Щось я пропустила) Цікаві обмеження..Дехто і в 40 - молодший за 15-річного підлітка, а в декого і в 18 можна багато чому навчитись.
подібні фрази часто чув частіше тільки: я стільки у житті всього бачив, що ти і через *** років не побачиш але якщо я правильно зрозумів тему -- її сенс у тому, щоби озирнутися на своє життя і знайти в ньому помилки
не совсем так.. смысл несколько иной. Дункан, ну найдешь ты ошибки, допустим. что будешь с ними делать?
Не зрозуміли. Я наступила вже на них. І від цього наступання отримала корисний досвід. Всі граблі, які в мене були - мої, це моє життя, і в своєму минулому попереджувати себе про них я б не хотіла. І ще..я люблю ЖИТИ. А життя із зарання відомими ускладненнями та їх цілеспрямованим попередженням..якась маячня) До речі, хтозна..чи можливо підстелити солому взагалі. Християни вірять не в долю, а в живого Бога. То ж спробуйте...попередьте граблі)))
дивно Ваш варіант: довіряєш людям -- отримуєш неприємності -- робиш висновок, що довіряти не тре ("корисний досвід") мій варіант: не довіряй людям чи Ви про який "корисний досвід"? в Біблії сказано, що Бог знає, що буде, відповідно доля існує, просто люде не мають можливості її дізнатися
допустим твои грабли такие не-поступай-в-военное-училище.. и как ты сораколетний собираешся на эти грабли не наступить, вернее наступить.. теме не об этом вовсе.
имхо, не-поступай-в-военное-училище - слишком глобально для грабель. Хождение по граблям - эт тактика, а вот не-поступай-в-военное-училище тянет на стратегию
відкрийте уже нарешті таємницю -- а про що ж тема, якщо не "про це"? зара пан ull9 скаже, що тема не про це і взагалі його ніхто не розуміє
Дякую, я самостійно можу озвучити СВІЙ варіант) Довіра до людей - не тільки граблі, це ще й насолода. від спілкування, друзів, як правило, відкритість приваблює позитив. А граблі - домішки, це також життя. Ну то й не довіряйте собі) Ви хоч когось, кому від того погано, знаєте? А я гадаю, як буду жити без довіри до світу, світ від того не здригнеться, а мені таки буде поганенько. Бог знає, як людську долю вершити...Але сам процес - живий. Не застигла музика..і від людини дещо залежить. А як доля написана ще до народження - хіба Отець програмує негідницьку долю? Як гадаєте? Категорически не согласна. Вы видите в этом гордость, я - готовность отвечать за свои ошибки..кажется, мы уже говорили об этом.
А нехай собі й каже. Якщо захоче. Чого Ви за нього відповідаєте)) Розмова ж не тільки за намальованим топікстартером сценарієм має розвиватись, чи не так?