здобувати, а повчитись від інших. коли ж наші погляди все-таки розбігаються, то мам може іноді посердитись, але згодом мириться з тим, що такий мій вибір.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

моя мама завжди мені бажала добра
за те я її люблю і шаную
але вона не розуміє, що де для мене добре, а що погано
через це я її не слухаю
в кожного по різному
більше не маю що додати до цієї теми

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

А пагаваріть? )))

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

здається вже всі все сказали, що хто хотів
а в безкінечних суперечках про одне і теж нема сенсу

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Так багато понаписували, що треба з тиждень відписувати і обстоювати свою точку зору. Тому я тільки узагальнено відповім. Не ображайтеся, кому не відповіла...

Лілю, що саме Ви мали на увазі і що хотіли почути від мене? Про що саме проповідують християнські проповідники?
До смерті має бути пошана батькам, "щоби було тобі добре на землі!" Так же ж говориться в Святому Письмі? Або в другому перекладі, "щоби бути тобі довголітнім на землі." Доречі, маю підтвердження в родині, що Бог тієї заповіді дотримується. Донька не шанувала свою маму. Хоч і мама була "не подарок". Але так то неприємно було нам, родині, спостерігати і нефайно було робити зауваження, бо людина була старша. І померла, недоживши навіть до Біблійного віку. То для мене такий урок, що як би чи мама, чи тато були неправі, я стараюся, щоби мої діти ніколи не бачили виборювання моєї правоти до батьків.
ЧиВи мали на увазі, що на шлюбі завжди проповідники дають наставлення, щоби батьки не пхалися вже в сім"ї своїх одружених дітей? То тут я 100% з цим згідна. І мої батьки ніколи не пхалися. Ніколи не настроювали мене проти чоловіка. Не підтримували розлучення. Навпаки, як я приходила і плакалася, то мама говорила, що "терпи!а ти як думала, що в сім"ї живеться?" І я не пхаюся до своїх. Одне тільки попередила свого сина, що якби до свого старого взявся, жінку ображав, чи до церкви перестав ходити - от тоді впхнуся! Але ще не доводилося.

Ліоно, мене якраз батьки і не заставили. Бо інакше я би про це і не писала. Мама тільки радила, просила. І ніколи істерик мені не влаштовували. Пустили робити, як знаєш. Тільки я сама про все шкодую.Бо бачу, що якби послухала, то все би було по-іншому....

Додано через 5 хвилин

Вже відповіла. В таке ні мама, ні я ніколи не пхаємося.

Додано через 20 хвилин

Гелено, а я от тільки зараз зрозуміла, чого ми так не можемо одні одних зрозуміти в цій дискусії. Тільки ніхто не ображайтеся, що я скажу. Я себе зовсім ні в чому не несу! Просто ми росли в зовсім в різних родинах і нас зовсім по-іншому виховували. Мої батьки і тепер я є практикуючими християнами і вони, і я зараз несемо своїх дітей в молитвах перед Богом щоденно. просимо мудрості в Бога, як їх виховувати. І Бог і моїм батькам, і мені дає Свою Мудрість, що дітям радити, як їх виховувати. Тому всі їхні поради були і є майже 100% правильними. І те, що я все своїм дітям раджу, то аж сама часом дивуюся ну невже я така мудра, що могла таке своєму синові так радити?! А то не моя мудрість, не мамина, а Божа! От і вся різниця! Ще раз перепрошую, як когось зачепила.
Просто хочу призвати всіх форумчан: молімося за свох дітей! Просімо в Бога мудрості, як їх виховувати і відпаде в нас 99% всіх проблем, про які ми говорили. От і все!

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Маю дуже гарний приклад свого колишнього чоловіка: його батько розпланував усе його життя наперед по роках чи навіть місяцях - де вчитися, коли женитися, з ким женитися (має бути вихована, з порядної родини молода,щоби з неї можна було щось зліпити), але тут промахнулися - ніц ліпити не вдавалося...
і тут пішло-поїхало: невістка погана (бо їхні плани порушує), тра її позбуватися - всюди розповідати, що лінива, мордата ще й гуляща (з малою дитиною на хуторі, куди вони мене запхали) ось так.
досягли свого - ми розлучилися.
вони далі будують свої плани, а їх синок пахне нафталіном і спивається потихеньку...

Додано через 1 хвилину
Батькам має бути пошанівок і любов
але не сліпий послух...

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

а зміст? зараз ви й так мене зрозумієте, а через років 25 і без мене все зрозумієте....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Олю, послух і повага - це те саме???
Я ж написала, що повага має бути до смерті!
Інша справа, що батьки зловживають, перекручуючи слова про послух на свій лад, аби діти їм до смерті мало не поклонялися. А батьки не боги, навіть якщо вони хочуть такими бути для своїх дітей.

Оце і мала на увазі. Дуже дякую.
Таки справді жінка мудріша.

Олю, +100000000000000000000000000!!!!

Додано через 1 хвилину

Миху, вам би Олину мудрість, з вами би дискусія була дуже цікава. Ви й справді не відповідаєте на питання, а кидаєте загальні фрази. Вибачте за відвертість.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Нині:
Миху, вам би Олину мудрість, з вами би дискусія була дуже цікава. Ви й справді не відповідаєте на питання, а кидаєте загальні фрази. Вибачте за відвертість.

Вчора:
Цитата:
Допис від Liliyah Romanova
Я властиво сподівалася почути від Олі те, що завжди чула від християнських проповідників, але не почула. Шкода.


Наші думки міняються за день, а шо буде за 20 років?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Миху, так, але ж із тим, що Оля сказала, я погодилася, тому й питалася її, нащо писати речі ОЧЕВИДНО ПРАВИЛЬНІ.
Єдине в чому я дорікнула, то в узагальненні. І пані Оля дуже правильно написала за різницю виховання.

У разі, якби ви тих моїх слів не помітили, то повторю.

І ще й читаєте та бачите лише те, що хочете і що вам зручніше.
От тому дискусія з вами не дискусія, а якісь монологи.