Давно пишу вірші. Роблю це, звичайно, для себе, але і з світом хотілось би поділитись. Але як? Кого будуть цікавити мої брєдні і де шукати слухача?
Їх же. (Чи змінить це погоду на вулиці моєї творчості. От прочитаєте ви і ще, може, людини дві, а потім допис кане в небуття)
З такою серьйозною заявою... Ви мабуть індиго, що в 14 років так відповідально ставитися до результатів. У мій час якось проще було. Бешкетування, хокей, футбол, металолом, макулатура, без сексу, горн, барабан і піонерське вогнище ... Про що вже можна турбуватися в 14 років, якщо є батьки і ніякого дефіциту по магазинах, свобода дій і ніякої відповідальності з недорослих, навіть не пізнати паска батька? Хіба... Може... Святой Вячеслав спати не дає, тобто його оповідання)) Але якщо стосовно ваших віршів, то є багато вариантів відповідей, але без жодного - жодної відповіді. Тому можу судити і відповісти тільки про свої вірші, які можно прочитати тут у повному складі. Мало кому вони цікаві. Але ще не прийшов час, тобто для масового вивчання, а для себе є цікаві пояснення і загадки. Деякі як пророцтва про себе, деякі, як паролі, які тільки можу зрозуміти тільки я сам, щоб знати як діяти... Взагалі, вірші в основному - то властивість світлих сил. А оті репи, прославління сексу, рокендролу, горілки, шансонів - то пародія темних сил. Так що давайте свої вірші на розгляд і готуйте хусточку для сліз від щастя пізнання своєї особистості))
Та от, мені щось спокійно не живеться) А пишу щось таке: Ти нарешті заходиш по коліна у річку. Там мутна вода, горизонту невидно. Гасиш об хвилі догасаючу свічку І навпочіпки йдеш, як не було б огидно. Тільки зараз побачиш давно зіпрані штори, Їх повішали знову напередодні. Зліва від тебе бредуть потвори, Справа від тебе монстри підводні. На очі лягає сіра пелена. Під заплаканим небом не видно ноги. Риба в тім морі прісна - не солена, Але її посолити немає змоги. В тебе розв'язані ноги і руки, Але що з того, коли не знаєш, як плавати? На голові немає високої перуки, Тож вона не буде весь час падати.
@Kyrluk, ви сі не гнівайте, але таки краще комод придбайте ІМХО зі але можна запронувати ці вірші якійсь групі... Тіпа тої, шо співають "Олені-олені, небриті неголені", забув як вони сі називають...
Спершу хотіла відповісти, що не все так песимістично, але не знайшло жодного, що закінчується добре. От і сиджу, думаю, що міняти...
Я не знаю, що ви там надумали, але вірш вказує на відсутність світлого святого розуму в голові, який би навчив радіти і плавати в синьому морі серед дельфінів і білих барашків.
Комунарцю, гляньте на профіль топікстартера!!!!!!!!!!!! Дитині йно 14 літ !!!!!!!!!!!! Людина років через 20-30 буде диву даватися, що то вона могла таке писати й таке робити. Ви краще їй втолкуйте щось важливе і вічне, а ніж зразу критикувати. Бо в такому віці людина критики не сприймає. Від критики вона ще більше переконується, що вона одна д"Артаньян, а всі кругом 3,14да**си..........
Хм... Я більше боявся звинувачення у звабленні неповнолітньої, ніж такої критичності. І честно кажучи, на мій погляд.... у моєму дописі 0% критики. Хотів пояснити, чому герой вірша таке відчуває. Може я не прав, але був відвертий.
Можливо, я й буду дивуватися, що колись так вважала, бо дивуюся й своєму світогляду рік тому, але себе не вважаю д'Артаньяном, а інших жахливими створіннями