Послух батькам: до якої міри?

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Мене дивує інше. Чи аж так треба конче почати захищатися тим, хто старший? Бо воно виглядає так, що найкращий захист - це напад.

А ви свободу зі свавіллям не плутаєте?

Олю, але ж ви узагальнюєте.
Моя мама хотіла на медицину, але батьки сказали, аби шукала щось інше. То от вона на філології. І мене туди само хотіла. Зрештоб, вона мені таку любов привила до того, стільки я всіляких олімпіяд та конкурсів перейшла... Проте сьогодні світ інший до всього. Я тут вже стільки різних робіт робила, які відношення не мають до філології. Але от що дала мені саме слов'янська, на яку я так рвалася, то це порив до мов, наполегливість. І де би я була зараз без знання мови? Чи були би в мене якісь перспективи?
От моя мама може жаліти, що батьки не мали грошей, аби вона на медицину поступила, але ж не докірне їм в тому, бо це в корені безглуздо. Не батьки ж нам життя будуть, а ми самі собі. Мені ще й знання та "дриґ" до компутерів допомагає. І от моя мама постійно мені повторює, що я є типом людини, яка "сама себе робить", "революційною душею". І так, саме я будую своє життя і не шкодую.
Є стільки помилок у житті, які ми мали перейти і винеси уроки. Інша справа, які ті уроки є. Проте узагальнювати завжди неправильно. Кожен життєвий приклад є різний. Одні батьки є мудрими та бачать наперед, а інші радше є егоїстами і дбають лише про заспокоєння власних потреб.

Мені взагалі дивно, що дискусія зійшла на такі очевидно правильні речі. Але, може, й добре.
Мені йшлося про щось більш приземлене та буденне.
От мені просто цікаво щодо ваших двох старших.
От один одружений, живе окремо. Чи дзвоните ви йому щоранку, аби сказати, ЯК і в ЩО має вбратися? Чи дзвоните його жінці, аби сказати, ЩО вона має йому приготувати їсти? ЧИ кажете їм, які речі мають купувати з одягу чи їди, а які ні?
Те, про що ви пишете, це логічні речі, які мусять бути, бо порада старших завжди цінна і порадитися завжди треба з кимось третім.
Я натомість говорила про авторитарність та "послуг", як слушно помилився Мих. Коли батьки трактують дітей до кінця життя як 12-літніх.

Додано через 6 хвилин

Ні, то не професія, то вроджене. У нас кілька поколінь вчителів, проте на мені, думаю, обірветься, хоч мої батьки й переконані, що я в тому собі чудово даю раду. Та даю, діти люблять, підхід є, але не моє воно. Я собі багато в чому раду дам. Як на мене, то це ще радянське мислення. Одна освіта, одна професія на все життя. Мені дуже подобається те, як є у Європі, в тій же Північній Америці. Переходиш різні рівні, розумієш різних людей, маєш повагу до кожної професії. В Україні ж воно якось так усе з надривом, зверхністю. Виліз на гору і вже маю право пісяти з гори на інших. А повага до особи в суспільстві починається із поваги до особи в сім'ї. ДВОСТОРОННЬОЇ, при тому.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

не плутає. просто, щоб шось говорити про щось, треба там бути. Я був у точці 40 років, але не був у 60. Як можна розуміти те, чого ніколи не пробував? А цінності міняються, преорітети розкладаються по-новому і погляд інший. Зустрів одного знайомого, йому поза 60, він каже: хто не має внуків, той не знає шо то таке батьківство і я думаю, що напевно воно так і є, хоча я не пробував і поки не буду в тому стані, я того не зрозумію, бо то зовсім інші відчуття

Додано через 31 секунду

не спорю....

Додано через 2 хвилини
і ще... шана неможлива без послуху, хоча послух можливий без шани.

Додано через 3 хвилини

Ну це я взагалі не розумію до чого це.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Я про те, що воно має бути двостороннє.
А от щодо дідусів та бабусь, то я ще поки користі не помітила. Цілковито з ними погоджуюся, що вони є для того, аби дитину псувати.

Миху, а як вам слова про те, аби не дратувати дітей? Мене в перші роки після народження малого дуже дратували. Найцікавіше, що негативні наслідки для мого малого чомусь були саме із мого послуху. Коли я нарешті тріпнулася і сказала, що досить із мене слухати все, що мені кажуть, тоді все нормалізувалося. І справа не в тому, що кожен зі своїми порадами приходить, а в тому, що кожна порада єдиноправильна, а мама дитина дурна та зелена і нічого не знає. Отака зневага та зверхність батьків і болить найбільше.

Додано через 1 хвилину

Та не завжди. То просто спосіб обламувати молодших.
А от Христа малого в храмі слухали.
Шкода, що в Україні нема жидівських принципів виховання.
От за що люблю свою бабуся, то це за те, що хоч до мами вона авторитарна, то до мене ні. І ми одна від одної вчимося.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Як це неможлива??? :eek: Звідки такі висновки? Я, може, і молодша за Вас, але життєвого досвіду вже трохи набралася... І той досвід доводить протилежне - шана МОЖЛИВА без послуху. Це абсолютно різні речі, часто ніяк не пов"язані між собою.
Знаєте, то мені нагадує підхід деяких батьків до маленьких дітей. Аби домогтися послуху (а часом відвертої примхи), спекулюють на поччутях
-Ти ж маму/тата любиш, правда?
- Так, звичайно
- Значить зробиш .......те-то і те-то.....

Така схема для мене - образлива. я вже вище писала, то радше ринкові відносини

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Вже колись писала, повторю.
Слова одного вчителя.
Життя - як піраміда. З кожним роком людина стає на сходинку вищою. І правдива мудрість полягає не в тому, наскільки високо ти стоїш, а в тому чи вмієш ти зійти на сходинку нижче і подивитися з точки зору молодшої людини, нарівні. Говорення, що "ти ще до моєї сходинки не дійшов", зовсім не свідчить про розум чи досвід, а радше про невміння розуміти іншого та гордість, хоча очевидно, що досвід є, проте він нікому не послужить.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

плюс 200
поки з дому на своє не підеш то вся самостійність чистої води поза і її можна мати тільки стільки скільки батьки дадуть.Батьки для того і існують щоб використовуючи досвід власний помогти дітям ставити самостійні кроки в житті.А щодо західних стандартів у родинних відносинах то тут якраз шани мало на мій погляд-і діти вийшовши з дому про батьків просто не памятають-пару телефонних дзвінків на свята то все .Послух повинен бути тому що діти повинні зрозуміти що життя то не вічний діснейленд а тяжка праця в своїй більшості -розумова чи фізична і обовязки в першу чергу а радості і забави потім

Додано через 3 хвилини
Тут стикаються як бачу жіноча і чоловіча точка зору на виховання-жінки дивляться через призму емоцій(щоб не зобідити) а чоловіки через призму чітких принципів і правил.Але коли жінка собі з дітьми не може дати ради то завжди кличе чоловіка щоб поговорив по поважному бо тата мусять послухатись

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

тобто... "ви мені хоть тут кіл на голові тешіть, а я зроблю по своєму", але при тому я вас шаную. Своєрідна шана.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

При чому свобода до послуху? Я щось не дуже розумію.
Ну, от я на своєму вже з 20 років. Ще на третьому курсі півроку в Польщі жила, сама собі всім керувала. Батьки мені тоді дали аж 20 доларів. І то, я їм 15 додому назад привезла.
І що? Якщо я на свому, то вже можна на батьків плювати?
Я просто висловлююся проти авторитарного виховання і за виховання, де дитину поважають, як особу та людину вже з дитинства. А не, що дитина є маріонеткою чиїхось комплексів поки той хтось не помре. Це ж хворе.

Ура! Нарешті. Власне в Канаді мене дивує те, що батьки взагалі самі себе принижують. Авторитет дорослого чомусь нівелюють. Не всі, звичайно. Там вже залежить від того, в кого які корені й традиції. Але є ось цей момент, що батьки настільки хочуть бути друзями, а не батьками, що втрачають момент родинних зв'язків.

Додано через 59 секунд

Ви точно не вмієте не зажиратися. :D:D:D Чого так фарби згущуєте?

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

я вас розумію, бо я був у вашому віці, але ви мене - ніколи, бо ви не були в моєму. Ви помиляйтесь, коли думаєте, що то якась зверхність з сторони старших, то просто реалії життя, які ви ще не дослідили обєктивно.

Додано через 1 хвилину

я то зможу зійти на сходинку нижче, але ви не зможете раніше часу стати на сходинку вище....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Миху, мудрість не лише в роках старших, але й в роках молодших. У тому вся й справа, що можна вчитися один від одного.
Ви ніколи не були таким, як я вже була (це ми раніше дослідили), відповідно і я ніколи не буду такою як ви, навіть коли дійду до ваших років.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

без персоналій, не проти вашої фрази, але слово "мудрість", я б замінив на "Розум", а так... може бути...сайдьот.

Додано через 1 хвилину

Ну це передбачувано, ви - жінка, а я чоловік.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Ліля Мих просто напевно має на увазі дещо інше-коли Вам було 16-17 то напевно здавалось що вже всі розуми зїла і сама все знаю але коли тепер подумати про себе в тому віці то думаєш-який я був дурний тоді.Як був вюноша то теж був дууууужде самостійний але тепер розумію що якби тоді зробив по татовому маминому то було би краще але вже пізно.і згадуючи мої дискусії з батьками думаю що тепер набагато краще розумію чому вони так казали і робили.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

А жінка завжди мудріша, це ми вже теж раніше дослідили. :D:D:D

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

О! Мудрі слова.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Так я ж і кажу, що ми вже з Михом дослідили, що він якраз такий і був, а я ні. Я була зразковою донечкою. Я завжди слухала батьків. Інша справа, що я до них по поміч ішла в останню чергу, але слухати слухала.
І я от бачу, який мій брат зараз, то це якраз те, що ви пишете. У мене такого не було. І боюся, що він мусить слухати слова типу "а от Ліля..." Якби я могла йому то заощадити, але що я зроблю, що от я такою не була.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ну так, тут без проблем....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

ви кидаєтесь в крайнощі Так само можу сказати, що робити все, як скажуть батьки і сліпо їх слухатись - то є рабство.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

не хвилюйтеся, я не був хуліганом і теж грамоти приносив додому... ви просто мене не знаєте....

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Я висновки роблю із вами писаного. Ви пишете зі свого досвіду, то все.

От знайшла слова, які мене спонукали відкрити цю тему.

У даному випадку непокора батькам не гріх, гріхом якраз буде покора.

 

Відповідь: Послух батькам: до якої міри?

Миху, скажу чесно, ви мене сьогодні своїми дописами взлили трохи
що таке послух батькам я не дуже розумію
причина проста - всі наші судження виходять з нашого власного досвіду
і ви кажете з якось свого чи зблизкька баченого чужого досвіду і Оля
я свою маму ніколи не слухала, хоча вона давала поради
не наполягала, але давала поради і висловлювала свої бажання щодо того як я маю жити
наприклад, з 18-ти років мені казалося, що треба швидко вийти заміж за кого небудь, бажано аби мав гроші і все
мама казала що розлучитися завжди можна, але краще статус розлученої, а ніж би думали, що мене ніхто заміж не хоче брати
після моїх 20-ти то вже казалося, щоб я хоч дитину народила, бо лишуся сама. моя мама не вважає що дитині конче тато потрібен, головне що їй здавалося що так буде краще і навіть статус одинокої матері кращий за статус неодруженої
бо в селі як до 20-ти заміж не вийдеш то вже поза очі сміються, а мама хотіла похвалитися, що я швидко заміж вийшла і маю дитину як всі мої однокласниці
то скажіть мені, Миху, треба було шануючи маму так зробити? певно я маму не шаную, бо тільки сміялася з того, хоча було мені самій перед собою встидно, що маю таку дурну маму. дурну - то обдумано написано
і таких дивних бажань в моєї мами було багато і тепер часом щось ляпне, але я вважаю правильним, що її ніколи не слухала
нічого доброго вона мене не вчила
хоча я її люблю, допомагаю тепер чим можу і вдячна їй що вона розуміє що я сама своїм життям давно керую

Олю, щодо того що ми всі будемо такі як наші батьки - то не так
хіба в житті не бачите, що діти часто є протилежністю до своїх батьків?
я вже не така як мої батьки, я вже інкаше почала жити, то так само вже не буде
і іх помилки я дуже добре знаю і повторювати не збираюся
вже багато х тих помилок оминула
може за 20 років я інакше би щось тут написала, але то хіба тому що щось би призабула
а при свіжій пам’яті пишу як воно є

і мій чоловік своїх батьків не слухав - не слухав де вчитися, з ким женитися, де працювати
і видно, що виявився правим судячи з того, що має його слухняний старший брат

так що відповідь на питання - послух батькам в межах розумного