Послух батькам: до якої міри?

Я не сказала так і виключно так, я сказала "більш характерно". Але повірте, що сільський тип виховання не залежить від місцевості. Він існує всюди. Можете просто назвати його закритим чи консервативним.
До речі, своєї версії, від чого залежить, ви не сказали.

А таки не на 100%.
А як щодо свекрухи? Теж на 80%?

Батьки часом не бачать інших очевидних речей, і в тому їхня проблема.
Якщо хтось рветься заміж дуже рано - то аби вирватися з ярма, а якщо ще й за будь-кого - то взагалі назло. У тінейджерському віці не лише гормони лізуть назовні, але й мінуси батьківського виховання.

Вам реально пощастило. Підіть на посиденьки та почитайте "свекруха-бабуся".

Тінейджер і не мусить слухати, що Бог каже. Та і батьки його цьому не навчать, а вже тим більше не перекажуть Божі слова. Батьки думають, що знають Божу волю для своєї дитини, але це лише батьківська гордість, а не правдиве слухання. Батьки на жаль часто думають, що дитина їхня власність і вони цим правом командують дитині "божу волю". Якби ж там та воля дійсно була. Так що почути Бога і сприйняти треба перше батькам, а тоді й виховання дитини буде достойне.
Я постійно захоплююся тим, як виховали мого брата. У нього вітер в голові й усяке таке, але він ніколи не пробував ні курити, ні не напивався, ні наркоти не пробував. Він не поведе дівчину на дискотеку, він на таку навіть не гляне, зрештою, він піде з дівчиною до театру і якщо вона там нудиться, більше не буде з нею ходити на рантки. І коли в нього була криза щодо церкви, батьки не пхалися, вони кілька разів щось запиталися, а тоді дали йому спокій. І та криза сама мине, якщо її не брати в свої, батьківські руки, а віддати Богові.

 

А звідки ви знаєте що та дитина не відчуває і не чує Бога? Хто сказав?

Сама, коли Бог дать!

 

ну так, батькі сліпі, тінейджери - зрячі, я так подумав... учіться на своїх помилках, а не на помилках тих, хто вже все те пройшов... мудро....

Так, дійсно, так вони і роблять...

криза мене, безсумніву, перед тим наламавши кучу дров, головне безпечно перечекати ту кризу, без багажу нових проблем.

Дійсно, я ж ніколи не був дитиною, звідки мені то знати?

 

Кожен має прожити своє життя і наробити своїх помилок, як би вам як батькові зі сторони не було боляче на це дивитись. А знаєте питання того що підліток робить щось наперекір батькам б навіть не поставало коли б той підліток відчував любов своїх батьків.
Дуже часто батьки хочуть аби діти були для них якоюсь такою моделлю що вони не були і не сприймають своїх дітей такими які вони є. А коли ви заакцептуєте що дитина робить все найкраще до свого знання і розуміння справи, все стане інакше.
Я просто не вірю в те що все підлітки глупизна довкола і крапка. Лише тому що вони захоплюються поганими хлопцями, мотоциклами, косметикою і решта речима про які кричать з екранів телевізора це не робить їх поганими.
Але тоді це вже починається розмова теми батьки і діти. Є у нас така?

 

або як ті хлопці/дівчата з мотоциклом.... все відносно.

а по-моєму, то прямі обовязки батьків - вчити дітей.

 

Ви вчилися на помилках батьків? (бажано з прикладами)

Батьки не можуть свою дитину до віри навернути, але точно можуть збридити до неї та відвернути. Що батьки можуть зробити доброго - це показати позитивний приклад і показати, що християни - це люди інші, незлостиві, не їдкі, розуміючі та люблячі.
Суть не в тому, аби затягнути до церкви, суть в тому, аби показати добрий приклад. Якщо приклад добрий, дитина сама потім вернеться туди, де їй було добре. Якщо ні - результат може бути різним.

Що ж ви всіх дітей по собі судите? Те, що ви дитиною Богга не відчували, не значить, що всі так. Дитина може не розуміти, що те, що вона відчуває - це Бог.

Коли мій брат сказав, що кидає навчання, бо хоче почати працювати, батьки сказали, що добре, але від тоді вони його від армії відкуповувати не будуть. І все.

Мих краще знає. Він ж був підлітком.

Так не словами і наїздами, а прикладом і любов"ю.
Беріть приклад із батька блудного сина.

 

ну так в тому то і вся суть, що мотоцикли і «погані хлопці» то є протест і в цей час дуже важливо показати дитині що ви її любите такою як вона є. Навіть що не погоджуєтесь з її поведінкою, але це її життя.

 

Вже не перший раз, залазячи в цю гілку, думаю над Миховою позицією. І десь вона мені близька, десь відгукується всередині - три доньки ж бо. А з іншого боку - таки ні. Аж поки на цьому не зупинилася:

Миху, а я теж була дитною, і підлітком. І мій брат був. І ще не одного такого знаю, з ким "підліткували". І далеко не все - релігійні родини, радше навпаки. Але виховання було. Було коректне розставлення пріоритетів, цінностей. І не було цигарок, спиртного, наркотиків. А своє "я" проявлялося в заявках мамі ввечері "збуди мене завтра на Мукачівську, їду в Тухлю". І жодні аргументи про погоду-навчання-картоплюнагороді і т.д. не діяли. І з пар втікали, страйки студентські організовували, і на сам Свят-вечір перлися в якийсь Донецьк з купою таких самих вар'ятів - таким чином самовиражалися.
А от на дискотеки-цигарки не тягнуло. Чому так?
Бунт, протести тощо є властивими і природними для підліткового віку. А от куди, в яке русло вони підуть, в надцять років визначати пізно. Це треба в 6 закладати. А як не вдалося, "нє шьмагла", то коригувати можна лише поясненнями, проханнями, але не втручанням, бо у підлітковому віці то викличе лише зворотний ефект. То як весняна вода, котра рве греблі. Як уже прорвало, то поперек потоку не загородиш. А от укріпити заздалегідь - помічне.

або повною протилежністю, що викликає в мами обурення і мимовільний протест з намаганням "наставити на путь істинну". Наприклад в моєї мами досі (майже 10 років я заміжня) вагомий аргумент в дискусії "та я ще й тепер як є якісь проблеми йду з тим до мами, а ти все від мене в таємниці тримаєш". І таки тримаю. Бо те що в нас з чоловіком дрібне непорозуміння, в очах мами буде страшною кривдою її донечки, що, зрештою, цілком закономірно.

І ще щодо наїздів на тещ-свекрух. Я твердо переконана, що в ситуаціях, коли живуть окремо від батьків (а часто і коли разом) наявність претензій до батьків половинки свідчить про те, що саме подружжя не вміє належно порозумітися. У мене нмає претензій до мами чоловіка, хоча вона і не ангел. Але коли виникають якість непорозуміння, втручання на мою територію, ці питання вирішує з нею чоловік. Я ніколи не дозволяю собі з нею сперечатися. Якщо я з чимось не згодна, то просто відповідаю, що це компетенція чоловіка і вирішувати потрібно з ним, а вже з ним приходимо спільної думки, котру він і доносить до мами. Аналогічно і з іншого боку.

 

Де я таке казав?

Про психіку мова йде.

Хороший приклад.... демократія... цікаво що було б, якби у вас був не брат, а сестра...

І добре робите, мова йде про переважну більшість - 70%, наприклад.

Батько блудного сина виховував сина, а не казав - досить, ти вже дорослий і роби собі що хочеш, оскільки є вже певний вік...

 

Оскільки ви втекли від відповіді, то маю розуміти, що вчилися на власних помилках. То чого хтось інший має вчитися на чужих? То лише добра приказка. В житті вона не працює.

А поширеніше?
Який приклад має дитина, таке вона потім і наслідує.

Ну, я не пішла поступати, куди батьки вмовляли, а куди я хотіла. Армія дівчині не грозить, як на мене.
Зрештою, мій тато колись кинув навчання на першому курсі й пішов в армію. Брата він не переконував, що то зле. Може, саме тому й сказав іти в армію.
[QUOTEмих]І добре робите, мова йде про переважну більшість - 70%, наприклад.[/QUOTE]
Та які 70%?? Не смішіть. Ви хочете чужих дітей виховувати?
Тут кожен про себе говорить, а ви глобально, виявляється? :shock:

А хто каже таке робити?
Шкода, що ви не розумієте, про що мова.
Батько блудного сина дозволив йому піти, дозволив їсти зі свиньми, а коли той повернувся не випімнув йому ані крихти. Ви би змогли втриматися і не сказати "а бачиш? а я казав?"???

 

Знову ж не погоджусь. Мова йде не про більшість а про якісь конкретні випадки які вам закарбувались в свідомість або хтось вам про них оповів. Це точно як старі бабці на лавочці, он Плютихи внучка, чулисьте таке витворила... ну далі йде детальне обговорення як вона не послухалась мами на що інші бабці підхопили, та то тепер вся молодьож така. Де сі той світ коте?

 

Тут я можу навіть погодитися з Вами. Ви все правильно написали. Але, то було тоді і тоді я думав приблизно так само, як Ви. А сьогодні є тепер і коли дивишся з відстані, бачиш все зовсім по-іншому.
Згадав один випадок, що був пару років назад, батько перед смертю говорив мені одну подію, яка на мене чекає. Він ніколи, доречі, не цікавився що я там роботі роблю, які у мене справи, а те, що він говорив мене просто діставало, тим більше він ніколи не був курсі моїх справ. Тепер з подивом про це згадую. Але так.... ліричний відступ і скоріше вийняток.

Ну а висновок простий - люблять тінейджери наступати на граблі - так краще запамятовується....такий вік.

правда...взагальному так і є.

окей, хай буде по-вашому(спеціально для землячки): тінейджери - то самий врівноважений вік. Так нормально?

ну 80, нє?

 

Коли хтось дуже прикривається своїм віком, то це зовсім не свідчення розуму. Старшими багато хто був і є. Старцями (тобто мудрецями), аж ніяк. Тому вік - не аргумент і не критерій.

Це якою мовою?

Нє. По-перше, ви не володієте статистикою, аби говорити про такі цифри. По-друге, повторю, що ми говоримо кожен зі свого пункту сидження.

 

Боже мій, тут всі арґументують а правда: в кожного своя історія. Я пригадую що мене найбільше вразило це як після п"яти років нашого розлучення в передостанній раз я бачив свою бувшу в нашій колишній квартирі це була велика фотоґрафія її татка на столі, причому за цей час вона нікого на довго не знайшла. І весь час говорила про свого татка. І що тут зробиш? І колись була цілком пристойна кобіта, прожив з нею багато років в різних країнах. З 18-років жила окремо і була матеріально незалежна від батьків. І талант в неї був не абиякий, і перед нами були відкриті всі можливості про які мало хто може мріяти. Але що зробиш татко... Тєжко. Найсмішніше було те що наша квартира була в будинку в якому колись жив Фитсджералд. Історія повторюється, нє?

 

Не знаю, нема в мене свекрухи, і не було!!!
А на 100% не можна бути впевненому в нічому, бо завжди є виключення, які підтверджують правило

Моя версія:
Від поведінки дитини, від її бажання бути самостійною, від уставлених традицій в сім"ї, від менталітету кожної окремо взятої родини. І звісно від порозуміння.

 

ні, між собою

З цього питання Ви мали дійти спільної думки з дружиною і вона мала це вирішити зі своєю мамою. Якщо цього не вдалося, отже, щось було не так в тому числі у ваших стосунках. це суто моє бачення.

а це вже питання взаємодовіри у подружжі. я б не повірила нікому, навіть власній мамі.

оце найважче батькам.
і саме це часто-густо зупиняє дітей перед визнанням власної помилки і довірою до батьків.