Перегони світла і темряви. Фентезі

Немалий надслучанський кидок- 8.
Костьол Воздвиження Чесного Хреста у Моквині










У порівнянні з православними церквами ... Нема чого обговорювати і затримуватися тут. Могли б хоч замка повісити на двері, щоб того паскудства ніхто не бачив в Божому храмі.

Хлопець підвіз мене "просто так" до Березного.

 

Немалий надслучанський кидок- 9.
Приємне Березне

Вийшла перерва, бо виникла потреба збільшити пам'ять смарта на 16Гб, змінити мережу (водафон збільшив за інтернет-безліміт до 100 грн, але знайшов за 65 поки що працюємо так...), відремонтували перший смарт, ожину збирав на свому лісовищі.



В Березне появився неочікуванно, бо ніхто не зустрічав, але видно було, що готувалися) Усе підметено і пофарбовано, газони підстрижені... Загалом, марафет наведений на відмінно!
Навіть неможливо порівняти , наприклад, з Конотопом. Наче одна держава, а такі різні регіони за своїм ставленням до свого міста...



Якто, наче головне управління лісгоспами чи на кшалт того...








А це мабуть, парк.

Я аж навіть підняв аркуш А4, ото в правому нижньому куті... До того чисто було, що не ліньки було прибрати сміття.



Міст закоханих...щось малова-то буде закоханих( У Рівному теж є такий міст, але схоже, що скоро завалиться : чи то від кількості замків, чи то від древньості(

Тут мене 6 разів чоловік фотографував. То далеко, то кудись вбік... Свою кохану так не знімав би... От начебто і не відмовилася людина, але немає любові і уваги до іншого...

 

Немалий надслучанський кидок- 9.
Березнівський дендропарк.

Це п'ята ціль мандрівки. Трохи часу зайняло його пошуки, вірніше вхід до парку, бо ніяких вказівників немає, щоб почути слово подяки від тих, кого запрошують відвідати. Тому в кінці мандрівки по дендропарку просто проліз через вікно 30х40 см в гратах біля воріт входу, щоб взнати, де вхід до парку, який зачинений давно мабуть на замок. Фото чогось не знайшов(
А чорний вхід з території лісового технікуму.

До нього треба ще перейти парк технікумський.









Сам дендропарк - то залишки радянської розкоші(




Певно, в свій час то був шикарний парк.
Сумне місце до того ж ..

Язичницьке ...

І там всілякої рослинно-деревних багатовидових посаджень.

Але треба було вже додому.

Вийшов на автовокзал, поряд церква, готель "Берізка", піцерія, де поїв і після того відразу сів в автобус до Рівного.

 

"Юний залізничник" або туди і назад.
Подорож на городище Басового кута у Рівному.

А після того завітав до грузинського генделика.





Аджарське хачапури з сиром та яйцем ситна їжа, але тяжка. Головне, що ніхто не заважав відпочинку)

 

Під час минулих весняних странствій я вже писав про дивне місце, яке я неочікуванно знайшов і замалював його. То два стовпи в одному із міст західної України, про які читав у пророцтві і підсвідомо мріяв знайти їх. Але знайшов неочікуванно, як колись золоту сережку. Як сказав, що знайду сережку, коли і гадки не буду мати шукати, так і знайшов . Тепер оті стовпи...
Про них декілька старців говорили, і кожний добавляв щось своє, але все потяглося від Мефодія Патарського.
Пані творить історію в школі майбутнього і розказує багато цікавого, але з висновками, як я вже не раз казав - треба бути обачливіше. Як то: "не навреди!"

Я ще до странствій читав про те пророцтво, але настає час привідчиняти потаємне. Одже, по мапі показую те місце що існує, хоча не вказую координати. То ще не час, але щоб знали, що то може бути так.
На мапі видно альтанку і один стовп, а другий замурзаний обмальовкою дороги.

В пророцтві сказано, що людину, яку будуть шукати всі, знайдеться біля двох стовпів, по праву сторону від країни семипагорбів. А міст на семи пагорбах багато і то є Рим, Москва, Київ, Афіни, Вроцлав тощо.
Звісно, ніхто не примушує вірити у мою писанину, але обізнаний вже має надію, а хто смусить себе змінитися на краще, тому і світлий шлях на допомогу.
Є ще не мало ребусів, але усьому свій час. Головне - вірити і не сидіти в очікуванні світлого майбутнього. Воно саме прийде, бо так написано ( в тому сенсі, що всьому свій час, але люди не зможуть те зробити своїми силами, якби не бажали).
Коли йдуть до церкви, а скоріше зараз їдуть, то гадають, що поцілунки ікони багато означає... Якщо не вибачився перед тими, кого образив, то чого пертися до церкви? Щоб похизуватися гарним вбранням та осудити сусіда? Значення має те, на скільки людина готова викластися, щоб прийти і вклонитися Богові, а не скільки свічок поставить і якої вартості. Щирість - критерій каяття.
Але останні події у світі показують, що планета зазнає руйнівних катаклізмів. І це виглядає дивно, коли спостерігаю життя в Україні. Наче нічого не відбувається , але всі як шалені заробляють гроші, витрачають кошти на паркани, будинки, автівки тощо
Ми на порозі великих випробувань духовних. Невже людина, яка обставила себе коштовностями та іншими матеріальними благами вибере сторону світлого царства Божого? Сумніваюся... Мій пан-працедавець пишається тим, що чужого не бере і своє нікому не віддасть, має дві круті тачки і пишається, що розумніший за всіх, хоча по поведінці сумніваюся, що освіту ПТУ має... Але явно не вибере істинного шляху Господа нашого..
Я ото дивлюся на нього і слухаю його гавкання, та й думаю: ти вже маєшь свою нагороду на землі, то чого радіти і пишатися? Плакати треба, бо недовго тому щастю залишилося.
Хто має розум, той почує.

 

Занесло на Шацькі озера в рамках волинської ходи.


А поки що подивіться "Скарби Корця"

 

Діамантове кільце Волині.

ХХ сторіччя Луцьк. Найдовший будинок

Якщо людина дуже захоче, то вона обов'язково те зробить. Або добре щось, або погане. Залежить від самої людини, яке рішення прийме. Але зробити добро набагато важче, бо для цього треба прикласти зусилля і навіть поперек думці суспільства, яке може не прийняти поведінку людини, яка не хоче прославлятися чи бути занадто успішною, бо результат один - гординя і жадоба з"їдає усю людину.
Тому, обмеживши себе у бажанні мати багато скарбу і комфорту, я не обмежив себе у подорожах у пошуках істинного шляху до найскладнішої та найбажаної мрії людини. Колись я скажу про ту мету своїх подорожей, а поки що нехай це виглядає як мандрівки друзів по світу, який незабаром дуже змінеться, але залишиться у пам'яті таким, що зараз мало хто цінує, бо маємо.
Завдяки моєму другові V, який мені допомогає у мандрівках, зі мною нічого поганого не трапилося, але завжди маю притулок та їжу на день. Я так і пишу перед відео "V&К", бо на жаль, в житті я зараз не маю нікого, з ким би я був таким, що бракує слів передати ...
Тому у мандрівках мені набагато краще, ніж вдома чи на роботі, де нікому неможливо вгодити, а тільки вислуховувати стогони та їхні взаємообрази.
Але перейдемо до справи.
Вирішив дослідити Волинську область, хоча і не зовсім проклав свій шлях,бо часто треба приймати рішення по ходу мандрів. Дві доби в дорозі, та ще й після двох робочих змін - неабияке випробування.
Можна було їхати на Луцьк дизелем (2 год.), але той йде в 5.30, і треба сил набратися. Тому поїхав автобусом (1 год.) і в 8.30 був в столиці Волині.
З автовокзалу прогулявся по проспекту Соборності та Молоді вздовж самого довгого будинку у світі.



В інтернеті знайшов про цей будинлк, бо розгледіти його з вулиці важко, бо багато дерев. Кажуть, що довжина загальна десь з км.

Забрався у середину шестикутного будинка... Без андроїда напевно заблукав би, як Геша ( але ж то Геша)

Між будинками є проходи

 

Екранізація надслучанського кидка
"Блиск та злидні Надслуччя" 1ч.

 

Діамантове кільце Волині.

ХХ сторіччя Луцьк. Меморіал Вічної Слави
Коли досліджував Луцьк по інтернету, то був вражений кількістю памяток історії, музеїв і принад міста, але коли опинився в Луцьку, то попередні враження згасли перед побаченим.
Якби росіяни, які розказують погане про західну Україну показали, як тут насправді ставляться до героїв та жертв всіх історичних часів, то може багато людських життів не згинуло на війні на Донбасі. З мовою та "речью" ніяких проблем не виникало.
У всіх народів знайдуться виродки, яким тільки брехати, зводити і вбивати людей, але коли народи воюють - то шкода Ісуса, що прийняв муки і помер за грішних... Зовсім не хочуть жити з любов'ю до ближніх, бо декілька нелюдей можуть правити мільйонами людей. І ті поліцаї бьють незгодних з бандитською владою, чужих матерів і дітей. Продаються за гроші... Якщо не один буде бити, то інший і піде бити. А хто змушує? Влади над людьми хочуть. Хоч маленьку, але бити по закону і не відповідати за це... Одна справа захищати свій дім, а інша - злодіїв при владі.
На автобусі доїхав до меморіалу, нема претензій до транспорту, багато і культурно. Тільки гроші наперед треба , а у нас навпаки.)

Такого доглянутого меморіалу слави я ще ніде не бачив.








Іноді фото не високої якості будуть. Сімка заблокована, тому перезнімаю з іншого айфона.





Йдемо до музеї українського війська та військової техніки, в будинку колишнього управління погранвійськ 1940 року. А в Рівному музей Кузнецова знесли і шифер продають на тому місці(







Вражає, як завжди, скільки ото сировини, енергії та розуму людського потрачено на виготовлення зброї для знищення людей. А кажуть, що вірують... Не в те і не в того вірують мабуть)
Замислився над тим і проскочив дитячу залізницю, як виходив до Тараса Шевченка.

 

Діамантове кільце Волині.

ХХ сторіччя Луцьк. Центральний парк


Краєзнавчий музей не впустив мене,


музей військовий оглянув і ще побачив бюст-погруддя Олени Пчілки.

Виявляється, це мати Лесі Українки!
Пчілка - то її нік-нейм, а справжне прізвище Драгоманова-Косач.
А то Пчілка, Пчілка...

Проспект Волі

Шкода, що на вечір не залишився, мабуть файно у парку ввечері, але мені до вечора ще о-го-го скільки мандрувати! Та й розваги вже пережив ті, щоб витрачати час на ті забавки. Та
дітям цікаво, а літнім приємно відпочивати у просторому та прибраному парку.











Алея скульптур

Пляж на річці Стир

Я із лісу вийшов... І замок побачив.

 

Діамантове кільце Волині.

Старий Луцьк. Замок Любарта
Замок виник переді мною так раптово, що я аж закляк. Отак увесь і раптово...
Старе місто було досліджено за схемою "Тропа Комунарця"

Монастир бригіток (?) чи православний?
Багато експроприїровано монастирів однієї конфесії до другої, особливо православними, хоча в старому заповіті Бог забороняв правити в місцях, намолених іншим богам чи нагвалт оброблених камених алтарів. Але не будемо чіпати цю тему



Але... Далі буде домініканський монастир. Вірніше на залишках його стоїть ПЦУ чи УПЦ, не зрозумів... Хоч би тризуб на хресті ставили, або зірку... Філарету треба тризуб із зірочкою) А що? Прапор жовто-блакитний вивішують же на церквах)
Колишній домініканський, тепер православна семінарія?


Не все працює, бо може тільки коли захочуть)

Йдемо до замку...

Не будемо розкривати все, але для початку зацікавленості щось намалюємо.



Багато дзвонів... От думаю, для чого все так збирають? Уявляєте, який буде передзвін, коли появиться новий справжній король над королями?









Вказувачі. Гарно.

 

Діамантове кільце Волині.

Старий Луцьк. Духовне місце-1

Кафедральний костел святих апостолів Петра і Павла. Поряд пам'ятка про 4 тисячі розстріляних в'язнів луцьких в'язень 23 червня 1941 року.


На вулицях ліхтарі з вазонами. З живими, не засохшими квітами.)

Вулички старого міста

Кірха по сусідству

Домініканський монастир православної віри)

Синагога головна.

 

Діамантове кільце Волині.

Старий Луцьк. Духовне місце-2
Маленько повернемося назад.
Пам'ять про в'язнів

Музей дзвонів, які звезли зі всієї Волині.

Костел

Дзвінниця

Після іудеїв повертаємося до лютеранів.

- То де, у Гамбурзі?
- Ні, у Луцьку! Юкрейн!
-О, дас із фантастіш!

А тут і будинок архітектора Голованя)
По інтернету це неабиякий будинок, створений зодчий у стилі барокко і епохи ренесансу. Я гадав, що там... там... ТАКЕ... А тут таке... Хто чим богат тим і радий, або ж отримував на зарплатню)






Ну і на останок старовини Хрестовоздвиженська церква.

 

Колись по ТБ видатний дзвонар сказав, що тримати дзвони в музеях і в колекціях - це злочин.
Дзвони повинні жити (с)

 

Діамантове кільце Волині.

Луцьк і люди
Загалом сподобалося місто і не шкодую, що відвідав його. Можна навіть порекомендувати відвідати його комусь.
Звісно, не все зміг побачити, але й того вистачило, щоб колись ще туди навідатися.
Може хто ще щось підкаже суперцікаве, але за вісім годин і так надивився донесхочу)
Отже, старе місто плавно перейшло до часів нещодавніх і на початку вулиці Лесі Українки бачимо дві плити







Вулиця Лесі Українки - то місцева пішохідна зона , культурно-відпочивальний центр. Подібне у всіх містах зараз є.
Тут не багато дорожнечих салонів, можна пересічному українцю відпочити з більшим набором. Тобто присісти у файному сквері імені іЛесі Українки з'їсти пару яєць з хлібом, запити водою, побалакати з кимось.
Або сфотографуватися

Можна дійти до кінця вулиці і тамт попоїсти чогогь смачненького з фастфуду.



Кафедральний собор

Знов таки, Леся Українка..

На площі був знак і таке враження, що то не я збираю їх, а мій друг колекціонує їх, бо маршрут по Луцьку сам собою сформувався, після чого можна було вирушати далі.



Ще, ето... Пропустив будинок Петра Першого( . Повернувся. Чи то слух просто, чи може був там Петро перший, так ніхто і не скаже мабуть, бо мені господарка кафе "У свата" винесла вирок, що то все її. А я гадав, що тут варта стоїть в петровській формі, лакеї обслуговують з тих часів( Розчарували мене... Але настрій не пропав, просто посміявся над такими, як я)



На бусі доїхав до переходу до залізничного, бо здалеку гарний вокзал показався, треба було засняти його. Та й по мосту попригав. Резонує дуже, як по йому люди йдуть.

Але треба було поспішати, бо ще дістатися треба Володимир-Волинського і шукати місце ночівлі. Хоча я взяв із собою теплі речі і там всяке, що можна в полі переспати,)

 

Діамантове кільце Волині.

Володимир-Волинський. Столиця Галицько-волинського князівства -1.
Вхід до історії...


Саме місто

Районні міста князівства на автовокзалі

Мапа міста


Поряд (1) самий знаменитий правитель князівства Данило Романович, король Галицький

Багато вже місць пройшов, пов'язаних історично з цією людиною.
Знак знову до колекції)

Під костелом (2)

Та ж сама історія експроприації святих будинків.



П'ятниціка брама (3). Тут стояла колись. Згадується в старих літописах.

Десь попереду видніється схоже на кірху.(4)

 

Діамантове кільце Волині.

Володимир-Волинський. Столиця Галицько-волинського князівства -2

На майдані (2) памятник визволителям



Німців добряче покарали за їхню гординю і нелюдську поведінку, і то хнову піднімають неонацисткі гасла. Не знаю, як покарає Бог сьогоденних людей, що надовго не захочеться воювати і паскудити.
Не знаю. Але буде щось грандиозне, покруче ноєвого потопу(
Далі пішли церкви:
Православні

Католицький домініканський монастир (5)

Навпроти капличка для добової здачі гріхів і грошей) Особисто я знаю, що Господь наш все знає, бачить і чує.. То нащо мені вести себе погано і потім бігти кудись, щоб лити крокодилові сльзи розкаяння, а потім знову творити беззаконня? Особливо то стосується влади і патриотичних віруючих, що забьють камінням того, хто скаже "не по їхньому", а самі брешуть на інших.

Вийшов на земляний вал (6) городища. Із собаками не було часу перегавкуватися, тому обійшо трішки і заліз по кручі на той вал, висотою до 7-9 метрів.

Наступного дня з автовокзалу (А) видно було той вал.
Вид на свято успенський кафедральний собор з валу

Ще ближче...

Ще ближче...

Далі джерело зі святою водицею (8)
Перейшов парк до скульптур князів.



Василівська церква (9)

Було майже 19.40. дістався їдальні (10) біля великого шляху, де перекусив і там взнав, що на Зимне їздять автобуси N10, наче маршрутки. Можна доїхати до монастиря.

 

Діамантове кільце Волині.

Зимне. Святогорський Успенський Зимненський жіночий монастир

Проснувся майже бодрий, душ освіжив мене і я пішов на молитву.
Сонце ще не видно, на лузі стояв білий туман... А міг би і там заночувати, як щось не так ( колись не встиг до монастиря в Путивлі або глинській пустоші, то ночував недалеко в садках на горах). Там певно городище старе з крутими схилами і високе, але пізніше на тих пагорбах бачив трактора з прицепом, тобто дорога туди була.

Ранок... В кожному монастирі свої чудові ранки.

Вперше фотографував в храмі





Вертолітна площадка

Готель



Загалом дістався до монастиря ввечері на бусі під самий поріг. Не голодний, трохи втомлений, але з надією на комфортну ночівлю.

Звізно, помолився не в голос про допомогу і матушка провела мене до кімнати в монастирському готелі.

Одна з найкращіх ночівель у мандрах...
Помившись в душі, ліг в ліжко і відчув всю насолоду гудіння в ногах, руках і у всьому тілі. Це не передати словами.
І взагалі, не люблю багато народу. Можна сходити на моління у звичайні дні, щоб спокійно подумати про сенс життя.


Загалом, все добре.
То вирішив поїхати на Шацькі озера. І по правді, подорож туди і додому зайняла майже 12 годин.

 

Діамантове кільце Волині.

Шацькі озера

 

Блиск та злидні Надслуччя. Частина 2. Губківський замок.