Перше кохання

Відповідь: Перше кохання

Хм..перше кохання.У мене перше кохання виникло в першому класі.Закохались ми з Наталкою в одного і того ж хлопця.Терпіли . терпіли поки він нам освідчиться , та й вирішили самі дізнатися.:D :D :D Зловили його на шкільному хоздуворику, та й почали питати кого з нас він любить.Я запитую, він каже , що мене.наталка питає, каже , що її:D :D ну надавали йому стусанів. вся "любов" і закінчилась

А якщо серйозно, то моє перше кохання буде й останнім(дуже на то надіюсь)

 

МОЯ ПЕРША ЛЮБОВ

Часто ми згадуємо своє минуле. Смішні випадки, важливі досягнення і звичайно першу любов. Дитячу, підліткову, майже дорослу...
Пропоную поділитися спогадами.
Моя перша любов почалася ще в початковій школі. Він мені подобався, але мені було чи то стидно , чи то не хотілося пліток. А на випуску ( кінець 3 класу ) він постійно танцював зі мною і був вельми галантним...
Але почалися канікули і всі - хто де на відпочинок. З того часу багато води спустилося в Ніагарський водоспад. Проте ми досі в хороших стосунках.

Чекаю ваших розповідей

 

Відповідь: МОЯ ПЕРША ЛЮБОВ

Моя перша любов... років з 7-ми... Молодший за мене, блакитноокий блондин! АХ!!! В нього були закохані всі дівчата з двору. А ми з ним весь час були найкращі друзі. Він почав зустрічатися з моєю найкращою подругою, а мені скаржився на неї і все розказував ХІ-ХІ! В нас навіть своя мова була... і наше "братство" називалось САТ(англ)... Зараз його майже не бачу, бо живу в іншому кінці міста

 

Відповідь: Перше кохання

А моя перша любов чомусь досі мені сниться, хоч раз на місяць... не можу зрозуміти причину... не згадую зовсім про нього(поки не насниться звичайно), розійшлись 9 років тому, живемо в різних містах і максимум раз на рік бачимось

 

я зайшов на цей сайт випадково... написав в гуглі "перше кохання", от як було в мене:
до того часу я, як і більшість НОРМАЛЬНИХ людей мав інтерес до противоположної статі, але закохався вперше в літньому таборі в Брюховичах...
поїхав я туди вперше коли мені було десь 12-13 років, там я зустрів дівчину, закохався в неї несамовито... коли прийшов кінець нашого відпочинку я надзвичайно сумував, мож сказати - плакав... так, як ми живемо в різних містах після табору не зустрілися жодного разу...
з того часу пройшло вже років 4-5, і я вже майже про неї перестав згадувати, і тут вона добавилася до мене в друзі "вконтакті", і я вже 3 дні ходжу думаю лише про неї....
спілкуватись з неї, хоч і через листування, мені дуже легко і добре...
от тому я вважаю. що перше кохання - найкраще почуття - на все життя)))
P.S. надіюсь, що колись ще зустрінемось з нею)))

 

4-5 років Любов Казимирівна (вихователька в дитячому садочку). А потім звісно перший клас Даринка, нас усі дразнили Мартин і Одарочка хорошая парочка.

 

Прочитавши декілька сторінок у цій темі, я зрозуміла, що і мені є, що написати.

Моїм першим захопленням був хлопець з яким я сиділа за одною партою у 3 класі. Але уже в 5 класі мене перевели у інший клас і у мене симпатії появилися інші. Хоча я завжди хотіла знати як складається його життя, а от нещодавно подруга розповіла, що він зараз у тюрмі. Я була у страшному шоці, здавалося б такий хороший хлопець, а із - за якоїсь дурниці, поламав собі життя.

Наступне моє захоплення - це перший мій хлопець, який Перший раз сказав, що кохає мене. Я до сих пір пам"ятаю, якою я була щасливою, гордою і самовпевненною у той момент. Але напевне я не вмію кохати, тому залишила його, я зрозуміла, що така людина мені не підходить по статусу, що це просто не мій тим.

Інколи мені здається, що я немовби вампір, який живиться словом"кохаю", бо як тільки я це слово чую від протилежної статі, мені цей хлопець стає не цікавим.

 

Хм... По-моєму, ніколи нікого не кохала. Ні в першому класі, ні в універі.

 

Значить у тебе все ще попередуІ дай Боже , щоб це скоріше сталося.Для тебе тоді відкриється зовсім інший світ

 

О! Я чудово пам'ятаю своэ перше кохання. Мені було 11 років. Хлопець приїхав до бабусі з Києва на літо. І до серпня місяця ми тільки переглядалися, поки він не набрався сміливості і не запросив мене на прогулянку в парк. Це було щось! Серце вилітало! І на прощання він мене обійняв і сказав, що вночі повертається до Києва...О ні! Я ледь не заревіла перед ним...
Пройшло кілька днів...Я з друзями у сусідньому дворі сиділа на дереві, їла зелені яблука. І тут до нас підійшов хлопець, якого я спочатку не впізнала...А потім виявилося, що це мій киянин приїхав! Сказав, що вмовив батьків поїхати ще на тиждень до бабусі! Як мені тоді дівчата заздрили!
Але закінчилося все сумно...Виявилося, що мені швидко набридають хлопці. Я його покинула...він писав листи, а я читала їх всім подругам і спалювала (ото дурне було!), потім його друзі просили мене з ним зустрічатися знову, пропонували подарунки, морозиво...смішно...
Але все одно...перше кохання, спогади про те, як вилітало серце - найприємніші миті життя!

 

Прочитавши тему,щось тьохнуло в душі.
Це правда, що перше кохання залишається в спогадах, з трепепом в душі, на все життя. Десь до четвертого класу кожне захоплення мені здавалось коханням- виявилось помилявся.Зустрівши новеньку ,на клас молодшу , я відчув зовсім якесь інакше відчуття. які мав до цього.З попередніми дівчатами я не мав скованості і якихось незручностей.А тут ніби язик прив"язали і мозги відключили.Не можу сказати що вона була супер красуня,але мені -найкраща і т.п. Я не насмілювався до неї підходити,не кажучи вже про освідчення. Лишень обходився зустрічами поглядів і спогляданням.Завжди шукав моменту хоча б побачити,що приносило якесь облегшення.Я так і не насмілився освідчитись,про що і дотепер жалію. Після неї було багато сильних захоплень і відносин, але чомусь цю дівчину я вважаю моїм першим справжнім коханням.

 

В мене перша (дитяча) любов була десь в 6-7 класі. Моя історія -це класіка жанра: тук-тук, вітайте у вашому класі вчитиметься новенька і я в неї зразу влюбився)) з першого погляду мабудь....... круто, як згадаю....все було гуд, але "рай" тривав недовго - її батьки переїжали в інше місто (Київ,якщо память не підводить) і вона також покинула Львів.....останню зустріч памятаю, як вчора......потім тишина довга....в універі були симпатії і не більше.....на 5 курсі дуже сподобалась одна дівчина, і то навіть не на шутку - мабудь закоханість вищого гатунку, але не взаємне....було дуже погано, ніколи не думав, що від душевного болю, може так фізично в реалі боліти серце(( потім робота.....познайомився на ДН з чарівною дівчиною...було взаємне кохання, але не довго і з дуже пєчальним кінцем(((

 

А я згадую 1-й клас. (Топольна)

Закохався, що і спати не хотілося.
Іноді з нею йшов разом зі школи до дому. Раз чи два навіть портфель її ніс.
В класі вона була звичайно однією з найгарніших

Вона думаю цього навіть не згадає. Сподіваюсь щаслива зараз

 

А я ще в садку.....пам"ятаю,так ревнувала,особливо на ранках,коли танцював з іншими дівчатками

 

Перше кохання...
Коли випадково чую чи просто читаю ці слова - то в грудях ніби щось завмирає...
Моє перше кохання було настільки "надземним" що зараз згадую немов дивний сон. Правда жорстока реальність швидко вирвала мене із того сну. Зустрічалися ми 2 роки (починаючи з 8-го класу) а потім були інші і в нього і в мене. Та все ж коли ми зараз випадково зустрічаємося, то земля втікає під ногами...
А в душі - пустка...

 

А я вийшла заміж в 17 років, і вчилася, і синулю родила і жодного разу про це не шкодувала. Закінчила в цей час дві освітні установи і почала працювати. Синуля уже майже дорослий (13 років), самостійний. А взагалі, як на життю приписано, так і буде. Ми з чоловіком розводились, але вже знову живемо років 7 разом. Так що від долі нікуди не втечеш.:girl_in_dreams:

---------- Додано в 22:04 ---------- Попередній допис був написаний в 22:01 ----------

Дивлячись на ці реальні будні, часто повертаюся думками в безтурботне дитинство. Ну і звичайно згадується перше кохання. Нехай воно і по- дитячому наівне, але воно залишиться у моїй памяті на все життя.Нехай просто ,як приємний спогад, але залишиться...