*** Пам'яті Т.Шевченка

В реале?... И в Киевском Национальном Музее Тараса Шевченко, многое в России, из Казахстана привозили интересную экспозицию....

 

спасибо)) щас поищу... а то всё "кобзарь питерский"; а ведь на самом деле- Художник... как и Чюрлёнис))
(тот- покруче, конечно ( как художник))

вот тут посмотрел... напоминает иконопись и итальянцев одновременно;
но и там меня поразил Илья Репин: безжалостен Мастер

 

До Ренуара явно не дотягивает...


[ADMIN="duncan"]тролінг[/ADMIN]

 

попробую в позитиве:
http://www.save-img.com/v.php?id=1c891ca24af03caac85c47d01fb10dc4
не вставляется картинка...

 

Найбільше мене вражають не москалики, вони діють в присущій їм манері з часів А.Боголюбського, коли хочуть знищити чи хоч надкусити непокірні Київ, Новгород чи Казань з Будапештом. Більше мене шокуює оця сучасна "грязь Москви", для якої Котляревські та Шевченки колись прикладали стільки зусиль для відновлення рідної мови. Попри шевченкове "І мертвим, і живим..." цей людський сурогат продовжує жити чужою мовою та культурою.
Поцріоти, та коли ви вже заживете своїм розумом? Нічого за 150 років не змінилося. Колись Шевченка називали хамом за відкриті думки до поневолювачів. а тепер вихованці імперії "возмущаются" - "Разве можна так сплеча рубить врага? Необходимо его ласкою, ласкою".
Висновок. Для мене не так страшний зальотний ворог 4А, для мене страшніші Інґи та Баярди, виховані цим зальотним бур'яном, які в знак протесту до незрозумілого Прокопа та жлобським "мне так удобнее" живуть ЧУЖОЮ мовою.
І не старайтеся "прилизати" цей форум. Тут прориваються всі гнійники культури "рашен", в якій ми варилися 300 років, зі мною включно. "Фа-фа, ля-ля" тільки знищить цей сайт, або перетворить його до рівня "повного триндєжа".
Так що починаймо шукати Януковичів в собі.

 

Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
свої кайдани, свою славу!

Доборолась Україна
До самого краю,
Гірше ляха свої діти
ЇЇ розпинають....
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.

 

вот

Тарас Шевченко. Цыганка гадает украинской девушке 1841 г.

 

[OFFTOP]

А що саме "страшниші" для вас говорять "чужою" мовою, вас не обходить. Але ж і "чужою" мовою можна говорити про Україну з любов'ю, і робити для неї багато корисного.

Ваше попереднє висловлювання аж ніяк не сприяє цьому заклику.[/OFFTOP]

 

спасибо большое))
(не без гордости отмечу, что главный герой полотна- таки виляет хвостом)

 

[FONT=&quot]Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову. [/FONT]
[FONT=&quot](Карл Маркс)
[/FONT]Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.
Л. Костенко
Мова – основа духовного життя народу, втрата її, як сказав великий український письменник Панас Мирний, "смерть для його душі".

А меж ними і землячки
Де-де проглядають.
По-московській так і ріжуть,
Сміються та лають
Батьків своїх, що змалечку
Цвенькать не навчили
По-німецькій — а то тепер
І кисни в чорнилах!
П'явки! п'явки! Може, батько
Останню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови.
Україно! Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі,
Московською блекотою
В німецьких теплицях
Заглушені!.. Плач, Украйно!
Бездітна вдовице!
Т. Шевченко,

 

[OFFTOP]

К. Маркс - до якого століття належить цей вислів?
Л. Костенко - блискучий вислів як застереження, тому що відбирали-відбирали і не відібрали: живуть і мова, і нація, інша справа, як живуть? - "Не належним чином", звісно, але не мовні негаразди є головною причиною того (згадаємо пана Колісниченка). І відмовлятись від "чужомовних" союзників - послаблювати свої позиції.
І до речі, найкоротший шлях до інфаркту, це перетворити своє життя в постійне його очікування.
[/OFFTOP]

 

А Божі Заповіді до якого?
Вибачте, але я не 4А, щоб залізти в чергове словоблудство. Раджу познайомитися з біографією Марії Віленської (Марко Вовчок), по якій ви дізнаєтеся, чому вона, живучи серед українського народу, вивчила та прийняла у вжиток його мову, а потім те ж саме повторила серед французів.
Для людей з культури "рашен" я був ідіотом, коли, почавши службу в Білорусі, я офіцер СА пішов на курси білоруської мови. Мені було плювати на тих затурканих білорусів, які не знали цієї мови, бо я віддавав дань тій землі з її історією. Прах Скорини мене зрозумів, а на Лукашенків я ...

До речі, цей діалог про мову не є відступом від теми, тому що Шевченко цим же жив.

 

ну вот с какого фига?... только почистили...
(я жаловаться не буду- пусть лучше громада увидит)

 

Подивилася б ця 2громада" на себе зі сторони, то може б зрозуміла суть написаного Тарасом в листі до брата Микити.

 

Моя точка зору - боротьба за українську мову не повинна відбуватись за рахунок втрати демократичної України. Ви маєте інший погляд на проблему, на цьому і поставимо крапку

 

ну, тоска вообще иррациональна...
кто только не тосковал в Питере, кроме Петра I?
Тарас тосковал по ридной мови, ибо воли он на родине не видал;
Ломоносов- наоборот- по воле, особенно при жене- немке))

 

І де вона бачила ДЕМОКРАТИЧНУ УКРАЇНУ? Мабуть під час сну. Поки що вам казали на солідол мед і ви його жували. Ви живете в звичайному неоколоніальному феодальному режимі і на відміну від Фаустів, які з вас просто насміхаються, цього не бачите. Та вам бувша метрополія нав'язує не тільки Табачників, а й найбільшу ціну на енергоносії, які ваші предки фактично здобули для Росії, а ви замість протестів в сотні тисяч людей коло посольств та консульств нахабного сусіда пробуєте знайти толерантні підходи до їх представників на форумі.
Тому вас, українських Петренків та Петрових з Петросянами, на заході продовжують глузливо називати РАШЕН, а на сході - САЛОЇДАМИ. Ви в своїй ліні та безхарактерності, яку ви помилково сприймаєте за толерантність, поступово перетворите Україну в культурне багно на околиці Європи. Ось тоді дійсно

 

Ця "ірраціональна тоска" дала світові Шопена, а ось нетоскуючий М.Боярський є для світу звичайною какашкою.

 

Путіну, чеченцям від Шевченка

Тарас Шевченко
КАВКАЗ

Искреннему моему Якову де Бальмену​

Кто даст главе моей воду,
И очесем моим источник слез,
И плачуся и день и нощь,
о побиенных…
Иеремии глава 9, стих 1
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Споконвіку Прометея
Там орел карає,
Що день божий добрі ребра
Й серце розбиває.
Розбиває, та не вип'є
Живущої крові –
Воно знову оживає
І сміється знову.
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави бога,
Великого бога.
Не нам на прю з тобою стати!
Не нам діла твої судить!
Нам тілько плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кровавим потом і сльозами.
Кати згнущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.
Коли вона прокинеться?
Коли одпочити
Ляжеш, боже, утомлений?
І нам даси жити!
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки,
Кровавії ріки!
За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Отам-то милостивії ми
Ненагодовану і голу
Застукали сердешну волю
Та й цькуємо. Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? Напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх. А дівочих,
Пролитих тайне серед ночі!
А матерних гарячих сльоз!
А батькових старих, кровавих,
Не ріки – море розлилось,
Огненне море! Слава! Слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям
Слава.
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся – поборете,
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас сила
І воля святая!
Чурек і сакля – все твоє,
Воно не прошене, не дане,
Ніхто й не возьме за своє,
Не поведе тебе в кайданах.
А в нас!.. На те письменні ми,
Читаєм божії глаголи!..
І од глибо[ко]ї тюрми
Та до високого престола –
Усі ми в золоті і голі.
До нас в науку! ми навчим,
Почому хліб і сіль почім!
Ми християне; храми, школи,
Усе добро, сам бог у нас!
Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом би нам
Платить за сонце не повинні!
Та й тілько ж то! Ми не погане,
Ми настоящі християне,
Ми малим ситі!.. А зате!
Якби ви з нами подружили,
Багато б дечому навчились!
У нас же й світа, як не те –
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! а люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує! У нас
Святую Біблію читає
Святий чернець і научає,
Що цар якийсь-то свині пас
Та дружню жінку взяв до себе,
А друга вбив. Тепер на небі.
Об бачите, які у нас
Сидять на небі! Ви ще темні,
Святим хрестом не просвіщенні,
У нас навчіться!.. В нас дери,
Дери та дай,
І просто в рай,
Хоч і рідню всю забери!
У нас! чого то ми не вмієм?
І зорі лічим, гречку сієм,
Французів лаєм. Продаєм
Або у карти програєм
Людей… не негрів… а таких
Таки хрещених… но простих.
Ми не гішпани; крий нас, боже,
Щоб крадене перекупать,
Як ті жиди. Ми по закону!..
По закону апостола
Ви любите брата!
Суєслови, лицеміри,
Господом прокляті.
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону
Дочці на кожушок,
Байстрюкові на придане,
Жінці на патинки.
Собі ж на те, що не знають
Ні діти, ні жінка!
За кого ж ти розіп'явся,
Христе, сине божий?
За нас, добрих, чи за слово
Істини… чи, може,
Щоб ми з тебе насміялись?
Воно ж так і сталось.
Храми, каплиці, і ікони,
І ставники, і мірри дим,
І перед обра[зо]м твоїм
Неутомленниє поклони.
За кражу, за войну, за кров,
Щоб братню кров пролити, просять
І потім в дар тобі приносять
З пожару вкрадений покров!!
Просвітились! та ще й хочем
Других просвітити,
Сонце правди показати
Сліпим, бачиш, дітям!..
Все покажем! тілько дайте
Себе в руки взяти.
Як і тюрми муровати,
Кайдани кувати,
Як і носить!.. і як плести
Кнути узловаті –
Всьому навчим; тілько дайте
Свої сині гори
Остатнії… бо вже взяли
І поле і море.
І тебе загнали, мій друже єдиний,
Мій Якове добрий! Не за Україну,
А за її ката довелось пролить
Кров добру, не чорну. Довелось запить
З московської чаші московську отруту!
О друже мій добрий! друже незабутий!
Живою душею в Украйні витай,
Літай з козаками понад берегами,
Розриті могили в степу назирай.
Заплач з козаками дрібними сльозами
І мене з неволі в степу виглядай.
А поки що мої думи,
Моє люте горе
Сіятиму – нехай ростуть
Та з вітром говорять.
Вітер тихий з України
Понесе з росою
Мої думи аж до тебе!..
Братньою сльозою
Ти їх, друже, привітаєш,
Тихо прочитаєш…
І могили, степи, море,
І мене згадаєш.
18 ноября 1845, в Переяславі

 

та ну Вас.. ещё розенбаума (а.) вспомните))
у Питера счёт велик...