Перегони світла і темряви. Фентезі

ВУП-2018. На хрещення Русі 1030. Заключне


View: https://youtu.be/pKJ98paD7MU?si=Ds2vgCKXN0OfEtC0

 

ВУП- 2018. Від Карпат і до Путівля. Ніжинські спокуси


View: https://youtu.be/hEiCbpFwbNc?si=77tsMyijt4kth7EM

 

ВУП- 2018. Від Карпат і до Путівля. Конотопський гузель


View: https://youtu.be/0xKn-r2d4LE?si=5tfuDjpK1iY8qFUo

 

Господи, дай же їм розуму і навчи правильно писати. Бо вік прожили, а в голові так ніц і не добавилося.
Правильно писати "ПУТИВЛЯ". Через літеру "И", а не через "І".
Це кацапи, коли говорять, то кажуть "ПутІвль", роблячи акцент саме на літері "І". І, як правило, місцеві путивльські кацапи як говорять, так і пишуть (мАлАко, кАрова, крАлі, самАгон і т.д. і т.п.).
В українському ж варіанті треба говорити і писати саме через "И"

 

Кит і Кіт. Борис Заходер
© Сергій Аркуша, 19-03-2014
В цих рядках немає ладу:
Кожне слово – мов шарада!
От погляньте: з давніх літ
Мали дружбу КИТ і КІТ.
КИТ – домашній і тендітний.
КІТ – великий і страхітний!
Чмихав КІТ,
А КИТ нявчав,
КИТ купатись не бажав,
Як вогню води боявся,
З нього КІТ завжди сміявся!
КИТ блукає уночі,
Вдень – дрімає на печі.
КІТ курсує океаном,
КИТ з тарілки їсть сметану.
В хаті КИТ мишей полює.
КІТ на морі байдикує!
КИТ і дряпався, й пручався,
А як бачив: діло швах, –
Від недолі рятувався,
Залізаючи на дах.
КІТ ніколи не кусався,
Ворогів завжди цурався:
Серед хвиль хвостом майнув
І пішов на глибину…
КИТ влягтись любив повище,
Поспівати на горищі.
– Киць-киць-киць! – гукнеш і вмить
Він до тебе поспішить.
Так би і тривала казка,
І кінця б не стало їй,
Та наблизилась розв’язка:
В море вийшов китобій.
Голубіє небокрай.
Раптом – в морі водограй!
Дав команду капітан:
Курс узяти на кита!
Китобій навів гармату…
Це вам не в «ладусі» грати!
І скажу начистоту:
Як тут заздрити киту?
− Леле! −
Вражений гармаш
Загорлав щодуху, −
Це якийсь розгардіяш!..
На сторожі вуха…
Шерсть руда…
Трубою хвіст…
Стоп, машина!
В морі – КІТ!
− Заспокойся, друже мій!
− Я, – кричить, – не котобій!
Донесіть-но капітану –
Сікти я кота не стану!
Сам скараю поготів
Тих, хто нівечить котів!
«Всім-всім-всім! –
Послав радист
Телеграму на весь світ. –
Всім-всім-всім!
Іде на нас
Кото-Рибо-Фантомас!
Тут заплутана шарада!
В цих рядках немає ладу!
Мусить жити КІТ на суші!
SOS! (Врятуйте наші душі!)»
І до них на китобазу
Гвинтокрил прибув одразу.
На борту гелікоптера
Сім столичних репортерів,
Лікарі, професори
І медичних дві сестри,
Академік з китознавства,
Академік з котознавства,
З ними сімдесят студентів,
Дев’яносто п’ять доцентів,
Два редактори з коректором,
Кінохроніка з прожектором,
Техніки, натуралісти,
Менеджери і юристи.
Всі на палубу спустились,
Ледве-ледве розмістились.
Розбирались кілька літ –
Хто тут КИТ, і де тут КІТ.
Сперечались, не спішили.
Врешті-решт постановили:
«В цих рядках немає ладу.
Певно, в них, помилка, вада:
Хтось, не мав до правил тями
Й букви поміняв місцями,
«КИТ» став «КІТ», а «КІТ» став «КИТ» –
Казка стала навпаки!»
Казку привели до ладу,
Більше в ній нема шаради.
КИТ прямує в океан.
КІТ улігся на диван…
Все на місці, все солідно,
Казка вийшла – на «відмінно»!
Хто читав – той молодець.
Жаль, що їй настав кінець!..
------------
Гм... Вісім років тому я писав правильно у віршах... Тобто, не настав кінець казці(, але капітошка розумний)... Та чого йому завжди не щастить?

 

В Путивлі граді вранці-рано
Співає, плаче Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Словами жалю додає.
— Полечу, каже, зигзицею,
Тією чайкою-вдовицею,
Та понад Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
В ріці Каялі. І на тілі,
На княжім білім, помарнілім,
Омию кров суху, отру
Глибокії, тяжкії рани...

І квилить, плаче Ярославна
В Путивлі рано на валу:
— Вітрило-вітре мій єдиний,
Легкий, крилатий господине!
Нащо на дужому крилі
На вої любії мої,
На князя, ладо моє миле,
Ти ханові метаєш стріли?
Не мало неба, і землі,
І моря синього. На морі
Гойдай насади-кораблі.
А ти, прелютий... Горе! Горе!
Моє веселіє украв,
В степу на тирсі розібгав.

Сумує, квилить, плаче рано
В Путивлі граді Ярославна.
І каже: — Дужий і старий,
Широкий Дніпре, не малий!
Пробив єси високі скали,
Текучи в землю половчина,
Носив єси на байда[ка]х
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
О мій Словутицю преславний!
Моє ти ладо принеси,
Щоб я постіль весела слала,
У море сліз не посилала, —
Сльозами моря не долить.

І плаче, плаче Ярославна
В Путивлі на валу на брамі.
Святеє сонечко зійшло.
І каже: — Сонце пресвятеє
На землю радість принесло
І людям і землі, моєї
Туги-нудьги не розвело.
Святий, огненний господине!
Спалив єси луги, степи,
Спалив і князя і дружину,
Спали мене на самоті!
Або не грій і не світи...
Загинув ладо... Я загину!

1860 р. Т.Г. Шевченко

 

У мене прізвище з тернопільщини, в якому теж є "и", але піврайону пише через "і", решта як я.
Наче і родичи, але...
Так краще, бо прізвище однаково пишеться як російською, так і українською.

 

ВУП- 2018. Від Карпат і до Путивля. Передісторія


View: https://youtu.be/ptBIdRO0dOE?si=PCAjxkNomU7vyOlB

 

а до чого тут прізвище і назва міста? Вам не здається, що Ви )(уй хрін з пальцем сплутали?
Тоді виходить, що замість "Львів" тре писати "Львов", бо так кацапи пишуть?
І замість Відень - Вєна, замість Луцьк - Луцк, Чернігів - Чєрнігов? Так виходить?Тіпа какая разніца, вєдь мишебратьяіадіннарот? Зачєм сєбє услажнять жизнь?

 

Львив, Харкив, Чернигив, Видень)

 

Путивль((

 

ВУП- 2018. Від Карпат і до Путивля. Від Путивля і до Глухова


View: https://youtu.be/KzHQD74RZXA?si=Rz8bLeZz6RyHp6v_

 

ВУП- 2018. От Глухова до Харькова дьіханием одним


View: https://youtu.be/urGIenJVxWA?si=9k2DqbjSEBpziNwb