Так, були часи... Пригадую, на той час донечка була маленькою і ми зранку я чи чоловік. а точніше сказати в ночі в 3 годині вставали і йшли в магазин займати чергу щоб купити молочко, масло і т.д...... Але смачне тоді було масло) Пригадую, чоловік часто по роботі їздив до Москви привезе мандарини(такі ароматні були) чи зелених бананів (ми їх в газету і шафу в коробку) там вони жовтіли. А зараз-бери, не хочу. Раніше памперсів не було... поїхав мій чоловік в Англію привіз для дитини такі клійончасті трусики,така дивина була на той час, та і багато чого. А зараз з теперішнього з останнього-то згадую, як була в дитини цього літа в Берліні, гарно з нею проводили час, багато гуляли, розмовляли, а потім на 4 дні поїхали в Росток на Балтійське море, там жили на острові, таке море чисте, мілке, тепле. Такі теплі і приємні спогади залишились з тих 4 днів. Дуже було добре, спокійно і комфортно. А зараз живу очікування- 15.08 приїздить дитина додому і їй буде 20 рочків))) Життя продовжується. Кажуть, потрібно згадувати то що було, а жити тим, що буде))
про черги... я, звичайно, того не пам'ятаю, а свекруха моя розповідала, що коли в черзі стояла з моїм чоловіком - тоді йому було пару рочків, вона його спеціально щипала, щоб він плакати починав - ї її всі пропускали, бо він горлав на всю ту чергу.. бідолашні діти та їх мами....
Та ще дуже добре було в той час, якщо були знайомі помагазинах,можна було купити всякого дефіциту. Памятаю, рік десь так 1987 ми чоловіком поїхали на базу в Хмельницьку область, там нам домовились, то я така вражена була від того буйства красок і тих речей які там були, я стільки собі набрала шмоток, взуття(деяке чешське.югославське, астрійське, ще дотепер є, бо високі каблуки і ходила рідко), то дочка каже, що все дуже добротне, шкіра мягесенька, хочеться її гладити, а не ходити))) Памятаю, купила собі, тоді косметичний набір ПУПА, такий троповерховий, прийшла на роботу, витчглуна-крута, нема ради. А зараз куча то г...мна, не знаєш де оригінал, а де підробка. Якщо згадати, то є що...але чи варта
Это что такое в Тернополе было? Я в 1981 году был в командировке у вас, мне очень понравилось молоко, кстати последний раз я пил кефир в стекле в Тернополе в 97-98-м году, очень вкусный
Так, було... в мене дочка 1990 року народження і приходилось так купляти продукти. Дуже багато людей зі Львова приїздили купляти молоко, масло, памятаю навіть лікарську ковбаску.
А понял, я думал, что речь идет о 80-х. В начале 80-х я тоже стоял в очередях за маслом и курицей для маленькой дочери. А вот молоко, кефир, творог был, как и варенная колбаса
Усі, хто жив за совка, пам"ятають дефіцитність туалетного паперу. Якщо людині пощастить придбати "без обмежень" (наприклад, 10-12 рулонів) - то було не соромно надягти зв"язку, як намисто на шию і гордо йти містом. Люди з гумором на запитання "Де взяли?" відповідали - "Із хімчистки несу!". На деяких підприємствах профком "вибивав" деякі дефіцити і розподіляв поміж працівників (за різними критеріями). Одного разу, фільмуючи щось у Театрі рос. драми, побачив списки на внутрішній дошці оголошень: розподіл дефіцитів, в т.ч. туалетного паперу між відомими за межами України акторами й актрисами. Не буду називати прізвищ (Джульєта та Ізольда теж іноді какали) - але вразило квотування - безвідносно до звання Заслуженої чи Народної артистки. Отак прямо: ліва колонка - прізвище, потім кількість рулонів, потім - дата чергового придбання. А дехто зі сторонніх людей, які могли побачити той список, були роками закохані у ту чи іншу "серушку". Совок рулить!
хм.. я маленьким ходив з бабцею на завод і мені ті рабатяги нарозповідали купу цікавого. наприклад згадане перевиконання плану премію валось грамотою і міцним рукопотисканням. і це значило, що наступного місяця зменшення оцієї межі грозило дуже суттєвими неприємностями ))) коротше кажучи, якщо хтось з колєг вирішив занадто агресивно попрацювати, то його співробітники після роботи у роздягалці дуже боляче йому висловлювали своє фе )) десь так
Так. Були на кожному пыдприємстві такі нехороші жіночки, які звалися "нормировщицы". Вони "апрєдєлялі", скільки той чи інший роботяга мусив напахати за зміну/місяць. Спостерігали із секундоміром в руках, занотовували кожний його рух. Розповідав знайомий, який працював монтажником на київському телевізійному заводі. Саме він мусив нарізати кольорові дроти і в"язати монтажні джгути. Впродовж джуга дротинки певних кольорів мали розходитися по різні боки джгута. Ось хлопець вирішив зробитии таке новаторство: після зміни позабивав у довжелезний стіл цвяхи, порозтягував за хитрою системою дротинки і саморобним "мачете" нарубив купу заготівок для джгутів. Помахав мачете - зробив 8 денних норм. На біду - ніхто зі старших робітників цього не бачив і хлопця не спинив. А він, дурень, наступного дня доповів керівництву цеху "який він вумний". Що ж... за правилами - до кінця місяця він отримував плату пропорційно виданій продукції, а потім... норму відповідно збільшили, а заробіток - на якісь копійки. Робітники "провели" з "винахідником" відповідну роботу, після чого він там довго не затримався.
Ну добре хоч що не свекор полковник... ---------- Додано в 00:25 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 23:46 ---------- [QUOTE='Boris_Kiev;[/QUOTE] Згоден, ся пісня дає настрій ностальґії. Мені чомусь пригадала далекі вісімдесяті коли був підлітком... Мого друга мама із Одеси знов вийшла заміж за впливового гамерицького жида. Був там третій заштупник мініштра СРСР, рекетер якийсь то там був. Але не про те справа, піп український який то все правив по доброму втік о 12-тій. А потім то було поле битви у тому Брукліні. Спочатку я вивів москаля і вибив йому пів щелепи зубів і п’ять ребер. Потім щасливо пірнув в Атлантичний океан і поплив до Мангетену і вже до подальшого весілля не мав стосунку хоч мої пригоди ще довго продовжувались. Але в той час як я плавав зав'язалась файна бійка. Спочатку моя коханка побила сина нареченої по писку. Потім його мама її. Потім син почав бійку ганяючи за якоюсь 50-літньою жидівкою із криками "уб’ю жидовскую (цвірінь). Російські жиди зачали його бити але половину залу (десь коло 400 людей там було разом) були американські жиди (друзі нареченого) і почали гамлесити російських. Мало хто вийшов звідти без знаку. Наречені на кінець десь о п’ятій поїхали до дому на лімузині. Але зайшовши в під'їзд свого дому були пограбовані кількома неґрами які теж добряче побили нареченого перед тим як щезли. Ехх, старий Ню-Йорк як я за ним сумую. Яка ностальґія. Тепер таких весіль вже нема як то колись були у Брукліні.
Це напевно середина -кінець 80х , початок 90х.... ..... для мене Бруклін це 50та стріт.... ---------- Додано в 22:39 ---------- Попередній допис був написаний в 22:37 ---------- Ромка кліп мені нагадує Брайтон Біч 90х , ресторан "Метрополь"
Є, то був 88 рік. Тепер люди так не бавляться. Pussies. Хньі, хньі, хньі, полковники фсякі із совіцкої армії. Гімназистки. Тьфу. А то був старий Ню-Йорк. Еххх.
