Піст

Нi, не добренькими, а добрими. "Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві".

Пiдозрюю, що не зовсiм Вас розумiю

Дякую. Ви теж дуже симпатичнi.

 

Я знаю, бо це у багатьох випадках є, коли спілкування зі мною не з моєї цілості.

 

Важливо зрозуміти, що піст – це не голодування, це не лікування дієтою. Він має набагато глибше значення і виходить за рамки питання вживання їжі. Якщо коротко охарактеризувати піст, то піст – це певний духовний стан людини, коли вона впокорює себе перед Богом, молиться, досліджує своє серце, читає Слово Боже, намагається зрозуміти волю Божу по відношенню до свого життя. Без цих моментів, піст як просте утримання від їжі втрачає всякий сенс. Якщо ви просто утримуєтесь від їжі, але не шукаєте спілкування з Богом, то ваш піст – це швидше оздоровче голодування, але не піст. Піст завжди під собою має духовне підґрунтя і без нього втрачає всяке значення.

В різних християнських церквах різне відношення до посту. Християнські пости можуть бути суворими (повне голодування), можуть бути з виключенням продуктів тваринного походження, тобто тільки рослинна їжа. А можуть дозволяти вживання риби та рибних продуктів. Деякі християни розглядають піст як абсолютне утримання від будь-якої їжі протягом 24 годин. Інші під час посту утримуються і від води. Деякі вважають, що від їжі варто утримуватися тільки у світлий час доби, у той час як треті постом називають відсутність сніданку, а обід поїдають як звичайно. Для інших же піст являє собою стриманість тільки від деяких певних видів їжі. Розрізняється також піст і за часом його дотримання. Є піст запропонований заздалегідь на певні дні чи події (наприклад Різдвяний та Великий піст). Інший піст може призначатися одноразово у зв'язку з певними обставинами (важлива поїздка, церковний захід та ін.), або може бути суто особистою справою, коли кожна людина особисто вирішує, постити їй чи ні.
Багато християн на протязі року святкують ті чи інші свята. Тобто основні свята та події в церковному календарі мають за мету нагадувати нам про життя та служіння Ісуса Христа. При цьому Великий піст нагадує нам про те, як сатана спокушав Христа в пустелі 40 днів.

А що це означає для сучасного християнина? Просто відмовитись від їжі тваринного походження? І все? А чи може історія про спокушення Христа закликає нас пережити певний духовний досвід, наблизитись до Христа, Який постить ради перемоги над гріхом в нашому житті, Який посвячує Своє життя ради нашого спасіння.

 

Але без цього теж
Маю на увазі, що кудись все більще втрачаємо буквальне значення справ, усе стається якесь помягче аж накінець счезнє...

 

Піст - це стан душі, а не хімічний склад їжі у Вашому шлунку.

 

Счезне тільки тоді, коли ми на це дозволимо. Як вже писалось вище, можете і м’ясо їсти, це ваш вибір. Написано, ж той хто їсть нехай того, що не їсть не осуджує.

Не можна бути зажерливим, або пожадним, до їжі чи будь-чого іншого земного. Всетаки, для мене піст це не стримувати себе в їді, хоч також дуже важливо, а стримувати себе від поїдання ближнього.

 

золоті слова.
і балаженний той, хто себе не тільки в піст стримує

 

поїдання ближнього і не в піст недобре.

Просто у піст тре бути більш духовним, докласти більш зусиль, ніж звикло.

 

Та ясне, що не в м"ясі справа - це більш питання традиції. Кожен там вже мусить разсудити по своему - цей мясо, другий ласощі, третий горілку а ще инший щось своего.
Але я б саме цю традицію захищав, оскільки саме вона помагає нам берегти глубіший сенс навіть, якщо сама є тільки реквізитом.

і навпаки
Згіден - ріст не демонстрація...

 

і звикнути бути більш духовним і не в піст
Піст був створений тільки через людську слабкість, щоб люди принаймні півтори місяці стримувалися, якщо цілий рік не можуть

найпростіше правило: утримуватися від того, від чого залежний - наприклад від куріння
І якщо хтось каже що без куріння не може, то тим більше від нього стримуватися треба, а якщо м*яса не їш і не хочеться, то толку з того нема.
Чув колись одну історію, як монах по строгому монашому уставу пройшов весь піст, і під кінець в Страсну П*ятницю виявив що він собою дуже задоволений і тим впадає в гординю. Тому він пішов і в цей же день з*їв кусок мяса. Тим самим опустившись в пості він позбавився від гордині

і зовсім це не реквізити, не атрибути і не традиції - це те, чим людина має жити

 

Та і я не це мав на увазі,
а тільки це, що вонидопомагають, особливо людині, що не щоденно живє питаннями теології, а просто так.

Покинули би оті реквізити, атрибути і традиції Різдвяних і Великоденних Свят ?
Адже вони далеко не суть тих і інших свят

 

традиції це те що створював і чим жеве народ.
а те, що дехто тепер відкидає їх необхідність, це результат діяльності радянської влади, що намагалася розірвати звязок поколінь

 

а ще... традиція - це спосіб служіння. Традиції можуть бути різні, а при тому віра - одна.

 

більше зусиль на не поїдання ближнього? Та якщо хтось привик поїдати особу поряд з собою, то йому, що піст, що не піст однаково треба прикласти зусилля аби цього не робити. Якщо поїдання ближнього це сутність особи, то в будь-який час року для неї/нього це займе багато зусиль, щоб себе стримати.

Мені дуже сподобалось як говорив ребе в цю неділю про свято Пурим. Він навів приклад Естер, яка могла думати лишень про свою шкуру, але рятуючи свій народ вона рятувала і себе, від переслідування. Отже, ребе сказав, що якщо ми будемо думати про спасіння для інших той себе врятуємо.

Те саме і з поїданням іншого. Якщо людина свідома того, що її сутність (поїдання іншої особи) принижує іншу особу, то вважаючи на те що виходить з рота особа не тільки себе рятує, а й рятує ближнього. А так, принижуючи іншого і себе топиться.

Тому, 100 раз погоджуюсь, що

 

Марусю, та шо ви все про їду, мова ж йде про прикладання бульше зусиль для духовного росту в часі посту.

 

яку їду? ну хіба хто канібал, той ближній для нього пожива.

 

"...цією молитвою завершуються всі богослужіння посту (крім суботи й неділі – дні, коли посту немає). Цю молитву практикують приватно зранку і ввечері у великопісний час."

Молитва св. Єфрема.
Господи і Владико життя мого, духа млявости і недбайливости, владолюбства і пустослів'я віджени від мене.
Духа ж доброчесности і смиренномудрія, терпіння й любови даруй мені, недостойному рабу твоєму.
Так, Господи Царю, дай мені зріти мої прогрішення і не осуджувати брата мого.
Бо ти благословен єси на віки віків, амінь.

А також посилання на дуже хороше, на мою думку, пояснення цїєї молитви.
http://www.credo-ua.org/2012/03/59911

 

... є ще пожива для "енергетичних канібалів", які всіляко доводять людину до роздратування і тим користаються, а особливо чомусь усілякі випробування в піст і стаються, і чим більше людина хоче дотримуватися чистоти помислів і поститися, тим більше її посилається спокус.

 

Це користання лише до тієї межі, яку ви самі дозволяєте, ні більше - ні менше.