Я своїй зразу сказала, що Миколай принесе тільки один подарунок. Вона і вибрала... один. Солодощі, то само собою. Крім замовлення. Та не можу я їй пояснювати, що Миколай може, а чого - ні... Мені таке й на думку не спадає. Вона писала листа і клала його на вікно й так раділа, коли він зник, значить - Миколай забрав. А щодо матеріальності... Я оцінила то, що вона знайшла спосіб не тратити кошти з сімейного бюджету на свої бажання. Окрім того, якихось таких проблем не було ніколи. Коли я їй пояснюю, що наразі не можу їй щось купити, вона завжди нормально то сприймає. Але пояснювати, що й Миколай не все може, я таки не буду. Не хочу її розчаровувати. Хоче телефон - буде їй телефон. Ми вже й модель підібрали, та й виявилось то вже не так і дорого, як я думала. В чоловіка є друг, який займається якраз таким бізнесом, то ж нам віддасть по закупівельній ціні.
я пригадую як вчилась в садочку, то побачила в одного хлопчика дуже файну розмальовку-кольорову, цікаву, такої ніде у львові не можна було знайти а в однієї дівчинки була саме така Барбі, якої мені не вистачало для повного щастя і я, починаючи від літа, кожного разу, коли молилась, просила у Миколая ту розмальовку і Барбі і яким ж було моє здивування, коли в святковий ранок, попри усілякі фрукти, цукерочки, одьожки етц я знайшла те, про що так сильно мріяла знаєте, мені здається, що саме з того моменту я стала розуміти, що мрії збуваються-бо як мама могла взнати що саме я хочу, коли вона того ні разу не бачила? і тут Лілю, я з Вами не погоджусь: діти мають отримувати те, чого вони прагнуть-вони змалечку повинні знати, що все надумане ними здійсниться а от з дорогими подарунками - тяжче; якщо дитина привчена просити дорогі витребеньки - тут вже тяжко шось радити
Те саме подумала. Миколай теж був лише людиною. Тобто Миколай - це просто пластикова лялька? Такий собі комерційний Миколай, без сенсу і глибини. Казочка для дітей? У мене розчарування, що батьки носять подарунки не було. Саме тому, що батьки не робили Миколая комерційним, це був символ добра й любові. Поверховість - вона завжди поверховістю лишиться. Вибачте, не втримаюсь. Реклама робить чуда.
Носить носить навіть бабусям і дідусям носить Ми завжди робили дитині дорогі подарунки і робимо але він не є матеріалістом. Завжди пояснювали, що не можна робити різниці між людьми, в кожного різні можливості, що так- є добре, а так -зле ітд. Результатом задоволені (від скромності я не помру але справді приємно, що внук шле бабусі 100$ які сам заробив, хоч знає що ми висилаємо, а вона їх тримає і не тратить: бо то від внука) Цього року Миколайчик принесе дитині нотбук, тому що це необхідність, він вчиться.
Оце власне те, що необхідне у вихованні. Дякую за допис! У мене вічно категорично виходить. Ну, ніц, я вчуся ще... Нині в нас вийшло помішанє з попльонтанєм, бо всюди Миколай: удома, в церкві, українській школі, а нині дитина дістала подарунки від санти і нам цілу дорогу торочила, що санта і миколай - це те саме. Пояснювали, пояснювали... Удома показали малюнки з сантою й ікони з Миколаєм - спрацювало. Але складно все одно. А я далі не знаю, що подарувати 30-літній дитині на Миколая. Вже голова пухне, а ідей нема.
Ука, Миколай - це подарунки! А для добрий діл і для сюсі-пусі є цілий рік. Ну,і в моїх замовлення почалися ще 2 місяці тому.
а то вже залежить від того, як ми то подамо. В 4 роки - лише подарунки, але там і з замовленнями ще не так. а в 6 вже можна і щось більшого пояснити. Я вже не кажу про 8.
А ми ніяк не втовкмачим Владу, що Миколай подарунки носить. На запитання що йому Миколай принесе він бере тата за руку і каже "тато і мама машинку куплять, йдем..., не хоцю Миколая". Може після того як в садку побачить щось зміниться.
в умовах кризи - купа магазиныв закриваються, повны розпродажы, знижки до 60-70%, тому може й можна буде вашій дитині придбати гарний телефончик))) знаю що зараз Бомба і Шок(в центрі) закриваються... і я цього року планую у батьків бути на Миколая, щоб під подушку поставили))) не знаю чи вони на то погодяться але думаю бажання дитини не проігнорують)
Пригадалось... 2 роки тому... Чоловіковий племінник ну такий не чемний був, нікого не слухав, постійно вередував - і йому казали:" Миколай нічого не принесе, як будеш не слухняний". А після Миколая він відповідав: "От я був не чемний а Миколай все одно приніс подарунки". Я ще тоді подумала за його батьків, що в них нема сили волі до виховання. Хоча тепер, коли мій Ромчик вже підріс і чекає Миколая, я його таким не страшу,(нема вже аж такої потреби, тпху-тпху ), бо так хочеться побачити ті оченята, повні радості і щастя, ні нащо не проміняю. А мені Миколай нічого не принесе , як чоловікові вже не намікала і прямо казала - ніц з того.
А до мене цього року "подарунковий" Миколай, певно, не прийде. Криза. Після віддачі двох кредитів, один з яких у доларах, оплати комунальних послуг, плати за садочок... Ех, минулися ті часи, коли я була Миколаєм для всіх - малої, чоловіка і його брата, батьків, свого брата, бабусі, свекрів... Єдине, що радує - до малої Миколай таки прийде. Яня замовила Миколаєві тільки будиночок з цукерками (на роботі мамі видадуть на дитину). Ну і, звичайно, здоров"я малої і її радісні оченята - це найкращий у світі Миколай.
Коли сину було три роки, то сусідка переоділась за Миколая і прийшла до нас з подарунками. Наша дитина, з переляканими очима, все розказала: чемний, нечемний, на одному подиху всі вірші і молитви які знав, навіть про подарунки забув. А потім, так серйозно, розказував що в нього був живий Миколайчик Чоловіку хочу подарувати відеокамеру, бо наша вже вмерла окончатєльно але шукаю червоного кольору і думаю щоб він мені таку ж не подарував
Вже можна і в 5 пояснити. Тільки треба мати бажання й підхід. Не лінуватися коротше. Гривулові, певне, легше подарунки купити, ніж "історійки" розповідати. А я думала - вийти заміж. Наш малий теж до 4-ох років у Миколая не вірив. Щоразу як казали, що Миколай щось купить, він починав плакати і казати, що тато і мама кращі, бо візьмуть Дарка в магазин. У 4 рочки він був на святі Миколая в українській школі, де й побачив його уперше. Ото було радості. Правда, він перше казав, що то татко, бо Миколай був у ризах, але потім побачив, що татко в залі й повірив у Миколая. Нема. Мені колись приніс різочки. Ой, яка то була трагедія. Гарні були різочки, у фольгу старанно загорнуті. Ми їх потім у вазочку поставили. Але я була чемна цілий день, перепросила батьків за все, що не була і пізніше того ж дня на підвіконні, де я листа лишала, з'явилися подарунки. То хіба були найбажаніші подарунки в моєму житті. Ми не страшимо. Ми тільки питаємо, чи хотів би, аби ангелики розповіли про те, що вони зараз бачать, Миколаєві. Працює на всі 100!