*** Пам'яті Т.Шевченка

Хороший вопрос. Он филосовский.

Если коротко: Нет никакой Украины ( по ымперской версии).

 

А Шевченко залишив свідоцтво, що і у першій половині 19 сторіччя була. І не просто була, а загарблена та поневолена москалями. І нічого проти його свідчень не протиставити. Бо він був українець і жив тоді. І за це він сьогодні в Україні в авторитеті, а не просто за якість віршів.
Тому й корчить українофобів від Шевченка, що об нього розсипаються у попіл усі інсинуації, про "нема ніякої України".

 

Шевченко, м"яко кажучи, не цурався горілки. Жінок полюбляв. Навіть як мінімум один раз із-за любові до жінки вчинив непорядно. Але це аж ніяк не применшує його таланту і його ролі у культурі України.

 

. Не хотел писать на этой теме, но Вы меня вынуждаете написать...Т.Г.Шевченко ни разу, ни в одном своем произведении не употребил слово "украинец" . Можете проверить сами...
.

 

Это - 100%. И это Тарас Григорьевич неоднократно подчеркивал, в том числе и в своих произведениях.
Я не могу сказать, что хорошо знакома с творчеством Т. Шевченко, но вспомнить, где об этом идет речь - не составило труда:
„Художник”

„Мандрівка з приємністю та й не без моралі”

 

не понту ради. а правды для... Кобзарю б понравилось:
http://www.youtube.com/watch?v=xBcpNw1CvIM&feature=related

 

[CENZ]Пушкин тоже... И не только Пушкин...:rolleyes:[/CENZ]

 

Может немного не в тему, но...
Во времена Шевченко украинец определяло национальность, украинцами называли жителей восточной и западной Украины, а вот слово русский было собирательным - так называли восточных славян.
Шевченко имел отношение к Кирило-Мифодиевскому братству. Это середина 19 века.
Костомаров составил несколько програмных документов организации
"До братів українців" і "До братів великоросів і поляків"
Перу Костомарова принадлежит и "Книга буття українського народу"
В Петербурге во второй половине 19 века была украинская организация "Громада"...

 

хорошая тема! только почему в политике? я в прошлом году создавал аналогичную в разделе История/Персона

 

а от Пушкина дети в каждом селе были, и стихи матом писал.....и вроде как поэтом с мировым именем остался

 

как и малоизвестно что Довженко был членом ОУН

 

я тоже. иначе следуя такой логике, Нобелевского лауреата Кнута Гамсуна можно было смело расстрелять, а не строить мемориальный комплекс в Осло, за благосклонное отношение к Гитлеру и за подонка сына который служил в дивизии СС Викинг....

 

Кохайтеся чорноброві
та не з москалями...
http://oko.if.ua/2010/08/16/22516/

 

Єнні Альварт

Єнні Альварт (Jenny Marietta Alwart) представляє доволі рідкісну в Україні, але дуже популярну в Західній Європі культурологічну дисципліну – дослідження в царині політики та культури пам’яті. Так, у дослідженні, що стосується Тараса Шевченка, її цікавить не аналіз творчості поета чи його біографії, а рецепція поета в Україні в ширшому культурному та політичному контексті. Така робота дозволяє проаналізувати роботу ідеологічних механізмів навколо «місць пам’яті» – важливих для певної спільноти постатей, подій, творів тощо, у яких концентрується низка центральних тем цієї спільноти. Результатом досліджень Єнні Альварт, співробітниці Центру вивчення історії та культури Центрально-Східної Європи при Університеті Ляйпциґа, є книга «Творити державу з Тарасом Шевченком. Культура спогадів та політика пам’яті в Україні перед та після 1991 р.», що наразі готується до виходу («Mit Taras Schewtschenko Staat machen» можна перекласти з німецької також як «хизуватися Тарасом Шевченком»).

 

Володимир Жаботинський, ідеолог сіонізму про Кобзаря:
Шевченко есть национальный поэт, и в этом его сила. Он национальный поэт и в субъективном смысле, т.е. поэт-националист, даже со всеми недостатками националиста, со взрывами дикой вражды к поляку, к еврею, к другим соседям...
Но еще важнее то, что он - национальный поэт по своему объективному значению. Он дал и своему народу, и всему миру яркое, незыблемое доказательство, что украинская душа способна к самым высшим полетам самобытного культурного творчества. За то его так любят одни, и за то его так боятся другие, и эта любовь и этот страх были бы ни чуть не меньше, если бы Шевченко был в свое время не народником, а аристократом в стиле Гете или Пушкина.

 

Якби-то ти, Богдане п’яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на замчище подив[ив]сь!
Упився б! здорово упивсь!
І препрославлений козачий
Розумний батьку!.. і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь
Або б в калюжі утопивсь,
В багні свинячім.


Амінь тобі, великий муже!
Великий, славний! та не дуже...
Якби ти на світ не родивсь
Або в колисці ще упивсь...
То не купав би я в калюжі
Тебе преславного. Амінь.

 

Плыли ж Гой*- еси
Добры молодцы**
Основали ж воны-
Киев-град...

Да и я бы рад-
Обидно оченно
За Варяжскую
Мою Вотчину...:p

*не еврей
**Рюриковичи

 

Т.Г.Шевченко "Одалиска" 1840г.


В «Одалиске» Шевченко мы видим и фоновые пятнышки, и интерьерный рисунок, и цветовую гамму Ван Гога, и точечки и научную точность Сёра, и духовные и технические приемы изображения женского тела Энгра, Дега, Лотрека, и загадочность, таинственность, мистичность, и сочетание линий с цветами, сюжетом, рисунком, духовным настроением, живописными приемами, и мысли Гогена, и колористику Делакруа и Ван Гога... Это не салонная постановка, не античный, не мифологический сюжет, не эфемерность и в то же время не натурная студия — это самостоятельное произведение, картина сцены из жизни, жизненно написанная! Да, это импрессионизм. 1840 год. Это Тарас Шевченко.

 

ух ты... класс!
(хотя это, звиняйте- то владение живописью, к-рому учили в хорошей гимназии... и не злитесь: шесть часов в неделю, несколько лет;
собственно, тому, кто занимался рисунком или живописью- сразу видно, что Тарас Григорьевич особое внимание уделил драпировкам)))
а где эта прелесть находится?)