Піст

Згідно нашого обряду, Великий Піст розпочинається сьогодні після вечірні... Ще минулого року купив "Великий Піст" Шмемана, відкрив аж тепер, а там дуже багато хороших і цікавих думок

Для багатьох, якщо не для більшості православних християн піст складається з певної кількості формальних, переважно негативних правил: утримання від скоромної їжі (м"яса, молочного, яєць), танців, можливо, й кіно. Ми дотакої міри відчужені від правдивого духу Церкви, що подеколи майже неспроможні осягнути, що в пості присутнє щось інше, без чого всі ці правила втрачають головну частину свого значення. Це інше найліпше годилося б означити, як особливу атмосферу, настрій, тобто стан духу, розуму й серця, який впродовж семи тижнів наповнює все наше життя. Потрібно ще раз наголосити, що мета посту полягає не в тому,щоб примусити нас до відомих формальних зобов"язань, але в тому, аби пом"якшити наше серце, щоб воно стало чутливим до духовної реальності, відчуло досі приховану спрагу спікування з Богом.
Ця атмосфера посту, цей надзвичайний стан духу створюється головним чином богослужіннями, різноманітними змінами, введеними в період посту в літургійне життя. Якщо розглядати ці зміни окремо, вони можуть виглядати, як незрозумілі рубрики, формальні правила, що їх слід виконувати, проте взяті в цілому, вони відкривають і повідомляють нам про саму сутність посту, спонукають відчути ту світлу тугу, що в ній є справжній дух і дар посту. Не буде перебільшенням ствердити, що у Святих Отців, духовних письменників і творців піснеспівів Пісної Тріоді, які поступово розробили загальну структуру постових богослужінь і надали Літургії Напередосвячених Дарів незвичайної притаманної їй краси, було однакове, єдине розуміння людської душі. Вони насправді знали духовне мистецтво покаяння, і кожного року під час посту дають всім, хто має вуха, щоб слухати, і очі, щоб бачити, можливість скористатися їх знанням.
Загальне враження, як я вже говорив, це настрій світлої туги. Я певний, що людина, яка зайде до церкви під час великопісного богослужіння, маючи навіть лише сяке-таке уявлення про богослужіння, майже одразу зрозуміє, що означає цей з вигляду суперечливий вислів. З одного боку, дісно саме тиха печаль переважає у всьому богослужінні; облачення темні, служба - довша, ніж звичайна, більш монотонна і майже без руху. Читання і спів чергуються між собою, проте немовби нічого не відбувається. ерез певні проміжки часу священник виходить із вівтаря і читає одну й ту саму коротку молитву, і після кожного прохання цієї молитви всі присутні в церкві кладуть доземний поклін. В так тривалий час ми стоїмо в одноманітності молитви, у цьому тихому смутку.
Проте вкінці ми здаємо собі справу, що ця тривала й одноманітна служба доконечна для того, щоб ми відчули таємницю і спершу непомітну дію цього богослужіння у нашому серці. Мало-помалу ми починаємо усвідомлювати, чи, радш, відчувати, що ця туга насправді світла, що якесь таємниче преображення непомітно звершується в нас. Як ніби ми потрапляємо в таке місце, куди не досягають галас і метушня життя, вулиці, всього того, що звичайно наповнює наші дні і навіть ночі, - місце, де уся ця марнота не має над нами влади. Все, що видавалось надто важливим і переймало нашу душу, то стан тривоги, що зробилася майже нашою другою природою, кудись зникає, і ми починаємо відчувати визволення, чуємося легкими і щасливими. Це не те галасливе, поверхове щастя, яке з"являється і зникає двадцять разів на день, крихке і хистке; це - глибоке щастя, яке походить не від якоїсь однієї відомої причини, але від того, що душа наша, за словом Достоєвського доторкнулася "до іншого світу". І доторкнулася вона до того,що повне світла, миру, радості і невимовної надії. Ми розуміємо тепер, чому служби мають бути довгими і нібито монотонними. Ми збагнули, що годі перейти від буденного стану нашої душі, наповненої метушнею, поспіхом, клопотами, в той інший світ без того, щоб спершу зспокоїтися, поновити в собі певний рівень внутрішньої стійкості. Ось чому ті, хто сприймає церковні служби лише як певні зобов"язання, хто завжди допитується про "мінімальні вимоги" ("як часто ми повинні відвідувати церкву?", "як часто потрібно нам молитися?), ніколи не зможуть осягнути справжнє значення богослужінь, що переносять нас у інший світ - в присутність Самого Бога! - проте переносять вони нас туди не враз, а повільно, через нашу зіпсуту природу, що втратила здатність натурально виходити в цей інший світ.
І ось коли ми переживаємо це таємниче звільнення, легкість і мир, печальне одноманіття богослужіння набуває нового значення; воно преображене, воно освітлене внутрішньою красою, неначе світанковим променем сонця, який починає освітлювати вершину гори, коли внизу, в долині, ще темно. Це світло і затаєна радість виходять із частого співу "Алилуя", від загальної атмосфери великопісних богослужінь. Те, що здавалося спершу одноманітним, перетворюється тепер у мир; те, що спершу звучало зажурено, сприймається тепер як найперші порухи душі, що повертається до загубленої глибини. Це те, про що сповіщає нам кожного ранку перший вірш великопісного "Алилуя":
Зранку лине дух мій до Тебе, Боже, бо
світлом є заповіт пришестя Твого.
Печальне світло: смуток мого вигнання, розтраченого життя, світло Божої присутності і прощення, радість відродженої любові до Бога і мир вороття у Дім Отця.
Такий настрій великопісного богосужіння, таке його перше спіткання з моєю душею.

 

Дорогі форумляни,прошу вибачити як кого образила...

 

Шо так? Вроді адекватна людина.
На відміну від templar ітд....

 

Ну нарешті Ви повернулись,Пері!

рада знову вас чути читати

 

Хіба довгою відсутністю....

 

Сьогодні Прощена неділя,є у традиції просити один в одного прощення напередодні великого посту.
Дійсно,буває так,що нехотячи,ненавмисне когось образиш...Тому і прошу вибачення.

 

Христинко,Ромко,то була видима відсутність,насправді - то завжди з ВАМИ,з ЛФ.
І ще сьогодні такий день(раз у році),коли легко кинути палити(тим,хто цього дійсно хоче).Але про то у відповідній темі.

 

Я дуже довго думала від чого відмовлюсь на Піст.
Вирішила відмовитись від ЛФ, уникати будь-яких сварок і користуватись компютером а чи дивитись телевізор лише для праці або щоб краще пізнати Бога.

 

Поскольку сегодня надо просить прощения у всех, кого обидел случайно или с умыслом, прошу прощения у всех, кого обидел ненароком. Я не припомню ни одного случая, чтобы я кого-то обидел намеренно. Хотя, грешен - каюсь! Обидел я одного форумлянина, и именно сегодня! Я сегодня с умыслом нанести обиду поставил пану Bambook-у значок одобрения на той ветке, где он, на мой взгляд, необоснованно обидел меня - поставил мне знак неодобрения на мой пост о геометрии Вселенной! Хотя там ни слова не было о политике, и я там похвалил пана Bambook-а. Ну что же, моё коварство не знает пределов - в ответ на его неодобрение я отомстил ему своим одобрением. В чём и каюсь и прошу прощения у всех! Надеюсь, если не пан Bambook, то Бог меня простит!

 

І я прошу пробачення, якщо когось образила

 

...Хотілося б більше часу приділяти проханням про молитву на нашому ЛФ і на "Кредо"(скільки потребуючих...)
Також хотілося б провести спільну Хресну дорогу в намірі Душ у чистилищі і за здоров*я потребуючих.

Якщо хтось захоче долучитися,то прошу написати в ПП(бажано сьогодні до опівночі),щоб змогли вибрати спільний час для молитви.

 

А сьогодні неділя прощення.

Тож пробачте мені, коли кому сказав необережне слово, чи в думках.

 

Дуже з вами згідний, що треба завжди в духовних питаннях звертатись до Отців Церкви. Я також собі тут досліджував про суть і умови посту і побачив, що ті думки, які були висловлені І.Золотоустом IVст. однаково потвердженні Митрополитом Андрєм Шептицьким, і Апостольською Контитуцією «Paenitemini» (Наверніться) Павла VI 1966.і Шмеманом.

Іван Золотоустий про Великий Піст повчав так: «Хто обмежує піст лише утриманням від їжі, той найбільше зневажає його. Ти постиш? Доведи це справами своїми... Що за користь, коли ми утримуємося від птахів і риб, а братів своїх гриземо?»
Отже, слід пам’ятати, що основна мета посту – духовна, тобто, насамперед, потрібно постити від гріха, злих схильностей. У дні посту необхідно стримуватись від лихих діл, думок, слів; зберігати погідність духу, внутрішній мир та радість. Стримування від гріха набагато важливіше ніж стримування від їжі, хоча це також необхідне та допомагає поборювати гріх, вправлятись у духовному зрості, духовному житті. Нам же потрібно пам’ятати та виконувати і одне, і друге.
Піст для християн повинен стати часом подвигу душі та тіла, належної підготовки до Великодня зокрема.
Увесь зміст і ціль Великого Посту чітко висловлює молитва св. Єфрема Сирійського, яку повторюють у Східній Церкві на кожному великопосному богослуженні: «Господи і Владико життя мого, віджени від мене дух лінивства, недбалості, властолюбства та пустослів’я. Даруй мені, недостойному рабові Твоєму, дух чистоти, покори, терпеливості та любові. О, Господи Царю, дозволь мені бачити мої провини та не осуджувати брата мого, бо Ти є благословенний на віки вічні. Амінь».

---------- Додано в 23:58 ---------- Попередній допис був написаний в 23:44 ----------

Так само в цьому місці і я звертаюся – пробачте мені грішному.

В церкві сьогодні одразу після Літургії відслужили фрагмент вечірні з чином Прощення. Священник попросив прощення в парафіян з кляканням перед ними на коліна. Потім особисто з кожним при виході з церкви, так само ми вчиняли між собою. Це дуже зворушливо і оглегчуюче для душі. Дійсно, без прощення увійти в свій особистий Піст неможливо. Про це писав А.Шептицький.

 

Ми також нині на парохію поїхали заради того, аби люди мали цей обряд, хоча дорога зайняла на 1,5 години довше, ніж звичайно. У сніги й негоду, але люди нас дочекалися й вийшло чудово. Після обряду прощення була незвична, але приємна тиша. Я би її назвала миром, а не тишею.

Прошу прощення в усіх, кого образила словом, думкою чи вчинком. Простіть мені й моліться за мене!

 

Виглядає доречним пригадати про приписи поскромлення себе в їжі в часі Посту з науки Церкви
Розрізняємо: власне піст і суворий піст.

Хоча говоримо про 40-денний Великодній піст, та у Східній Церкві він фактично триває 36 днів–сім тижнів без субот та неділь, а також Велика субота безпосередньо до півночі перед Пасхою.
З постанов 1966 р. Ієрархії УГКЦ з введеними полегшуючими змінами, слід прийняти практику:
в перший день посту і у Страсну П’ятницю – суворий піст, тобто слід стримуватись від вживання продуктів і страв, які містять м’ясо, мають молочну основу, а також яєць.
У інші тижні власне піст: в понеділки, середи та п’ятниці слід стриматись від продуктів і страв, що містять м’ясо; подібно, як і у страсну суботу.
В інші дні (вівторок, четвер, суботу, неділю) дозволено усі види продуктів та страв.
Заохочується (не має чіткого зобов’язання), щоб у перший і останній тижні посту взагалі (у всі дні, окрім неділі) утримуватись від продуктів та страв, які містять м’ясо, а у середу та п’ятницю – також страв з молокопродуктів.

Власне піст – зобов`язує стримання єдино від м`яса осіб від 14 до 60років.
Суворий піст зобовязує від 18 до 60 років.
Приписи посту – це мінімальні вимоги, яких вірні повинні дотримуватися у покаянній практиці. Церква заохочує усіх вірних покутувати у відповідний до власних обставин спосіб та добровільно застосовувати інші обмеження.

 

Дякую,

але коли я писала про свою відмову малось на увазі додатково до того що буду дотримуватись певних правил в їжі. Бо просто відмова від певних продуктів харчування це для мене замало.

 

Дякую за Ваше «Дякую», але я направду добре Вас зрозумів і хотів власне про це поділитися, але хотів зберегти послідовність в цілісності Велокопісних змагань від тіла до душі.

 

Пробачте, що не в тему: не знала, де ще можна помістити.


Сьогодні не стало о. Антонія Масюка.

 

Сьогодні,після вечірньої Служби(початок о 17.00),в Церкві Матінки Божої Неустанної Помочі,буде спеціальна відправа з Мощами св.Миколая Чернецького за здоров*я всіх потребуючих,буде Миропомазання.Відправа в часі Великого посту.Можна приступити до Сповіді(і в часі дня і під час Служби Божої).
Церква знаходиться по вул.Марії Сніжної,майже навпроти лялькового театру.