ПорошенКО - 3

View: https://youtu.be/wpw1TxwvQUo

 

Є ще дегенерати-вкраїнчики окрім Мєдвєдо, які вірять шахраю Пердулі?

 

Мєдвєдо, у Пердули досить кепські справи- надої з вкраїнчиків стрімко падають. Так що не триндіть тут, а гроші "на супутник" шліть. Бггггггг.

 

Навіть цигану перестав платити за рекламу.

Ну це я розглядаю як позитив.

Притула - такий самий тупенький комік, як весь 95-й квартал.
Притула - це розсадник Партії Регіонів. В цьому можна переконатися, глянувши хто батьки його дружини.
Фонд притули процвітав, коли українські бензозаправки заставляли у його фонд робити донати, використовуючи владні ричаги.

Притула - це купівля (за чужі гроші донатів) для фронту за завищеними цінами на 25-30%(сам перевіряв).

Притула не достойний шнурки розвязати на сандалях Порошенка.

Єдине, що він може - це квакати.... артист, дуполиз недолугої влади.

Якби Притула хвалив Порошенка, він би зробив більше шкоди Порошенку, а так - все норимально.

 

Армія, мова, віра- було дуже сумно вераїнчикам. Тому вкраїнчики захотіли паржать, та привели до влади жидівську кодлу з клованом на чолі. Але дегенерати-вкраїнчики не чекали, що у зеленому шапіто не буде тепла й світла, а їх самих масово будуть вбивати та грабувати.

 

ДІАГНОЗ...
"У Голосіївському районі ракета влучила у верхній поверх кондитерської фабрики.
Загинула жінка. Ще двоє людей — травмовані. Пошкоджений приватний будинок."
І на тлі цього — моторошна річ: частина нашого суспільства радіє.
Радіє не тому, що відбито атаку, не тому, що хтось вижив.
Радіє, бо це — «Рошен».
Ніби назва на фасаді скасовує людське життя.
Ніби жінка, яка загинула, була не людиною, а «додатком до бренду».
Ніби поранені — це «прийнятні втрати», бо «не ті».
Це вже не про політику.
Не про ненависть до олігархів.
І навіть не про війну.
Це про деградацію.
Коли смерть цивільної людини викликає схвалення.
Коли біль стає приводом для зловтіхи.
Коли ракета ворога виправдовується власною злістю.
Так мислить ворог.
Так мислить руський світ — де «не свої» не вважаються людьми.
І якщо ми дозволяємо собі радіти смерті через табличку на будівлі — ми втрачаємо не просто емпатію.
Ми втрачаємо людяність.
Війна забирає життя.
Але байдужість і злість забирають душу.
І якщо ми цього не усвідомимо —
ми справді почнемо ставати гіршими за тих, хто по нас стріляє.