Політичний секс. Чужі.

Шото не понял-кто кому даёт или не даёт.Гранд понятно-никому и давно.Он шо -голубой?

 

Посмотрите на мисця-серьга в ухе. Ему мальчиков хоцца. Да и что то еурейское проглядывается.

 

а бывают украинцы голубыми?)

 

Луна. Ось він, ваш рідненький. Споживайте.
До речі, дописувач що оцінює зовнішність опонента по аватарці доволі цікава річ. Притамакнна представнику народу, який вигадує свою історію у вигляді міфу і свято в в нього вірить. Це навіть не діагноз. Це ментальність. Це касапи.

 

Ранок перестає бути нудним. Касапня підтягується наче по команді із центру. але це добре.

 

Розумію. Я тільки вітаю людину, яка вивчає та володіє багатьма мовами. Але:
I чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко)
Так от сьогодні поняття "свого" потребує чіткого однозначного визначення... Чому, поясню нижче.

Та можна бути ким замавгодно...
Однак сьогодні питання мови - це питання національної безпеки, навіть незалежності України. Ви ж не станете заперечувати, що з боку Росії йде інформаційна війна та мовна експансія. Тандем хоббітів Путін-Мєдвєдєв відверто займаються з Україною тим, що винесено у назву теми. Вони нас просто... (боюсь забанять)

На мою думку ментальна калька з поняття "аmerican citizen" в Україні не приживеться. Натякну дещо завуальовано: історія взаємовідносин між США та Англією відрізняється від історії взаємовідносин між Ірландією та Англією

 

І це означає відмову від рідної мови? Як гадаєш, багато буде прихильників у такого вибору?
На побутовому рівні дещо схоже на "або я, або твоя мама" - як чоловік розумієш глибину безглуздя?)

Нєнєнє) Це просто факт.
Ти етнічний українець на 100%?

 

Лихо. Вас можно на цитаты разбирать. На философские.
Но, простите, вопрос: имеет ли политический секс на Украине отношение к национальной безопасности? Всё-таки пан Гранд задал именно такое направление дискусса.

Время покажет.

 

Жодного винаходу з мого боку, я тільки продовжила ваш "логічний ряд", (політична фригідність - це ваш винахід): фригідність є протилежністю гіперсексуальності, яку в народі назівають сказом матки, і усі ми, хто роками товчеться на форумах в політичних темах, переливаючи з пустого в порожнє те, що аж ніяк не впливає на реальну політику, хворі саме на політичний сказ матки.

 

Щодо моїх невтішних прогнозів по Києву 28 жовтня - це той самий випадок, коли я буду рада помилитися.

Про Литвина згодна, але винахід "політична фригідність" не був про політиків (кому з них вона притаманна?!:p), але про форумлян. З цього і виплив мій "термін".

 

Центр... відповідальність... ткнути...
Какой бред Вы пишите.
Просто искала тему, ни названия ни где лежит не помню, что-то связанное с событиями на каждый день, хотела написать о том, что вчера была очень серьезная дата - годовщина подписания Сталиным указа об охране социалистической собственности, что собственно и стало стартом голодомора в Украине (и в России тоже, но это уже тема россиян) Наткнулась на название темы "как Вы относитесь к украинскому языку". Тема двухлетней давности, стало интерсно о чем и как мы говорили два год назад. Прочла от начала до конца. Да, с огромной грустью в серце, от того, что ещё два года назад мы друг друг слышали.
Как странно, что Вы не поняли...

Откровеность за откровеность.
У меня с Богом сложные отношения - мне кажется я редко понимаю чего Он хочет на самом деле, надеюсь Он меня понимает лучше, чем я Его... очень надеюсь...

А по сему я придерживаюсь правила не бояться быть собой, признаюсь даже эта простая вещь мне дается с трудом. Даже здесь, на Острове. Можно, конечно, перейти на украинский, называть всех русскоязычных совками, потворами, шлюхами, фригидными обезьянами и т.д. и т.п. и быть своей в доску. А можно сказать, что не перехожу на украинский в отместку месье Гранду или пану Прокпу (что я сгоряча ему и брякнула).
Но всё не так. Для меня не так.
Думать по-русски, а на форуме рвать на груди вышиванку - себя не уважать, это значит бесконечно играть какую-то роль, причем совершенно гнусную.
Только потому, что в Раде заседает 450 упырей переходить на другой язык, делать вид что я совершенно не понимаю русский моего собеседника и проч. проч. я воспринимаю это как трусость быть собой.

Каждый распоряжается своей жизнью так как считает нужным. Вы перешли на украинский, хорошо, значит Вам так нужно. У каждого из нас свой путь и свой метод передвижения. Просто не нужно тем кто идет иной дорогой улюлюкать в след.

И ещё. Я помню сюжет времен югославской войны, когда женщина, плача говорила, что она не понимает, как так произошло, что раньше они жили с соседями мусульманами в мире и взаимопонимании, а теперь их поселок разделен забором с колючей проволокой... Ребята, хотите строить такой забор, делить на своих-чужих, жить по принципу "бей своих, чтоб чужие боялись" - ну тогда прилепите себе на лоб лейбл "я марионетка овоща".

 

Я помню, как 20 лет назад мой супруг сопровождал в Одессу 5-летнюю девчушку, к бабушке. Мать уехала погостить домой, а ребенка вывезти из Югославии уже не смогла. Это трагедия, мирно живущие рядом люди стали кровными врагами.
Это СТРАШНО.
Радует, что люди с идеями Гранда весьма малочисленны. Их практически нет. вы знаете хотя бы одного в реале? Да и сам Гранд - обыкновенный, в общем-то разумный дед, который просто не знает, что ему делать в невыносимой для многих ситуации. Вот дурь и прет в оскорблениях и прочем мусоре. На это стоит наплевать. Свинское поведение разрушает в первую очередь нас самих.

 

а що приживеться? ukrocitizen?

 

Не там ви шукаєте причини незустрічі розуміння, не там. Але вікривати очі дорослій людині - не моя парафія.

І як приємно вважати себе героєм і пєрвопроходцем, єдиним і неповторним, який піднявся над натовпом! І складати оди про самого себе...

 

Беріть вище друже. Це питання не державної безпеки, це вже питання виживання нації. Просто виживання.
Тут (і не тільки тут) багато звучало думок про національну ідею, про її формулювання та розуміння. І мовляв в Україні її поки що немає. Навіть якісь ідіоти Евро 2012 намагались впарити як національну ідею. Це або невиліковні дебіли, або донбасяни. Всі (переважна більшість) що Україна хвора на багато хвороб започаткованих не сьогодні і не вчора. А яка ідея у хворої людини може бути? А у смертельно хворої?
Праильно. ВИЖИТИ!!! Ви жити і перейти до наступногоетапу реалізації ідеї - подалати хвороби.
Після всих емских та валуєвських укразів, розкуркулень та Голодоморів, після всих атєчєствєнних воєн які касапня роз"язувала і незамислюючись кидала у вир бойні мільони українців, після наполегливих спроб витравити національну ідентичність із свідомості українців .... а це все ніщо інше як банальне нищення (мабуть від великої любові до українців?) ми маємо те що маємо. Ми маємо їхні закони про язік, ми маємо нечувану корупцію та бандитизм, ми маємо зрештою переважно касапів на всих ключових міністерських постах, ми маємо засилля касапів в адміністраціях на місцях,.....НАС НИЩАТЬ не припиняючи цього процесу декілка століть.
Тому яка національна ідея напрошується сама собою? Яке у неї формулювання?
ВИЖИТИ!!!.... ЗА БУДЬ ЯКИХ ОБСТАВИН, УМОВ і т.п.!!!

Ворог хитрий та підступний. Факт. Ворг свою мету знає чітко. Ворог методів та способів досягнення мети особливо не обирає.але в той же час співатиме нам жалісну пісню про свою і нашу сумісну важку долю, щоброзчулити та..........
АЛЕ!!! У нас з ними різні завдання і цілі. Це треба чітко розуміти та усвідомлювати.
Васток дєло тонкоє. Підступне. Згоден. І ми маємо нещастя протистояти цьому вастоку з його підлостями та підстуностями.
Взагалі то тема невичерпна. але стуь я спробував передати.

п.с. Порох завжди повинен бути сухим.

 

щодо "Центру" згоден - маячня (а точніше спроба пожартувати у дещо параноїдальному стилі... як міг... )
а щодо відповідальності - "отнюдь"

Я Вас і почув, і зрозумів... Однак це не означає, що я буду казати лише те, що Вам приємно чути...

як в усіх...

Це заслуговує на повагу...

Згоден. Правильно. Відкрию таємницю - процес остаточного переходу на українську мову ще не завершився. Нелегко це в Криму%-) Але це питання часу...

А ще можна без крайнощів...

Не всі хвороби можна вилікувати за один день. Особливо ментальну москалезалежність. Та з чогось треба починати. Коли живете у російськомовному оточенні, Ви не зможете миттєво у голові увімкнути тумблер "Думаю української"... Це процес поступовий. Головне, щоб було бажання і сміливість для першого кроку... А далі потихеньку-потихесеньку по краплі вичавите з себе любов до "лєткі-єнькі"...

На війні як на війні... Таке життя...

як Ви там писали:

:rose:

 

Ортодоксе.
Вони просто не хочуть бути українцями. Але як і належно прямо та чесно,вголос це сказати бояться.

 

Вже дуже непривабливо українство для неукроетнічного і навіть для укроетнічного неукромовофільного контингенту, Вам нема чого запропонувати своїм громадянам, крім inferior укро культурно - мовного поля. (50 мільйонний етнос, порівнянний за чисельністю в світі з німцями або французами, а внесок у світову культуру, мистецтво й науку-мізерний). І немає грошей, щоб їх купити. Як зробив Гітлер, в свій час.

 

Переконаний, що з кожним роком буде дедалі більше людей, у тому числу на Сході та Півдні, для яких рідною буде саме українська мова (не в останню чергу завдяки політиці Росії). Особливо це стосується молоді. У їхніх головах кордон з Росією вже нічим не відрізняється від кордону з Польщею. А у нас?

для кого мама, а для кого теща...)

ментально - так!

 

Так не запитають)))