Помогите разобраться с украинским языком

Галицко-Волынская летопись:

В 26 лѣт̑ . ҂s҃ . ѱ҃ . ѳ҃ . [6709 (1201)] начало кнѧжениӕ . великаго кнѧзѧ . Романа . како держєв̑ Г бывша всеи Роускои . земли . кнѧзѧ Галичкого 26 ❙

По смр҃ти же великаго 27 кнѧзѧ Романа . приснопамѧтнаго 28 самодержьца Д 29 всеѧ Роуси . ѡдолѣвша всимъ поганьскъıмъ 30 ӕзъıком̑ оума моудростью . ходѧща 31 по заповѣдемь

716

Бж҃имъ 32 . оустремил бо сѧ бѧше на поганъıӕ 33 ӕко и 34 левъ . сердитъ 35 же бъıс̑ 36 ӕко и ръıсь . и гоубѧше ӕко и коркодилъ . и прехожаше 37 землю ихъ ѧко и ѡрелъ . храборъ 38 бо 39 бѣ ӕко и тоуръ . ревноваше 40 бо 41 дѣдоу своемоу Мономахоу . погоубившемоу поганъıӕ Измалтѧнъı 42 . рекомъıӕ Половци . изгнавшю Ѡтрока во 43 Ѡбезъı . за Желѣзнаӕ 44 врата . Сърчанови же ѡставшю оу Доноу . ръıбою ѡживъшю 45 . тогда 46 Володимерь 47 и 41 Мономахъ 48. пилъ золотом̑ шоломомъ 49 Донъ . и 41 приемшю 50 землю ихъ всю . и загнавшю ѡканьнъıѧ 51 Агарѧнъı . по смрти же Володимерѣ 52 ѡставъшю . оу Съıрьчана 53 единомоу гоудьцю 54 же Ѡреви 55 посла и во 56 Ѡбезъı река . Володимеръ 57 оумерлъ есть . а воротисѧ 53 брате поиди в землю свою молви же емоу моӕ словеса . пои же емоу пѣсни Половѣцкиӕ . ѡже 59 ти не восхочеть 60 . даи емоу пооухати зельӕ 61 . именемь є̑вшанъ 62. ѡномоу же не восхотѣвшю ѡбратитисѧ ни послоушати . и дасть емоу зелье 63. ѡномоу же ѡбоухавшю . и восплакавшю 64 . рче 65 да лоуче 66 есть 67 на своеи землѣ 68. костью лечи . и 69 не ли 70 на чюже 71 славноу бъıти . и приде 72 во 73 свою землю . ѿ него Е родившюсѧ Кончакоу Ж . иже снесе Соулоу З пѣшь ходѧ . котелъ носѧ на плечевоу 74 . Романоу

http://litopys.org.ua/ipatlet/ipat31.htm

Ну так какой это язык? Украинский или русский?

Виявляэться галичани говорили на москальськый мовы.

 

По такій же темі як і Ваші згадування юморіста Задорного...

 

Ну так что согласны, что украинский язык - это результат полоннизации? А древние русичи все были единым русским народом?

 

- это из серии

Известный юморист Задорнов известен также (но не Вам, как и "монисто" в русском языке) своими экспериментами с народной (или псевдонаучной) этимологией, он в своих выступлениях частенько делает отступления и рассусоливает там в т.ч. про то, что крик "ура!" - это древнее славословие солнцу и пр. пургу.

(Мне нетрудно Вам пояснять, но, наверное, скоро надоест Я Вам тогда сообщу.

Уважение к собеседнику - не в том, чтобы с ним соглашаться, а в том, чтобы не нести пургу и хотя бы прогуглить вещи, по которым категоричные заявления делаете)

 

Можете писати, можете не писати, Ваша справа. Кількість інформації в обидвох випадках еквівалентна
Гугл гуглом, але розуміння теж має бути. Інтернет - як дишло, кожен повертає в ту сторону, яку йому вигідно.

 

- ОК, вертите дальше дышлом без меня, т.к. общаться Вы явно не настроены:

- пока.

- Вы "их" победили. Да и вообще всех....

 

Так пани з селянами свиней разом не пасли, за одним столом не сиділи. Яким же чином могли вони виробити "спільну мову"?
Навіть і на звучання мови абсолютно різні.
Як же могла практично відбутися та "полонізація"? якщо навіть за часів кріпацтва і російськомовних та французькомовних панів неграмотні селяни часів Тараса Шевченка не русифікувалися і "спільної мови" не виробили? - а русифікувалися лише тоді, коли стали читати і писати російською, переїхали у міста.

 

Навіть не знаю як так сталося. Але на Русі писали мовою близькою до російської.

 

Так якщо колись археологи розкопають нашу сучасну ятку з газетами - там теж всі "Сегодня", "Факты и комментарии", "Агрументы и Факты", "Комсомольская правда в Украине" - будуть написані російською... а потім у висновку так і напишуть: в Україні писали мовою, дуже подібною на російську.
Дворяни у Росії в певний період писали французькою (хоча народ в той час розмовляв російською), церковні книги писалися окремою церковною мовою (якої народ майже не розумів).. я не роблю ніяких висновків, просто констатую факти.

 

Особисто я вже на все згідний

 

Церковні - так. Але хіба літописи писались на церковній мові чи на рускій?

 

Для вас виділю слова, що не знаю в українській мові

А тепер глянемо яких російських слів я там не побачив:

Ну і хто тепер орел?

 

Якщо це дійсно так, що на Русі говорили мовою близькою до російської, то треба це визнати.

 

Доведіть!!!! Вона настільки ж близька, як і білоруська і подекуди хорватська...

---------- Додано в 16:25 ---------- Попередній допис був написаний в 16:24 ----------

Я не заперечую, що письмо велося церковнослов'янською. Доведіть, що розмовляли на наших землях мовою, що по звучанню ближча до російської а ніж до тої, якою ваші діди розмовляють до сих пір на селах...

 

Приснопамятный, самодержец, поганский, ум, поганые, шелом, молва, восплакавши - це російська мова, звичайно що не сучасна.

 

Ви ще скажіть, що письменність була 99 відсотків. Було кіьлка письменних мов. А іноземні мови взагалі всі знали

---------- Додано в 16:30 ---------- Попередній допис був написаний в 16:29 ----------

І про що ви тріпаєтеся?

---------- Додано в 16:31 ---------- Попередній допис був написаний в 16:30 ----------

І путін ними до сих пір говорить

 

Так, літописи писали на церковнослов"янській мові. Значить це приклад невдалий.
Давньоруська мова мала розгалужені стилі (юридично-діловий, літописний, світсько-художній) і виконувала всі державні та світські культурні функції. Це мова «Руської Правди», «Повісті временних літ», «Слова о полку Ігоревім», «Повчання Володимира Мономаха», «Моління Даниїла Заточника» та ін.
http://uk.wikipedia.org/wiki/Давньоруська_мова
Зараз знайду "Повість временних літ" та й почитаємо

 

Звідки мені знати.
Я знаю лише що в часи, коли українські селяни розмовляли українською і святкували свої свята (фактично поганські, календарно-обрядові, з використанням українського фольклору з іменами "леля-полеля", "купалонька", "гукання весни") - писемність велася не їх мовою і роки їх народження та імена записувалися не їх мовою у книгах реєстрації.
То як я можу бути впевнена що на пару століть раніше писемність велася на їх мові?..
У місті могли писати однією, по-модньому, по-науковому, по-панськи, а "неграмотний" народ - селяни, бо країна була аграрна фактично - могли розмовляти геть іншою.

Зате (малограмотний?) коваль викував-вигравіював на старовинному мечі Х-ХІст. напис "Коваль Людота"... не знав що треба було писати "кузнєц".. а вчився б у місті - знав би певно.

молва=мова - хіба це російське?..
слово "молва" значно ближче до "дай слово молвити"="слово мовити" (укр.), аніж до "зазговаривать, говорить, язык".
Так само як і "поганий". Ми і досі це слово вживаємо у незмінному вигляді.
Прісний (рос. "пресный") - це теж слово українське.
Чи то все полонізми?

 

Ось мова на якій написана "Повесть времненных лет". Це київський діалект, що правда пізніше переписаний і оригінал не збергіся:
Якоже ркоша, Андрѣю учащю в Синопии, пришедшю ему в Корсунь, увидѣ, яко ис Коръсуня близъ устье Дьнѣпръское, и въсхотѣ поити в Римъ, и приде въ устье Днепръское, и оттолѣ поиде по Днѣпру горѣ.[29] И по приключаю приде и ста подъ горами на березѣ. И заутра, въставъ, рече к сущимъ с нимъ ученикомъ: «Видите горы сия? Яко на сихъ горахъ въсияеть благодать Божия: имать и городъ великъ быти и церкви мьногы имат Богъ въздвигнути». И въшедъ на горы сиа, и благослови я, и постави крестъ, и помолився Богу, и слѣзе съ горы сея, идеже послѣже бысть Киевъ, и поиде по Днѣпру горѣ. И приде въ словены, идеже нынѣ Новъгород, и видѣвъ люди ту сущая, какъ ихъ обычай и како ся мыють и хвощются, и удивися имъ. И иде въ Варягы, и приде в Римъ, исповѣда, елико научи и елико видѣ, и рече имъ: «Дивно видѣхъ землю словеньску, идущю ми сѣмо. Видѣхъ банѣ древяны, и пережьгуть я велми, и съвлекутся, и будуть нази, и обольются мытелью, и возмуть вѣникы, и начнуть хвостатися, и того собѣ добьють, одва вылѣзуть еле живы,[30] и обольются водою студеною, и тако оживут. И тако творять по вся дни, не мучими никымже, но сами ся мучать, и то творят не мытву себѣ, а <...> мученье».[31] И се слышавше, дивляхуся. Андрѣй же, бывъ в Римѣ, приде въ Синопию.




По раздрушении же столпа и по раздѣлении языкъ прияша сынове Симовы въсточныя страны, а Хамовы же сынове полуденныа страны. Афетови же сынове западъ прияша и полунощьныя страны. От сихъ же 70 и дву языку бысть языкъ словенескъ, от племени же Афетова, нарѣцаемѣи норци,[18] иже суть словенѣ.

По разрушении же столпа и по разделении народов приняли сыновья Сима восточные страны, а сыновья Хама — южные страны. Иафетовы же сыновья приняли запад и северные страны. От этих же семидесяти и двух народов произошел и народ славянский, от племени Иафета — так называемые норики, которые и есть славяне.



По мнозѣхъ же временѣхъ сѣлѣ суть словени по Дунаеви, кде есть нынѣ Угорьская земля и Болгарьская. От тѣхъ словенъ разидошася по земьли и прозвашася имены своими, кде сѣдше на которомъ мѣстѣ. Яко пришедше сѣдоша на рѣцѣ именемъ Моравѣ, и прозвашася морава, а друзии чесѣ нарекошася. А се ти же словѣне: хорвати бѣлии, серпь и хорутане[19] Волохомъ бо нашедшим на словены на дунайскые, и сѣдшимъ в нихъ и насиляющимъ имъ.[20] Словѣне же ови пришедше и сѣдоша на Вислѣ, и прозвашася ляховѣ, а от тѣхъ ляховъ прозвашася поляне, ляховѣ друзии — лютицѣ, инии мазовшане, а инии поморяне.[21]

Спустя много времени сели славяне по Дунаю, где теперь земля Венгерская и Болгарская. И те славяне разошлись по земле и назвались именами своими от мест, на которых сели. Как придя, сели на реке именем Морава, так назвались морава, а другие назвались чехи. А вот те же славяне: белые хорваты, и сербы, и хорутане. Когда волохи напали на славян дунайских, то поселились среди них, и стали притеснять их. Славяне же другие пришли и сели на Висле и прозвались поляками, а от тех поляков пошли поляне, другие поляки — лютичи, иные — мазовшане, а иные — поморяне.



Такоже и тѣ же словѣне, пришедше, сѣдоша по Днепру и наркошася поляне, а друзии деревляне, зане сѣдоша в лѣсѣхъ, а друзии сѣдоша межи Припѣтью и Двиною и наркошася дреговичи, и инии сѣдоша на Двинѣ и нарекошася полочане, рѣчькы ради, яже втечеть въ Двину, именемь Полота,[22] от сея прозвашася полочанѣ. Словѣне же сѣдоша около озера Илмера, и прозвашася своимъ именемъ, и сдѣлаша городъ и нарекоша и́ Новъгородъ. А друзии же сѣдоша на Деснѣ, и по Семи,[23] и по Сулѣ[24] и наркошася сѣверо.[25] И тако разидеся словенескъ языкъ, тѣмьже и прозвася словеньская грамота.

 

Нє-а!

То Гющенко з гамериканцями привезли з далекої гамерики і підпільно вписали в закон
Тепер Табачник ногу ламає в тих рідних язиках, Тягнибока закликає для встановлення рідності мови, бо сам бідний недоучений (може що де гірше) і відповісти сам на то питання не зміг. (Москва інструкцій не залишила )

---------- Додано в 17:08 ---------- Попередній допис був написаний в 17:07 ----------

Хто оригінал спалив. Невже знову лєнін?

І що ми будемо обговорювати?