Поезія та проза

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Viktoria Jichova, 30 лис 2006.

Статус теми:
Закрита.
  1. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Іван Франко

    Я згадую минулеє життя
    спокійно, та без радості, без туги:
    одно із нього виніс я чуття,
    що я не був у нім щасливий, други.

    Багато праці, і турбот, і скрут,
    та не було вдоволення, утіхи;
    мов віл в ярмі, я чув на собі прут
    і тяг чужого скарбу повні міхи.

    Хоч не згасав ніколи огник мій,
    та полум'ям не бухав, більш димився,
    а замість світла сипав іскор рій.

    Хоч ненастанно стяг мій з вітром бився,
    та не високо плив в руці слабій,
    і хоч я жив, то все ж я не нажився.
     
    • Подобається Подобається x 5
  2. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Олександр Афонін

    Недолюблені і недокохані,
    Хоч сивинами скроні взялись…
    Біжимо, біжимо ми дорогами,
    Залишаючи це на «колись».

    Живемо увесь вік сподіваннями:
    Що роки нам, ще прийде наш час!
    І хтось келихи з ніжним коханням нам,
    Як дарунок найбільший подасть.

    Будем пити його шаленіючи,
    Захлинаючись від почуття,
    Що сягнули того, про що мріяли,
    В нагороду за наше життя.

    Та щось літо до осені хилиться.
    Ми ж усе то в трудах, то в борні.
    А кохання вже з келихів вилилось,
    Залишивши краплини на дні.

    Наша осінь уже листя губить,
    Стоїмо на порозі зими…
    Хтось у світі когось ще долюбить,
    Але то вже не нас і… не ми.
     
    • Подобається Подобається x 3
  3. сотник

    сотник Well-Known Member

    Теліга Олена

    Відповідь


    О, так, я знаю, нам не до лиця
    З мечем в руках i з блискавками гнiву,
    Вiйськовим кроком, з поглядом ловця
    Iти завзято крiзь вогонь i зливу.

    Ми ж ваша пристань — тиха i ясна,
    Де кораблями — вашi збитi крила…
    Не Лев, а Дiва наш вiдвiчний знак,
    Не гнiв, а нiжнiсть наша вiчна сила.

    Та ледве з ваших ослабiлих рук
    Сповзає зброя ворогам пiд ноги,
    Спиває нiжнiсть легендарний крук —
    Жорстокий демон бою й перемоги.

    I рвуться пальцi, довгi i стрункi,
    Роздерти звички, мов старi катари,
    Щоб взяти зброю з вашоi руки
    I вдарить твердо там, де треба вдарить.

    Та тiльки меч — блискучий i дзвiнкий —
    Вiдчує знову ваш рiшучий дотик,
    Нам час розгорне звиклi сторiнки:
    Любов i пристрасть… нiжнiсть i турботи.
     
    • Подобається Подобається x 7
  4. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Іван Ольховський

    Що не скажи — усе не так,
    що не зроби — кончина світу.
    Усі річки течуть навспак,
    сонця посходили з орбіти.

    На кожен звук — каміння слів,
    на кожен порух — магма гніву.
    У землю погляди вросли
    і скам’яніли від надриву.

    Не підійди, не доторкнись,
    не пригорни, не засвітися.
    Ячить душа між попелищ
    і зрушити не може з місця.

    ***

    Прощавайте… До решти здичавів мій розум.
    Недостиглі слова необачно зрива буревій,
    розбиває ущент Вашу жалісну прозу.
    На пекучу одвертість — пекучіший власний напій.
    Прощавайте… Печалі ячать поміж нами…
    Задихаються флокси, затиснуті в літній розмай.
    Мов гадюччя, думки, що повзуть на багаття клубками…
    Без обмов, без найменших надій…
    Прощавай…
     
    • Подобається Подобається x 6
  5. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Ліна Костенко

    У драмі людській небагато дій:
    дитинство, юність, молодість і старість.
    Роби що хоч, ридай або радій.
    Неси свій хрест. Все інше - позосталість.

    Настане час - і піде всве в архів.
    Уламки долі винесе на сушу.
    Життя - спокута не своїх гріхів.
    Життя - це оббирання з реп'яхів,
    що пазурами уп'ялися в душу.

    Кричи, благай - епоха та глуха.
    Поет припав до папиних пантофель.
    Страшний суфлер підказує: ха-ха!
    Мені не смішно. Я ж не Мефістофель.


    Мені не смішно. Я ж не Мефістофель...
     
    • Подобається Подобається x 4
  6. NorthWind

    NorthWind Дуже важлива персона

    14 ДЕКАБРЯ 1918 ГОДА

    Ужель прошло - и нет возврата?
    В морозный день, заветный час,
    Они, на площади Сената,
    Тогда сошлися в первый раз.

    Идут навстречу упованью,
    К ступеням Зимнего крыльца...
    Под тонкою мундирной тканью
    Трепещут жадные сердца.

    Своею молодой любовью
    Их подвиг режуще-остер,
    Но был погашен их же кровью
    Освободительный костер.

    Минули годы, годы, годы...
    А мы все там, где были вы.
    Смотрите, первенцы свободы:
    Мороз на берегах Невы!

    Мы - ваши дети, ваши внуки...
    У неоправданных могил,
    Мы корчимся все в той же муке,
    И с каждым днем все меньше сил.

    И в день декабрьской годовщины
    Мы тени милые зовем.
    Сойдите в смертные долины,
    Дыханьем вашим - оживем.

    Мы, слабые, - вас не забыли,
    Мы восемьдесят страшных лет
    Несли, лелеяли, хранили
    Ваш ослепительный завет.

    И вашими пойдем стопами,
    И ваше будем пить вино...
    О, если б начатое вами
    Свершить нам было суждено!

    14 декабря 1909, Санкт-Петербург
    З.Н. Гиппиус
     
    • Подобається Подобається x 1
  7. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Светлана Барихновская

    Скорый поезд судьбы нас везет только в общих вагонах
    По дороге, что жизнь проложила в один лишь конец.
    Сколько встреч и разлук на вокзальных осталось перронах...
    Перестуком колес отзываются ритмы сердец.

    Скорый поезд мечты. Как попасть на него мы стремимся,
    Забывая, что негде купить нам заветный билет.
    Контролеров небесных не слушаем и не боимся.
    И на ощупь в туннеле находим мерцающий свет.

    Скорый поезд надежд. Без него путешествовать сложно.
    Синей птицею счастья нам видится город вдали.
    Без иллюзий и веры пройти этот путь невозможно.
    Окрыленный надеждой, наш поезд стартует с земли...

    Скорый поезд души - самый светлый состав, самый скорый.
    Откликаясь мгновенно, спешит - неотложкой - помочь.
    Здесь, на окнах больших, не бывают опущены шторы,
    И не гаснет свеча даже в самую длинную ночь.

    Скорый поезд любви. Пересадка в него так желанна.
    На подножку его успеваем вскочить впопыхах.
    И в купе на двоих нам уже не покажется странным,
    Почему вдруг весь мир растворился в любимых глазах.

    Скорый поезд любви, ожидания счастья земного,
    Он стрелою летит по маршруту, что жизнью зовем.
    Мы однажды поймем: от судьбы нам не надо иного -
    Два билета всего. И весь путь - до конечной - вдвоем…
     
    • Подобається Подобається x 1
  8. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Иосиф Бродский

    Я не философ. Нет, я не солгу.
    Я старый человек, а не философ,
    хотя я отмахнуться не могу
    от некоторых бешеных вопросов.
    Я грустный человек, и я шучу
    по-своему, отчасти уподобясь
    замку. А уподобиться ключу
    не позволяет лысина и совесть.
    Пусть те правдоискатели, что тут
    не в силах удержаться от зевоты,
    себе по попугаю заведут,
    и те цедить им будут анекдоты.
    Вот так же, как в прогулке нагишом,
    вот так -- и это, знаете, без смеха --
    есть что-то первобытное в большом
    веселии от собственного эха.
    Серьезность, к сожалению, не плюс.
    Но тем, что я презрительно отплюнусь,
    я только докажу, что не стремлюсь
    назад, в глубокомысленную юность.
    Так зрелище, приятное для глаз,
    башмак заносит в мерзостную жижу.
    Хоть пользу диалектики как раз
    в удобстве ретроспекции я вижу.

    Я не гожусь ни в дети, ни в отцы.
    Я не имею родственницы, брата.
    Соединять начала и концы
    занятие скорей для акробата.
    Я где-то в промежутке или вне.
    Однако я стараюсь, ради шутки,
    в действительности стоя в стороне,
    настаивать, что "нет, я в промежутке"...


    Перекликається із Світличним

    Випадковий сонет

    Я – випадок. Я із закону випав
    І впав у винятковість, як у сон.
    Але не любить винятків закон.
    Хоча – хіба це вибрик? виклик? випад?

    І все ж я, випаденець, під замком
    Сиджу собі, некондиційний виплід,
    Складаю іспит на циганський випіт
    (Колись би вже….. корова язиком).

    Бо що як всі захочуть випадати?
    Хто зможе випадущім раду дати?
    Ніхто. Ніде. Ніколи. Далебі!

    Невесело величині зникомій
    У світі строгих регул і законів.
    І все ж я – випадок. Сам по собі.
     
    • Подобається Подобається x 1
  9. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Геннадий Лактионов

    Я шут
    с наколкой слезы на щеке,
    И пусть -
    с улыбкою к этому шёл.
    Мой прут -
    скипетром в правой руке
    И грусть,
    с которой его приобрёл.

    Мой перст -
    свая неба у Киносура,
    Левит -
    вопрос лишь пальцев щелчка,
    А крест -
    продуманная авантюра -
    Лимит
    общенья Творца и глупца.

    Итог:
    стою на краю Мирозданья,
    Лишь шаг
    и стал бы я ближе к мечте...
    Не смог,
    ведь стянут цепями сознанья,
    Что шут
    с наколкой слезы на щеке...



    ---------- Додано в 09:04 ---------- Попередній допис був написаний в 09:00 ----------

    Марианна Черкасова

    В разгаре шоу голых королей.
    Задушен мертвой хваткой вечный странник,
    Талантом освященный, менестрель,
    Небес непредсказуемых избранник.

    Тугой удав обдолбанной толпы
    Ему на шею кольца пирамиды
    Нанизывает. Дротиков понты
    Кромсают его тайны Атлантиду.

    Как ты сюда попал, незванный гость?
    Зачем подставил трепетное сердце,
    Чтоб клоуны в него всадили гвоздь
    Для грязного, чужого полотенца?

    Меняются коронами шуты
    На подиуме евроизверженья.
    Он смотрит в даль. Глаза его пусты.
    Он выкинут в другое измеренье.
     
    • Подобається Подобається x 1
  10. poetka

    poetka Дуже важлива персона

    Ліна КОСТЕНКО

    * * *

    Хай буде легко. Дотиком пера.
    Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
    Цей білий світ — березова кора,
    по чорних днях побілена десь звідтам.

    Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
    Сьогодні осінь похлинулась димом.
    Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
    Хай буде світло, спогадом предивним.

    Хай не розбудить смутку телефон.
    Нехай печаль не зрушиться листами.
    Хай буде легко. Це був тільки сон,
    що ледь торкнувся пам'яті вустами.

    ---------- Додано в 11:50 ---------- Попередній допис був написаний в 11:47 ----------

    Ліна КОСТЕНКО

    * * *

    Ті журавлі, і їх прощальні сурми…
    Тих відлітань сюїта голуба…
    Натягне дощ свої осінні струни,
    торкне ті струни пальчиком верба.
    Сумна арфістко – рученьки вербові! –
    по самі плечі вкутана в туман.
    Зіграй мені мелодію любові,
    ту, без котрої холодно словам.
    Зіграй мені осінній плач калини.
    Зіграй усе, що я тебе прошу.
    Я не скрипковий ключ, а журавлиний
    тобі над полем в небі напишу.
     
    • Подобається Подобається x 4
  11. NorthWind

    NorthWind Дуже важлива персона

    О нет. Не в падающий час закатный,
    Когда, бледнея, стынут цветы дня,
    Я жду прозрений силы благодатной...

    Восток — в сияньи крови и огня:
    Горело, рдело алое кадило,
    Предвестный ветер веял на меня,

    И я глядел, как медленно всходило,
    Багряной винностью окроплено,
    Жестокое и жалкое светило.

    Во славе, в пышности своей оно,
    Державное Величество природы,
    Средь голубых пустынь — всегда одно;

    Влекутся соблазненные народы
    И каждому завидуют лучу.
    Безумные! Во власти — нет свободы,

    Я солнечной пустыни не хочу, —
    В ней рабье одиночество таится, —
    А ты — свою посмей зажечь свечу,

    Посмей роптать, но в ропоте молиться,
    Огонь земной свечи хранить, нести,
    И, покоряя — вольно покориться.

    Умей быть верным верному пути,
    Умей склоняться у святых подножий,
    Свободно жизнь свободную пройти

    И слушать... И услышать голос Божий.

    Гиппиус.
    Не пишу давно стихов, ибо знаю, что лучше никак, а хуже - никому не нужно.
     
    • Подобається Подобається x 4
  12. XrustunkA

    XrustunkA Дівчина із іншого життя..

    Грицько (Григорій) Чубай
    Серпень

    Дивлюся я у серпень крізь серпанок,
    Дивлюся я у серпень з-під руки...
    А там по росах носить в саду ранок
    На синіх плечах запахів мішки.
    А там із неба зорі переспілі
    Всю ніч падуть, вигукують об дах
    Й сумують стерні сумом пожовтілим,
    Лишивши радість в буйних колосках.
    Там ожереди стали край дороги,
    Благословіння поля свого ждуть.
    Набравши вітру в пазуху терпкого
    Вони у осінь скоро попливуть.

    13.08.1966 р.
     
    • Подобається Подобається x 4
  13. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Вячеслав Кирсанов

    Пережить… это странное время…
    Одолеть всю отчаянья боль…
    В наше лучшее снова поверить…
    Не расстаться навеки с тобой…
    Залечить эти рваные раны,
    Что никак не дают мне вздохнуть…
    Не страшить себя самообманом:
    Что-нибудь… где-нибудь… как-нибудь…
    Отженить от себя злые ночи,
    Что кошмаром лишь зыбким полны…
    Так спокойствия хочется… очень…
    Видеть светлые, добрые сны…
    Усмирить беспокойную память…
    И врагов, и друзей – всех простить…
    Не жалеть ни о чём, не лукавить…
    И реальность с собой примирить…
    Отвязаться от слова «не верю»…
    Окунуться в наш радостный день…
    Пережить… это СТРАШНОЕ время…

    Успокойся же, загнанный зверь!
     
    • Подобається Подобається x 1
  14. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Вячеслав Кирсанов

    Приблизить небо


    Как хочется разлук не ведать
    В слезах застывшей пелене…
    Как хочется приблизить небо
    К душе, израненной душе…

    Как жаждется вздохнуть поглубже
    И опьянеть от чистоты…
    Бежать, бежать, чтобы не слушать,
    Не слышать этой пустоты
    Несовершеннейшего мира,
    Сожравшего всю лёгкость чувств!
    Но мне уже не хватит силы
    Сорвать с лица ту маску-грусть.

    Она слезает вместе с кожей,
    Она вжилась уже в меня.
    Как больно мне, как страшно, Боже!
    Приговорён Тобою я
    К постыдному существованью…
    А ведь в начале – жизнь была!
    Как жаждется унять печаль мне,
    Как хочется мне два крыла…

    И всех разлук уже не ведать –
    В них поседел застывший крик.
    Как хочется приблизить небо –
    Хоть не надолго, хоть на миг…
     
    • Подобається Подобається x 1
  15. NorthWind

    NorthWind Дуже важлива персона

    Есть счастье у нас, поверьте,
    И всем дано его знать.
    В том счастье, что мы о смерти
    Умеем вдруг забывать.
    Не разумом, ложно-смелым.
    (Пусть знает,— твердит свое),
    Но чувственно, кровью, телом
    Не помним мы про нее.

    О, счастье так хрупко, тонко:
    Вот слово, будто меж строк;
    Глаза больного ребенка;
    Увядший в воде цветок,—
    И кто-то шепчет: «Довольно!»
    И вновь отравлена кровь,
    И ропщет в сердце безвольном
    Обманутая любовь.

    Нет, лучше б из нас на свете
    И не было никого.
    Только бы звери, да дети,
    Не знающие ничего.

    З. Гиппиус
     
    • Подобається Подобається x 1
  16. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Как дела ?

    Илья Цейтлин



    Страшно? – Пожалуй, нет.
    Было. ______ Утихло. ______ Время.
    Серый, как мышь, рассвет
    влажно прижался к двери.

    Грустно? – Пожалуй, да.
    Время. ______ Судьба. ______ Дорога.
    Я не спешу Туда,
    надо успеть так много.

    Зябко? – Аж, дрожь берёт.
    Тихо. ______ Как будто пусто.
    Время наоборот
    видится сквозь искусство.

    Там суррогатна боль,
    но протяжённей память.
    Там, подсыпая соль
    в раны, играют с нами.

    Там не найти ответ,
    не опрокинуть Лихо.
    Страшно? – Пожалуй, нет.
    Грустно. ______ Привычно. ______ Тихо...
     
    • Подобається Подобається x 1
  17. NorthWind

    NorthWind Дуже важлива персона

    ГРЕХ

    И мы простим, и Бог простит.
    Мы жаждем мести от незнанья.
    Но злое дело - воздаянье
    Само в себе, таясь, таит.

    И путь наш чист, и долг наш прост:
    Не надо мстить. Не нам отмщенье.
    Змея сама, свернувши звенья,
    В свой собственный вопьется хвост.

    Простим и мы, и Бог простит,
    Но грех прощения не знает,
    Он для себя - себя хранит,
    Своею кровью кровь смывает,
    Себя вовеки не прощает -
    Хоть мы простим, и Бог простит.

    З. Гиппиус
     
    • Подобається Подобається x 2
  18. NorthWind

    NorthWind Дуже важлива персона

    Спокойного сна, друзья! Кружева от Зинаиды Гиппиус вам под подушку...

    Душа моя угрюмая, угрозная,
    Живет в оковах слов.
    Я — черная вода, пенноморозная,
    Меж льдяных берегов.

    Ты с бедной человеческою нежностью
    Не подходи ко мне.
    Душа мечтает с вещей безудержностью
    О снеговом огне.

    И если в мглистости души, в иглистости
    Не видишь своего, —
    То от тебя ее кипящей льдистости
    Не нужно ничего.
     
    • Подобається Подобається x 1
  19. NorthWind

    NorthWind Дуже важлива персона

    Мы — то же цветенье
    Средь луга цветного,
    Мы — то же растенье,
    Но роста иного.
    Нас выгнало выше,
    А братья отстали.
    Росли ль они тише?
    Друг к другу припали,
    Так ровно и цепко,
    Головка с головкой...
    Стоят они крепко,
    Стоять им так ловко...
    Ковер все плотнее,
    Весь низкий. Весь ниже...
    Нам — небо виднее,
    И солнце нам ближе,
    Ручей нам и звонок,
    И песнь его громче, —
    Но стебель наш тонок,
    Мы ломче, мы ломче...

    З.Н. Гиппиус
    Первый день в отпуске, а настроение вот такое...
     
    • Подобається Подобається x 1
  20. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Стус

    Просвітку — ані тобі ні-ні.
    Усі двері — зачинені.
    Всі вікна — запнуті.
    Замкнені душі
    ще й іржавий втрачено ключ.
    Страшно — блукати знелюднілими площами
    крізь тисячоустий гомін проспектів
    тисячоязикий, тисячоголовий, велетенський,
    але дрібний.
    Ти один. Ти самотник. Усамітнився світ од тебе.
    Поневажив твоїм "добридень",
    поневажив усмішкою твоєю.
    Ти ворався один між мелькавих,
    рябих тротуарів, на яких впали
    навзнак круткі недоконані тіні.
    Кам'яніють будинки, точнішають
    обриси ліній, сонце пругко лягає
    на туги тушований пруг.
    Проминають проспекти, фургони,
    авта проминають
    тінь, як гріх, заховавши під черево,
    в зібганий брук.
    Ти один. Ти самотник. І усмішка —
    теж зсамотіла.
    Хочте — висамотіла, витекла і, напевно,
    спинилася на обличчі
    (можна розбавити порівнянням: отак
    сарна спиниться перед проваллям і
    моторошно дивується: таке велике
    провалля хоче налякати її, маленьку
    сарну). Але порівняння не
    розбавляють нічого. Вони мстиві,
    як і все інше. Зізнайся, тобі страшно
    опинитись на місці сарни і
    порожнім, безлунним голосом викликати
    в розколини співчуття?
    Негаразд. Жалість небезпечна віза,
    яка не забезпечує дипломатичної недоторканості.
    І, блукаючи містом, тобі не хочеться
    піддатись жалості. Тут не потрібне і зло твоє.
    Тут не потрібне ніщо із твоїх чуттів.
    Тут непотрібен і ти. Що світові до того,
    що якийсь власник жалості, зла, співчуття
    буде приторговуватись до цього світу.
     
    • Подобається Подобається x 1
Статус теми:
Закрита.
а де твій аватар? :)