Поезії Андрія Пророка

Відповідь: Поезії Андрія Пророка

Romko, я чесне слово розплакалась від цього вірша, по-доброму. так мене пройняло. душе душевно. ДУЖЕ сподобалось. ДУУУУУУУЖЕ.

 

Відповідь: Поезії Андрія Пророка

Там і музика гарна.
Шкода.що я нот не знаю...

 

Відповідь: Поезії Андрія Пророка

 

Відповідь: Поезії Андрія Пророка

Відлітають ластівки в чужину незнану
Покидають ластівки гнізда у тумані
Розлучившись з ласкою у гаях багряних

Не один сердешний проводив їх зором
І молив прийдешнє розминутись з горем
Щоб зима воскреснувши не скувала долі

Білогруді ластівки перелетять зиму
І весною красною відігріютькрила
Лиш людині врятуватися від снігів несила...

 

Відповідь: Поезії Андрія Пророка

Чому замовкаєш нераз,моя пісне
Ні,не між струн і не в клавішних дебрях
А тут,десь між скронями,думці на вістрі
Десь в серці,зненацька причавленім ребрами

Засипаний митями,в’ялими,тоскними
Просяклими тишею мороку дивного
Вслухаєшся в безвість опростоволосений
А там вир мелодій -і всі обезкрилені

І пісні нема - десь на скронях вовтузиться
Акордами згаслими в крові тужавіє
тремтить виривається,падає,дуситься
І думу на сполох в зіницях запалює

Бо ж мусить,бо ж треба,бо ж як онімілому
Ні сміху,ні зойку,ні слова стогранного
А хочеться крикнути - йду,йду,бо вірую
І в сонце предвічне,і в правду жаданную

Чому замовкаєш нераз,моя пісне
-Я тиші боюся - підступна занадто
Озвися,помчися - грайливо,чи грізно
Бо ж разом з тобою стаю сам крилатим

 

Відповідь: Поезії Андрія Пророка

Очень красиво и чувственно... Очень! Рома, надеюсь ещё будут?

 

Відповідь: Поезії Андрія Пророка

 

Відповідь: Поезії Андрія Пророка

Почитав вірші... Просто немає слів.. Сказати, що ці вірші прекрасні - це не сказати нічого.

 

Дзвони грають

Зоріє тиха ніч вогнем небесних свіч
Крізь заметілі в серце заглядають
На крилах хуртовин з засніжених вершин
Ніч новорічна радо нас вітає
Дзвони грають в морозній млі
Сповіщають незнані дні
Бім-бом,бім-бом,бім-бом
Гукає дзвін,обіцяє нам щастя він
Як обрій спалахне кохана,жди мене
Я мчу до тебе вслід за дзвоном срібним
Постарівшись на рік,згубивши зимам лік
Несу тобі нову весну погідну...

 

Гарний вірш... якраз до новорічної ночі

 

Ромку, можливо вам стане веселіше, але одну із пісень на слова вашого батька, я чув років десять тому. В студентському братстві львівської політехніки і братстві універу відбувалися вечори братської пісні. І пісня спомини навіть увійшла в братський співаник. Може розмістити слова-ноти -акорди на сайті українські пісні (ви там на форумі були...).
Пісня спомини на "українських піснях": http://www.pisni.org.ua/songs/7666.html

 

Мабуть Андрій Хавунка постарався

 

Хавка? Ну, колись ще він співав її. А потім і молодша генерація...

 

З усіх слів,що я пам’ятаю
Певно,навіть між тих,що не знаю -
Націлющіше слово - "прощаю",
Найболючіше слово - "прощай"

 

Буває снігу першого чекаєш,
Немов з в’язниці душної рятунку,
Чоло пооране крижинкам підставляєш,
Гартуєшн а морозі свіжу думку

Буває,сніг для тебе - біла рана,
А заметіль - парад надій зів’ялих,
Свистить,метається цупким арканом
І тіні сіє на щоках опалих...

 

Вельон манив,як місячна доріжка
Нв безграничні плеса сподівань
Окутавши закохану смерічку
Завісою запаморочних тайн

вельон несли світилочки ласкаві
У заворожену медову ніч
Потім пішли...а ніч горіла далі
Розжарена вогнем жагучих віч

Минулося...
Вельон згубився згодом
Десь на дубових поверхах полиць...
І загарчало душегубним громом
Життя після сіяння блискавиць...

Минулося
Журлива тінь вельону
В трухлявих рамках щулиться щодня
Від вересків,роз’юшених прокльонів,
Від голосіння,скарг,жалю без дна.

І все ж...
Чому мовчать понині
Чествих віків байдужа каламуть
і мов вино на воду лихом сивим
життя любов замінює на лють...

 

Не раз,не два в кошлатих пасмах диму,
В пронизливому скреготі гудків
Стоїш і ждеш над шпалами прудкими
Десь там,серед букетів і клумків

Стоїш і ждеш...А весни твої тануть
Як дим із ненажерних,чорних труб...
Все думаєш, - а може це востаннє
бентежить душу жалібнеє "крууу"?

А,може позабудуть очі,врешті
Отой брудний бетонний храм розлук
І не дуднітиме журбою в серці
прощальний зойк сирен,тупий колісний стук?

Не раз,не два в кошлатих пасмах диму
В пронизливому скрнготі гудків
Чекаєм ми.як скорбні зорі взимку
Повернення далеких журавлів...

 

Гарні речі писав твій тато... відгукуються... ну гарно і все...

 

У кожного з нас є місце,
Де серце скидає пута..
Чи степ то,чи тінь берізки,
Чи гори,людьми забуті..
Чи крона старого дуба,
Струмок - той єдиний в світі...

У кожного свій притулок,
Де хочеш прийти і зомліти..
Згубити на стежці до нього
Усе,що арканить мрії,
Знайти на стежині до нього
таке,що сказати не вмієш...

 

Мадонна ридала
В мадонну стріляли
В зіниці плювали
Сікли,катували

Гуртом продавали,
Живцем обдирали
Гуриом ґвалтували
Мадонна конала...

Та раптом...гульвіси
Знайшли якусь дату,
Відкинули кріси,
Забули про страту

Мадонну цілують,
Вншують.малюють.
Ведуть на трибуни,
Молотять по струнах...

Як квіти даруєм мадонні своїй...
Пам’ятаймо - крізь пекло вона йшла на небо..