Политпоэзия

Немає праведних...
В пошані..тільки сильні.
А сильні проштовхалися в святі...
Будують церкви..нищать божевільні,
Над банями є бані золоті.

Щоб магдалени каялись підпило,
Щоб добре обмивалися гріхи
Щоб грався янгол в позапліччі лівім
Щоб потойбіччя не здавалося лихим..

Вже доньки і сини в іконостасах,
І пес цепний застиг за алтарем
Це їх життя
Це їхня церква власна
Де кожен Квазімодо - дзвонарем...

І пухкають салюти в піднебесся,
гуляють іменинники святі
покаятись..і кимось..та воскресне
Не зараз так у іншому житті...

Приносять на тарелі Іоанна
На холодець знайшлася голова
І знову..пар..і знову...лемент п’яний
І в нагороду...знову булава...

Олександр Смик
І ще тут

 

Ти переміг
І валишся із ніг
Твої слова,мабуть дійшли до Бога
У тіло впився скорпіонів оберіг
І шльондрою гуляє перемога...

Твій меч від крові не блищить на сонці
Склювали небо чорнії круки
Немає друзів,тільки охоронці,
Яким ти справно платиш мідяки

Ти переміг.
На скронях перший сніг
під нігтями земля
На серці - пастка пусток..
Загасли вогнища,не гріє твій ночліг
І згусток пам’яті... неначе крові згусток

Ти переміг...
Невже це твій Едем?
Хрестами всіяні усі твої дороги
невже сліпі,хто за тобою йде?
Невже такі слова дійшли до Бога?

Ти переміг
І валишся із ніг
Твої слова,мабуть дійшли до Бога
У тіло впився скорпіонів оберіг
І шльондрою гуляє перемога...

Олександр Смик

 

Вже зносить голову від фалькуватих гімнів
Терпець урвався...довго ж я терпів...
Та як накажете...боротись зі своїми?
Які в лукавстві гірше ворогів...
Хто прокляне..хто змовчить..хто осудить...
Чи дійдуть їх молитви до нікчем?
Тікає люд..і вже немає люду..
Над ким так поглумилися іще?
Свої - своїх...
Чужі давно сміються...
На згарища вертаються жиди..
Ославляться,нап’ються...переб’ються...
І знов на барикади..як завжди...
Тахто тепер захоче України?
Порвали віру,як скажені пси...
Із серця витікає кров калини..
Де ростимо - там мусимо цвісти...

Олександр Смик

 

"РостИмо" (выращиваем) или "ростемо" (растём)? Изменилось правописание или вкралась опечатка? Или я уже подзабыл мову?

А Смык - хорошо звучит.

 

Плач великорусского патриота.

ПЛАЧ РУССКОГО ПАТРИОТА

Ой ты гой еси, добрый молодец,
Добрый молодец свет Владимирыч,
Также гой еси, его младший брат,
Наш отец родной Виктор Фёдорыч,

Не бросай ты нас во чужой земле,
Во чужой земле малорОсейской,
Во чужой земле оранжоидной,
Во чужой земле отделившейся.

Возверни ты нас в лоно рОдное,
В лоно рОдное, эсэсэрное,
Под единый флаг с серпом-молотом,
Под единый герб русско-сталинский!

Если надо - двинь танки грозные,
Если надо - скинь бомбу атомну,
Бомбу атомну, водородную,
На бендеровцев-оранжоидов!

Чтоб вернулись мир и спокойствие
В земли львовские и хмельницкие,
В земли сумские и полтавские,
В земли русские - испоконные!

 

По безграничным Родины просторам
Летит вперёд локомотив истории,
Сметая в прах ничтожны и уродливы,
Народишки, народы и народности.

Снарядами загружен бронебойными,
Щетинится стволами дальнобойными,
Готов спалить врагов слепящим адом,
Всепожирающим кромешным термоядом.

Летит вперёд ракетой баллистической,
Могучий символ Родины фаллический,
Вращаются колёса в исступлении,
Стирая в пыль песок сопротивления.

Ложатся под колеса многотонные
Грузинии, Окраины, Эстонии,
Расчавлены, колесами раздавлены,
Литвы и Латвии, Кубани и Молдавии.

Прожектора лучом гиперболическим
Пронзён навылет сумрак исторический,
Летят вперёд фотонами мгновенными
Идеи Корчмаря бессмертные, нетленные.

Лежат на пультах кулаки рабочие,
Летит состав сквозь годы, дни и ночи,
Пронзая времени мгновения и вечности,
В грядущее, в галактик бесконечности.