Послання Пресвятої Діви Марії з Меджугор'є

кому?

можливо, я не знаю.

 

Так мені сказали ті, хто вивчали матеріяли щодо різних явлінь.

 

«ЯКБИ ВИ ЗНАЛИ, ЯК Я СИЛЬНО ВАС ЛЮБЛЮ...»

Група прочан з Івано-Франківська, Києва, Ужгорода та інших українських міст побувала у Меджугор’є на семінарі посту, молитви та тишини. Про перебування у святилищі Богородиці – Цариці Миру, маленькому селі, де вже понад 25 років з’являється Пречиста Діва, інтерв’ю із журналісткою Наталею Асатурян.
—Наталю, де знаходиться село Меджугор’є і чому туди їдуть прочани?
— Воно розташоване у горах Боснії та Герцоговини. Ще 26 років тому це було глухе село, де люди тяжко заробляли на шматок хліба. 24 червня 1981 року там вперше з’явилась Богородиця шістьом дітям. Вони злякались і повтікали додому. Один хлопчик позачиняв всі вікна і двері, бо думав, що Вона прийде до нього. Наступного дня діти вже розмовляли з Богородицею і молились разом. Тому 25 червня вважається Днем послань. Перше послання було про мир. Матір Божа сказала, що постом і молитвою можна подолати навіть війну.
Власне, через з’яви Богородиці Меджугор’є дуже розрослося. Село стало духовним центром. На горі Подбрдо, де візіонери зустріли перший раз Пречисту Діву, стоїть статуя Богородиці, а на горі Кріжевац – великий білий хрест.
— Розкажи про візіонерів, які бачили Богородицю.
— Їх було шестеро. Зараз вони у віці 40 років. Двоє хлопців і четверо дівчат. Четверо живуть у Меджугор’є. З групами найчастіше зустрічається Віцка Іванкович-М’якович. Ми теж з нею розмовляли.
І візіонери, і волонтери, і священики в один голос стверджували, що Богородиця – любляча і терпляча Матір. Вона не втомлюється дякувати за найменші людські порухи. Її слова, які закарбувались у пам’ять, звучать так: „Якби ви знали, як сильно Я вас люблю, ви б плакали від радості“. Ця фраза зараз поширюється на образках, тиражується. Вона має сильний вплив на людей.
— Що запам’яталось із розповідей гіда?
— Усім паломникам розповідають одну і ту ж історію. У корейців — дружини-християнки та чоловіка-буддиста — народилась глухоніма дитина. Чоловік докоряв жінці, що це покарання за її віру, бо вона – християнка. Жінка почула про Меджугор’є і приїхала з сином сюди, щоб хлопчик зцілився. Коли дружина пробула в Меджугор’є цілий термін, що була група, нічого не сталось. Вона вирішила залишитись до того часу, поки дитина не зцілиться. Довго молилась, переживала, практикувала духовне життя і якось пішла на гору Кріжевац, де також відбувались з’яви Богородиці, де є Хресна Дорога. Жінка присвятила молитву за зцілення дитини. Вона зрозуміла, що Мати Божа прийняла до серця важку долю жінки, яка змогла випити чашу болю до дна, прийняла всі терпіння від Бога. Жінка так і молилась: „Матінко Божа, ти прийняла від Бога все. А я така слабка, не можу прийняти того, що в мене дитина глухоніма. І все одно продовжую благати Тебе про зцілення“. Того дня жінка повернулась до готелю. А коли готувала вечерю, то почула, що дорогою йде делегація і співає пісню „Аве, Марія“. І раптом ще один голос додався до пісні в неї в номері. Це співав її син. Тобто перші слова, які він сказав, вірніше проспівав, були „Аве, Марія“. Жінка дала телеграму чоловікові. Той терміново приїхав, охрестився в Меджугор’є. З часом вони поставили статую Богородиці з білого мармуру на місці появ.
— Чи це місце стало інтернаціональним?
— Так, бо можна побачити і темношкірих, і вихідців із Середньої Азії, і представників інших країн та континентів. Усі розмовляють своїми мовами. Євангелія на Літургіях читаються різними мовами. Дуже приємно, що цього року воно читалось і українською. Так само на адораціях розважання звучать різними мовами.
— Що таке семінар посту, тиші і молитви?
— Більшість часу, перебуваючи в Герцоговині, ми постили (на хлібі й воді), мовчали (не спілкувались між собою), молились. Здавалось би, правила там суворі, але коли робиш це з любові до Бога, то це легко. У Меджугор’є є дві знаменні гори: г. з’яв Подбрдо (зустріч з Богородицею), г. Хресної Дороги (зустріч з Христом).
Від вечора неділі до п’ятниці вранці ми мовчали. Тільки в середу сповідались. Хресна Дорога там складається із 16 стацій, додано першу – молитва в Гетсиманському саду та 16-ту – це Воскресіння Христове. В Меджугор’є я відчула проникливіше Божу сутність, яку до кінця неможливо ні зрозуміти, ні передати. Це щось таке, що входить в тебе, як світло, пронизує і переображує.

Юлія БОЄЧКО.

Мир – це дар, який Бог дарує вам

Коментар о. Любо Куртовіча
У багатьох Своїх посланнях Пречиста Діва наголошує на важливості Своїх слів, котрі Вона передає нам у Своїх об’явленнях уже багато років. Марія вже казала: “Дорогі діти, ви не усвідомлюєте кожне з Моїх послань, котрі Я до вас приношу” (15. 11. 1984); “Я закликаю вас жити Моїми посланнями і приймати їх” (21.03.1985); “Переживайте в смиренні всі послання, що Я вам даю!” (20.09.1985); “Відновіть ті послання, що я вам даю” (26.09.1985); “Якщо ви будете жити Моїми посланнями, то житимете насінням святості” (10.10.1985); “Дорогі діти! Я запрошую вас жити тими посланнями, які Я даю вам щодня, особливо тому, діточки, що Я прагну підвести вас ближче до Ісусового Серця ” (25.10.1988); “Тому то, діточки, читайте Мої послання щодня, і дозвольте їм увійти у ваше життя” (25.12.1989). “Живіть Моїми посланнями і втілюйте в життя кожне Моє слово” (25.06.2002).
Послання Пречистої є нічим іншим, як тільки Євангелією, однак промовленою просто, простими словами і від Материнського Серця. Ці слова може зрозуміти кожен. Очевидним є те, що Марія бажає, щоб ми жили своїм життям і не хоче бавитися нашими життями.
Святість – ось чого прагне наша Матір, аби ми здобули її і щоденно переживали у своєму житті. Мати завжди хоче для своїх дітей найкращого. У посланні від 25 травня 1987 року. Вона каже: “Я хочу, аби кожен з вас був щасливим на землі та зі Мною в Небі”. Вона точно не приходить, аби щось від нас забрати, аби відібрати від нас радості життя. Вона просто добре знає, що справді щасливими тут, на землі, ми можемо бути виключно з Богом. Вона сповнена ласки, тому що сповнена Господом, Якого дала нам і до Якого тепер нас провадить.
Святий Павло навчає нас: “Бо спадок наш на Небі, звідки ми також чекаємо нашого Спасителя, Господа Ісуса Христа” (Фил. 2,20). Цим посланням наша Небесна Мати Марія прагне спрямувати наші серця, кажучи нам, що потрібно думати про рай. Саме нині ми входимо в рай і у небо вже тут, на землі, саме тут ми визначаємо, якою дорогою нам йти. Саме тут ми вирішуємо, довіритися Богові й віддати всі труднощі Йому чи нести свої проблеми самим далі.
Досвід підтверджує, що є безліч речей, котрі відбирають мир у людини. Є безліч причин для тривог. Переживання, ненависть, нетерпеливість, неприйняття себе самих і життєвих ситуацій – це тільки деякі причини тривог. Марія знає про наші страхи, тривоги та переживання. Саме тому Вона зараз приходить до нас зі Своїм Материнським посланням.
“Віддайте свій шлях у руки ГОСПОДА, довіртеся Йому, а Він поставить вас на вірний шлях” (Пс. 37,5).
Ось шлях до миру, даний нам Ісусом. Він каже нам: “Чого ж ви про одяг турбуєтеся? Погляньте, як ростуть польові лілеї. Вони не працюють, і не прядуть одягу… бо Отець ваш Небесний знає, що ви всього цього потребуєте” (Мт. 6). Безперечно, ми повинні робити все, що в наших силах, а тоді сповнюватися надією на Бога. Марія так багато разів про це казала, і вся християнська традиція опирається на цей шлях отримання миру. Це – молитва та піст. Вони не служать нам для того, щоб ми здавалися кращими іншим людям. Мета молитви та посту – знайти в собі місце, в якому можна перебувати наодинці з Богом. Ц цьому місці зникають усі турботи. Коли я приходжу до миру, до Бога у своєму серці, тоді я просто не турбуюся, чи виконую я вимоги інших. Люди, зі своїми очікуваннями і судженнями, не мають доступу до цього місця, де з нами перебуває тільки Бог. Бог є справжнім вивільненням від людських труднощів. Нехай слова послання Пречистої Діви вже сьогодні ведуть нас до переживання і досвіду миру та єдності з Богом.

25 Червня, 2008 (27-ма річниця з'явлень)
Послання Пресвятої Діви Марії з Меджугор'

«Дорогі діти! І сьогодні Я з великою радістю в серці закликаю вас слідувати за Мною і слухати Мої послання. Будьте радісними вісниками миру і любові в цьому неспокійному світі. Я з вами і благословляю вас разом з Моїм Сином Ісусом, Царем Миру. Спасибі, що відповіли на Мій заклик!»

 

Мені цікаво... А чи не призводять ті всі " чуда " з Матірю Божою до того. що людина замість того, щоб вірити в Бога Живого, вірить в Матір Божу ?

 

Пупере, ви все, що знали, змішали і зробили такий собі " вінігрет ".

 

Трапляється і таке. Проте, здебільшого, завдяки Богородиці легше дійти до Спасителя. Є і такі християни, що визнають тільки Ісуса Христа: Богородиця, святі, ангели - це для них щось побічне, несуттєве.
Всевишній дав людині таланти - розум і вільну волю. Отож кожний застосовує їх так, як вважає доцільним.

А як людині так смакує, шо му зробиш?

 

Свята Бернадетта Субіру
Про появи Пресвятої Діви Марії в Люрді
о. Вернер Безігер

Бернадетта Субіру (ім’я у хрещенні – Марія-Бернадетт, чернече ім’я – Марія-Бернара) народилася 7-го січня 1844 року в Люрді, померла 16 квітня 1879 року в Невері.

Бернадетта була первістком у родині Франсуа Субіру і Луїзи Састеро. Франсуа Субіру орендував млин на околиці міста Люрд. Там же 7-го січня 1844 року і народилася Бернадетта, а 9-го січня була охрещена. У тому ж році, в листопаді, коли дитині сповнилося 10 місяців, її матір опеклась у вогні, так що вже не могла годувати грудьми свою доньку. В сусідньому містечку Бартес жила Марі Лапюе, син якої помер у віці двох місяців. Вона і стала годувальницею Бернадетти до 1-го квітня 1846 року.
У віці 6-ти років Бернадетта захворіла на астму, а згодом і на туберкульоз, і так нездужала решту свого життя, була маленькою на зріст і слабкого здоров’я.

У 1854 році батьки Бернадетти вже не змогли утримувати млин і стали убогими. У 1856 році вони були змушені жити в колишній міській в’язниці «ле-Кашо» і працювали поденниками, аби хоч якось прогодувати сім’ю. Діти збирали старий одяг, залізо, дрова і продавали за копійки. Колишня годувальниця мадам Марі Лапюе найняла тринадцятирічну Бернадетту для допомоги у господарстві та щоб пасти овець. У цій сім’ї Бернадетта нарешті змогла відвідувати уроки катехизму. Сьогодні овечі стійла мадам Марі Лапюе переобладнали у маленьку каплицю.
До школи Бернадетта не ходила, не вміла ні писати, ні читати, знала тільки місцевий піренейський діалект. У січні 1858 року їй виповнилося 14 років і вона повернулася до своїх батьків, щоби таки навчатися в школі у сестер-госпітальєрок, а в їхнього духівника отця Поміана прийняти перше Святе Причастя.

11-го лютого 1858 року. Вранці в домі Субіру не стало дров, тож батьки послали Бернадетту в гай назбирати хмиз для печі. З нею пішли її молодша сестра Антуанета та їхня подруга Жанна Абаді.
Щоб потрапити в гай, треба було пройти через потік з крижаною водою. Антуанета і Жанна швидко роззулися і, перебігши потік, опинилися на тому боці. Боязка і хвороблива Бернадетта зупинилася в нерішучості. Дівчатка, побачивши, що вона вагається, чи переходити потік, побігли далі. Бернадетта почала знімати черевичок, як раптом почула шум, наче від сильного вітру, але при цьому дерева стояли нерухомо.
Бернадетта: «Я почула шум, ніби подих раптового вихору. Навпроти захиталося віття диких троянд, що ростуть в міжгір’ї. М’яке світло освітило похмурий отвір у скелі, і в цьому світлі з’явилася прегарна жінка, Пані, одягнена в білий одяг. Вона усміхалася...»
Бернадетта впала навколішки і захотіла перехреститися, але не змогла. Діва Марія зробили над собою знамення хреста, і лише тоді Бернадетта змогла перехреститися, коли робила хрест над собою саме так, як показала Богородиця.

З того часу Бернадетта одним знаменням хреста могла навернути невіруючих, яких у той час у Франції було чимало, і це вона робила з великим зосередженням і благоговінням. Бернадетта почала проказувати Вервицю, а Діва Марія приєднувалася до неї тільки під час слів молитви «Слава Отцеві, і Синові, і Святому Духові». Слова молитви «і пробач нам провини наші», Богородиця, звичайно ж, не проказувала, бо не вчинила жодного гріху.
Це перший урок – знамення чесного і животворящого хреста.

Скільки разів ми робимо цей жест без належної пошани. А скільки сили є в одному знаменні хреста! Святі одним знаменням хреста виганяли бісів, творили чуда. І наша Небесна Мати навчала Бернадетту і нас, хреститися правильно, з повагою, вагомим жестом. Як кладемо на себе хрест – справа на ліво, чи зліва на право – не так вже й важливо. Головне, аби це робити не механічно, а вважати, що вимовляємо ім’я Всевишнього, істинного Бога: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа». Ось це і є ім’я Бога живого, а не ім’я мертвої філософської ідеї.

З 11-го лютого по 16-го липня 1858 року Бернадетта 18 разів бачила Богородицю. Всі ці з’яви були змістовними, а промовляння Богородиці – лаконічними, повчальними і духовно багатими. Під час появ Богородиця не повторювалася у своїх настановах. Яка глибока прірва лежить між появою в Люрді та іншими сучасними «явліннями», коли десятки, а то й сотні разів повторюються ті ж самі малозначимі фрази.
Бернадетта не відразу збагнула, що Прекрасна Пані – це Богородиця.

 

(Продовження)

14 лютого, під час другої з’яви Діви Марії, Бернадетта покропила Її святою водою. Адже навіть святі мужі іноді помилялися, а тому пильно остерігалися можливого бісівського обману або людської ілюзії чи самообману під час таких появ. З цієї причини і Бернадетта покропила місце появ святою водою, освяченою в ім’я Ісуса Христа і Пресвятої Трійці, аби остерегтися бісівських сил. Коли Бернадетта кропила з’яву святою водою, Пресвята Діва Марія вклонилася.
З цього ми повинні зробити другий урок – через святу воду діє Божа всемогутність. Чи благополучною можна вважати таку парохію, де 20 літрів свяченої води вистачає на весь рік?

18 лютого Бернадетта принесла папір і перо: «Мадам, прошу Вас написати Ваше ім’я». Свята простота! Але слова з небес настільки вагомі, що їх пишуть відразу ж золотим чорнилом у серці: «Я не обіцяю зробити тебе щасливою в цьому житті, а в потойбічному». Життя Спасителя – від самого народження і до смерті – велике випробування і страждання заради спасіння душ. І чим більше людина наближена до Ісуса Христа і Його Матері, тим більше повинна брати участь в стражданнях. Це наріжний камінь святості – терпеливість у випробуваннях і стражданнях. Бернадетта повинна була, на прохання Діви Марії, приходити до печери впродовж 15 днів.

19 лютого, коли мало місце бісівське втручання, Пресвята Діва Марія протиставила йому лише один погляд. І це також важливе повчання. Якось святий Франциск сказав, що йому, під час видіння пекла, достатньо було промовити: «Аве Марія...» і все пекло затремтіло.

20 лютого Небесна Мати навчила Бернадетту однієї молитви, слово за словом. Проте ця молитва була тільки для неї, але не для всіх. Як не всім дається покликання йти в монастир, як не всі повинні створювати сім’ю, так і не всі молитви призначені всім людям. Коли одні прославляють Бога своєю подякою про те, що чаша страждання їх оминула, інші просять від Бога терпінь, щоб якомога ближче уподібнитися до Ісуса Христа в Його стражданнях. Існують різні шляхи і різні особисті молитви! Ми не знаємо зміст цієї цінної молитви, оскільки вона була призначена тільки для Бернадетти, але ми знаємо, що вона потім з любов’ю і терпеливістю несла тяжкий хрест різних хвороб. Нам необхідна молитва, яка нас береже від смертних гріхів і духовної байдужості. Молитва Бернадетти була призначена для чогось іншого, як можна зробити висновок з її життя.

21 лютого: «Моліться до Бога за грішників, моліться за прогрішення світу». Це звернення Богородиці дуже серйозне, нагадує слова св. Павла: «Із Богом жартувати не можна» (Гал. 6: 7). Під час цього явління обличчя Бернадетти відображало глибоке блаженство, цілком не схоже на хворобливий песимізм деяких духовних осіб, які швидше відштовхують паству, аніж рятують її. Лікар Дузу уважно спостерігав ясновидицю-Бернадетту під час явлень і не помітив ані найменшої ознаки психічного розладу.
Ще один урок – справжня святість ніколи не має ознак хворобливості.

23 лютого. Таємниця, яку відкрила Пресвята Діва, стосувалася тільки Бернадетти. Водночас Діва Марія попросила переказати священикам, щоб вони збудували на цьому місці каплицю. Там, де стоїть Божий храм, те місце присвячене Богові. У дім Божий треба входити скромно, будучи пристойно одягненим! У такому місці треба стримуватися від будь-яких нешляхетних висловлювань. Під час появи 3-го березня Цариця всіх ангелів поскаржилася, що вночі святість місця була споганена. Наступного дня ініціатори цього ганебного вчинку хотіли задовольнити свою цікавість і подивитися на поведінку Бернадетти під час явлення Богородиці. Оскільки ці негідні спостерігачі були присутні, Діва Марія з’явилася тільки увечері.
Наприкінці явлення 24 лютого Бернадетта звернулася до народу і повторила почуті слова: «Покаяння, покаяння, покаяння!» Які б не були і які будуть часи, людина є грішною вже з материнської утроби, але найбільша трагедія наших днів полягає в тому, що народ вважає, що з ним все гаразд і що покаяння він не потребує. «Кажу вам, буде на небі більша радість через одного грішника, що кається, ніж від дев’яносто дев’яти праведників, що не мають потреби у покаянні» (див.: Лк. 15: 1-10).
Сумнів, критика, підозра... Це звичайна реакція на з’яви небесної особи вибраній людині, коли інші нічого не чують і не бачать. Вони потребують, щоби Господь подав знак достовірності, створив незаперечне диво, щось на зразок достовірного документу.

25 лютого Бернадетта почала копати землю поруч того місця, де відбувалися появи Богородиці. Незабаром з’явилася вода, а потім і цілюще джерело. Вже наступного дня трапилося перше чудотворне зцілення. Каменяр Бурієт зцілився водою з того джерела: його праве око, пошкоджене в каменоломні осколком каменю, прозріло.
На цьому місці, завдяки цілющій воді, впродовж 150 років буде зареєстровано 7000 зцілень, з яких 68 Церква офіційно визнає як такі, що «не пояснені природною наукою».

27 лютого: «Поцілуйте землю – єпитимія за грішників». На християнському Сході поширений відомий феномен, схожий на святе юродство. Оскільки люди так сильно тримаються за тлінну землю, не можуть підняти голову до горішнього світу, тому Бернадетта повинна була поцілувати землю – жест якнайглибшого упокорення. «Пам’ятай, людино, що ти – прах, і в прах повернешся» (слова з Літургії Попільної середи).
«Перекажи священикам, щоб вони дозволили побудувати тут каплицю». У відповідь парохіяльний священик просить Бернадетту дізнатися від цієї «пані», хто вона і просить зробити наступне диво: чагарник диких троянд, що знаходиться в печері, повинен раптово розцвісти. На це прохання пароха Богородиця лише усміхається. Не пароху визначати, яким повинне бути диво, адже чудотворне джерело вже відкрите.

Удосвіта 1-го березня трапилося зцілення Катерини Латапі (перше чудо, яке Церква визнала). Два роки перед тим Катерини Латапі впала з дерева і пошкодила праву руку, яка стала паралізованою. Крім того, вона була вагітна, на 9-му місяці, і їй вже настала пора родити. Але о 3-тій вночі вона отримала раптове натхнення йти до Люрду. Удосвіта мадам Латапі прийшла до джерела і помила в ньому руку. Всі функції руки відразу відновилися. Того ж дня увечері вона народила сина, майбутнього священика, якого висвятили у 1882 році. Це чудотворне зцілення визнав єпископ Трабський 18 січня 1862 року.

У день свята Благовіщення Бернадетта, натхненна внутрішнім голосом, прийшла до печери. Там її вже чекала Небесна Мати. Тричі дівчинка просить Її назвати своє ім’я. Врешті «Пані» відповіла: «Я – Непорочне Зачаття».
Для Бернадетти ці слова цілком незрозумілі. Вона їх повторює увесь час, йдучи до парохіяльного священика, щоб не забути. Про глибокий сенс цих слів богослови будуть ще довго роздумувати і сперечатися. Богородиця не тільки непорочно зачата, як навчає догмат віри, вона і є Непорочне Зачаття, тобто Божественна форма, за якою Господь хоче сформувати усі вибрані душі. Адже непорочність досконало присутня тільки у Бога. Але, як вибрана наречена Святого Духа, Богородиця може озвучити таку фразу, і Вона сказала її на діалекті, на якому розмовляла Бернадетта.

16 липня, у день свята Пресвятої Діви Марії з гори Кармель, відбулася остання поява Люрдської Богородиці. Коли Бернадетта молилася в парохіяльному храмі, в неї виникло сильне бажання піти до печери. Останній раз їй відкрилися небеса: дівчина бачила Пресвяту Діву Марію, яка стояла і слухала, як Бернадетта проказувала молитви на Вервиці, а потім Богородиця стала невидимою.

До травня 1866 року Бернадетта жила у сестер-госпітальєрок в Люрді, а 7-го липня вступила в монастир у Невері. 30 жовтня 1867 року склала чернечі обітниці. Протягом 6-ти років працювала медсестрою в госпіталі. Потім, після сильного захворювання, могла працювати тільки в монастирській ризниці. Останні три року свого короткого життя Бернадетта взагалі вже не могла працювати. 16 квітня 1879 року вона померла внаслідок туберкульозу кісток.

У 1909 році, тобто 30 років згодом, під час ексгумації останків Бернадетти з’ясувалося, що її тіло є нетлінним. 13 травня 1913 року Папа Пій Х оприлюднив спеціальне розпорядження, де було пояснено причини процедури канонізації Бернадетти. 14 червня 1925 року відбулася беатифікація Бернадетти, а 8-го грудня 1933 року, в день свята Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, Папа Пій XI зачислив (канонізував) Бернадетту до Лику Святих. Сьогодні її нетлінне тіло можна побачити у бічній каплиці кафедрального собору Ордену Сестер Милосердя в Невері, де вона служила Богові і померла.
***
Франц Верфель, громадянин Австрії і єврей за національністю, опинився в Люрді в 1940 році, коли Францію окупувала німецька армія. Ставлення нацистів до євреїв вже було відоме. Верфель дав собі обітницю: якщо залишиться живим і досягне берегів Америки, то неодмінно напише книгу про появи Богородиці в Люрді та про Бернадетту.
Диво сталося: Верфель благополучно оминув військові німецькі заслони і відбув до Америки на пароплаві. Письменник за професію, він дотримав свого слова, написавши роман «Пісня Бернадетти». Книга відразу стала бестселером – і це при тому, що до цього моменту в Америці жодна з подібних книг не користувалася популярністю. За цим романом в 1941 році був знятий однойменний фільм, який відразу отримав міжнародне визнання.
І нам теж слід сподіватися на заступництво Пресвятої Діви Марії та любити Її любов’ю відданих дітей.
Свята Бернадетто, молися про нас.
АМІНЬ.

 

Робіне, вам не здається, що Меджуґор"є та Люрд - то різні речі?

 

Ні, не здається. Я точно знаю, що вони у різних місцях земної кулі.
А виклав цей текст саме тут для порівняння появ Богородиці.
І щоб не множити гілок.

 

А який ваш висновок із порівняння?

До речі, про явління Марії є тут ще одна гілка. Більш загальна.

 

Свої висновки я знаю, мене більше цікавлять висновки учасників форуму.
Стосовно Богородиці. Чи не можна би було гілки з цієї тематики обєднати в одну?
І дописувачі не розпорошувалися б, і дискусія була б цікавішою.

 

Та ні. Не можна.
Тут цитати з явлінь. Там радше інший підхід. Ця гілка взагалі радше спамова, а не дискусійна. Та дискусія, що тут була, радше оффтоп. Най собі будуть окремо.

 

Зрозумів.
Якщо в мене є питання стосовно Джублика, а там є серйозні питання (особливо щодо візіонерок), значить треба буде робити окрему гілку.

 

Залежить, що то буде. Якщо щось, я завжди можу перенести, куди треба.

 

Коли знайду спогади цих візіонерок (читав їх років зо два тому), то обов’язково щось буде.
Від свого імені не хочу говорити, ще не так потрактують допис.

 

У такому разі постіть сюди. Це якраз та гілка, що вам треба.

 

Послание Богородицы Мирьяне от 02.09.2008


«Дорогие дети! Всех, кто собрался сегодня возле Меня, Я призываю Своим материнским сердцем: любите ближнего. Детки, остановитесь и найдите в глазах своего брата Моего Сына, Иисуса. Если увидите в них радость – радуйтесь вместе с ним; если увидите боль, то изгоните ее своей нежностью и добротой, ибо без любви вы потеряны. Любовь деятельна, только она творит чудеса. Любовь дарует вам единение в Моем Сыне и торжество Моего сердца. Поэтому, дети мои, любите».