Послання Пресвятої Діви Марії з Меджугор'є

Лілю, ти виправдовуєшся перед пупером за культ Діви Марії, який поширений у християнтві?
Можна зробити висновок, що на твою думку цей прояв у Церкві треба відсікти...

 

Відсікти?
Просто "побожність" до Діви Марії перебільшена. Звідти й виникають потому всілякі секти. Їх у кожній країні кілька. Просто відділяється одна-дві парафії і живуть своїми "об"явленнями". Як на мене, ненормально.
Я завжди вважала і далі вважаю, що Марії має бути дуже сумно з того, наскільки її вивищили. Мені східний прояв "побожності" імпонує більше. І саме в цьому питанні я ближча до протестантів радше.

 

Без перебільшень не буває - одні зловживають помпезністю культу, інші - простотою...Яким чудом намовити всіх до золотої середини навіть не уявляю...

 

Ну, якщо щось стає вже ідолопоклонством, то тут не знаю, про що й говорити. Там вже розуму нема. Я не помічала, принаймні.

 

Ех, молодеча категоричність.... розумію. У Люрді та Фатімі у свій час так само були скептики і так само не вірили, та й церква ставилася обрежно.... та пройшов час і було визнано... Тому не варто спішити з висновками особливо тоді, коли нічого конкретного не знаємо і не розуміємо.

 

Миху, якщо ви не розумієте то почитайте дослідження церкви про ось це об*явлення. А ви поцікавтесь про особисті об*явлення в останні 100 років і чому їх так мало визнаних церквою. Поцікавтесь трошки суть.

 

Звичайно, але повторюся, у Люрді та Фатімі скептиків теж вистарчало.... Уявіть тих людей, котрі скептично на все це дивилися.... Тому, я б казав не брати на себе роль визначення, де правда, а де ні. Тому я прихильник того, щоб не спішити ні в одну сторону, ні в другу....

 

Уявила людей, які скептично дивилися на Фатіму та Люрд. Що ви хочете про них сказати? Я вважаю, що вони не помилилися. Об"явлення - це не догма віри. Я досі на те все скептично дивлюся. І що мені зробите?

Про явління Марії вже говорилося тут, до речі.
http://forum.lvivport.com/showthread.php?t=30093

 

А хто каже, що догма?

Видно перед Вашою справедливістю навіть Іван Павло !! не міг встояти, який часто приїжджав до Люрду.

 

До чого тут Іван Павло ІІ?
Хочуть собі люди вірити, то най вірять.
А хочуть не вірити - так само.
Визнала Церква, не визнала. То до віри ніц нового не вносить.

 

Ну так... і до чого тут Церква? Я - є Я, нє?

 

Є лише одне об"явлення, в яке ми зобов"язані вірити. І от в нього я вірю.

А ви тут до чого?

 

Я тут ні до чого, просто подумав, думка папи Римського - нуль, ставлення Церкви до явища - нуль, головне МОЯ визначна думка.... Типова думка багатьох жіночок, які знають більше, ніж ксьонз, навіть готові му й носа втерти що до правд віри та обрядів...

 

Миху, а чому страх, аби сказати, а я от не вірю в це і все? Від забобонів, на жаль. А не від богобоязності. Від чистих і примітивних забобонів: а раптом воно Боже, і мене Бозя покарає, про всяк випадок повірю.

Церква до того всього ставиться обережно. Якщо порівняти визнані об"явлення з екскомунікованими, то останніх явно більше.

Папа не наказав вірити. Він просто визнав для тих, хто вірить. Обов"язку для інших не дав. Чи дав?

І ще для вас історія одна. Про юродивого Василія.

В другой раз Василий Блаженный разбил икону Богородицы на Спасских воротах Кремля.
На башне ворот испокон веков находился образ Богоматери. И во время подвижничества Василия обветшавший образ решили заменить на новый. В моду тогда входили считающиеся передовыми новгородские богомазы, из числа которых выделялись священники Дионис и Алексий. Явившись в Москву, они быстро управились с работой, и горожане ахнули - икона казалась потрясающе красивой и благостной. Не ликовал только Василий. Взглянув на образ, он подобрал камень и с первого же удара расколотил икону вместе с лампадой. Неизвестно, что с ним сделали бы богобоязненные москвичи, кабы не убедились, что с обратной стороны иконной доски изображён чёрт. В ходе следствия выяснилось, что новгородцы принадлежали к очень опасной секте, уже успевшей пустить корни в Москве.

Люди легковірні. А треба думати, в що віриш. Диявол може прибирати як образ Богородиці, так і Христа. Про це ще пустельники говорили. Чому так? Бо так найлегше звести гордістю: ось який я особливий, мені Богородиця явилася чи Христос об"явився. Тут гачок людина й заковтує...

 

Та не страх. Проаналізуємо трохи ситуацію.

От є нібито якесь обявлення... чудо.
Більшість людей мусить для себе зробити висновок:
а) правдиве
б) неправдиве
і.... почалися ламати коп"я, стріли, ножі.... хто правий, а хто ні. Боротьба, хто ближче до Бога і хто ідолопоклонник. У тій боротьбі вже стає всім десь позиція церкви - кожен має свою думку і та думка обовязково свята і непорочна.

правда, є ще третя позиція - "не знаю", але ж то такий плювок у своє "я", що годі витримати, як то? шоб Я і не розбирався у такому, нє?

Моя позиція наступна: дайте розібратися Церкві і хай вона скаже своє слово, дайте волю часу.... бо що таке обережність у даній ситуації? Обережність - то не говорити "Ні", чи не говорити "Так", а дійсно, дати часу розібратися компететним людям, а не ОБС.

Папа й не наказує вірити, бо віра не з наказу.
Ну а те, що він визнав для когось - не вірю, бо тоді б він злукавив перед собою, я думаю, що він сам в це вірив.
Якого обовязку?

Знаю, багато про таке читав.

 

Ой, ну то чисто ви змалювали якусь свідомість забитого дошками села. Де ви таке бачили востаннє, миху?

А мені просто байдуже. Я за таким не слідкую, на таке не їжджу...
Є головне Об"явлення і мені його досить.
А то люди головного не вивчать, а вже собі баки псевдо-об"явленнями забивають. Тому то так страшно, як на мене. І тому Церква взяла то під свій контроль. До речі, не зразу. Довший час ігнорувала. Ви знаєте, як натерпівся отець Піо.
Церква супер-гіпер-обережна в тих справах. І то дуже правильно.

Щиро за вас радію.

 

аналогія - Ковпак, правда там не на чуді, а на культі особи священика. І потім...Рясне - майже центр Львова....

теж не зла позиція позиція, направду.

 

Ну, от маєте приклад легковір"я. Священик сказав, люди повірили. І перевірити достовірність вже не зможуть, бо дивляться односторонньо.

Я не ганяюся за чудами. Мені досить тих, які Бог мені дає в кожному дні і за них Йому дякую. Якщо вже десь їду, то волію на прощу.
Та і не така в мене віра сильна, аби я могла повірити в чудодійність ікони. Мені в чудодійність Бога легше повірити.

 

Навіть якщо кажуть "чудодійна ікона", то розуміють, що то від Бога, а не самої ікони.

 

Ну, тяжко мені з тими посередниками, що я зроблю?