Перше кохання

Відповідь: Перше кохання

а то...:cowboy: :cowboy:
та й ти пригадуєш як я ...:8:

ну не знаю але сто міліонів тисяч раз чула якісь мало не наукові припущення що душа між грудьми і животом тобто приблизно де сонячне сплетіння
а ще хореографи називають те місце- "центр радості"
гарно ж-правда?
тому я й вірю...:o

 

Відповідь: Перше кохання

та ні, я десь таке чув, але не пригадую де. Хоча все це версії. Душа у тілі, як у клітці.

 

Відповідь: Перше кохання

Обидві хворіли... :D:D:D

 

Відповідь: Перше кохання

Моїм першим коханням був однокласник.. Подобався він мені з першого класу. Я була відмінницею, старостою, а він просто шустрим, симпатичним хлопчиськом.. Я підказувала йому, поки він був біля дошки, допомагала писати контрольні.. Ех.. А йому було байдуже.. Нам клас мугикав марш Мендельсона, коли ми сідали разом.. Я ж любила, а йому потрібна була хороша оцінка..

Все це тривало до останнього 11го класу.. Ми виросли, він почав залицятись до дівок, показуючи свою несерйозність ще більше, зв'язався з компанією собі-подібних симпатяшок і зазнався.. Тут моя любов і почала гаснути..

Після школи ми вчились на одному курсі, але крім нього там було ще близько ста інших хлопців.. З'явились інші об'єкти для обожнювання і потяг до нього абсолютно зник..

Вірш про нього, написаний в 16-ть..

Ти для мене

Ти для мене - комок в горлі,
Який своєю присутністю не дає мені дихати.

Ти для мене - яскравий місяць,
Що промінням своїм не дає мені спати.

Ти для мене - гарячий пиріг,
Яким я не можу поласувати.

Ти для мене - вода і повітря,
Без яких я не можу жити.

Ти для мене - усе прекрасне,
Ти для мене - саме життя.

Ти для мене - багато з чимось...
Та, на жаль, не для тебе я.

 

Відповідь: Перше кохання

я от пригадую... же шось таке було, але от ШО - не вспомню....

 

Відповідь: Перше кохання

а я своїй любові...вірші...новели... і...роман присвятила...:cowboy:
але мабуть тут викладати не буду:D :D :D

 

Відповідь: Перше кохання

Ганьба!!!:o

Такі ж речі пам"ятаються , як перше ласкаве ніжне слово, як усмішка, спрямована лише тобі, як смак того, що незабутнє!..

 

Відповідь: Перше кохання

воно зараз під іншим кутом все сприймається... Ви скажете: яким кутом? Але того неможливо передати, це треба відчувати у часі, у відстані. І скільки я не писав тут - ніхто цього не сприйме. Час - то ліки.

 

Відповідь: Перше кохання

I я колись вiрш один написала до свого нероздiленого першого кохання. Я навiть по приїздi в iншу країну продовжувала "кохати" його. Але як то кажуть очi не бачaть - серце не болить. Якось забулось, перейшло. Тепер навiть не можу собi уявити що я мала такi шаленi почуття до нього... Якби тепер ситуацiя була навпаки я б нiколи в життi не зв'язалась з ним. Дома знайду вiрш i запостю сюди.

 

Відповідь: Перше кохання

перше кохання то напевно десь у садочку.взагалі закохувався часто і завжди назавжди аж поки не закохався в жінку з якою щасливо живу вже 19 років і маю 3 дітей хоч підкохуюсь ще часом))))

 

Відповідь: Перше кохання

Моє перше кохання було в 7 класі.Тоді в неї закохалися всі хлопці з класу.Потім її батьки переїхали , як це часто буває і вона перейшла в іншу школу.І з цього часу я її не бачив.
А от кохання # 2 , було набагато серйозніше.Ми познайомилися на дні народження мого колєґи.Зразу наші відношення набрали обертів.До тих пір поки я не познайомився з її мамою.Моє навчання в Інституті нафти і газу,вона сприйняла як жарт(за совєтських часів повального дефіциту, інженер це було щось дуже не серйозне в відповідних людей)Під тиском її мами вона припинила зі мною здибатися.Не можу сказати ,що я це легко переніс.Але переніс.
Зараз ми кожний дістали, що хотіли.Вона місце на базарі в Польщі(при зустрічі зі мною , по ній було видно , що їй незручно.)А я роботу по спеціальності.За яку утримую сімю, і ніби непогано.

 

Відповідь: Перше кохання

Моє перше справжнє кохання - мій чоловік. Це ДУЖЕ приємно усвідомлювати.

 

Відповідь: Перше кохання

А ось i мiй плiд безутiшної та нероздiленої любовi (колись давно)

Тебе дарю весь мир, тебе,
Хоть ты меня не замечаеш.
И наши встречи при луне,
Хоть ты о них совсем не знаеш.
Тебе дарю я море слез
Что пролила его ночами.
Тебе страну наивных грез,
Где мы с тобой гуляли сами.
Тебе дарю! Хоть ты меня,
Никак, никак не замечаеш.
Тебя люблю! Хоть ты о том
До гроба жизни не узнаеш!
Тебе спою! Хоть ты меня
Наверно так и не услышиш.
Тебя люблю! Хоть ты меня
Порою может ненавидиш.
Тебе дарю стихи, слова,
Все лиш тебе пока жива.
И даже если я умру,
То на том свете по утру
В стране моих наивных грез
Я погрущу у моря слез.

 

Відповідь: Перше кохання

Ага, а я десь за 200 віршів, 5 щоденників... Тепер і згадувати не хочеться...
Якби хоч не взаємне було. Бо таке взаємне - ні до чого...

 

Відповідь: Перше кохання

:eek: ого!

 

Відповідь: Перше кохання

Вік такий був. 14-16 років.

 

Відповідь: Перше кохання

Прям Анна Ахматова зі Львова?

 

Відповідь: Перше кохання

Може тому, що життя таке довге...і стільки всього в ньому...

 

Відповідь: Перше кохання

Ну, ще би якість тих віршів була добра, а так... Тільки паперу багато перевела.

 

Відповідь: Перше кохання

В багатьох книжках читав, що вмістилищем душі людської є верхівка серця, там де знаходятьс коронарні судини.

Додано через 6 хвилин

Можливо так але одночасно тіло і є храм для душі. Через тіло, яке наділене органами чуття і сприйняття, душа пізнає світ і взаємодіє з ним... .