Підтримайте петицію про домашнє навчання в Україні!

Жодних чудес. Наведу вам голі факти з життя однокласниці моєї колєжанки. Любов мами і бабусі була такою запальною, що дівчині не дозволяли спілкуватися з однолітками, не пускали на дискотеки і екскурсії, тільки роблення уроків, хатня робота і прогулянки під наглядом бабусі. Але школа якось та й була закінчена, пішла на роботу і тут почалося......Незабаром завагітніла, сама не знала від кого...Фактично вона виявилась непристосованою до самостійного життя, набила собі купу ґуль і наробила помилок. Зараз у неї все гаразд, але через що вона пройшла....До речі, мама згодом зрозуміла свою помилку у вихованні дочки. Тому не варто аж занадто оберігати свою дитину, батьки ж не вічні.

 

це все зрозуміло. це ви про шкоду від гіперопіки

але до чого тут домашнє навчання як альтернативна форма отримання освіти?
невже та дівчина не ходила до школи? самі ж кажете - ходила. то як цей приклад стосується теми ДН?

як і багато інших школярів.

так як це стосується ДН? особливо ДН при якому дитина, як я вже писала ходитиме умовно кажучи на танці, на дзюдо, на плавання, до репетитора - сама і з друзями, ходитиме до друзів додому, запрошуватиме друзів до себе, піде з друзями в кіно, в кафе, в клуб, поїде на відпочинок з сім’єю, братами,сестрами, буде їздити кудись з пластунами тощо тощо тощо тощо тощо тощо тощо тощо тощо

тут і навчання індивідуальне, і групове. і спортивна команда, і спортивна дисципліна.
і відповідальність, і навчальний план, якого слід дотримуватися і організація інших справ. тут і друзі, не друзі, і конфлікти, і свята, і спільні справи, і долання перешкод і мільйон іншого

за 12 років скільки всього буде - не перелічиш, бо і не вгадаєш наперед
все треба і можна спробувати, все це соціалізація і особистий досвід дитини
єдине чого не буде - щоденного ходіння в школу. буде ходіння раз на місяць, чи на семестр - взяти матеріали, поговорити з вчителями, пройти атестацію і т.п.
проблема з соціалізацією - надумана.

 

Гіперопіка може мати різні прояви в т.ч. і ДН. Якщо батьки хочуть поекперементувати з вихованням і навчанням дитини, то це їх повне право. Платні приватні школи уже дозволені, питання з ДН законодавчо вирішено частково. Ми говоримо про те наскільки добре ДН для дитини, тут є як позитивні так і негативні моменти. Чого більше життя покаже. Дерзайте!

 

Мені видається все так просто і якщо є бажання, то спробувати вдома і якщо получається/дитині подобається - ок, як ні - до школи. Дуже багато залежить саме від батьків. Наприклад мені дуже подобається ідея ДН, але як воно буде я ще не знаю, хоча свідома того, що варто б зараз все добре осмислити і зпланувати. Плюс буде великий тиск з боку родини, бо є в родині 4 вчителя.

 

перечитала кілька останніх Ваших дописів й бачу, що все, що Вам потрібно, це щоб підписали люди петицію не роздумуючи над темою. бо їхні роздуми Ви в такі штики приймаєте, що пропадає бажання дискутувати далі.



коли б Ви перечитали свої дописи, Ви б самі зауважили, скільки слів директивного характеру : "моя дитина буде", "стане", "я вирішу, чи потрібна біологія", "з ким товаришувати", "проблема з соціалізацією надумана", "я знаю, як краще, не розказуйте мені тут", "ви нічого не знаєте".
то от що мені хочеться сказати наостанок - бо поважаю Вас й приділила кілька довгих хвилин свого часу на перегляд американських джерел на цю актуальну для Вас тему.
чи впевнені Ви, що розібрались достатньо глибоко й різносторонньо в цій проблемі, щоб мати таку войовничо-переконану позицію ? думаю, що ні.

ось, наприклад, в сьогоднішньому пості Ви, не маючи ніякого досвіду у цій справі, аж підкреслили тезу про відсутність проблем з соціалізацією.
а ось контр-думка людини досвідченої :

Socialization

It’s my opinion (as a homeschooler) that you can never replace or replicate the social skills learned at school. Realize that this is relatively the first generation of homeschool existence. We have yet to hear the independent views of grown-up homeschoolers. Many times there doesn't seem to be a social problem because there is no raw peer criticism. This criticism doesn't stop with grade-school, however, but continues on into the career/dating life. What we find with homeschoolers is, yes, their grades are good but they are unable to break the social code of the world. They are behind a wall that everyone else can see but them. Once they understand the existence of this wall they either go into denial or insanity.

далі, про 24/7.
не всі діти й не всі батьки витримують таке постійне тусування, й про це є багато роздумів на різних американських форумах.
про фінанси .
практика показує, що один член сім"ї повинен повністю присвятити себе дитині, бо абсолютно не вдається поєднати кілька годин професійної діятьності й вчительські обов"язки. Ви так не вважаєте, але це тільки тому, що не пробували.
про порядок й розклад.
майже всі домашні вчителі з жалем згадують час, коли в хаті був порядок й домашня їжа. скаржаться також на те, що насправді навчання вдома забирає значно більше годин, ніж планується в розкладі.
свобода вибору.
виявляється, діти нерідко бастують й чинять опір батькам, бо не хочуть бути виокремленими й вимагають повернути їх в школу назад. тому дуже малий процент батьків витримує кілька років підряд навчати дитину вдома. найчастіше, за статистикою - один рік всього.

про тип дітей, яких батьки вирішують навчати вдома, я вже писала - проблемні діти.

окремо про батьків, які виступають за домашнє навчання з особливим піїтом - майже в кожному дописі є фрази "нарешті я буду мати свою дитину в безграничному володінні", "нарешті ми будемо весь час разом й я, й тільки я ! буду свідком її перших успіхів й беззаперечним авторитетом" - самі розумієте, що б я хотіла сказати.

словом, на кожен плюс є мінус й навпаки. тому насправді там не 2 й пів мільйона, а всього кілька тисяч студентів.
Вам же вирішувати.
_________________________________

невже Ви не вдячні мені за цей коментар ?

 

мавко, мені не подобаються дописи в яких є перехід на особистості
типу цих:

аякже. але я пишу про свою дитину і про себе. або про ДН
не про вас і не про вашу дитину. я не пишу "ви, мавко себе так-то і так почуваєте", "ви те то і те то думаєте", "ваша дочка маленька шкільна богиня"
бачите різницю? я пишу категорично, але я пишу про себе. а ви більше про мене, ніж про себе

достатньо розібралася.

на кожну таку думку є думка іншої досвідченої людини. ви про це не подумали?
я вивчаю досвід тих в кого ДН склалося успішно, а не в тих в кого воно сильно проблемне чи типу того

1. не завжди воно постійне
2. всім і не треба ДН
3. я не всі. чого я маю думати про всіх?

відколи це у всіх однаково?

ага, ви ще забули написати слово "всі"
моя дитина теж проблемна?

не рівняйте всіх під одну гребінку.

а в школі нема?

зрештою, мавко, ви це кажете теж не зі свого досвіду, а з чужого
тим більше ви шукаєте лише негативний на підтвердження своїх слів

п.с. все, припиняю цю дискусію. я вас, теж мавко, поважаю, тому мені прикро, що розмова вийшла не дуже хороша

 

як Ви бачите, я намагаюсь допомогти Вам бути об"єктивною й підняти ті питання, які ви уникаєте обговорювати. й не пишу про негативний досвід , де це є ? я пишу про весь досвід, який набутий. негативний-позитивний - все що знайшла - для Вас.

буде бардак в хаті - для когось це трагедія, а в когось чоловік зароблятиме достатньо для прибиральниці. хтось спокійно відмовиться від професійного росту, а хтось честолюбивий страждатиме, що не зробив блискучу кар"єру. й так по всіх пунктах. зате тепер у Вас повніша картина.
тільки не варто писати, що діти якісь особливо розвинені робляться вдома - скурпульозних даних про це нема ні в кого.

"In brief:

1. We don’t have any comprehensive data about U.S. homeschoolers nationally: total number of homeschoolers, learning outcomes, or anything else.

Since many home-schoolers are opposed to any government oversight, they refuse to participate in surveys. For example, a 2003 survey by the National Center for Education Statistics (NCES) had a 58% refusal rate.

2. Claims that the “average homeschooler” outperforms public and private school students are simply not justified.

This is a neutral statement: due to the above problem of a lack of data, we simply do not know how homeschoolers perform in comparison to public schoolers. While there are several studies that frequently get touted, they all suffer from methodological problems.

3. There is no such thing as a “typical homeschooler.”

One thing we can say is that there is great diversity within the movement. As previously mentioned, there are a wide variety of reasons to home-school, and just as many different ways to go about it.

As I mentioned in a previous post, this dearth of reliable data is one of the reasons why books like Kunzman’s Write These Laws on Your Children are so valuable. While they may be anecdotal, they are all we currently have. "

але віра - велика сила, й якщо ви вірите непохитно у якусь справу, то з легкістю її втілите в життя.

УСПІХУ !

_____________

тут коменти, напевно Вам було б цікаво почитати....

You can’t do lab science at home, and I don’t dispute that point.

 

які? про соціалізацію? я вже кілька разів сказала свою думку: ця проблема надумана
крім чужого досвіду, це просто логічний висновок
ви знаєте скільки наших спортсменів-олімпійців закінчили школу екстерном? дуже багато. вони "несоціалізовані"?

я спілкуюся з хоумскулерами, від них я дізнаюся як уникати проблем, як їм запобігати
а ви говорите що є проблеми, які роблять ДН неможливим
для мене таких нема. все можливо і мені цікаво ЯК організувати ДН, а вам цікаво говорити про те ЧОМУ це неможливо зробити
це не мій підхід
я не збираюся тримати дитину вдома, тому проблема соціалізації мене не хвилює.

і ще мені цікаво: скільки років вашій дитині? ви вже всі можливі проблеми в школі наперед вирішили?

про весь досвід?

ви ж самі дали цитату: 58% учнів на ДН не хочуть брати участь в опитуваннях і потрапляти в статистику
і я їх розумію, я теж не хочу бути піддослідним кроликом. я спілкуванню з журналістами теж не рада. навіть в плані "а пагаваріть"
мало хто хоче пускати когось стороннього в своє приватне життя, особливо ті люди, які дуже його цінують. але це не свідчить про проблеми.

я чудово знаю, що не раз журналісти хотіли зняти сюжет про ДН, але бажаючих не було. хоча так само знаю, бо читаю закриті блоги для сторонніх і спільноти, що все у тих хоусмкулерів, які могли би дати інтерв’ю чудово

ну і? я думаю кожен сам собі вирішить, що йому підходить і як воно буде сема в їхньому випадку
чи ви думаєте дорослі люди без вашої підказки про це не подумають?

та й до чого такий поверхневий огляд? бардак в хаті, відсутність кар’єри, неможливість пережити разом вихідні є в тих батьків-дітей, які ходять на роботу-в школу.
але зовсім це все не є обов’язковим побічним ефектом ДН, в чому ви тут всіх переконуєте

що мене в цій розмові дивує - впадання в крайнощі і поверхневі судження
якщо хочете об’єктивності - треба спробувати провести порівняльний аналіз домашнього і шкільного навчання

вибачте, але ви собі лестите
як мама яка планує ДН я дуже багато про нього читаю, думаю і збираю інфу.

 

це точно. я це знаю з власного досвду.
я вже не раз робила те, про що інші кажуть "неможливо", або "або собі цього не можу дозволити"
люди часто сидять на одному місці через страх змін і страх поразки, який не дає їм спробувати досягти більшого
тим гірше для них

дякую і вам в шкільному навчанні теж

 

1. прочитала я коментарі, правда не всі. позиція brgulker мені найбільш близька.
що я можу сказати. те що вже казала - має бути право на альтерантиву.
дехто користується цим правом на користь своїм дітям, а дехто ні. це і так зрозуміло.

говорити про випадки: "а от дитина не ходила ідо школи і не знає скільки це 10% від суми" я дійсно не хочу - ну батьки-ідіоти, не навчили самі, не запросили репетитора з математики.
про що тут ще говорити? якийсь відсоток таких батьків завжди буде. а мені і правда нецікаво витрачати час на розмови про таких людей

тут єдина рада - просвіта. батьків і дітей. інші способи наперед не приведуть до позитивних змін в суспільстві. не треба усувати наслідки, треба усувати причини

2. якби не лінь, то можна було би зайти на форуми і т.п. про школу і накидати лінків про обговорення батьками проблем в школі. а їх мільйони цих проблем.
а так можу лише сказати наберіть в гуглі "травля в школі". десь я бачила статистику - кожна 4 дитина зазнає насильства в школі. ну але для багатьох це варіант норми, а не проблема школи
а 99% школярів пишуть з помилками. але це моя власна "статистика"
до чого це я - до того, що проблем у школі не менше, а на моє переконання набагато більше, ніж при ДН
якщо почнеться розмова про проблеми в сучасній школі, то ця тема буде безкінечна. тому я її не буду навіть зачіпати

3. далі історія ДН. історія мені цікавить сама по собі, а не тому, що вона має якесь прикладне значення для організації ДН
яке значення історія школи має до життя сучасного школяра і його проблем? те саме стосується мого особистого ставлення до ДН і його історія як така - де кум, де коровай, де зелені свята

ДН як явище з часом змінюється. в різних сімей, в різних колах, до того ж в різних країнах свої традиції і тенденції
про наші тенденції, про ті які мені відомі, я може напишу як буде час.
то теж окрема довга тема.

4. є батьки які пускають все на самотік, кажуть "що дитині треба вона сама вивчить". таке твердження справедливе лише частково, більшості воно не підходить
тому такий підхід до ДН в цілому я не схвалюю

я вважаю, що для того, щоб людина могла керувати своїм життям, щоб могла контролювати його вона має його планувати
неможливо керувати чимось не маючи плану, правда? неможливо працювати чи вчитися ефективно не знаючи що ти робиш, як і скільки
так само неможливо дати дитині хорошу освіту і все решту не маючи плану як це зробити

і я, і мій чоловік, плануємо свій час, записуємо всі справи, ставимо цілі, знаємо що будемо робити через місяць чи через рік
звісно план час від часу корегується, іноді змінюється, але він є, бо без плану рухатися вперед тяжко. це як рух наосліп
тому я впевнена, що ми зможемо організувати навчання дитини вдома і прищепити дитині любов до організації своїх справ
одне прохання: тільки не треба знов впадати в чергові крайності і писати: о, значить все життя за планом, бідна дитина, ая-яй
я зовсім про інше веду мову

беру свої слова назад. багато людей дійсно не знають що вони роблять. не обдумують своїх рішень, не готуються до чогось нового

є випадки, про які ви писали, коли батьки забирають дитину зі школи і не можуть собі дати ради на ДН. вони розчаровуються в ньому і дитина повертається до школи, бо в числі іншого "не витримують постійного тусування разом".
чому? я це так розумію:
1. батьки не вміють жити зі своїми дітьми. все просто - звикається до того, що дитина в садку-школі, а не вдома. нема досвіду, нема знань про організацію ДН. мало хто розуміє що може робити дитина вдома, якщо вона вдома, а не в школі. і коли в таких сім’ях раптом ДН, то певно що в них проблеми
"права купил, єздіть не купіл" (с)

2. в школі дитина звикає, що є постійний контроль і примус. батьки звикають до того, що хтось, а не вони відповідає за дитину.
ну то ясна річ, що до іншого вони не готові - ні батьки, ні діти. вони собі не уявляють іншого і тому терплять поразку
дитина в школі зовсім не є самостійна, вона постійно під контролем, вона не вміє жити без постійних нагадувань, читань моралі, перевірок знань тощо

ті батьки які думають що ДН це постійний контроль і примус неправильно собі його уявляють, але вони змінюють життя дитини забираючи її зі школи, а ставлення до дитини, до її навчання не змінюють. це та ситуація - коли одне забрали, а іншого не дали. а так бути не може

тут теж можу сказати, щоб уникати таких випадків може допомогти просвіта в цьому питанні.
і не лише в цьому - батьки, які мають проблеми з ДН, імхо, мають проблеми і зі школою, і взагалі мають проблеми в стосунках з дітьми

==============
ДН треба від початку організовувати інакше. для того щоб знати як треба спеціально вивчати це питання. тут все залежить від батьків, від їхнього розуміння і здатності вчитися.
а вчитися треба в тих в кого ДН успішне. той хто не зміг його організувати собі, не може нічого порадити іншим. ну хіба що прийшло усвідомлення помилок, але то навряд

 

Молодець ! Молодець-молодець-молодець ! дуже приємно дивитись на людину, яка захоплена якоюсь ідеєю.

що я можу сказати ? із зібраних мною інформацій важко повірити в ефективне й бездоганне домашнє навчання для нормальної дитини.
перший-другий клас - куди не йшло.... а старші класи ! винаймати репетиторів з англійської-німецької-латини-фізики-алгебри-музики-історії, будувати лабораторії й робити на кухні фізичні досліди якого чоловіка гаманець витримає ?

обмежувати дитину в спілкуванні зі справді блискучими вчителями, які сухий шкільний урок можуть розбавити цікавим відступом й самонадіянно розраховувати на безапеляційне підкорення малої голівки батьківському авторитету - абсурд.

з власної практики додам, що справді нелегко поєднати навіть звичайне навчання й позашкільну активність. американських мам, в яких двоє-четверо дітей, так й називають "сакер-мам" бо вони змушені великим веном дітей власних розвозити кожного окремо на футбол, карате, плавання, арт-класи, музику, співи, танці, всюди чекати годину, щоб завезти додому. через те вони мусять або працювати вночі, або пів-ставки, бо не встигають усюди й дуже хочуть бути зразковими мамами. а як планують час, краще мені не розповідати - в кожної американки є блокнотик, навіть в тої, що дітей не має.

парадоксально, що чарівна Пеппі Довгапанчоха була для мене найсимпатичнішим героєм - а вона до школи не ходила й поводитись не вміла. ось яскравий приклад проблем з соціалізацією, й далеко йти не треба.
"У вітальні Сетергренів сиділи три поважні дами, Томмі, Аніка та їхня мати. Стіл був уже накритий, а в каміні палали дрова. Дами спокійно розмовляли між собою, а Томмі з Анікою, вмостившись на канапі, гортали альбом. Усе навколо дихало миром і спокоєм. Та несподівано той спокій порушила команда:

- Гвинтівку на плече!

Голос почувся з коридору, а за мить на порозі з'яви лася Пеппі Довгапанчоха. Вона крикнула так гучно, що з несподіванки дами аж підскочили:

- Рота, кроком руш! - І, гупаючи підборами, піді йшла до пані Сетергрен.

- Рота, стань! - скомандувала вона й спинилася.

- Руки вперед, раз, два! - крикнула далі Пеппі і обома руками щиро потиснула господині руку.

- Коліна зігни! - вигукнула вона й присіла в по клоні.

Тоді всміхнулася до пані Сетергрен і мовила своїм звичайним голосом:

- Я дуже несмілива і якби не скомандувала собі, то й досі стояла б у коридорі й не зважувалася б зайти.

Після цього Пеппі обійшла всіх трьох дам і кожну поцілувала в щоку, проказуючи:

- Шарман, шарман, маю честь! "

отож, люба Гелено, маю честь !

 

із зібраних мною - можна, ще й як. врахуйте, що ми збираємо з різною ціллю і різним ставленням до ДН і до школи

чи ви дивилися цей сайт: http://school4you.ru/? я вже давала лінк, там пише Н.Геда, діти якої вже майже виросли на ДН
і все нормально

сім*ї хоумскулерів щотижня зустрічаються: http://yana-zinigrad.livejournal.com/218738.html#cutid1
там є фото тому даю цей лінк, я багато читала про такі зустрічі в Санкт-Петербурзі, в Москві
досить цікаво і корисно послухати про чужий досвід. але!
тут домашнє навчання планується від початку, ці сім’ї ведуть інший спосіб життя
дуже часто батьки працюють на себе, то ж мають вільний графік. або мама займається лише дітьми, але не бачить в тому проблеми
як я наприклад. при чому я маю 4-5 год. в день умовно вільного часу і можу робити що завгодно. ось так

я думаю, про вигоди, а не про втрати. ви не на тому концентруєте увагу
вчителі, блискучі, є частіше поза межами школи, ніж в ній
мавко, я від вас не чекала такого вузького сприйняття ДН і таких дифірамб школі

життя-робота і не кажіть. якби вони вміли організовувати свої справи, то не були би як загнані коні

так, це дуже серйозний аргумент
і звичайно "правда", що всі школярі, особливо сучасні поводяться виховано і культурно.
до речі, а ви не думаєте, що дитина повинна вміти себе поводити ЩЕ ДО того як вона піде до школи? бо я думаю що повинна.

а ще я думаю: хто закидав весь Стрийський парк сміттям? ВЕСЬ парк? блін, а то хоумскулери! хоч в нас їх ще нема, але то вони. так, так

ось вам приклади соціалізації в школі: підбірка відеороликів
що скажете, мавко, про таку соціалізацію? це ж реальні діти. так і має бути?

ось слова вчительки: "Відсутність друзів в дитини в школі не викликає в мене, часто, нічого, крім агресії."
це слова реальної вчительки: http://yusmal.livejournal.com/481111.html
ваша думка?

нате вам блискучого вчителя, без якого ну ніяк дитина нормальною не виросте, ну ніяк
http://www.youtube.com/watch?v=SX2ZA4TBiSU

ось що каже вчителька всі 7,5 хв. і далі: РЕПЕТУЄ до учнів "дебіли, дебіли, дебіли", "бальниє дєті", "дєбілізм сплашной", "я балдєю гдє вас набралі", "гадьоніші", "ідітє жалуйтесь чтоб меня от вас забралі, а то я вас перестрєляю", "умалішонніє" і т.п.
очевидно, це і є хороший вчитель, який просто сварить дітей, бо хоче навчити. на думку захисників школи звісно. ваша версія?

бо я думаю, що таке навчання 12 років формує дитину зовсім не так як би мало. якщо хтось дитину 12 років називає дебілом, то 99% що дитина ним стане. дітям вбивають в голову що вони дебіли, а діти легконавіювані!
і по аналогії - про всі прєлєсті шкільного навчання можна сказати те саме: про зубріння замість думання і ефективного запам’ятовування, про безкінечну писанину після якої всеодно жахливий почерк і помилки через слово і про все решту. ну та чи не маразмом/абсурдом є школа?

і таких вчителів багато. вся шкільна система дуже тупа. і вона лише отупляє людей. ті що виростають нормальні і розумні виростають всупереч, а не завдяки їй.
а я знаю, що до дитини треба ставитися нормально, щоб вона виросла нормальною. інакше ніяк.

а в школі, тій що от поруч з нами, де мій чоловік вчився можна легко купити наркотики, там постійні війни між групами учнів і завжди є ті кого травлять за щось. просто 12-річний дурдом. та одиниці виростають нормальні. невже ті діти що травлять чи ті яких травлять по-вашому мають нормальне дитинство? тобто таким воно і має бути? для такої соціалізції треба ходити до школи?

п.с. от ще http://tsn.ua/spetsproekti/poky-batky-ne-bachat/, спецпроект ТСН про дітей . ну там винна і батьки і школа. всі дорослі впливають на те якою виросте дитина.

 

чисто з цікавості от що я нагуглила (запити лише в лапках давала):

"ненавижу школу" 72 800 против "очень люблю школу" 78 800
ну наполовину можна сказати.

17 900 "ненавижу своих одноклассников" против ... 349 "очень люблю своих одноклассников"

15 300 "ненавижу учителей" против 7 610 "очень люблю учителей"
282 000 "ненавижу учеников" против 1 010 "очень люблю учеников"
майте на увазі – про любов часто кажуть лицемірно, з бажання здаватися хорошими в очах інших. а от про ненависть кажуть найчастіше щиро

трохи полегше:
167 000 "не люблю школу" против 226 000 "я люблю школу"

17 280 (7180 "не люблю одноклассников" + 10 100 я не люблю своих однокласников») против 3 120 (1 870 + "я люблю одноклассников" и 1 250 "я люблю своих одноклассников"

14 700 "я не люблю учителей" против 11 600 "я люблю учителей"
221 "не люблю учеников" против 280 "люблю учеников"

про себе, враховуючи ще що мало хто зізнається:
615 "меня не любят однокласники", 7 890 "меня не любят учителя" и 169 "меня ненавидят учителя"

загально:
"травля в школе" 135 000 і 44 000 "травят в школе"
популярна тема

Про школу
такі чудні коментарі

зліва: Люди, которые любят школу (людей: 166, сообщений: 175)
справа: Люди, которые ненавидят школу (людей: 290, сообщений: 349)
рекомендую перечитати

 

ще кілька цитат поки є час, решту - за лінками

Борис Бим-Бад: «Школа нужна не тем, кто в нее ходит…»
" школа нужна не тем, кто в нее ходит, а тем, кто управляет в данной стране. С помощью школы господствующим правящим группам нужно, во-первых, «недоразвить» человеческие способности, глушить их зубрежкой, чтобы дети учились еще и подчиняться идейно, а во-вторых – нужным образом подготовить детское сознание к войнам. Как это ни странно, но все школы мира натравливают учеников на другие народы и воспитывают ненависть к другим. В этом смысле особенно сильно влияние гуманитарных предметов."

Современная система образования учит запоминать, а не понимать
"В школе говорят — повторение мать учения. Я лично с этим не согласен, хотя если посмотришь, как старые читатели снова и снова задают ОДНИ И ТЕ ЖЕ ВОПРОСЫ, то иногда думаешь, может дело как раз в повторении?

Что такое повторение? Повторение — это внушение. Не зря в рекламе считается, что или делать рекламную кампанию так, чтобы рекламное сообщение дошло до каждого слушателя или зрителя или читателя десять раз минимум или вообще ничего делать.

Подавляющее большинство или лучше уж сказать, ВСЕ сообщения читателей этой рассылки — это лишь повторение того, что они просто запомнили, выслушав это десятки раз.

В школу нужно ходить, потому что нужно ходить.

Ты сначала доучись (в ВУЗЕ) в уж потом …

Зачем, почему, для чего — эти вопросы не просто крамольные, а вызывающие возмущение и как говорится, немотивированную агрессию. "

Зачем школа нужна самим детям
Как правило, приводят в защиту школы следующие аргументы.

Школа даёт детям знания

Самый первый довод, который приходит на ум. Ну конечно же, как может прожить взрослый человек, не зная Законов Ньютона? Да можно ли будет такого сиволапого неуча вообще назвать полноценным человеком?

Знаете, можно. Так уж получилось, мне пришлось за свою жизнь провести не одну сотню собеседований, принимая людей на работу. И я хорошо представляю минимальный уровень знаний, которые даёт средняя школа:

а) Умение писать корявым почерком, с синтаксическими и, часто, орфографическими ошибками;
б) Умение читать не слишком сложные тексты, такие как художественная литература;
в) Знание правил арифметики и умение пользоваться калькулятором.

Всё. Обладая этими тремя навыками, можно без проблем закончить среднюю школу. Остальное -- от лукавого. Чтобы доказать свою правоту, я предлагаю банально заглянуть на любой форум. Вы увидите, что многие люди физически неспособны грамотно писать -- хотя бы без орфографических ошибок.

Что же касается арифметики, показать уровень знаний также несложно. Сколько людей вляпалось, не сумев вычислить реальный процент по кредиту? А ведь проценты, они же дроби, идут в школьной программе сразу после арифметики. Получается, что на процентах школьные знания уже заканчиваются.

Эти два предмета -- русский язык и математика -- красной нитью проходят сквозь всю школьную программу, с первого класса по десятый. Как же мало остаётся в головах после уроков истории, биологии, иностранных языков? Чудовищно мало.

Но, спросите Вы меня, есть же люди, которые знают русский и математику? Они-то получили свои знания?

Правильно, они что-то получили. Потому что хотели получить. А вот тем, кто учиться не хотел, насильно знания в голову впихнуть не удалось. Поэтому, неправильно будет говорить, что школа "даёт знания".

Школа предоставляет возможность получиться знания тем детям, кто этого хочет. Правда, с очень низким КПД, о чём я и буду говорить ниже.

Школа учит мыслить системно

Очередной предрассудок -- якобы школа учит мыслить системно и самостоятельно искать знания. Ничему такому, разумеется, школа не учит. Школа учит тупо запоминать всё подряд, ни о какой системе и речи не идёт.

Как раз наоборот, ребёнка учат, что, по меткому выражению Иосифа Сталина, "в большом хозяйстве любая дрянь сгодится". Дескать, "учи, несмышлёныш, химию, пригодится. А то как ты потом без химии жить-то будешь?".

Проведу аналогию. Представьте себе, что Вы идёте по улице, и видите, что у стены стоит пустая бутылка из-под пива. Можно ведь привести те же самые аргументы, чтобы Вы подняли её и сдали -- "деньги лишними не бывают".

Будете Вы поднимать каждую пустую бутылку, исходя из того, что "два рубля в хозяйстве всегда пригодятся"? Смею полагать, что нет. Есть другие способы заработать деньги.

Однако детей-то мы заставляем учить именно всё подряд! Это не системный подход. Это, наоборот, "подход бомжа" -- собирание бутылок.


...................
В этом и заключается главная проблема современной школы -- насильственное обучение.

............
Я не преувеличиваю -- коэффициэнт полезного действия школы действительно крайне низок. Просто это не так заметно, потому что одновременно с обучением в школе ребёнок растёт. Два процесса идут параллельно: прохождение школьной программы и взросление ребёнка.

То есть, ребёнок одновременно тупеет от школы, и умнеет, становясь старше. Поэтому возникает иллюзия, что ребёнок стал умнее именно учась в школе, а не просто в силу возраста.

Приведу ещё один характерный пример. Вот что пишет о себе Юрий Исаакович Неймарк, учёный-кибернетик с мировым именем: "Я почти не учился в школе (точнее, учился менее трёх лет), но в моём распоряжении в детстве была библиотека отца, и я сам с любопытством и радостью узнавал о мире и заведомо не преуспел только в умении писать без ошибок".

Обратите внимание -- Юрий Неймарк -- учёный, академик, а не рядовой научный сотрудник. И как-то обошёлся без школы. Если Вы воспользуетесь Гуглом, то найдёте ещё массу подобных примеров.

Ну а я хочу разобрать ещё один, "главный" довод в защиту средней школы. Этот довод обычно приводят опытные педагоги.

Школа даёт социальную среду

Суть аргумента следующая. Ребёнку нужно общество, нужно умение общаться со сверстниками. Где же его получить, как не в школе?

Отвечу. Допустим, в школе 6 уроков. Ребёнок общается с товарищами 10 минут до уроков, 10 минут после уроков и час с мелочью во время всех перемен. Итого -- полтора часа в день.

И что -- полтора часа в день называются общением? Гораздо эффективнее было бы играть те же самые полтора часа в футбол -- там было бы не только общение, но ещё и общее дело -- игра в команде. Зачем же страдать ради этих убогих полутора часов целый день?

На самом деле, дело вовсе не в "умении общаться". Дело -- в среде общения. Школа, а затем институт, часто дают ученику определённый круг знакомств, в котором в дальнейшем проходит его жизнь. Возможно, Вы обращали внимание, что судьбы выпускников одного класса или одной группы в институте часто складываются похоже? Из какого-то класса получаются сплошь наркоманы, из какого-то -- программисты. Это не случайно.

Директора школ, кстати, это и не скрывают. В частных беседах они соглашаются с тем, что знаний школа не даёт. Главную задачу школы они видят в том, чтобы поместить ребёнка в определённую среду, в которой он и будет дальше жить.

Другой вопрос, а нужно ли это самому ребёнку? Друзья -- это ведь палка о двух концах. Они помогают тебе, когда у тебя проблемы, и тянут тебя вниз, когда ты добиваешься успеха. Друзья -- это, как правило, такое болото, которое не отпускает от себя.

И большой вопрос, нужно ли такое счастье самому ребёнку. Особенно если учесть, что круг общения можно выбрать и другой, отличающийся от школьного. Например, ребёнок может получить свой круг общения на шахматном кружке или в компьютерном клубе.

Школа учит работать в коллективе

Ещё один традиционный аргумент -- подготовка детей ко взрослой жизни. Дескать, школа -- она даёт детям необходимый опыт, и без этого опыта детям будет сложно потом работать в коллективе.

Так вот. Этот аргумент -- с гнильцой. Дело в том, что школа -- это не аналог завода или офиса. Школа -- это аналог тюрьмы.

1. Свобода

Рабочий может в любой момент уволиться.
Зэк не может покинуть тюрьму, только перевестись в другую камеру при определённых обстоятельствах
Ученик не может покинуть школу, только перейти в другой класс.

2. Отношение к начальству

Начальство относится к рабочему как к равному, так как рабочий особо от него не зависит. Например, рабочий может называть начальника на "ты", начальство часто здоровается с рабочим за руку.
Зэк и охрана на зоне -- заведомо в неравном положении.
Ученик -- низшее существо по отношению к учителю.

3. Отношение к работе и сослуживцам

Рабочий может требовать от коллег выполнения своих обязанностей, лентяев никто терпеть не обязан.
Для настоящего зэка работать -- уже не очень здорово, а стучать на товарищей -- просто западло.
Для ученика учиться -- уже не очень здорово, а стучать на товарищей -- просто западло.

Список, как Вы понимаете, можно продолжить. Школьная атмосфера гораздо более похожа на тюремную, чем на рабочую. И причина этого понятно -- детей заставляют учиться в школе насильно. И именно в этом я вижу главную проблему современной школы."

 

думала віджартуватися спочатку.
ок, продовжимо спокійне обговорення.

бачите, Гелено, в мене склалося враження, що батьки нормальних, здорових діток, які започатковують в себе в родині експериментальне домашнє навчання, є скоріше в позиціїї опортуністів, які воліють не підпорядковуватися загальним мінімальним правилам, котрі втримують це суспільство від хаосу й анархії.
нічого нового я не бачу, скоріш ламання старих рамок й розкладу задля фану -- це з ваших слів, пробачте, може неправильно трактую, але "а жити коли !.." риторично запитали ж Ви, вказуючи, що 12 років забагато.
жити можна літом - це перше, що прийшло на думку, адже аж три місяці - найкращі в році - діти з батьками можуть подорожувати, вивчати світ разом.

але останній Ваш допис підштовхнув мене сказати те, що насправді я думаю.

так от.
Вам було б значно простіше зрозуміти мене, а мені Вас, коли б на моє "батьки домашніх школярів воліють ламати старе, але поняття не мають, яке нове хочуть створити" була б відповідь про те, що стара школа не задовільняє потреб розвитку особистості й громадянина-патріота України.

Борис Бим-Бад відомий еврей-каббаліст. розраховуємо, що людина глибоко мисляча й розумна.
ось цікаві його роздуми http://magazines.russ.ru/neva/2009/1/bb16.html
від себе він мало пише, в основному, викоритовує чужий досвід. в майже всьому з ним легко погодитися -

"Эта культура надобна каждому и на каждом шагу.

Чтобы в сжатом очерке ухватить великую идею, присвоить ее и пользоваться ею, надобно прожить историю ее раз*работки величайшими умами челове*чества.

Главные, или великие, идеи возникли в человечестве как мучительно трудно достающиеся и умные ответы на самые неотступные тайны бытия — «проклятые вопросы», которые всегда мучили человека и которых нельзя обойти. Они суть предметы вечного спора, вечного несогласия, дающего ясное понимание расходящихся интересов людей, и вечной неуспокоенности мысли.

Шесть тысяч лет письменных ответов на эти и множество подобных констатаций и составляют историю великих идей, без усвоения которых нет никакого образования.

Вот они перед вами, необходимые вопросы, необходимые потому, что их нельзя обойти:

Бесконечность; Бессмертие; Благоразумие; Благородство; Бог; Богатство; Бытие человека; Вероятность; Война и мир; Время; Всеобщее и отдельное; Галактика; Гипотеза; Государство; Гражданин; Греза; Грех; Доблесть; Добро и зло; Долг; Душа; Желание; Женственность; Животное; Жизнь и смерть; Заблуждение; Закон; Знак и символ; Знание; Игра; Искусство; Истина, правда; История; Качество; Количество; Конституция; Космос; Красота; Логика; Ложь; Любовь; Математика; Медицина; Метод; Мир — Вселенная; Мнение; Мудрость; Мужество; Мысль; Навык; Наказание; Наука; Необходимость и случайность; Образование; Обычай и условности; Один и многие; Определение; Опыт; Относительность; Отношение; Ошибка; Память и воображение; Парадокс; Поэзия; Право; Принцип; Природа; Причина и следствие; Прогресс; Пространство; Противоречие; Равенство; Разум; Рассуждение, дискурс; Свобода; Свой и другой; Семья; Случай; Смерть; Справедливость; Стихия; Страдание; Страх; Суждение; Счастье; Труд; Удовольствие и страдание; Управление; Философия; Форма; Человек; Честность; Честь; Число; Чувство, ощущение, восприятие; Эволюция; Язык.

Великие книги. В них обсуждаются великие идеи, которые определяют нашу жизнь, известно нам об этом или нет. В них предельно концентрируется собственно человеческое величие, величие человеческого разума, которым мы можем быть сколько угодно недовольны, но который остается единственным светом мира. Общение с великими мыслителями, великой литературой помогает нам смотреть глазами мудрости и гениальности. Мы приобретаем оселок для суждений вкуса и образцы классически продуманной мысли, как и ее классической критики.
Классические тексты как образец педагогичности, ясности, доказательности, глубины продумывания. Великие книги созданы не только великими мудрецами и художниками, но и великими учителями. Они учились друг у друга. Они учили все поколения. Они могут учить нас. Эти книги выковывают характер.

Великие книги нанизаны на «шампур» сквозного обсуждения великих идей. Они спорят со своими предшественниками. Все вместе они составляют тезаурус — универсум духовных забот человечества."

це космополітизм. "всі люди - брати, всі люди - одна душа Адама, єврейський Бог - один для всіх." але ж каббалу вивчають після сорока років.... й Платона теж не відразу й не всім зрозуміти.

до цього чи іншого внутрішнього розвитку людина має прийти сама добровільно, її туди не штовхають. й характер кується все життя, так само, як все життя людина вчиться. каббала вчить, що ми на світ приходимо на різних щаблях розвитку - ми всі духовно різні. й може статися так, що дитина, батьки якої вчать її бути самому собі начальником, вирішить повернутись до бабусі в село, обробляти нивку, жити на хуторі скромно і тихо, мати дві корови, милуватись росою й сходом сонця й місто Львів буде для неї чужим - це буде її розуміння гармонії.

це один шлях.
другий, важніший, це коли мама розуміє свою роль як вихователя. й для цього не потрібно, на мою думку, вибирати дитину з загальної школи, достатньо додати необхідне, - продовжу чудовими словами доньки Старицького, - Людмили, відомої письменниці :

" Жінко, ти світло правди й добра! В твоїх руках порятунок всього народу. Не зітхати й плакати, а встати за правду й добро і підняти за неї і синів, й чоловіків своїх, - твоє діло, жінко. Ти - сяйво життя ! Ти виховуєш велетнів, з-під твого крила вилітають орли на широкий світ, біля тебе гартується юнацька сила, ширшає завзяття в грудях, росте жага до боротьби за славне діло. Нехай же кожен, на кого впаде промінь твого світла, вчиться любити свою вітчизну, - але цього замало, - вчиться шанувати "великих", вчиться любити правду і боротись за неї. Прокинься ! "

пафосно ? зовсім ні. але тут нема космополітизму.
тому я б не виступала , коли б почула думку батьків, що за дом. шк : "ми будемо виховувати нову людину, бо в нас є ідейні переконання, час не чекає, а школа з таким завданням не справляється ".

а просто через те, що мало задоволення, чи забагато дисципліни в школі - на мою думку, не варто.

 

Бо держава не здатна мотивувати школу.
Та і крім того, в школі знайшли місце багато людей, які до того не призначені.

 

всіх під одну гребінку? ая-яй

про те що стара школа не задовольняє потреб сучасної людини було сказано не раз

я не поділяю погляди космополітів. я навіть на ЛФ я про це писала

але цікаво мені чому найбільші патріоти україни живуть і працюють в сша і канаді?
таке от тупе питання в мене...

у школі якраз штовхають. чого ви цього не хочете розуміти? от що мене дивує...
я вже питала, спитаю ще раз: хто мені перелічить завдання школи? хто їх знає? піднімайте руки

не хочу починати якусь філософську бесіду, але спеціально для вас даю цей лінк:
Бунт против школ. Рецензия на книгу Ивана Иллича "Освобождение от школ. Пропорциональность и современный мир"

і загалом дивує звідки стільки крайнощів у висновках за моїми дописами

я дуже свободолюбива людина, чоловік теж. але я чудово знаю де закінчується моя свобода і починається чужа. так і дитину виховую.
хех, аж смішно мені що свободу, хаос і анархію ототожнюють

=============
чому я хочу ДН, я писала частково на ДП:

 

ну то нащо моїй дитині така школа?
я відмовляюся від неякісних послуг

права мало хто звертає увагу на те, що право на освіту є обов’язком на освіту
це така собі н***ка з боку держави, бо від права, будь-якого можна відмовитися, а від обов’язку ні
що це за таке право на освіту від якого відмовитися не можна? дивне право. дуже дивне )

 

у школі якраз штовхають. куди завгодно. а от умов для вільного розвитку нема.
як вирости в клітці зі здатністю літати? хто скаже?

просто як інфу для роздумів, все таки дам кілька цитат з рецензії на книгу Івана Ілліча:
"право на образование, как одно из основных достижений современных «демократических» обществ, оборачивается в глазах И. Иллича, в величайшее заблуждение и зло, постигшее человечество, а миллиардные бюджетные ассигнования на, казалось бы, общественное благо представляются инструментом поддержания общественной деградации, установление господства институциональных норм и правил, в ущерб личной свободе, как единственной возможности человеческого существования."

"Государственное регулирование образования – это всегда плохо сокрытое насилие, самая губительная черта которого в удивительной мимикрии под естественное, обыденное состояние дел, под саму человеческую природу. Безусловно, наибольшей властью из всех педагогов обладает школьный учитель. Именно ему допустимы обращение на «ты» при ответном более вежливом приветствии, нравоучительные речи и прямое насилие, подкрепленное вмешательством родителей. «Школьные учителя и священники – единственные среди профессионалов, кто чувствует себя в праве совать нос в частные дела своих клиентов и в то же самое время проповедовать неприкосновенность личности перед аудиторией, которая не смеет шевельнуться» (с. 54). Чрезвычайно трудно отказаться от навязанных извне различений и посмотреть на школу как репрессивный институт, сковывающий личную свободу, при одновременной лицемерной ее пропаганде."

"Укоренная в школе система оценок и учебных программ призвана скорее закреплять социальные ранги, нежели мотивировать на обучение. Погоня за рангами приучает слушателя смешивать процесс с предметом обучения. Потраченное время, исполнительность и смекалка подменяют знания и навыки, необходимые для решения реальных проблем. Выигрывает в такой гонке чаще не тот, кто стремится к знаниям, а тот, кто подстраивается под существующие правила игры, имитирует образование. Не случайно рассказы о школьных или студенческих годах изобилуют байками об удачах на экзаменах, эпатажной внешности учителей, внеклассными отношениями, и ничего, подчеркиваю, ничего не говорят о предмете обучения. Содержание не важно, поэтому оно исключается из памяти сразу же после получения очередной зачетной оценки. Одной из главных причин отчуждения от образования И. Иллич называет господство мифа об измеряемых ценностях "

"И. Иллич категорически отказывает современной школе, в которой «большинство ресурсов тратиться на то, чтобы купить время и желание нескольких людей заниматься чужими проблемами в ритуальной обстановке» (с. 43), в возможности организовать эффективное обучение. «Люди учатся, как правило, невзначай, и даже самое целенаправленное учение не является результатом спланированного обучения»; одна из важнейших иллюзий, поддерживающих систему высшего образования состоит в том, что «учение считается результатом преподавания» (с. 36). Еще большее недоумение вызывает у И. Иллича убежденность в эффективности дипломированного преподавателя перед любым другим членом общества.

Показательным является эксперимент по обучению испанскому языку, проведенный в 1956 году Джерри Моррисоном – другом И. Иллича. За шесть недель, полуграмотные подростки из Гарлема после минимального инструктажа смогли обучить всех желающих языковым навыкам, достаточным для беглого разговора и нормального общения (с.38-39). То есть человек, обладающий определенным навыком, гораздо эффективнее проводит обучение, поскольку он не отягощен дополнительными инструкциями, не нуждается в произнесении длительных монологов по весьма отвлеченным предметам, не имеющим отношения к решению конкретной проблемы."

але автор не пропонує нищити школи, ні
він пропонує змінити школу: «Не будет ни опеки над детьми, ни планирования уроков, ни ведения журнала, что сейчас отнимает так много учительского времени, будет оперирование образовательными сетями. Оно займет место оперирования сетями уроков и потребует некоторых навыков и способностей, ныне присущих персоналу музея, библиотеки, бюро по трудоустройству или метродотелю»

 

доброго ранку !

ким було сказано й хто ці сучасні люди ? мої потреби задовільняє - українські підручники в мене є.

Людмила Старицька, як і її не менш відомий чоловік, донька, та й батько жили, працювали й загинули в Україні. До чого тут це ? щодо натяків, коли вони є, то немало моїх знайомих відсилають дітей на Україну на ціле літо - вивчати мову й з рідними спілкуватись, розуму научатись. Ви можете уявити, що відправили свого малого з таборуванням на село до мами на ціле літо не обмежуючи його свободу своїм товариством ? інші ж їхні патріотичні вчинки реклами не потребують зовсім.

є мудре китайське прислів"я " не бійся ставити човна вище течії - все-рівно знесе".

знаєте, скільки відомих музикантів, спортсменів, науковців в інтерв"ю згадують, що батьки-вчителі примушували їх займатись ненавидющою справою, бо бачили задатки генія.
типове , від відомого диригента й скрипаля:
"- У меня есть много друзей, которые интересуются картинными галереями, они стали уже активными участниками выставок, продаж. Когда же я спрашиваю их – каким образом это началось, они мне отвечают, что еще с пятилетнего возраста их водили в галереи, и хотя они сопротивлялись, потом все-таки полюбили искусство. Говорят, что ребенка нельзя принудительно заставлять заниматься музыкой. Думаю, это все в теории, но, как показывает практика, все происходит иначе – видимо, «человек» - это понятие растяжимое, и к чему человека приучат, то в результате и получится. Слава Богу, меня просто заставляли заниматься. "

_____________________________________


але є одна фундаментальна річ, яку в школі не вчать. в домашній також - бо Ви про неї жодного разу не згадали

про неї ж в контексті розмови про завдання освіти згадує John Hagelin

_ an American scientist received his Ph.D. from Harvard who was a researcher at the European Center for Particle Physics (CERN) and the Stanford Linear Accelerator Center (SLAC),[1] is an educator and author, and has been the Natural Law Party candidate for President of the United States three times. Hagelin is Professor of Physics and Director of the Institute of Science, Technology and Public Policy at Maharishi University of Management, Executive Director of the International Center for Invincible Defense, President of the US Peace Government, Raja of Invincible America,[2][3] and executive director of Global Financial Capital.[4]

надзвичайно цікавий чоловік , - можливо це той пазл, якого, мені здається, бракує ідеї персональної ексклюзивної освіти - мова про розвиток мозку й здатності літати, які Ви шукаєте.

http://www.youtube.com/watch?v=TjQ8xIEyQlI&feature=related

ба-ааа-ааа--й !