Пані, панно, дівчино чи громадянко?

Пане Сашко! Я ж описую зі свого досвіду, як би я чинив на Вашому місці, будучи у Києві, а Ви мені "- 100". Наскільки пригадую, у Львові не прийнято гукати до здалека до незнайомої людини, хіба що у випадках вияву агресії чи зневаги, напр. :"Гей, ти, фраєр у жовтому капелюсі!" Взагалі, виробляйте почуття гумору, то найбільш цінима річ у спілкуванні.

 

А навіщо так звертатися, якщо знаєш ім'я людини?

Добре будемо казати Олег Катеринович, Світлана Маринівна.

 

в Києві? дивно...

моя мама якось телефонувала на Полтавщину і просить "покличте пані Галю", збоку батько сидить і каже - кажи "тьотю Галю" бо можуть на "пані" обідитися

смішно...
наразі звертання по-батькові у нас стало вже загально прийнятим)

і якщо для прикладу - у мене було два однокласника з однаковим прізвищем і ім'ям то їх з першого класу називали Андрій Іванович та Андрій Богданович (доречі і в того і в того мами були різні але також з однаковим ім'ям)

доречі стикалася з документами у яких батько у чоловіка був невідомим і його реально звали Катеринович...

 

читайте уважніше, звертатись виключно на імя - це може бути надто інтимно для простого знайомства, а по-батькові не наша традиція)
взагалі-то, що в нас, що в Росії більшість по-батькові трансформувались в прізвище - отіж Іванови, Іванененки... але так само є і похідні від жіночих імен - Оленич, Катеринчук і тд.. що означає, що дитина в сімї по певних пичинах росла без батька...

мені це абсолютно не смішно.. просто це всім незвично, але якби панував матріахат, то так би й було, а посилання до батька здавалось смішним...

загалом, пані РИбко, якщо вам щось не подобається - можете спробувати звязатись з кафедрою нашого ЛНУ, і безпосередньо з пані Доцентом... от з нею посперечаєтесь, бо я висловлювала саме її позицію, з якою сама в дечому незгідна... оце буде дійсно смішно - ваше з нею спілкування...

бо це зараз затверджена форма, що використовується на рівні держави... наголошувалось не на неправильності цього (всі державні органи, підприємства і тд працюють використовуючи по-батькові), наголошувалось, що це не наша традиція і її запозичення не має підстав, бо сімя в Україні має якісно інші основи... (Америка, Європа не має по-батькові і вроді нема проблем ніяких... в них може бути два прізвища - мами і тата, може бути подвійне імя - в хлопця татове, а в дівчинки мами, але котре не обовязкове до вживання, тільки в документах фіксується - Джон Джеймс Престон, Сара Джесіка і тд...(з мого улюбленого фільму )

до слова, будь-який факт, механізм і тд вважається загальноприйнятим, коли в нього буде наукове обгрунтування.. наука вивчає все...

 

Воно то так, але кругом по різному. На сході України взагалі дико буде виглядати. А одного разу я сказав ПАНІ одній жіночці з тернопільщини, то вона сказала що вже не така і стара щоб її називали пані. Так що кожному своє.

Для поділля це нормальне явище. Особливо в містечках де були військові заводи

що в зуб ногою що в рот черевиком Хіба заміжня вже стало лайливим? Одружений чоловік- той що має дружину чи друга? Якщо чесно , то з наведеного Вами повчання викладачки більш схиляюся до думки що вона мавпує європейське що так само підтверджує цим

Як на мене то по батькові в нас прижилось, і навіть непогано звучить. ТОму не потрібно вже хоть це привязувати до емансипації та фемінізму
З.І. Я прокоментував повчання викладачки а не дописувачки

 

ой... а я завжди думала, що загальноприйнятим поняття є якщо його приймають загалом всі...

особисто мені вистачає власного курівника на роботі... скільки я паперу змарнувала поки навчилася правильно писати у офіційних листах "Шановний пане Андрію" чи "Вельмишановна пані Катерино" здається таке єлементарне... але чомусь так звиклося писати звертання у називному відмінку.... )))

 

По імені в офіційних листах?

 

ну... офіційні листи бувають різного плану...

наприклад, якщо вітаємо мера Львова з Днем Незалежності то пишемо

"Шановний пане Андрію!
Вітаємо Вас із 18-тою річницею Незалежності України... і т.д. і т.п. "

просто вже давно доведено психологами, що людина найкраще реагує на власне ім'я... воно їй дороге і кожній людині підсвідомо приємно, коли до неї звертаються на ім'я.

 

Сумніваюся

Залежить, хто звертається. Якщо малознайома людина-то це вияв неповаги чи фамільярності з її боку або просто невихованість.

 

що ж це ви такий невпевнений

ПСИХОЛОГИЯ
«Воздействие и манипуляция в деловом общении»

можливо саме вам не приємно коли до вас малознайома чи не знайома людина звертається на ім'я... проте виключення ще не заперечують правило... )))

тут швидше не хто звертається а яким чином

якщо я напишу "Привіт Андрій! ти шо мер? ого! ну тоді поздравлю з вихідним... "

таке звертання доречне тільки дуже ну дуже близкій людині

а що до офіційних поздоровлень ви мабуть просто мало зтикалися з таким видом документів (як не дивно - це також вважається документом)

 

Так то ж в москалів

 

Пані Багіро! Розумію Вас, бо сам колись дуже високо ставив авторитет своїх вчителів. Але мушу сказати, що Україна - то є річ незбагненна, а її суспільство перебуває вже кілька тисячоліть у постійному розвитку, до того ж виживаючи у різних державних організмах. Тому щось усталити остаточно, уніфікувати для усієї нації - цілком безнадійна справа (це не означає, що не варто цього внормовувати).

Мабуть, всяка форма звертання, що виражає повагу чи ввічливість,може бути прийнятною.
Справді, ми вже так звикли до звертання по-батькові, як і до 8 березня. Думаю, що то не найгірші надбання. Кожна епоха мусить щось лишити.

 

Нє, то в книжках Дейла Карнегі, американця.

 

А можна точніше в чому суть фамільярдності і неповаги коли хтось когось назвав на ім'я? Я ще розумію коли таке сказати про ТИкання, а от в випадку з ім'ям не клеїться. Можна приклад навести?

 

коли писала, що до мене звертатись не треба, бо то не моя позиція - робила це не з метою, щоб від відвернути від себе критику... чекала думки професіонала...
я з автомайстром не спілкуюсь про карбюратор, бо я в тому питанні не сильна )))
тому решту вашиш думок прочитала, взяла для себе раціональне...
але в мене теж багацько своїх міркувань, сформованих на основі невеличкого філологічного "минулого" і сучасних умов... але я не кваліфікований спеціаліст...
п.с. ми ж не кажемо, що мавпуємо в когось дорожні знаки)) система має бути одна, бо дороги зєднують держави... то чи не краще для інтеграції мати єдиний зразок? в закордонних паспортах по-батьові не вказується...
п.с.с. я згідна, що є традиції і сама не представляю як то буде без побатькові, але погоджуюсь захищати те, що має істинно рідні корені... ви помітили що більшість найгірших матюків запозичені з російської... українська лайка більш благородна)) то чи добре все те, що ми запозичуємо?

найперше відсилаю вас до підпису в Бойцової Рибки, в якому міститься вислів Левандівки)))
по-друге, щоб зрозуміти про що я говорю, треба бути ознайомленим хоч поверхнево з науковою діяльністю... і про слово "добрий день" і про маленький шурупчик можна написати дисертації і монографії... і про суперечку, і про дружбу... і весь НТП - породжується в науці... до нашої теми: слово породжує людина, народ... але якщо воно не буде науково опрацьованим, то залишиться діалектом і не перейде в ранг літературного... високо поважаю діалекти, але їх не можна назвати загальноприйнятними, якщо вони не використовуються зокрема офіційно
загалом - у цілому, разом, повністю

 

звертання по-батькові якраз і дуже активно використовується у офіційній діловій мові та документах.

вибачте... я дійсно мало знайома з лінгвістикою як наукою...
за освітою я інженер-еколог а за покликанням "співачка" і комп'ютерник)
хоча бавлюся написанням віршів та пісень - але після мене їх перевіряє вчителька укр.мови )))

просто іноді люблю "пхати довгого носа" у сфери з якими мало обізнана... іноді так хочеться дізнатися чогось новенького

дякую за те що так все гарно пояснили)

 

повертаючись до наших з вами попередніх дописів - не заперечувала загальноприйнятність по-батькові зокрема (воно теж науково обгрунтоване, якщо вживається офіційно, лише говорила про його неправильність, наводячи аргументи... просто маємо дві наукові думки - з по-батькові(офіційну) і без... і якщо "без" матиме належну аргументацію, підстави, і будуть вагомі причини ввести таку систему то її введуть... а ми навіть знати не будемо, як той весь механізм проходив.. нас вже поставлять перед фактом... як і будь-які інші зміни граматики чи загалом - певні реформи...

мова йде не про авторитет вчителя... навіть слова найповажнішої людини піддаю аналізу і нерідко критиці... якщо вважаю, що на це спроможна...
просто ми тут ведемо дуже субєктивно, в дечому навіть обмежену (перепрошую) суперечку, в якій зачіпається здоровий глузд, консервативні і ліберальні інтереси і породжується трошки істини та й багацько непорозуміння...
зате можливий варіант, що через 150 років введуть до прикладу лише прізвище й імя... без по-батькові... нас вже по-ідеї не буде (якщо еліксир молодості не винайдуть )... але в науці буде печаткою проставлено - пропозицію ввести таку систему запропонувала видатний науковець минулого століття така-то й така-то, її послідовниками були... наша суперечка десь втопиться в історії, а людина в певних колах матиме посмертну славу...

та нема за що.. не вважаю себе людиною, що може донести істину.. навіть в своїй сфері ще не є професіоналом... просто пояснюю речі як сама їх розумію, бо кожен хто совісно вважає себе правим в ситуації, несе хоч крихту істини.. а друга сторона може її почути або й не почути за горами й долами своїх субєктивних поглядів
щиро поважаю вашу думку і вашу позицію!

 

Я все тут не перечитував, але краєм ока бачив, що російська тема і тут зачеплена. Хочу додати від себе, що у росіян, на відміну від українців та решти теж кондових слов'ян, немає звертання на ім'я, на кшталт,- "гаспадин Петр", або "гаспадин Макар", або "гаспадин Емеля", у них культивується тільки прізвищний формат звертання: "гаспадин Петров", "гаспадин Макаров", або "гаспадин Емельянов", наприклад...
Мені з терикону все видно...

 

Яка шкода, що я вже "чистюля"
Який би ще злочин вчинити, щоб опинитись у "бані" разом з Вами?

 

Мені подобається пані та пан. Це природно та шанобливе ставленя до людини, як до гсоподаря, творця, та дночасно відповідальної істоти. Але, нажаль, в Харкові так не говорять. Оці всі "девушка", "женщина", якось брутально-банально. Все одно шо звернутися до людини - чуєш, людина, чи перепрошую, людина.... якась тваринна констатація факту.