Поговорим о России.

Совсем уж буржуями стали!

 

FourA:

Так Финляндия за Выборгом. А до Выборга - 2 часа езды. Визы у народа есть. Хочешь рули с грин-картой, хочешь на автобусе прокатись...

 

и что же здесь брендового?

национальный бренд в кухне - это борщ, сало, вареники ,а колбасы - это бренд мясокомбината его выпускающего.
у вас просто мания все усреднять и уравнивать, наследие хождения строем сказывается?
П.С. это вы думаете, что черешня растет исключительно в Украине, иначе с чего бы вы решили ее считать национальным блюдом.
хотя черешня - это все таки не блюдо.
вы вообщем дайте определние слобу блюдо - вашем понимании и тогда можно будет говорить.
сырая рыба и черешня - это НЕ БЛЮДА.

потому что вы в любом разговоре, пытаетесь подчеркнуть - что мы одинаковые, что есть абсолютной ерундой.

 

White Snake:

Мне не очень понятно, чем принципиально отличается украинский борщ от русского борща, а украинские галушки от российских пельменей... Я уже не говорю, что через весь украинский язык проходят корни русских слов, с добавлением польских и турецких словечек (вроде дурацкого слова "Майдан").

 

Зачем вы такие грустные сообщения выкладываете?
Вы бы что-нибудь бодрящее написали!
Как голодные русские устраивают бунты и требуют от властей хлеба и зрелищ!
А то - про икру и шопинг в Финляндии...
Нельзя же так жестоко поступать.
На Вас обижаться будут.

 

Черешня на тарелке - это блюдо или декорация?
Мне кажется, это старый спор на тему: дверь - это существительное или прилагательное...
Вы неправы, что кто-то хочет подчеркнуть схожесть с Вами.
Вы уникальный....

 

Ну, конечно не блюда - я просто утрирую.

Если борщ, сало, вареники ваши бренды национальной кухни, то чем эти продукты будут отличаться от их же, но произведённых в России? Тот же самый рецепт, то же мясо, то же тесто. О чём я и толкую, что несмотря на национальность бренда, сам по себе продукт питания более чем интернационален.

Ну, да. И Вы хотя это и пытаетесь отрицать, но собственной экспрессией, методом ведения дискуссии, подбором фактов и аргументов этот постулат только доказываете. Так как Вы себя ведут многие россияне. И у нас есть зашоренные граждане уверовавшие в какую-то собственную исключительность.

 

не смешите мои тапки! Ві явно не в теме и кроме макарон по -флотски вкуснее ничего не едали

 

вот тип мішления русского его суть так сказать исконная

 

произведенніе у вас в горле застревают(потому что ві не имеете ни малейшего понятия о технологии приготовления а рецептура для русских єто китайская грамота),три месяца потчевали,мля

 

Вони й "класичний французький танок" переназвали "русскім балєтом", уже й борщ назвали суздальським, польську водку "русской", Та не варто дивуватися цій болотній нації, бо живе на всьому краденому:
- мова та грамота з Русі;
- назву національності зварганили з укороченого (одного прикметника) "руський підданий";
- герб з Візантії;
- прапор по п'яні голландці з "Орла" прибамбасили;
- назву "Росія" їм завіз киянин Прокопович;
- в мріях навіть "3-м Римом" хочуть стати;
- тюрків Колчака,Уварова чи Шукшіна теж в "русскіє" записали, Гоголя, Достоєвського та Піддубного теж стараються виставити за представників болотної нації;
- пельмені пермяків вже теж "русскімі" стали.
Та ваша тільки бражка та рєпа, а все інше, включаючи АК та спутнік, тирене в інших народів.

 

Нет, репа тоже твоя, она у тебя вместо головы, хм

 

Вот что мне нравится в украинцах! Вот что меня восхищает в них!
Они всё про всех знают!
Какое удивительное проникновение в души людей!
Какое понимание прошлого!
Так надо уметь - всё на свете знать и понимать!
Ну куда там этим русским до такой глубины!

 

)
Видимо для Вас кто-то из поваров сделал исключение...
А, вообще, Ваши рассуждения напоминают рассуждения 5-летнего малыша, считающего что в гостях у бабушки плохо, потому что там нет любимых конфет...

 

Вже й голову мені прибамбасили суздальсько-болотну. І тим самим залишилися й без рєпи, одна бражка залишилася.

 

О-о-о... пана Прокипа опять с утра не покормили. Сколько раз говорили персоналу: прежде чем подпустить пана к компьютеру - накормите его. И вот результат.

 

У меня была соседка родом из Вологды, она варила вроде бы борщ и называла его так, но без буряка.

Есть такое понятие - власне українська лексика. Изучайте!

[CENZ]Українська лексика: власне українські слова.

Власне українська лексика є кількісно найбільшим шаром у словниковому складі української мови. Власне українські слова виражають специфіку української мови, тобто те, чим вона на лексичному рівні відрізняється від інших слов'янських мов. Переважна більшість власне українських слів виникла на основі лексичного складу староукраїнської (XI — XIV ст.) і спільнослов'янської мов. Ці слова за будовою нерідко є похідними (вітатися, батьківщина, заздалегідь, карбованець, півень, панувати, самітність, щодня, чемність).
Власне українські слова мають різні значення і вживаються для називання предметів, явищ природи, життя і побуту людей, їхньої виробничої діяльності тощо: гай, смуга, тато, жовтень, січень, галушка, багаття, мрія, відродження, незалежність, щоденник, зупинка, наступний, хурделиця, сівба, чересло, бандура, вареники, прапор, сіяч, вихователь, хвіртка, долівка, горище, повітка, дровітня, затірка, капусняк, кваша.
Специфічність власне української лексики зумовлено насамперед вживанням особливих іменникових суфіксів:
-ин(а): година, хвилина, тканина;
-ин(и): відвідини, роковини, заручини;
-анин(а), -янин(а): біганина, стрілянина;
-щин(а), -ччин(а): Київщина, козаччина;
-ник, -ниц(я): візник, заступник, заступниця;
-івник, -івниц(я), -альник, -альниц(я), -ильник, -иль-ниц(я): газівник, фрезерувальник, формувальниця, волочильник;
-ець: кравець, промовець, швець;
-к(а) (для жіночого роду): вчителька, лікарка, організаторка;
-ій: водій, носій;
-ень: красень, велетень;
-ань: здоровань, горбань;
-ищ(е): днище, горище, дідище, бабище;
-от(а): голота, німота;
-анн(я), -енн(я), -інн(я): змагання, бачення, світання, розуміння.
Ознакою власне української лексики є подовження попередніх приголосних в іменниках середнього роду на -я: гілля, волосся, знання, безлюддя, завзяття, зусилля.
За допомогою суфіксів -ик (вогник, столик), -очок, -ечок, -инк(а), -оньк(а), -еньк(о), -онькіо) (кілочок, вершечок, батечко, голівонька, рученька, серденько), -ц(е) (віконце, слівце), -ячк(о) (пір'ячко, сміттячко) утворюються слова зі значенням здрібнілості та пестливості.
За допомогою суфіксів -уват(ий), -юват(ий), -овит(ий), -езн(ий), -анн(ий), -есеньк(ий), -юсіньк(ий) утворюються власне українські прикметники: довгуватий, синюватий, талановитий, грошовитий, довжелезний, невблаганний, нездоланний, тонесенький, малюсінький, білюсінький.
До власне українських слів належать також ті, що утворені за допомогою префіксів су- (сузір'я, суміш), перед-(передвісник, передмова), між-, межи- (міжгір'я, межиріччя), по- (поверх, подвір'я), прі- (прізвище, прізвисько, прірва).
Власне українськими є також слова, утворені за допомогою часток аби-, де-, бозна-, хтозна-, будь-, -небудь, -сь, ні-: абихто, абищо, дехто, деколи, бозна-хто, бозна-де, хтозна-який, хтозна-як, будь-який, будь-де, хто-небудь, де-небудь, хтось, десь, ніхто, ніде.
До власне українських належать прийменники (біля, від, з, серед, посеред, між, поміж, під, попід, задля, коло, навколо, проміж, щодо, з-під, з-над, з-перед, з-поза, з-поміж), сполучники (та, але, бо, чи, аби, щоб, проте, зате, якби, якщо, як, немов, наче, начебто, мов, мовби, мовбито, ніби, нібито, дарма що, ледве, ледь, тільки, щойно), частки (хай, нехай, невже, хіба, тільки, ось, це, майже, таки, саме, хоч би, ані), модальні слова (можливо, звичайно, зрозуміло, безумовно, безперечно, здається, ймовірно, мабуть, певно, напевне), вигуки (цить, геть, овва, лишенько, лелечко, цур, пек, добридень).[/CENZ]

 

УМОМ НЕ ПОНЯТЬ! Вони так і не познайомилися з суттю грецького слова ЛОГІКА.

 

Вообще-то у себя на родине я встречал два схожих блюда: это борщ и свекольник. Вы бы не могли показать рецепт "настоящего" украинского борща, что бы можно было бы предметно говорить, чем отличается наш борщ от вашего?

 

Россияне наш буряк обзывают некрасивым словом "свёкла".