Поезія та проза

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Viktoria Jichova, 30 лис 2006.

Статус теми:
Закрита.
Сторінка 59 з 151
  1. terrible

    terrible Well-Known Member

    ТЕРМИНОЛОГИЯ
    "Брали на мушку", "ставили к стенке",
    "Списывали в расход" -
    Так изменялись из года в год
    Речи и быта оттенки.
    "Хлопнуть", "угробить", "отправить на шлёпку",
    "К Духонину в штаб", "разменять" -
    Проще и хлеще нельзя передать
    Нашу кровавую трепку.
    Правду выпытывали из-под ногтей,
    В шею вставляли фугасы,
    "Шили погоны", "кроили лампасы",
    "Делали однорогих чертей".
    Сколько понадобилось лжи
    В эти проклятые годы,
    Чтоб разъярить и поднять на ножи
    Армии, классы, народы.
    Всем нам стоять на последней черте,
    Всем нам валяться на вшивой подстилке,
    Всем быть распластанным с пулей в затылке
    И со штыком в животе.

    29 апреля 1921
    Симферополь

    Максиміліан Волошин
     
    terrible, 11 чер 2009
    #1161
    • Подобається Подобається x 1
  2. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Александр Макаров

    Обрывки мыслей и шкур...


    Волк - в овечьей шкуре... Витязь - в тигриной... Медведь - в неубитой...
    Царевна-лягушка... дура, оставила свою без присмотра... Красавица не лучше, чуть не угробила Чудовище... Хорошего мужика, между прочим...
    У Квазимодо, против Фантомаса, шансов нет... Вот Горгона - женщина умная...
    страшная - глаз не отвести... и никаких притензий...
    Когда встречают по одежке... Все просто... Романтики, блин,никакой... По уму?.. Вылезешь из кожи... Зеваки столбенеют... А душа - то голая!.. Становится не по себе... Стыдно?.. Нет...холодно...
     
    Romko, 12 чер 2009
    #1162
    • Подобається Подобається x 1
  4. Солоха Конотопська

    Солоха Конотопська Well-Known Member

    Серце матері

    Чула колись у дитинстві нераз пісню, чи казку сумну,
    Як полюбив колись гарний юнак дівчину гарну одну.
    Дівчина мовила: "Любиш мене? Прагеш моєї краси?
    Що ж, коли любиш, - матір убий, серце мені принеси!"
    Геть від коханої вийшов юнак, довго у горах блукав.
    Дикого звіра в горах убив, серце у скриню поклав.
    "Ти обманув мене,- каже вона.- Що ж ти за муж-войовник?
    Матері серце мені принеси - буду твоєю повік!"
    Довго ввагався і плакав юнак, світу не бачив від сліз.
    Оленя в горах високих убив, серце коханій приніс.
    Дівчина зла розгнівилась тоді: "Геть, нерішучий, іди!
    Тільки із матері серцем в руці можеш вернутись сюди!"
    Вбив свою матір засліплений син. В серці тамуючи жах,
    Кинувся бігти, спіткнувся і впав з маминим серцем в руках.
    Мамине серце здригнулось з жалю, мовило в тузі палкій:
    "Боляче вдаривсь, дитино моя, сину, коханий ти мій?"


    (Вірш пам'ятаю ще з юнацтва, а ось автор у пам'яті не зберігся :sad: )
     
    Солоха Конотопська, 13 чер 2009
    #1163
    • Подобається Подобається x 2
  5. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Дарья Ященко

    Надежда - это горечь и беда,
    Не отступает, сколько ни гони...
    И пропадая, падают в года
    Слепые, ей подаренные дни.

    Надежда... догоревшая свеча,
    Когда всем срокам долгим вышел срок...
    И вот уже готовится печаль
    Вонзиться болью в сердце и висок...

    Надежда... та связующая нить
    Между вчера и завтра в темноте,
    Чтобы с ума, наверное, не сойти
    И не разбиться в гулкой пустоте...
     
    Romko, 13 чер 2009
    #1164
    • Подобається Подобається x 2
  6. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Romko, 14 чер 2009
    #1165
  7. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Анатолий Кручинин

    Да кому я на фик нужен –
    Дикий сгусток адской боли ?
    Всё пристойно так… снаружи…
    А душа – чернее смоли…

    Сколько грязи натащили
    Невзначай, кому я верил…
    Натоптали, наследили,
    Наплевали…Кто теперь я ?

    Как дожить мне до рассвета ,
    И не пасть?.. Но ниже… ниже..
    Ни просвятья… ни просвета…
    Пустота в затылок дышит…

    Память жжет.. копаюсь в свалке
    Прошлых дней…глотая небыль…
    ...Позабыл меня мой ангел –
    Может пьянствует на небе ?
     
    Romko, 18 чер 2009
    #1166
    • Подобається Подобається x 1
  8. Солоха Конотопська

    Солоха Конотопська Well-Known Member

    БУЛАТ ОКУДЖАВА - ВИНОГРАДНАЯ КОСТОЧКА

    Виноградную косточку в теплую землю зарою,
    И лозу поцелую и спелые гроздья сорву,
    И друзей созову, на любовь свое сердце настрою.
    А иначе зачем на земле этой вечной живу?

    Собирайтесь-ка гости мои на мое угощенье,
    Говорите мне прямо в глаза чем пред вами слыву,
    Царь небесный пошлет мне прощение за прегрешенья.
    А иначе зачем на земле этой вечной живу?

    В темно-красном своем будет петь для меня моя дали,
    В черно-белом своем преклоню перед нею главу,
    И заслушаюсь я и умру от любви и печали.
    А иначе зачем на земле этой вечной живу?

    И когда заклубится закат по углам золотея,
    Пусть опять и опять предо мной проплывут наяву,
    Синий буйвол и белый орел и форель золотая.
    А иначе зачем на земле этой вечной живу?

    Виконує Буба (Вахтанг Кікабідзе)
    http://www.youtube.com/watch?v=Y8NkWYWrk8Q
     
    Солоха Конотопська, 19 чер 2009
    #1167
    • Подобається Подобається x 1
  9. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Анатолий Кручинин

    Лишь только боль навылет в ночь...
    И кровоточит до рассвета…
    И не понять , и не помочь,
    И не собрать в ладони лето.

    Не остудить безумный взгляд,
    И не согреть своим дыханьем,
    И не вернуть уже назад
    Того, что было пониманьем.

    Не достучаться до судьбы
    Недолюбить и недоплакать…
    Лишь только черные столбы
    Среди листвы, опавшей в слякоть.

    И не видать уже ни зги !
    Что право, бестолку молиться.
    Лишь лжи тяжелые круги
    Застыли с легкостью на лицах...

    Не разглядеть чужой души,
    И до небес – не дотянуться...
    Дай Бог… поверить и дожить,
    Дай Бог… поверить, и вернуться...
     
    Romko, 19 чер 2009
    #1168
    • Подобається Подобається x 1
  10. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Грешник

    Александр Овчинников
    * * *
    Вот, кажется, уже сомкнуты
    На горле пальцы ледяные.
    И, стало быть, пришла минута
    Считать грехи мои земные.

    Спешить не надо, но и мешкать
    Нельзя, — и так их накопилось:
    Вагон и полная тележка, —
    Всё еле-еле поместилось.

    И вот, стою я перед кем-то,
    Возможно, даже — перед Богом.
    И жизнь мою, как киноленту,
    Он смотрит тщательно и строго.

    И на весы небрежно бросит
    Мои греховные деянья,
    Поставив жирный знак вопроса
    В графе со словом «Покаянье».

    И глупо ждать с надеждой ложной,
    Такой наивной и напрасной,
    Что изменить хоть что-то можно…
    Весы зашкалят, это ж ясно.

    Каких грехов там только нету, —
    Я сволочь, в этом нет сомнений.
    Пора призвать меня к ответу,
    Причем, без всяких объяснений.

    Там полный перечень паскудства,
    Мной совершенного доныне:
    От вольнодумства до распутства,
    И, от неверья до гордыни.

    И там таких, как я, навалом,
    Нас выкликают поимённо.
    «А ведь друзей не предавал он…» -
    Архангел скажет удивлённо…

    И среди прочих, виноватых,
    Он, может быть, меня уважит.
    И, подозвав чертей рогатых,
    Негромко что-то им прикажет.

    Уж те найдут на нас управу,
    И вот, стою на самом дне я.
    И шепчет черт: «Тебе — направо,
    Вон в тот котёл… похолоднее…»
     
    Romko, 21 чер 2009
    #1169
    • Подобається Подобається x 1
  11. Солоха Конотопська

    Солоха Конотопська Well-Known Member

    Юрій Тарнавський

    Болить голова

    Болить голова, як
    книжка лежить на столі, як
    дерево стола тримає на
    собі цю книжку, як очі
    дивляться з одної сторони
    обличчя на світ, у
    якім стіл і книжка тривають, як
    біль голови.
    Недалеко знаходиться
    місце, де можуть
    боліти серце і зуби, і
    очі тримаються купи в
    однім куті, де мало
    хто заглядає, і де, побіч, на
    щоках, лежать руки, схрещені, як
    засушені квіти.

    ====

    Птах не сидить на гілці

    Не прилетів птах
    до гілки, видно
    на ній тільки місце
    для його ніг, довкруги
    неї порожнечу, подібну
    до саду, купи білого
    повітря, ширші вгорі, балянсуються
    на її кожній бруньці.

    Хтось приклав тисячу
    холодних дзеркал
    до неї, і в кожнім
    вона не ворушиться, немов
    описана словами на папері.

    ====

    Немає Бога

    Немає Бога, як
    немає причини плакати
    чи сміятися, усе
    відбувається так, як
    могло б не відбуватися, усе
    існує так, як могло б не
    існувати, порожнечу можна
    назвати антиречовиною, предмети -
    антидірами.
    Страшне плетиво окружає
    нас, часами
    стискається довкруги
    нашого горла - вузли зі
    шнурів і щілин, петлі
    з обіймів і самоти.

    http://uk.wikipedia.org/wiki/Тарнавський_Юрій
     
    Солоха Конотопська, 22 чер 2009
    #1170
    • Подобається Подобається x 2
  12. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Стус

    Цей спертий запах смерти, наче спирт,
    геть виповнив кімнату синім чадом
    душі, своїм притьмареним свічадом,
    і обсідає душу, мов упир.
    На чорному папері білі літери
    просипані, мов янголи ясні,
    котрі шепочуть: не марудься в сні,
    з похмурого чола зажуру витри,
    бо ти єси за нею, потойбіч
    людського остраху і сподівання.
    До узголів'я клониться світання
    у кілька поминальних ярих свіч.
     
    Romko, 24 чер 2009
    #1171
    • Подобається Подобається x 1
  13. Солоха Конотопська

    Солоха Конотопська Well-Known Member

    Анна Середа
    збірка HOMO VIATOR

    ***
    Маю вікно,
    що, властиво,
    не виконує
    свою
    предвічну
    функцію -
    а виглядає,
    ніби справжнє.
    що з ним,
    неслухняним
    робити?
    з вікном,
    під яким
    не співають серенад,
    з вікном,
    у яке не кидають записок,
    з якого
    я ніколи не скину
    драбинки...
    я вся в розпачі:
    це ж вікно,
    через яке
    мене ніколи не викрадуть!
    І що з того,
    що воно прозоре
    і там за ним бовтаються дерева -
    це можна побачити і надворі...
    замурувати хіба, чи що?!
    щоб знало...


    ***
    Це місто
    вип'є мене,
    як горнятко кави.
    І залишиться
    тільки зозулька
    на шиї,
    ручка в кишені,
    і ножик-різак.
    А місто подумає,
    що то - фуси.
     
    Солоха Конотопська, 24 чер 2009
    #1172
    • Подобається Подобається x 1
  14. terrible

    terrible Well-Known Member

    ПИСЬМО К ЖЕНЩИНЕ
    Вы помните,
    Вы всё, конечно, помните,
    Как я стоял,
    Приблизившись к стене,
    Взволнованно ходили вы по комнате
    И что-то резкое
    В лицо бросали мне.
    Вы говорили:
    Нам пора расстаться,
    Что вас измучила
    Моя шальная жизнь,
    Что вам пора за дело приниматься,
    А мой удел -
    Катиться дальше, вниз.
    Любимая!
    Меня вы не любили.
    Не знали вы, что в сонмище людском
    Я был как лошадь, загнанная в мыле,
    Пришпоренная смелым ездоком.
    Не знали вы,
    Что я в сплошном дыму,
    В развороченном бурей быте
    С того и мучаюсь, что не пойму -
    Куда несет нас рок событий.
    Лицом к лицу
    Лица не увидать.

    Большое видится на расстоянье.
    Когда кипит морская гладь -
    Корабль в плачевном состояньи.
    Земля - корабль!
    Но кто-то вдруг
    За новой жизнью, новой славой
    В прямую гущу бурь и вьюг
    Ее направил величаво.

    Ну кто ж из нас на палубе большой
    Не падал, не блевал и не ругался?
    Их мало, с опытной душой,
    Кто крепким в качке оставался.

    Тогда и я,
    Под дикий шум,
    Но зрело знающий работу,
    Спустился в корабельный трюм,
    Чтоб не смотреть людскую рвоту.

    Тот трюм был -
    Русским кабаком.
    И я склонился над стаканом,
    Чтоб, не страдая ни о ком,
    Себя сгубить
    В угаре пьяном.

    Любимая!
    Я мучил вас,
    У вас была тоска
    В глазах усталых:
    Что я пред вами напоказ
    Себя растрачивал в скандалах.
    Но вы не знали,
    Что в сплошном дыму,
    В развороченном бурей быте
    С того и мучаюсь,
    Что не пойму,
    Куда несет нас рок событий...

    Теперь года прошли.
    Я в возрасте ином.
    И чувствую и мыслю по-иному.
    И говорю за праздничным вином:
    Хвала и слава рулевому!
    Сегодня я
    В ударе нежных чувств.
    Я вспомнил вашу грустную усталость.
    И вот теперь
    Я сообщить вам мчусь,
    Каков я был,
    И что со мною сталось!

    Любимая!
    Сказать приятно мне:
    Я избежал паденья с кручи.
    Теперь в Советской стороне
    Я самый яростный попутчик.
    Я стал не тем,
    Кем был тогда.
    Не мучил бы я вас,
    Как это было раньше.
    За знамя вольности
    И светлого труда
    Готов идти хоть до Ла-Манша.
    Простите мне...
    Я знаю: вы не та -
    Живете вы
    С серьезным, умным мужем;
    Что не нужна вам наша маета,
    И сам я вам
    Ни капельки не нужен.
    Живите так,
    Как вас ведет звезда,
    Под кущей обновленной сени.
    С приветствием,
    Вас помнящий всегда
    Знакомый ваш
    Сергей Есенин
     
    terrible, 24 чер 2009
    #1173
    • Подобається Подобається x 2
  15. Солоха Конотопська

    Солоха Конотопська Well-Known Member

    Василь Симоненко

    Я дивлюся в твої перелякані очі,
    Я тебе заголубить, запестити хочу.
    Тільки знаю: не треба! Не треба!
    Міг раніше я жить
    І не думать про тебе.
    Все вривалося в душу, в тривожне чоло -
    Все на світі було,
    Лиш тебе не було.
    А тепер уже й світу, здається, нема -
    Тільки ти залишилась одна.
    Але я протестую, волаю: не треба!
    Та не можу вже жить
    І не думать про тебе.

    17.12.1961
     
    Солоха Конотопська, 25 чер 2009
    #1174
    • Подобається Подобається x 2
  16. Солоха Конотопська

    Солоха Конотопська Well-Known Member

    Анна Середа - Зелений перець

    (Збірка HOMO VIATOR)

    Купила я на базарі три болгарські перці. Один покраяла до зупи, а другий покраяла в лечо. Вийшло дуже смачно. Третій перець лишився. Я відтяла рівно йому хвостик і поставила сторч на підвіконні.
    Думаю: цікаво, а що там всередині робиться? І відрізала вздовж тонесеньку скибочку. Дивлюся - а там церква і правиться Служба Божа. І все в тій церкві зелене: і стіни, і склепіння, і пілястри, і образи. І престіл зелений, і світло зелене ллється в церкву. Тільки люди не зелені. Якраз співають "Вірую", а священник тримає великий золототканний зелений "воздух".
    А я, замість помолитися, зайшла, та й дивлюся навкруги. Що за чудернацька церква?
    І згадую, про які то церкви ми вчили. Ніби схожа на вкраїнські церкви-ротонди, бо кругла, а не витягнута, як польський костел. Але має стрільчасті арки і готичне склепіння - нервюри. Але середньовічні собори були довжелезні, а ця церква така куца та кругленька. Хоча і не кругла - має три простори - високі нефи, що сходяться вгорі.
    А що найдивніше - що цей християнський храм був зелений - то ж священий колір мусульман... Чому раптом цю церкву перемалювали в зелене?
    А коли я прислухалася, то почула, що і люди співають в тій церкві зелено. Тут я вже добряче задумалася.
    Поки я думала, Служба Божа скінчилася, навіть відмовили вервецю, підмели вже, і служка замикав церкву.
    Приходьте завтра зранку, - сказав він мені. І я мусила вийти.
    Таки мало вчать нас в нашім інституті. Бо я щось, виявляється, цілком не розуміюся в стилях архітектури.




    ***

    Обійди мур, зруйнований
    колекціонерами цеглин -
    і побачиш площу,
    кукурудзу бруківки котрої
    вигризають
    любителі бруку.
    Що лишиться нам, бідним,
    цього вечора,
    якщо
    якийсь нумізмат
    потихеньку
    відчепить
    ще й місяць.
     
    Солоха Конотопська, 26 чер 2009
    #1175
    • Подобається Подобається x 1
  17. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Пустота в душе,
    Пустота в глазах.
    Не хочу уже,
    Быть я на глазах.
    Я хочу уйти,
    Не сказав куда.
    Быть один в тиши,
    И закрыть глаза.

    На сырых дровах,
    Не разжечь огня,
    От обидных слов,
    Не сберечь себя,
    Так за что же мне
    Пустота в душе,
    А исправить я,
    Не смогу уже.

    Телу холодно,
    И темно вокруг.
    Не хочу уже
    Я на новый круг.
    И начать с нуля
    Точно не начну.
    Вновь такую боль
    Я не вынесу….

    не знаю автора...але стан мій...
     
    Romko, 26 чер 2009
    #1176
    • Подобається Подобається x 1
  18. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Не минає мене листопад,
    нагортає на серце зажуру, —
    час вогню, час дощу, час утрат,
    час прощання і мелодій похмурих.

    Кожне слово моє невпопад,
    кожне слово твоє тривожить,
    підіймається сумнівів чад,
    стогне думка: а може, а може!

    І ніяк не вернутись назад,
    щоб не спити цю чашу до краю…
    Не минає мене листопад…
    Не минає мене, не минає.

    ***
    © Іван Ольховський
     
    Romko, 27 чер 2009
    #1177
    • Подобається Подобається x 2
  19. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Хочу сбежать, куда и сам не знаю,
    Подальше ото всех и от себя!
    Хочу понять, увы, не понимаю,
    Где эта жизнь, которая моя?

    Хочу сбежать от жизненной рутины,
    Туманом раствориться в пустоте.
    Но вновь мешает жизни паутина,
    Где мысли, чувства и слова не те!

    Хочу простить себя за глупость и ошибки,
    За слабость, растворённую в слезах,
    За редкость прежней искренней улыбки
    И вечную тоску и грусть в глазах......

    Автора не знаю...просто настрій...
     
    Romko, 27 чер 2009
    #1178
    • Подобається Подобається x 1
  20. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Логиня

    Жизнь отмеряет каждому своё:
    Кому-то – счастье: щедро, полной мерой.
    Кому-то даст талант, кому-то – веру,
    Ну, а кому – кресты да вороньё...

    Судьба слепа, судьбу диктует случай:
    Везёт ли, нет ли, в масть или не в масть,
    Взлететь до неба или в грязь упасть –
    Знать не дано, и ты себя не мучай.

    Любовь и ненависть, добро и зло,
    Талант и серость, и цинизм, и жалость –
    Всё так переплелось и так смешалось,
    Убив рациональное зерно!..

    И вот мы от бессилия страдаем,
    В сомненье теребя свой белый флаг.
    Но будущее покрывает мрак:
    Пророков нет, а Бог – недосягаем.
     
    Romko, 29 чер 2009
    #1179
    • Подобається Подобається x 1
  21. Mavpysuk

    Mavpysuk Well-Known Member

    Життя - це посмішка уранці,
    Це фотографія у рамці,
    Життя - це посмішка крізь сльози,
    Життя - це сонце і морози!
    Життя - це квіти навесні,
    Життя - це жарти і пісні.
    Життя - це кайф, як не крути,
    Його нам варто перейти!
    Життя - це щастя, що навколо,
    Це біль, що серце всім колола.
    Життя - це вулиці, це люди,
    Життя -природа, що усюди.
    Життя - це віддане кохання,
    Життя - це мріљ, сни, зізнання.
    Життя - любити до останку,
    А не любити до світанку!
    Життя - це бачити себе
    В очах, що люблять лиш тебе!
    Життя - це інколи образи,
    Життя - обірвані всі фрази!
    Життя - це ревнощі, сумління,
    Життя - це страх, це рух,горіння...
    Життя -це все ж таки й страждання..
    Але і дружба, це палання!
    Життя - це погляд несміливий,
    Це погляд ніжний і звабливий!
    Життя - прогулянки до ранку,
    Життя - це поцілунок зранку!
    Життя - це сонечко зимою,
    Трава покритая росою.
    Життя - холодні грози літом,
    Життя - це бути з цілим світом!
    Життя - це страх перебороти,
    Це щось зробити, як всі проти!
    Життя - побути десь самому,
    Життя - поспати не удома!
    Життя - побути в небезпеці,
    Життя - це вижити у спеці...
    Життя - це плавати вночі,
    Життя - згубити десь ключі!
    Життя - кричати досхочу,
    Життя - зізнатись "так. брешу!"
    Життя - протанцювати ніч,
    Здолати будь-що пліч-о-пліч!
    Життя - це когось врятувати,
    Життя - комусь коханим стати!
    Життя - залізти на гору,
    Життя - злітати на зорю!
    Життя - побитися із кимось,
    Щоб серце швидче все ж забилось!
    Життя - це сильно полюбити,
    Життя - це згодом розлюбити!
    Життя - це просто заблудитись...
    Це на коліна опуститись!
    Життя - гуляти під дощем,
    Бути з заплаканим лицем.
    Життя - в собі знайти все ж сили,
    Щоб просто жити...мати крила!
    Життя - це полюбити те,
    Що ненавидів більш за все!!!
    Життя - пообачити образи,
    Не згадувати більш ті фрази!
    Життя - це витерпіти біль,
    Не сипати на рану сіль...
    Життя - це полюбити все,
    І захід сонця, і себе!


    Автор невідомий
     
    Mavpysuk, 30 чер 2009
    #1180
    • Подобається Подобається x 1
Сторінка 59 з 151
Статус теми:
Закрита.
а де твій аватар? :)