поностальгуємо? ))

Відповідь: поностальгуємо? ))

Пару років тому туди заходили, щоби бігМак з"їсти, що продавався просто з вікна поряд зі "Снугурочкою". Там щось таке бідненьке, як кафе було. Ми собі соку ще взяли, щоби з тими бігМаками нас не вигнали. Виглядало, що то ще було державним закладом, тому таке бідне . Але думаю, що вже те приміщення до того часу приватизували.

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

:D:D:D...от ще нагадалось.... коли шкільні форми ще не відмінили,а декому батьки попривозили джинси (Мальвіни,Маріни,які там ще тоді були....головне щоб "варені"),то іх носили під плаття....не знаю,може то лиш мені таке тоді смішним видавалось....

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

О, я пам'ятаю пивні бочки. Була маленька, то мені не давали попробувати те, за чим такі черги стояли.. А кілька років тому в Києві побачила таку бочку, то вже скуштувала того забороненого плоду, квасу

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

А я не тільки пам’ятаю,я з них ще й пиво пив!
З півлітрових баночок...

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

аналогічно і там само - але на куті, на світлофорі - гастроном, і 0.7 аліготе
я вже на той час з 6-тикопійкових кухлів перейшов на 22-копійкові

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

Хм... :rolleyes:

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

Я теж брав.
А потім бац - жовтуха, лікарня на Лисенка. У вересні місяці!!! Недомита тара?
Перестав...

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

Я памятаю пивну бочку на Левандівці (я туди до своєї цьотки приїзжав).Вона стояла на роздоріжжі Хабарівська & Горєлова біля столови на автобусній зупинці.
Повна жінка середніх років в засмальцованому білому халаті продавала пиво.Час від часу кричала:"Хлопці давайте бакали!"А місцеві бухарі помагали їй в цьому.За це вони напевно діставали гальбу-дві пива.
Людей біля бочки , всі мужики , було багато.Деколи дефіляда розтягалася аж за столову , де святкуючі день зарплати/авансу робітники "Автопогружчика" , "Кінескопа" і "Сільмашу" зручно розміщувалися на деревяних ящиках.
До пива завжди мав бути плавлений сирок , чекушка , кавалок ковбаси і копчена риба.

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

+1. І я помню...
Тоді ще Горєлова вулицею була, а не розчлєньонкою, як зараз. Багато народу там виходило.

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

??????????

Як розчлєньонкою? Не розумію.

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

Тоді можна було проїхати по вулиці від початку, і до самого закінчення.
А зараз, якщо почати шукати будинок 46 (наприклад) від Хабарівської - через годину доберешся. Покромсали вулицю...

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

Панятна! Переділили вулицю какіміта зданіямі, значіт.

Додано через 4 хвилини
А Суботівська 2х рядна - молодці!
А що це 3 будинки паралельно стоять , а на останньому ,тому що ближче до дит.садка дах білий?

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

Кожен раз як до моєї мами приходили іі коліжанки пити каву і поговирити, мене малу з 300 гр. скляною банкою від чеської гірчиці чи аджики посилали в кондитерську "Лакомка" в сусідній двір за вареною кавою з апарату з багатьма важілями, (такі червоні металеві кавоварки, стояли на барних стійках з дермантиновою оббивкою). Цьоця акуратно наповнювала баночку і я обпікаючи пальці (кава через нещільну закрутку трохи протікала) бігла до дому з ти чарівним трунком поки все не остило.
Субота була класичною і кожен раз однаковою. Мама приходила з базару і посилала в чергу за сметаною в продуктовий. Черги довжелезні, стояли десь з 11 до 16-17 години, поки в здорових бідонах вуйки у засмальцьованих білих халатах не привозили сметану. А ці години очікування ми з пару десятками таких-же дітей у черзі скакали в резинки, підслуховували бабусь (потім маму питала що значить бути " в положенії"), від старших дітей дізнавались нових слів і що якщо поцілуватись з хлопцем то будуть діти, розказували історії про чорну руку, чорну "волгу" і про те кому що привезуть з Югославії.

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

І хоч сметану вже давно привезли її ще довго не виносили за прилавок, бо треба було кожен бідон щей трохи порозбавляти.

А коли но лишень почалась перестрійка то напроти 4 музичної школи на Личаківській відкрили ковбасний маґазин «Дністер» і там завжди було повно ковбаси і сиру і риби, тоді як в державних і надалі було пусто. А напроти маґазину влітку ставили купу ящиків з трускавками і черга була неймовірно довга, а я одна стою під дощем. А в руки дають лишень по-кілограму. І продавщиця такою металевою шуфлею шур в ті трускавки, потовкла їх наніц, а народ кричить возмущається. А я таки достоялась, взяла під паху ті трускавки а тоді догори по-Личаківській пішла додому. На зупинці трамваю, коло сходів на Вишинського зайшла в хлібний і купила булочок, чуть не останніх. Був час що потім в магазин не пускали а надворі ставили стіл і роздавали хліб прямо з грузовика. А поряд з хлібним маґазином були кондитерські вироби і як ми туда заходили з татом то я його завжди просила аби він мені купив печиво Шакер-Чурек, воно таке смачнюче з розміром на долоню.

А ще мене мама часто посилала в Кулінарію на Личаківській, чуть вище зупинки Чехова і нижче від русскої школи, там зразу коло Кулінарії були Канцтовари. Так он в тій Кулінарії були дуже смачні «блінчікі з сиром». Ми їх набирали купу і як но лишень приносили додому то зразу все поїдали.

А на моїй зупинці двійки Мєчніка була забігаловка де подавали добрі пельмені. Ми правда туди ніколи не попали але зато хлопів там було вічно купа купезна, а ми лишень брали овочі з ларка що був поряд.

 

Відповідь: поностальгуємо? ))

І нігде вам потім після нього не злипалося? :p