Поезія та проза

Відповідь: Поезія та проза

Навіяні осінню...

 

Відповідь: Поезія та проза

Мені подобається ось такий вірш:


Дороги

Заскриплять поїзди із вокзалів заплаканих,
З манускрипту небес обірветься печать.
Доки вітер жене снігурів переляканих,
Доти з срібних сторіч наші кедри мовчать.
А дороги, дороги скоряються дорого,
Може є десь котрась, без розлук, без розлук.
Хай застигне на склі вічний помах - до скорого,
І метнеться земля під колесовий стук.

І коли вишина журавлиними клинами,
Вперше скотиться вниз на летючі кущі,
Тихо станеш дощем і запахнеш калинами,
І підеш звідтіля, так, як ходять дощі.
А дороги, дороги скоряються дорого,
Може є десь котрась, без розлук, без розлук.
Хай застигне на склі вічний помах - до скорого,
І метнеться земля під колесовий стук.

А дороги, дороги скоряються дорого,
Може є десь котрась, без розлук, без розлук.
Хай застигне на склі вічний помах - до скорого,
І метнеться земля під колесовий стук.


Хто любить "Піккардійську терцію"?

 

Відповідь: Поезія та проза

А ще - такий:

Вперто іди

Коли незгоди чорні на тебе стали вряд,
Коли програв сьогодні, а завтра знов програв,
Не дай своїм зітханням зламать свої світи,
Бо тільки розпочнуться, то вже не досягти.

Хай роки вперто засніжують путі,
Хай кілометри далекі по житті.
Сонце випалює сліди, а ти вперто іди.

Коли тобі на серці останній жовтий лист,
Коли стає тінисто десь витрачений зміст,
Коли осіння казка, не казка, а мара,
Почни усе спочатку усупереч вітрам.

 

Відповідь: Поезія та проза

І такий:

Талісман

Любов - це талісман, урочий подарунок.
Любов - киплячий трунок з ілюзій та оман.
Хай трапиться титан - сп'янить його цілунок.
Любов - це талісман з ілюзій та оман.

Любов - це талісман, що кидає в туман
Замріяних пестунок, що кидає в туман
Чіпнувши серця струнок, веде в шалений тан -
Любов - це талісман, що кидає в туман.

Любов - це талісман, що нищить обрахунок,
Псує весь нам керунок і завдає нам ран.
Чи є ж на цей дурман сякий-такий рятунок?
Любов - це талісман, що завдає нам ран.

Любов - це талісман, це той заклятий стан,
Коли снує малюнок химерний візерунок.
В душі у нас шайтан, любов - це талісман,
Це той заклятий стан, любов - це талісман.

 

Відповідь: Поезія та проза

А ще ось:

О незване моє кохання,
Ти, можливо, — лиш юності спалах.
Бо приходиш крізь довге чекання,
Коли зовсім тебе не чекала…

Ні, не треба, не треба, не треба!
Обійди, я молю, стороною,
Як гроза віддаляється з неба,
Грім лишивши бриніти струною.

О незване моє кохання,
Ти неждане і ждане тривожно.
На світанок гірке сподівання,
Як чекати вже більше не можна.

Ні, не треба, не треба, не треба!
Усміхнись і сховайся за обрій,
Так як сонце втікає із неба
У осінній негоді недобрій.

О незване моє кохання,
Залишися довіку у мріях,
Бо задовго тривало чекання,
Щоб ти щастя принесло — не вірю!

Ні, не треба, не треба, не треба!
Недоспівана буде хай пісня —
І живе не відкрита для тебе
Одинока любов моя пізня!

 

Відповідь: Поезія та проза

І справді, виглядає як поетична пам'ятка

 

Відповідь: Поезія та проза

«Вернись із спогадів»

Не стань печаллю у моїм житті,
Не сійся смутком на моїй путі,
Бо смуток може болем прорости, —
Невже, невже хотіла б того ти?

Тебе благаю і тебе кляну,
Тебе, як долю, я не омину,
А долю можна тягарем нести, —
Невже, невже хотіла б того ти?

Не будь сльозою на моїх літах,
Не дай, щоб усміх спогаду зачах,
Бо спогад може тужно відплисти, —
Невже, невже хотіла б того ти?

Тобою марю і тобою сню,
Моя любов — як полум’я вогню,
А полум’я вдвох треба берегти, —
Невже, невже не хочеш того ти?!

 

Відповідь: Поезія та проза

«Ноктюрн осіннього міста»

А у тому місті, місті в падолисті
На асфальті зорі кленів зайнялись.
Знову твої очі, мов озера чисті,
Кличуть мене в юність, як було колись.

Знову осінь прийшла і туга щемка,
Знову мрія зове, знову прошу тебе —
Повернись! Повернись!
Знову пісня дзвенить і серце тремтить,
Знову жду — не діждусь,
Знову кличу тебе —
Озовись! Озовись!

А у тому місті, де тебе я втратив,
Йде бентежна осінь, як ішла колись,
І сади палають у багряній ватрі,
Кличуть нас у юність, як було колись.

 

Відповідь: Поезія та проза

Всі мої улюблені вірші - періоду 60-80-х років. Цікаво, а зараз щось пишуть таке, щоб за душу брало і було зрозуміло простій смертній людині?

 

Відповідь: Поезія та проза

З сучасного)
Іншими словами про те ж саме..
Все силы на донце.
Прощай, безмятежность!
Ты выключил солнце
И выпил всю нежность.
Ты стал облаками
Во тьме розоватой.
Твоими руками
Приходят закаты.
Приходят и пишут
На время страницах
Улыбки, что дышат,
В лицо и на лицах.
Ты в ветках жасмина
И запахе лилий,
Ты в зернышках тмина,
Ты — эхо усилий.
Ты — утро, ты залит
Полосками света…
Блуждаю глазами
И жажду ответа:
Зачем пишет дождь
На окне твое имя?
Зачем ты не ждешь
Моих ласк и поныне?
Сквозь памяти строчки
С тоской обнимаю.
Я словно кусочки
Тебя собираю.
А в реку упавший
Цветок розмарина
Тонами уставшими
Ультрамарина…
Тебя не вернет,
Но домыслит хотя бы,
А мысли полет
Зябок стал, как октябрь.
Покорность судьбе —
Жизни срок подамнистен.
Все просто: в тебе
Весь исток моих истин.
Вновь грянет весна,
Брызнет топкая млечность,
Но как же тесна
Для двоих твоя вечность.
Назад, через льды
Возвращаюсь в усталость.
Весь мир — это ты,
А меня не осталось.
ASHLY

 

Відповідь: Поезія та проза

Красиво! Дякую.

 

Відповідь: Поезія та проза

Народ а сюда власнi чи чужi писати?

 

Відповідь: Поезія та проза

Для власних, здається, є інша гілка

 

Відповідь: Поезія та проза

Власне є такий російський ресурс - http://www.snezhny.com. ДОсить велика база.
Українського не знайшла ..окрім нашого форуму

 

Відповідь: Поезія та проза

Тільки чужі.
Для власних є гілки "Муза форуму" і "Авторська проза".

 

Відповідь: Поезія та проза

Василь СИМОНЕНКО

* * *

Я тобі галантно не вклонюся,
Комплімента зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.

Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти крихітна, і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.

І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи неціловані і грішні,
Очі божевільно голубі.

...............................

Василь СИМОНЕНКО

* * *

Ти не можеш мене покарати
Блискавками з-під милих брів,
Бо тебе я навіки втратив.
Ще до того, як вперше стрів.

Ти не можеш мене любити,
Ненавидіть не можеш теж –
Ти прийдеш, як гаряче літо,
Тільки грозами обпечеш.

Через теплі зелені трави
Поведе тебе в далеч путь.
Та за мною лишиться право
До кінця тобі вірним буть.

Дні і ночі думать про тебе
Виглядати тебе щомить –
Лиш для цього, їй-богу,
Тричі треба на світі жить!

.................................

Василь СИМОНЕНКО

* * *

Спади мені дощем на груди,
Пустелю-душу ороси –
Я стану жить. Я мріять буду
Як мріють ранками ліси,

Коли салютами-громами
Гуркоче небо навесні.
Ти тільки спокою ні грама
Не дай воскреслому мені.

Якщо ж ти хмара, а без грому,
Якщо ти буря без води –
Пливи у далеч невідому,
А душу збоку обійди…

...............................

Василь СИМОНЕНКО

У ВАГОНІ

Ти сидиш навпроти, кучерява,
І з-під вій на мене — блись та блись.
У твоєму погляді лукавім
Хитрість і захоплення сплелись.

Та весела посмішка дівоча
Будить в серці не любов, не спів.
Ні, твого кохання я не хочу,
Як ніколи фальші не хотів.

Я для тебе іграшка, забава,
Але й то всього лише на мить.
Я ж не хочу, я не маю права
На дрібниці серце розпилить.

Бо крізь очі видно порожнечу,
Легковажність у душі твоїй,
Та й сказати мушу я, до речі,
Що поклявсь у вірності другій.

Тій дівчині, що тобі не пара.
В неї очі ніжні та ясні,
А у тебе нині пашать жаром,
Тільки кригу видно в тім вогні.

Я ж себе не дам тобі в забаву
Ні тепер, ні завтра, ні колись…
Не дивись на мене так лукаво,
Не дивися, чуєш, не дивись.

.......................................

Василь СИМОНЕНКО

ЗАКОХАНА

Ось на тому й ущухла злива,
Розійшлися з під’їзду всі.
Ти брела по струмках, щаслива
В загадковій своїй красі.

Били блискавки ще тривогу,
Розтинаючи небосхил, –
І веселка тобі під ноги
Опустилась, чудна, без сил.

Довго вітер уперто віяв,
Але чомусь і він тепер,
зазирнувши тобі під вії
У волоссі твоєму вмер.

Через вулиці нахололі
Повз очей зачарований хміль
Йшла ти в сонячнім ореолі
Невідомо куди й звідкіль.

Йшла, та й годі. Може, з роботи,
В магазини чи на базар.
Дріботіли маленькі боти
Об розчулений тротуар.

Не дивилася ні на кого,
Йшла й не чула, напевне, ніг.
Але щастя твоє ще довго
Голубіло з очей у всіх.

 

Відповідь: Поезія та проза

Человеческая комедия
***
Мама,сказка,каша,кошка,
Книжка,яркая обложка,
Буратино,Карабас,
Ранец,школа,первый класс
***
Грязь,тетради,двойка,тройка,
Папа,крик,головомойка,
Лето,труд,река,солома,
Осень,сбор металлолома
***
Пушкин,Дарвин,Кромвель,Ом,
Гоголь и Наполеон,
Менделев,Герострат,
Бал прощальный,аттестат
***
Институт,экзамен первый,
Конкурс,лекция,курс первый,
Тренировки,семинары,
Песни,танцы,тары-бары
***
Прочность знаний,чет-не-чет,
Радость,сессия,зачет,
Стройотряд,жара,работа,
Культпоход,газета,фото
***
Общежитье,взятка-мизер,
Кинотеатр,телевизор,
Карандаш,лопата,лом,
Пятй курс,проект,диплом
***
Отпуск,море,пароход,
По Кавказу турпоход,
Кульман,шеф,конец квартала,
Цех,участок,план по валу
***
ЖСК,гараж,квартира,
Теща,юмор и сатира,
Детский сад,велосипед,
Карты,шахматы,сосед
***
Сердце,печень,лишний вес,
Возраст,пенсия,СОБЕС,
Юбилей,часы-награда,
Речи,памятник,ограда ...

Автор нажаль невiдомий

 

Відповідь: Поезія та проза

Я ось звідси багато собі взяла.
http://iwasyuk.narod.ru/songs.html

Російська поезія мені теж подобається - Волошин, Окуджава...

 

Відповідь: Поезія та проза

Ідіть сюди. http://poetry.uazone.net/poems.html

 

Відповідь: Поезія та проза

Надія ДИЧКА

* * *

Осінь – пора натхнення.
Сіється дощ з туману.
З осіннього рівнодення
до жовтого листя ще рано…
Осінь – пора розлуки,
а в небі зійшла веселка!
Миттєвість солодкої муки –
згадка, аж серцю терпко.
Хліба тверда шкоринка
літа тепло ввібрала…
Осінь. Поштова скринька
жолудів назбирала.
Жолуді ще зелені, верес вже губить очі…
Осінь – пора натхнення.
Сонети… Безсонні очі…

***​