Поговорим об ОУН-УПА

Чё-то и я про велосипеды несовсем понял...
А то что был провал - это факт. Когда политическое убийство совершается так, что непонятно кто это сделал, это не провал. А когда все тычут пальцами в убийцу, то это провал однозначный.

К тому же этим убийством сделали из Бандеры реального национального героя-мученника.
Эсли бы этим делом занялась серьезная контора, то такого бы не получилось.
А КГБ в те времена было уже сборищем мажорных сынков и запонтованных деток партработников, которые знали что времена уже мягкие, - большой беды в случае провала им не грозит, зато можно пошиковать в мире разлагающегося капитализьма...

 

Нормально. У всех так, если спецслужба здоровая. Не справился с работой - вылетай.

Школьников - не убедить, а тех кто хоть чего-то соображает - очень даже. Я же сразу говорил, что ты меня просто не поймешь. Я не психоаналитик, но сразу могу сказать, с кем можно говорить серьезно, а перед кем и бисер метать не стоит.

Что это значит - любимых? Дорогуша, ты языком работай, да не заговаривайся. Где я говорил про любимых мною чекистов?

Нет, я им не верю. То, что я рассказываю про НКВД, они никогда сами про себя не подтвердят. А то, что бандеровцев постреляли - так ничего страшного в том нет. Будь на месте НКВД те же американцы - он бы еще больше настреляли.

 

Ну и что, что пальцами тыкали. Иногда это с точки зрения спецслужб целесообразно - автограф оставлять на месте ликвидации. Я не говорю, конечно, о том, что НКВД была клевой конторой, но с их точки зрения на тот момент ничего провального в операции по ликвидации Бандеры не было. Сейчас, в свете сегодняшних реалий, что-то подобное можно усмотреть... но не тогда.

Кому мученик, кому и урод, который жил грешно, умер смешно. То, что у вас Витька-геноцид его возвеличивает, еще не значит, что он таковым останется в веках. Гитлера, вот, тоже кто-то возвеличивает. И Гиммлера тоже. И Сталина...

Ну, смотря где, смотря где... НКВД в те "славные" времена была самой многочисленной организацией мира (после ВКП(б), и КПК, иссессно). Пожарники, например - это тоже были НКВД. Там тоже одни мажоры служили чтоли?

 

вероятно так

конечно же только перерезать. Ведь режим не способен был договариваться. Язык в одном месте был. Он и до сих пор там, судя руководству России.

а что вы о нем знаете? может быть назовете работы которые читали?

я не знаю кто такой "Витька-геноцид".Я знаю только президента Виктора Ющенко. И на будущее друх мой будьте так добры - немного уважительнее про президента страны Украина.

 

Вы хоть имеете представление о том, что такое НКВД, МГБ и КГБ? Вам хоть известно когда эти структуры прекратили своё существование и когда они возникли?

Лучше не позорьтесь такими постами, доблестный защитник горячих сердец, холодных голов и каких-то там рук...)

Подучите матчасть.

 

Вы считаете что мнение Вовки-стукача важнее и правильнее?

 

Ух-ты! Большой и настоящий! Понятно.

 

Да, что есть, то есть. Коммунисты не признавали компромисов. Это был их главный недостаток. Лишись они его - и они перестали бы коммунистами быть...

Да язык-то тут при чем? Говорить они могли все, что угодно, гораздо важнее было то, что они делали. С одной стороны коммунисты, как ни крути, сделали для Западной Украины много хорошего, но сделали и много плохого. Хорошее можно было бы и без коммунистов сделать. А что касаемо современного правительства России... ну, извини, не Москва же Украине деньги из воздуха сотнями миллиардов ссужала...

Работы? Вы можете порекомендовать мне список? А то я скажу, что читал, так вы это "агитпропом" объявите. А еще, знаете, я довольно много живых очевидцев тех событий видел. Тоже много любопытного рассказывали. Я вот, на предыдущей странице обмолвился о том, что у нас тут концлгерь был недалеко от города в сталинские времена. Там бандеровцев содержали. Так вот, лагерь был не один. И немцы у нас тут были, и японцы. По свидетельствам очевидцев к бандеровцам относились хуже всех. Немцев и японцев даже в домах селили, потому что люди не могли допустить, чтобы они по зиме в бараках жили, несмотря на то, что и НКВД, вроде как, свирепствовало, и война была - мужиков побили - за что врага любить? А вот бандеровцев никто не приглашал никуда. А больше всего их ненавидели... ШАХТЕРЫ! С Донбасса к нам во время эвакуации и после войны много народу с Украины приехало. Такой звериной ненависти со стороны украинских рабочих и шахтеров к бандеровцам, наш местный сибирский народ просто диву давался. Упаси Боже шахтеры на улице бандеровца встретят - его просто убьют. С чего бы такая ненависть, если эти бандеровцы, по утверждению некоторых, "за свободу" боролись?

Не уважаю я его. Президент, который загнал страну в 40% внешний долг от ВВП, и при этом сам ВВП опустил ниже плинтуса - не заслуживает моего уважения. И за обобранную Украину, за обманутых людей, которым в самое ближайшее время выставят астрономический счет ни за что, я Ющенко презираю. Он - предатель.

Знаю, знаю, успокойтесь.

А при чем здесь Вовка-стукач? Он чего-то про Бандеру говорил? Где?

???

 

А я думаю что не знаешь, если считаешь что С.Бандеру убил НКВД. И что в КГБ служили пожарники.)

 

Он много чего говорил

 

У Вас наверное шоры инкрустированы алмазами и золотом. Так дороги, счто расстаться с ними (снять с глаз), чтобы расширить кругозор, непреодолимо. Неосовкизм рулит.

 

Они не снимаются так просто...Подозреваю, что у моих собственных алмазов и близко нет, понимаю, что сами шоры в наличии, но снять - не могу.

 

Ну таки 17 начальников вылетело. За большие успехи что ли? Или все-таки за большой провал?

 

Не извиню Кто, когда и кому ссужал? Желательно со ссылками на документы.

после ее включения в состав СССР, как для своей территории - да. Но вся беда в том что "хорошим" они посчитали и высылку 600тыс человекв Сибирь. Ведь это они считали хорошим "для себя" а не для ЗУЗ. Почувствуйте разницу.

нууу, постулат кто не с нами, тот против....действенен и по сей день. И коммунисты в Росси не при делах

 

Конечно. Это не просто. Для этого как минимум нужна воля и желание к познанию. Ваши шоры (которые всё таки имеются, по Вашему же признанию) наверное вросли в Вашу плоть и Вы рискуете отойти в "мир иной" (дай Бог Вам долгих лет) так и непознав мир земной как можно больше. Печально? Думаю да.

 

Ну...Не думаю, что вплоть. Скорее, с душой сложнее. Имеются, конечно. Это очевидно хотя бы потому, что читая литературу об ОУН сомнению подвергаешь каждое слово, в то время как истории ВОв воспринимаются естественно, без грамма сомнений - это я только о себе

 

Ну явно не бидлом колгоспним були. Хоч більшість і не були фермерами, або власниками заводів, але порівняно з СРСР жили заможно, поляки не додумались, як "визволителі", відібрати в всіх землю. До речі, німців теж з квітами зустрічали, неповних два роки вистачило, щоб розвіяти всі ілюзії про комуністичний рай.

 

Чужая душа - потёмки. Копаться в ней дело неблагодарное. С плотью по-проще. Плоть лечится терапией, ну и как крайний метод - хирургически. Душевные же болезни как правило затяжные и стандартного лечения не предполагают, в большинстве случаев рецидивны. А зачастую вообще не вылечиваются.
Вся фишка в том, что литература об ОУН-УПА писалась преимущественно не самими участниками его, а теми кто был их врагами (противниками), которые всячески представляли их в кошмарном свете, а все факты "за" просто уничтожались и подчищались в архивах. Сохранившиеся документы деятельности ОУН -УПА сохранились преимущественно на Западе, куда люди уходили от комунистов.
Даже в документах фашистской Германии Вы не найдёте документов восхваляющих ОУН-УПА, а вот с противоположным смыслом можно. То же касается и польских историко-архивных данных.
А о фальсификации событий ВМВ (второй мировой войны) со стороны кремлёвской машины - даже путинцы не могут спорить. Д.Волкогонов лично уничтожал архивные документы порочащие советы в тот период и нагло фальсифицировал новые, восхваляющие. Это факт безупречный.
Человек тем и отличается от безмозглой скотины, что способен к познанию и сопоставлению разных информаций, делать выводы и соглашаться с неприятными, непривычными, болезненными открытиями.

 

тут нужно уточнить: к членам ОУН или жителям ЗУЗ пригнанным насильно для освоения Донецкого каменно-угольного бассейна?

ну так я его уважаю. И уважают его большинство на этом публичном сайте, несмотря на все то что он сделал/не сделал. Так что еще раз вынужден повторить просьбу.

Пани Луна, тогда это вам Читается тяжеловато, читал дважды пока "въехал" :o

 

Пан Стпаныч. Рекомендую ознакомится с делами края на примере деятельности Шептицкого

З висоти десятиліть годі сумніватися, що виважена поступовська політика радянської влади, спрямована на модернізацію суспільно-економічного життя відсталого за панування Польщі та виснаженого Другою світовою війною регіону підтримала б переважна більшість населення, зне-силеного роками кровопролиття. Однак реалії буття виявилися суперечливішими й драматичнішими.
Не можна нігілістично ставитися до об'єктивно—прогресивних плодів політики радянської влади щодо західноукраїнських земель. Тільки протягом 1944 р. на відбудову продуктивних сил регіону витрачено 100 млн. крб., до ладу введено 1700 промислових підприємств. Прискорено роз-вивалися традиційні галузі виробництва (видобуток нафти і газу, лісообробка), поставали нові пе-редові ділянки промисловості — нафтохімічна, електроенергетична, машино— і приладобудівна, будівельних матеріалів, легка. До 1949 р. місцевий промисловий потенціал становив 2,5 тис. вели-ких і середніх підприємств. Значну допомогу коштами й кадрами надали інші регіони СРСР та УРСР Тільки в 1946 — 1948 р. на західноукраїнські землі (ЗУЗ) прибуло 2 тис. інженерів і техні-ків, 14 тис. кваліфікованих робітників

Спойлер

Не менш рельєфними виглядали здобутки в культурно—освітній сфері. До 1950 р. у 24 ви-щих закладах освіти (до 1939 р. — чотири) навчалося 33 тис. студентів. До регіону прибуло понад 35 тис. вчителів зі Сходу України, до 1947 р. 93 % шкіл були українськими. Тільки у Львівській області працювало 790 районних і сільських клубів, 388 бібліотек, 217 кіноустановок. Відкривали-ся науково—дослідні установи. Розгорталися програми охорони здоров'я та соціального забезпе-чення6.
Я далекій від спрощеного підходу щодо ставлення мешканців як до радянського режиму, так і до націоналістичного руху. Людність Західної України була диференційована за соціально—економічними й ідейними, та й власне його ставлення до згаданих політичних сил змінювалось із плином ситуації в регіоні, зростанням утоми від кровопролиття й протистояння, вкоріненням нової влади. Безглуздо заперечувати, що радянський лад у Західну Україну індустріалізацію, соціальні програми та загальну освіту, тобто можливості зростання добробуту й соціального статусу для ба-гатьох галичан і волиняків, буковинців та мешканців Закарпаття.
Однак радянізацію ЗУЗ здійснювали традиційними для сталінського тоталитаризму командно—адміністративними методами, ігноруючи суспільно—економічну та духовно—культурну специфіку, форсованими темпами й підтримували карально—репресивною машиною.
Лише в 1945 р. сюди прибуло 35 тис. нових управлінсько—адміністративних кадрів (зокре-ма й 1337 партійних і 1210 комсомольських керівників). Була жалюгідною частка управлінців міс-цевого походження — наприкінці 1946 р. із 15120 номенклатурних посад вони обіймали 1839 (12, 1 , до 1 квітня 1947 р. — 16,2 % (посади не вище районного рівня). На травень 1946 р. у Дрого-бицькій області на керівній роботі не було жодного галичанина. Прибулі управлінські кадри вирізнялися низьким освітнім рівнем, незнанням і не повагою регіональних особливостей, брутальним адмініструванням. Навіть у 1953 р. з 742 секретарів органів компартії на західноукраїнських зем-лях (ЗУЗ) тільки 62 були місцевими, в нижчій владній ланці вони становили 44%, в прокуратурі 12% працівників.
Ставлення населення до режиму промовисто характеризує участь у виборах. Виборчі кампанії, за визнанням влади, проводилися «під великим тиском агітації», «населення налаштоване антирадянсько».
Необхідно враховувати й такий важливий чинник — учасники руху ОУН та УПА, воюючи зі сталінським режимом, вважали його зовнішнім агресором, окупантом (гасло двофронтової боротьби проти «імперіалізму Москви та Берліна»). Правда полягає в тому, що борці проти тоталітарного режиму, і та поважна частина населення, що їм допомагала (і яку можна правомірно відносити до комбатантів згідно з нормами міжнародного гуманітарного права) не вважала радянський режим своїм і легітимним для себе. З огляду на реальний статус української радянської квазідер-жавності й особливості методів дії тоталітарного режиму така ситуація виявляється цілком зрозу-мілою. Однак радянська влада трактувала цих людей як громадян СРСР і поширювала на них свою юрисдикцію.
Цікаво, що й радянська сторона, формально називаючи національно—визвольний рух «полі-тичним бандитизмом», рефлекторно розглядала протиборство з ним різновидом справжньої війни. Про це опосередковано свідчить надання згодом військовослужбовцям, задіяним в антиповстансь-ких операціях післявоєнного періоду, статусу учасників Великої Вітчизняної війни (хоч зі всіх бо-ків порівнювати ці історичні явища безглуздо), і навіть така деталь, як нагородження офіцерів ор-ганів і військ держбезпеки, що брали участь у протиборстві з ОУН та УПА, орденами ВВВ І та II ступенів (що суперечило й статутові ордена).
Насильницький характер «соціалістичних перетворень» яскраво проявився в колгоспному будівництві. Тут упродовж століть на тлі складних аграрно—технічних умов склався одноосібний, тип господарювання, а приватну власність на землю селянин плекав як найвищу матеріальну цін-ність. Першого удару завдали по заможних і середняцьких господарствах. Якщо раніше так звані «куркулі» мали понад 15 га землі, то до 1946 р. частка господарств з наділами у 2-5га становила 2,4 % одноосібників. Від 1947 р. норми здачі видів сільгоспопробукції для «міцних» господарств збільшили на 25%-300%. До нього додалося примусове виселення одноосібників. У 1945р., напри-клад, до списків виселення по Волинській області внесли 2175 осіб 3 426 хуторів.
До колгоспів селянство залучали методами економічного примусу, залякування, криміналь-ного переслідування й унаслідок інших заходів. На селі зростала внутрішня напруга. Під колекти-візацію в її перші роки не заклали належної матеріально—технічної бази що разом з руйнуванням традиційного укладу призводило до підриву сільськогосподарського виробництва та зубожіння населення. Про загальний відчай свідчить вислів переселенця на Волинь з Чехословаччини І. Мар-хвевка: «Я пройшов Болгарію, Польщу, Францію, Чехословаччину...але гіршого життя, ніж у Росії, не бачив...Причина всього колгоспи... Я своїми руками виріжу свою сім'ю, але в колгоспи не по-пущу. Якщо у когось побачать коня, корову і в кімнаті в нього чисто, відразу його в Сибір —куркуль».Радянська влада інспірувала «саморозпуск» на Львівському соборі 8 березня 1946 р. греко—католицької церкви, що мала величезний авторитет серед населення, закрила тисячі її парафій, за-судила 344 священиків, які не бажали об'єднуватися з православною церквою15. Слід зазначити, що саме владний режим став ініціатором силового супроводження радянізації. Органи компартії й радянської влади неодноразово ухвалювали рішення щодо «посилення боротьби з українськими буржуазними націоналістами», вимагали від силових структур рішучих дій у цьому напряму. Крім оперативно-військових ударів по озброєному підпіллю, вдавалися до суворих заходів так званих «бандпосібників» (осіб, що в той чи інший спосіб допомагали підпіллю або їх безпідставно в цьо-му звинувачували), членів сімей учасників руху опору.
Найпоширенішим репресивним заходом стосовно них була примусова депортація. Згідно з розпорядженням глави НКВС СРСР Л. Берії від 31 березня 1944 р. № 7129 було розроблено «Ін-струкцію про порядок висилки членів сімей оунівців й активних повстанців у віддалені райони Союзу РСР», затверджену наркомом внутрішніх справ УРСР І. Сєровим 5 квітня 1944 р. Під дію інструкції підпадали всі повнолітні члени сімей підпільників ОУН та вояків УПА, як арештованих і тих, що перебувають у розшуку, так і вбитих, а їхнє майно підлягало конфіскації. Неповнолітні члени сімей мали слідувати разом з рідними у відведені для депортації Омську, Новосибірську, Іркутську області та Красноярський край. При цьому документальними підставами для виселення могли бути довідки сільрад, свідчення арештованих підпільників, оперативні матеріали НКВС-НКДБ