Помогите разобраться с украинским языком

- а они и не ошибаются. Ещё они говорят, что писать надо по-русски,"солнце", и проверочные слова приводят, показывающие древний корень, а произносить - по-украински "сонце".
Украинцы как слышат так и пишут - "молоко", белорусы как слышат так и пишут - "малако", а русские слышат "малако", пишут "молоко". Язык отражает историю народа, в т.ч. её динамику. В селе динамики нет, но есть уверенность в правильности своего образа жизни (а у городских вечно непонятки с рефлексиями) У народов со сложной и богатой историей произношение от письма всегда отличается.

Вот например, исходя из вышеизложенного, если известен временной период, когда в украинском произошло чередование "о" в "i", то есть смысл поискать массового движения народов в тот же период. И он не замедлит найтись... Не с одного же чудака с "фифектом фикции" это пошло. Там же и источник значительной части отличающихся корней.

 

Биліни - це народні пісні, в яких розповідається про Древню Русь, про князів, про війни русичів. Схожі на коломийки, в яких теж є згадки про Русь.

Ипатьевский (Академический) список. На 307 листах (один из вариантов ее цитирования — по данному делению). Датируется примерно 1420 годом, в XVII веке находился Ипатьевском монастыре под Костромой, откуда летопись и получила название. Найден А. И. Тургеневым в библиотеке АН около 1807 года, после чего с ним ознакомился Н. М. Карамзин [1]. Написан пятью писцами, по предположению А. А. Шахматова — в Пскове.
Общепризнанным в науке является разделение свода на три основных части (в свою очередь, каждая из этих частей имеет весьма сложную структуру):

* Предшествует тексту Перечень киевских князей от Аскольда и Дира до взятия Киева Батыем. Лист 2 (стб.1-2).
* «Повесть временных лет» с продолжением до 1117 г. (Листы 3-106 об. — по изданию в ПСРЛ: т. II, стб. 2-285)
* Киевская летопись XII века — летописание событий 1118—1199 г. (Листы 106об.-245 — стб. 285—715). Особенно подробно изложены события 1146—1152 годов (Листы 118—167 — стб. 319—465).
* Галицко-Волынская летопись (о событиях до 1292 г.). Листы 245—307 (стб. 715—938)

Первые достоверные упоминания об употреблении русских гуслей встречаются в византийских источниках V века. На гуслях играли герои русского эпоса: Садко, Добрыня Никитич, Боян. В великом памятнике древнерусской литературы, "Слове о полку Игореве" (XI - XII вв.), поэтично воспет образ гусляра-сказителя:

"Боян же, братие, не 10 соколов
на стадо лебедей пущаше,
но своя вещиа персты
на живая струны вскладаше;
они же сами князем славу рокотаху".

Скоморохи — русские средневековые актёры, одновременно певцы, танцоры, дрессировщики животных, музыканты и авторы большинства исполнявшихся ими словесно-музыкальных и драматических произведений.

Они возникли не позже середины XI века, об этом мы можем судить по фрескам Софийского собора в Киеве, 1037 год. Расцвет скоморошества пришёлся на XV—XVII века, затем, в XVIII веке, скоморохи стали постепенно исчезать, оставив в наследство балаганам и райкам некоторые традиции своего искусства.

Репертуар скоморохов состоял из шуточных песен, пьесок, социальных сатир («глум»), исполняемых в масках и «скоморошьем платье» под аккомпанемент гудка, гусель, жалейки, домры, волынки, бубна. За каждым персонажем был закреплён определённый характер и маска, которые не менялись годами.


Кремль (первоначальное название до XIV века — детинец; другие синонимы — кром; город, городок или град; крепость) — принятое в настоящее время название городских укреплений в древней Руси; город, окружённый крепостной стеной с бойницами и башнями.

 

на цей маразм я маю відповідати?

---------- Додано в 13:16 ---------- Попередній допис був написаний в 13:15 ----------

проблема в тому, що жоден слов'янин цієї мови не розуміє, звичайно якщо спеціально не вивчав

 

Так ця мова є даже в вашій УГКЦ. Ця мова понятна, вона схожа на російську. Глянувши на ваші мінуси мені, я зрозумів, що ви проти православ"я і за латину. Все ясно.

---------- Додано в 13:36 ---------- Попередній допис був написаний в 13:20 ----------

За поширення християнства.

---------- Додано в 13:38 ---------- Попередній допис був написаний в 13:36 ----------

що в Україні осталось від Русі? Напишіть.

 

Тобто, міняти "міліціонера" на "міліціянта" і взагалі - щось міняти - не хочуть саме сільські нединамічні люди, яким простіше так як вони звикли і впевнені що правильно? Можливо Ви праві.

Так, дослідження коренів - дуже цікаве і корисне для глибокого розуміння мови.
Вчора от замислилася ,чому в російській мові:
крыть -кровля-крыша/
(стреха вживається лише у "стар. вят. южн. зап. крыша" (Даль)http://www.edudic.ru/dal/39613/, і є архаїчним-діалектним.)
А в українській
покривати-покрівля-але "дах", стріха.

Для цього необхідно подивитися в історію русских изб і українських хат.
В Росії хати покривали як соломою, так і деревом:
в топографическом описании по Тверской губернии 1783—1784 гг. специально отмечено, что в Корчевском у. "крестьянское строение хорошо (а обычная оценка "посредственно", — Л. М.), крыто по большей частью тесом или дранью". Крестьянские избы "кроются по большей частью дранью" в Весьегонском и Осташковском уездах. В Московской губ. в большинстве уездов тесом и дранью крыли крестьянские избы лишь в некоторых местах (в Московском, Рузском, Серпуховском, Звенигородском, Клинском и других уездах).
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/milov/01_9.php
Звідки і "крыша", "кровля".

Українські ж хати майже всуціль покривалися соломою, очеретом і зберегли у назві "стріха" характеристику цього покриття: обрізану солому.
Припускаю, що ефект обрізаного матеріалу, соломи також прослідковується у таких словах як стріха, стерня (обрізані корінці пшениці на полі), скирта, страпачок (копиця - діалектне, закарпаття), стриміти, стирчати, тирса, стругати, костриця (кормова трава).
Також припускаю, що перша черепиця як матеріал покрівлі прийшла в Україну саме з Європи і принесла із собою назву "Dach"= дах. Ця назва почала використовуватися для бляшаної покрівлі, шиферної тощо. При чому (сама собою, в народі -без мовознавців і словників) прийняла форми відповідно до правил словотворення в українській мові: дашок, піддашшя тощо.

Ось так крок за кроком можна прослідкувати виникнення кожного "дивного" для нас українського слова.. але питання: для чого. Якщо для того щоб прийняти цю мову - це одна річ, а щоб висміяти чи покепкувати, обуритися.. зовсім інша.
***
До речі, галичани, зустрічайте блудного сина Знайшлося "горнятко" Ваше і в Росії - правда, велике дуже, трилітрове.
В избе находилась широкая скамья "коник , на которой спал хозяин, и две лавки высокие: "ногами до земли не достать". В избе "потолок наш таков: ...ежели б сметать всю ту крупную и черную дрянь, которая с него на постели и на все места навалится, то думаю, — пишет А.Т. Болотов, — что с доброй бы гарнец набралось" (то есть объемом с нашу трехлитровую стеклянную банку, — Л. М.).
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/milov/01_9.php ("черные избы - агатовые стены)
До речі, цього літа була в луцькому "зимівнику" недалеко від м.Луцька, бачила курну волинську хату 1875 року. Не дивлячись на наявність отвору із засувкою - стіни і стеля чорні, як і буває у всіх курних хатах.

 

співчуваю, а нас в школі навчали рідної української мови

 

співчувати не треба. нема чому співчувати в цьому.

 

Для того щоб про це питати, необхідно достеменно знати якою мовою розмовляли уличі, тіверці, дуліби, деревляни і інші представники народів що населяли територію Русі, яким був їх одяг, звичаї, спосіб поховання, весільні традиції, обрядові пісні тощо.
Тоді би можна було порівняти в якого сучасного народу (російський, український, білоруський) ЩО "осталося від Русі".

 

насправді є чому співчувати, бо мова - це історія народу, душа народу, зброя народу, а у вас відібрали рідну мову і нав'язали чужинецьку, тому то ви і кидаєтесь зі сторони в сторону і не можете знайти самих себе, своєї самобутності

---------- Додано в 14:16 ---------- Попередній допис був написаний в 14:10 ----------

А хіба українська мова, українські звичаї, менталітет і т. д. не походять безпосередньо від наших предків полян, древлян, сіверян, тиверців, уличів, волинян, галичан та інших??? На сюди що - з Місяця завезли? Ми тут корінні (місцеві, автохтони)!!! А от росіяни тут - привезені, з просторів північної Євразії. Як і їхній язик. Ну це ж загальновідомі факти. Тільки чомусь цього не сприймають московські шовіністи і місцеві манкурти.

 

Мої бабушка, дєдушка, батьки всі говорять на суржику. І російська нам близька. Я вже не можу бути чистим українцем. Я малорос, русский.

 

Вже не перший раз спостерігаю таке явище, як "пошук коріння"..
Один із моїх знайомих мав україномовних прабабу і прадіда, ще може бабу і діда, але батьки в дитинстві розмовляли з ним російською. І от уже в свідомому віці він вирішив повернутися до свого коріння, почав розмовляти українською, вивчати фольклор.. але через те що втратив оту самоідентифікацію - по-перше, як усі "новонавернені неофіти" став занадто агресивним, а по-друге, почав шукати коріння не тільки мовне - але і віри.. і копати углиб віків.
..докопав до того, що заявив що не буде співати українські колядки, бо вони виникли внаслідок нав'язування "жидівської віри" і т.д.
Тобто, якщо передача з покоління в покоління йде безперервна - людина не копає так далеко в пошуках коріння, бо її коріння - це ось: баба і дідо, прабаба і прадід (які часто ще живі в дитинстві правнука), і віра, і мова - все тут..
І тільки втрачаючи почуття приналежності до роду, людина кидається копати, шукати, питати себе хто вона, до якого роду належить..
З одного боку це роздирає внутрішніми протиріччями (бо знайти корені в переплутаній історії, аж так далеко - 1000 років тому, 2000 років тому, і якось прослідкувати їх до наших часів - непосильна задача, хіба для геральдичних ліній по силам), а з іншого боку- це добре, бо лише коли залишаєш рідний край - починаєш цінувати і бачити його багатство. Найкращі етнографи пробуджувалися після переїзду з села в місто, чи в іншу країну. І починали вивчати, збирати, "копати".. бо що маєш - не відчуваєш, воно тобі природнє.

Спокійно, спокійно..
Росіяни - нащадки вятичів, кривичів, радімічів.. не було ніколи єдиного-преєдиного народу на величезній території. Народи і етнічні групи мігрували, розвивалися разом - але і паралельно. Інакше б не було такої різниці між мовами та культурами Європи і Азії.

---------- Додано в 14:22 ---------- Попередній допис був написаний в 14:20 ----------

А що розповідає Вам баба про свобю маму, батька, тітку?
А пісні ще якісь українські на весілля співають (ну там коли молоду садять на посаг), запитайте у старенької бабусі-сусідки, як було за її дівування?.. які танці танцювали, як було ДО революції?..
Ви не мусите копіювати чийсь рід. Вивчайте Ваш. Вашої місцевості - але по-справжньому, глибоко. Шукайте предмети побуту, перекази, діалектні слова - це і Вам буде цікаво. І мені зокрема, розкажете якщо щось цікаве знайдете. я таке люблю

А якщо з"ясується що Ваша баба була росіянкою - значить Вам слід поцікавитися її родоводом, звідки вона, з якого села Росії, які там є діалектні слова.. мусите знати свій рід і мову його, скільки родів поєднано - стільки і мов знати, при чому бездоганно. ІМХО.
p.s. мені от не завадило б знати польську. Бо хоч одна з чотирьох прабаб Мотрона Карловна розмовляла українською, але була, кажуть, полькою.

 

В селі в нас звичайно збереглись українські традиції, вони мені цікаві. Але моя родина вже руссифікована. Я себе чувствую русским. Вас цікавить подільський діалект?

 

..дозвольте не погодитися. Ви себе почуваєте русифікованим українцем, або просто - російськомовним космополітом, який не відчуває себе приналежним до якоїсь певної національності.
Бо якби ви почували себе "русским", то знали б російські народні традиції і вони були б Вам близькими.
Можна пораду? Не слухайте нічиїх образ на Вашу адресу, а просто слухайте свого серця і вивчайте (під настрій) обидві культури. Але не попсу і ширпотреб- а справжнє, краще.
Те, що відчуєтья ближчим - і стане Вашим. Або будете мати дві культури і дві мови рідними - хіба погано?

 

Тож так. Для мене рідна українська і російська. Жалко просто, що нам нав"язують галицьку мову і світогляд. В Вінниці це відчувається. Типу УПА герої, геть москалів, галицький діалект, всі мають говорити українською і т.д.

 

Дозвольте не погодитися, у Вінниці я бувала, у Бершаді в мене живе дядько. "Екстремістами" українськими там і не пахне. Повна демократія на вулицях. Хіба що вважати "нав'язуванням" те що деякі українці на вулицях розмовлють своєю мовою? - ну то це їх право, живуть у державі Україна.
"Нав'язувати" Вам ніхто не може навіть якщо довкола не буде жодної російськомовної газети. Якщо мені російську мову не нав'язали в російській школі, ВИШі, при відсутньості українських газет (і досі нічого не змінилося, лише "пантелеймон-цілитель" сьогодні був українською вранці в кіоску), в оточенні російськомовних друзів - то і Вам при тотальній русифікації ніхто нічого "нав'язати" не зможе, за увмови якщо Ви дуже любите і вивчаєте, знаєте мову, етнічний одяг, облаштування хати і назви посуду тощо, літературу, поезію, мистецтво і традиції російського народу.

p.s. а якщо хтось все ж таки каже "геть москалів".. що ж, спробуйте не звертати уваги, або себе захищати в кожній конкретній ситуації, що Вам ще можна порадити..
І на українців колись казали, насміхаючись "хохлы", селюки - і багато з них злякалися, перейшли на російську. Щоб стати "городськими". Якщо у Вас достане хоробрості вистояти так як найсміливіші з них тоді - спробуйте вистояти зараз у несприятливому оточенні, продовжуйте розмовляти так, як вважаєте за потрібне не зважаючи ні на що. Врешті-решт, зараз в Сибір за це не зашлють і статтю "націоналізм" не пришиють.

 

По вінницькому телебаченню показують, що УПА - герої, деякі місцеві ведучі і політики говорять на західну манеру. Збираються поставити пам"ятник папі римському. Популярною стає "Свобода" з її лозунгами: геть москалів.

 

А я в рожвому дитинстві дивилася по ТБ похорони Брежнєва. УПА називали бандою і прирівнювали до гітлерівців. Хрестили мене таємно на дому у батюшки за 300км від місця мого народження. В кожній школі проводилися уроки атеїзму, стояли пам'ятники Леніну. А заодно - гіпсовим Марксу, Енгельсу, в актовому залі - будьонівці якісь на всю стіну (хі, і досі та чеканка висить, навіть після євроремонту ), героям не моєї революції, яка пограбувала моїх прабабу і прадіда, відібравши в них весь хліб що виростили і все що нажили за роки селянської праці, якомусь Павліку Морозову який вбив свого батька.. і ще багато чого. І готувалися постійно до війни. Я протигаз одягала за .. чи 10 секунд чи там скільки, забула вже. В бомбосховища бігали, марширували..
Ну і що?.. чим це заважає відчувати себе українцем тому, хто ним себе точно відчуває?
Якщо у Вас є настільки дорога Вашому серцю Вам ідея, заради якої Ви готові терпіти чи навіть боротися - на Вас нічого не вплине, ні ТБ, ні що інше.

---------- Додано в 15:43 ---------- Попередній допис був написаний в 15:10 ----------

Так, дуже цікавить. Ми сусіди, бо моя родина з сусідньої, хмельницької області, хоч народилася я в Києві.
Колись коли я ще була маленькою, їхали машиною через вінницьку область, в якомусь селі запитали "скільки ще км до Вінниці?", на що дядько повагом відповів: "Либонь вісім". Чомусь запам"яталося.
Недавно на ярмарку видавців, "Медвіні", купила книжку вашої Наталки Поклад "Маньківське весілля" - дуже цікаво було порівняти з тим що я "назбирала" у своїй, хмельницькій ,області. Зайвий раз переконалася наскільки подібні давні весільні обряди у основних дійствах з короваєм, вінком, гильцем та ін. по всій території - від черкащини до закарпаття. Східніше я ще не просувалася. Хоча у самих по собі піснях є відмінності. Але спільними безумовно є найархаїчніші заклики на початку кожного етапу дійства "благослови, боже, і отець і мати..", а також старовинна пісня яку співає наречений, ідучи до нареченої (що мене дуже порадувало під час своїх етно-записів- надзвичайно старовинна мелодика. І вдруге порадувало у Наталки Поклад).
Так що буду вдячна за будь-які діалектні слова Вашого краю, чого б вони не стосувалися: предметів побуту, одягу чи дієслова.

 

На жаль – ні. І тут москалі падлянку підкинули

Та хто б їх сюди віз? Самі присунули

Уточніть, будьте добрі, написан, чи переписані?

Добре б було навести приклади. Бо не зовсім зрозуміло, про які слова йдеться, і для кого «родные корни»? А ще про яку часть українців?

А Брацлавчанин вже відповів:

За цим критерієм порівняно з англійцями, росіяни ще не злізли з дерева

 

Який ти руський, ти банальний підкацапник, сміття Москви, ХО-ХОЛ, нікому не потрібний ні тут, ні там.

 

- Автор ветки регулярно приводит. Он вообще только об этом и говорит

- типа таво.