Побут Східної і Західної України

Невже хтось це заперечував?
У Черновіцькій області кожне село має свій колорит... Архітектурний. А хто їздив Україною, той бачив, як відрізняється, приміром, Хмельниччина від Вінничини, Вінничина від Житомирщини...
В цьому і є наша самобутність, наша автентичність....

 

я був на Харьківщині, побут майже нічим не відрізняється від Вінниччини. Такі ж білі хатки, такі ж села, мова дуже схожа...

 

Побут людини складається не тільки з хати в якій вона жиє,але і з інших факторів.Я дуже люблю читати старі газети,в них є багато чого цікавого.Тай пану Брацлавчанину певно буде цікаво,аби не писав дурниць.
http://pics.livejournal.com/vitaliy7/gallery/000h5fyh

 

Написано з кучую руссизмів.

 

От власне, що здається. Вважаю, що безглуздо висловлюватись про те, чого не знаєте.
В мене дідо з села Прибілля (Львівська обл.). Село раніше називалось Ятвяги. Переіменоване в радянські часи вірогідно тому, що сільські хатки були побілені, чим дивували приїжджих з інших областей. Старіші хатки в селі були побудовані так, як писав VasMT. Новіші хатки вже з дерева. Старих дуже мало вже залишилось. Переважно люди їх позносили і побудували цегляні (власне і ми так зробили). Частіше можна зустріти побілені стайні чи літні кухні.

 

Ги. То іноді в сусідніх селах можна було відрізнити побут та хати...

Особливо на прикарпатті...

 

Бо там гуцули, бойки, лемки?

 

У-гу.......
І що?

 

Побут в них відрізняється?

 

Та не дуже, як я помічав. Хоч поведінка і стиль роботи дуже різниться... Мається на увазі сам стиль життя в різних регіонах однієї території - їжа, обов'язки, традиції, обряди, звички... Буквально південь і схід тернопільщини різняться в кухні, господарці. Методи обробки городів різні на Волині та Франківщині...Цінності в родині різняться на львівщині та тернопільщині.
сам побут описати складно - бо хата хаті - різниця. Одинаковий доступ до матеріалів побуту - як то відра, баняки, цеберця, сапи, плужки, шифер, цемент, цегла, сніжка - уніфіковують житло... Проте лишаєтся ще таке поняття як "манячка" яка і надалі різнить стилі життя навіть близьких за розташуванням регіонів.

Що конкретніше ви хотіли би порівняти?

 

Що таке манячка? Хотів би порівняти Тернопільщину і Хмельниччину.

 

ІМХО, для мене вони майже однакові.

 

"Хотелка" по російськи... (бажання мати саме так, а не так, як може бути правильно)

Можу описати тернопільщину ... На хмельниччині бував мало де...

 

А як по-вашому правильно?

Опишіть, будь ласка.

 

Мы по-русски тоже говорим "манечка", не "хотелка".

 

Правильно - це коли швидше і з меншими затратами зусиль... а манячка - хочу саме так, а там нехай трава_не_рости...

Прошу.
Будиночки - однозначно одноповерхові, покриті соломою, муровані з вапняку (камінь) ззовні поштукатурено глиною і побілені. Вікна за звичай маленькі, пофарбовані в голубий колір. На фасаді будинків може бути прикраса у вигляді вишиванки але теж синього кольору. Шопи (прибудови) в більшості з дерева (або з каменю, але рідше поштукатурені, проте побілені) теж криті соломою, або дошками. Стіни в кімнатах та в сінях (коридорчик) теж конче білені (із синім відтінком). В кімнатах є обов'язково стіл, скриня - дуже велика, шафа - не всюди була, образи на стінах. Підлога соснова, на бальках, в зимній кухні просто грунт.

Кольори вишиванок - жовтий, червоний, (де інде ще чорний та синій).

Літня кухня має велику муровану пічку - мусить бути блят, братванка, піч для випікання) В будинку за звичай в менших кімнатах теж були п'єци на патики і навіть бляти для готування їжі.

Огорожа однозначно була із дерев'яних стовбців та штахет. Мурованих огорож практично не зустрічав - хіба що підмуровок біля горбів. Городи поділені за звичай стовцями (маяками) Як було колись - не знаю, мало не перебудували. Будинки поправляли завжди перед великими святами. В садибах за звичай були на господарці завжди кури, гуси, качки, свині, корови. Коні були на господарці в заможніших господарів.

На сьогодні більшість нових хат - з цегли, підлога - дошки, всередині білені вапном, ззовні не завжди обштукатурені, криті шифером або бляхою. Щтахети зберігалися до кінця 90-х. Тепер за звичай металеві огорожі. Огороджуються дуже сильно.

Люди за звичай працьовиті, хоч більшість не знає куди прикласти зусилля в першу чергу. Тому складається враження, що мечуться на місці і нічого не роблять, але коли починає припікати починають працювати з дуже великою продуктивністю і можна сказати їм таки везе завершувати те, на що часу начебто вже немає. Люди з тернопільщини, як на мене в більшості проявляють жадність (чи то з бідності, чи то традиції запасатися на зиму). Якщо українець характеризується жадністю, то тернопільчани - найбільші українці Зрештою люди - як і всюди - є дуже хороші (їх завжди мало) є і бовдури. Але живуть. Кухня на сході скупа і не смачна. На півдні дуже смачно і просто, під самим Тернополем кажуть - вас так нагодують, що рухатися вже не захочеться

(це все мої спостереження ,тому не претендую на істину )

 

Блят,то шпаргат(плита на якій варять їсти)?І шо то є братванка?

 

Так, може і шпаргат. Я вже троха по львівськи виразився, чи то бува по польськи...
Братванка - відділення де гріють воду в баняку або горщику - ледь не до кип'ятку...

 

У нас,для нагріву води в печі,використовується - рура.Вона чавунна і вмуровується в піч з боку.По об'єму є різні,у моєї бабці влазить(заливається) путня на 15л.

 

Такі цікаві слова у вас на Зах. Україні. У нас звичайні українські і російські.