Нікому не секрет що народжуваність в Україні надзвичайно низька - біля 1.30 дитини на жінку, при тому що для самовідновлення нації потрібно щонайменш 2.1 дитини на жінку. Тому пишіть сюди свої пропозиції з приводу як покращити народжуваність в Україні. Й до того ж не шляхом узурпації прав і свобод тих хто не хоче мати дітей, а шляхом покращення умов життя для тих хто хоче мати дітей, проте не може через брак коштів, кар"єризму тощо. Моя пропозиція наступна: коли жінка знаходиться в декретній відпустці то чоловік переводить половину свої пенсійних внесків на рахунок жінки. В результаті якщо жінка народить три дитини й пробуде в декретній відпустці біля 10 років то вона матиме за ці роки стаж, бо чоловік буде переправляти половину своїх пенсійних нарахувань жінці. Якщо половина від пенсійних нарахувань менша за мінімальний пенсійний внесок, а це сьогодні 423 гривень на місяць, то держава повинна додавати решту до пенсійного фонду. Проте чоловіки які наважуються заводити дітей заробляють більше аніж вдвічі за мінімальну заробітну платню й жінці й собі він буде переводити більше аніж мінімальний пенсійний внесок. Вважаю що таке нововведення покращить рівень народжуваності а також це захистить жінок, забезпечивши їх більшою пенсією на яку вони заслуговують бо витрчають свій час на народження та виходження дітей, який би вони могли витратити на будівництво кар"єри.
її право на стаж закріплено Законом про працю писи і вивчіть різницю між декретом і віжпусткою по догляду за дитиною
Найбільша проблема - це житло. Багато пар мусять жити разом з батьками, або тиснутися в маленьких квартирах. За таких умов мати багато дітей - неможливо навіть якщо будуть субсидії. Для молоді заробити на житло - можливо років може чз 10, брати кредит чи іпотеку - ризиковано, хороших молодіжних житлових програм - фактично немає. Тому дівчата прагнуть заробляти гроші, стають кар'єрисками і перша дитина з'являється, якщо по-плану, років в 28. А це вже досить пізно.
Раніше таких називали старорожениці. Я теж буду входити в цю групу. Зараз це вважається нормальним. Народжувати ж після 30 - вже є трохи небезпечно. Також варто знизити вікову планку з 18 років до 16. Хоча це і непо-європейськи, але я що в 16, що в 18 - різниці особливої не бачу. Тим не менше 2 роки для дівчини мають величезне значенння. Зазвичай дівчата, які мали першу дитину в такому віці, мають більше 1-ї дитини.Також потрібно провести велику соціальну роботу - змінити думку людей, які вважають, що хороша дівчина повинна спочатку закінчити школу, потім універ, потім знайти роботу, а вже потім вийти заміж за хорошого чоловіка. ( 25 - 28 років). І мати не більше 2-ох дітей, бо 3 - вже багато.Осуд людей - це страшно, але реальність. Особливо для дівчат в молодому віці які змушені виходити заміж "по-зальоту", щоб не посадили часом щасливого батька.+ якщо це 11 клас вона змушена залишити школу і довчиватись у вечірній. Це насправді жах. Також потрібно повністю заборонити аборти. Дозволити лише у надзвичайних випадках і проводити з дівчатами, які опинилися у скрутних умовах бесіди, постаратися їй допомогти хоча б на 9-ти місячний період - житлом ( якщо не хоче, щоб про вагітність хтось знав) і.т.д. Проводити освітню роботу, щоб кожна дівчина знала, що дитина - це не кінець світу. Теж непогано
Підіть на ДП, почитайте тему "У якому віці народжувати" і вас попустить. Народжувати ніколи не пізно. І хто сказав, що після 30-ти - небезпечно. Ризик мати проблемну вагітність чи народити дитину з вадами є як у 19-ти річної (в якої в принципі організм ще недостатньо готовий до виношування і народження дитини), так і в жінки за "30". Так складається доля і життєві обставини, що, якщо в мене будуть діти, то народжуватиму я їх у віці 30+. Але не вважаю себе старородящою (фу, який жахливий термін). Не всім Господь посилає їхню долю у найкращому для народження дитини віці. А що поганого в тому, що дівчина прагне мати грунт під ногами у вигляді освіти, професії, роботи? Думаю, чоловіку приємніше мати біля себе освічену дружину, яка, в разі розлучення (ніхто ж від того не застрахований) чи смерті чоловіка, зможе дати раду собі й дітям.
Я ж і не кажу , що не треба, крий Боже. Але природа в нас така. Я була волонтеркою у школі материнства, якраз і займалась цим питанням. Тому знаю. Тема як раз про те, як це змінити. Бо це зараз стало надто поширеним і звичним явищем. Немає нічого поганого, абсолютно. Та це ніяк неповинно бути шаблоном. А що у нас кажуть про тих, хто пішов з 1-2 курсу? Чи продовжує навчання в 30 років? Уже здається щось неправильним, правда? Але у кожного своє життя, і тим мамам, які завагітніли під час навчання потрібно створити умови для продовження того ж таки навчання. Наприклад "індивідуальний графік" та дистанційну форму ввели лише недавно і далеко не всі внз. Більшість просто бере академку, але чи продовжить навчання - під питанням. Можливо на заочному. Так, усі дівчата думають над тим, що буде робити у разі якщо щось. Справитись з 3 дітьми одній - досить важко і за все треба платить. Знову ж таки для матерів одиначок потрібно створити умови для життя. Безкоштовний дит.садок хоча б. Щоб кожна дівчина знала, що в разі чого непропаде і дітей у неї - незаберуть.
Когда-то попала в руки переводная с французкого книга для беременных. Я хорошо запомнила, что там последняя возрастная категория была после 45 лет... Просто наблюдаются тщательней и проводят анализы на очень ранней стадии беременности, чтобы диагностировать дауна (по околоплодным водам, точность практически 100%-ая), в познем возрасте их довольно высокий процент, и делают аборт, если не повезло. Так что поздние роды не для католиков из-за религиозных убеждений.
Тема про соціальну захищеність жінки в сім"ї, щоб вона не боялася народжувати кількох дітей, знаючи, що матиме допомогу від держави, а не про пошук другої половинки
Декретом. Крестьянам - землю, рабочим заводы и фабрики, каждой женщине - хорошего любящего мужа (кто сопротивляется - на лесоповал, а доход на ребенка).
А для чого звертати уваги на те "а що люди скажуть"? В нас отак у всьому - ми забагато часу проводимо, акцентуючи увагу на думці оточуючих.
Суспільства в якому жінки не навчаються в університетах та в основному не працюють, вкрай обмежені в своєму технологічному, економічному та культурному розвитку. Нам потрібні працелюбні, інтелектуальні та високо духовно та культурно розвинені жінки, а не жінки "родильні машини", в яких завдання народжувати та виховувати дітей. А за для того щоб жінка мала можливість вивчитися в університеті до 24, а потім народити йще трьох дітей та й не втратити кваліфікацію, чоловіки повинні брати половину часу жінки на виховування дитини в перші три роки після народження, поки не можна віддати дитину до дитсадка. Тобто перші півтора року з дитиною буде сидіти мати, коли найважче та найуважніше треба доглядати дитину, а наступні півтора року хай сидить чоловік з дитиною. За для цього жінці потрібно заробляти також багато грошей, подібно до заробітної платні чоловіка. В Європі жінки заробляють гарно й цілком можуть собі дозволити прогодувати чоловіка з дітьми поки він буде в відпустці за доглядом за дитиною. Коли я жив Німеччині то мій начальник на 4 місяці ходи в відпустку по догляду за дитиною, щоб жінка могла вийти на ці 4 місяці на роботу та підігнати свій експертний рівень.
Я цього не говорила. Просто потрібно розставити пріоритети. Або сім'я, або робота. Раніше мати 10 дітей було нормально. І всі працювали. Наші жінки дуже сильні насправді. У кожного з нас свої задачі у житті - у чоловіків одні, у жінок - інші. І Європу в приклад ненаводьте - вона старіє як і Україна. Ви ж хочете підвищити народжуваність? Тоді беріть у приклад арабські країни. Чим більше дітей - тим більше щастя! І нафіг всякі там проблеми! Взагалі-то ми саме ними і є. Наше основне завдання - це народжувати і виховувати дітей. Завдання ж чоловіка - все решта + любити нас і балувати, бо ми ж не машини всетаки а люди
А варіант "успішно поєднувати і одне, і друге" не розглядається? Необов"язково працювати в офісі з 9 до 18. Як на мене, жінка цілком може бути хорошою матір"ю і успішною в роботі (до прикладу, працювати з дому - в нас є ціла тема про роботу вдома).