*** Пам'яті Т.Шевченка

Починати потрібно з мами, яка народила, букваря, Кам'яної могили..., а потім вже можна приступити й до вивчення себе. І так ВСЕ ЖИТТЯ.
Та все ж варто Шевченка починати вивчати так, як це зробив народний артист Росії Новожилов
http://www.youtube.com/watch?v=FVco2Mtu7gI
Тарас ШЕВЧЕНКО
Сон
Комедія
Дух истины, его же мир не
может прияти, яко не видит
его, ниже знает его.
Иоанна глава 14, стих 17

У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,—
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка, підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки,—
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята; «Нехай,— каже,—
Може, так і треба».
Так і треба! бо немає
Господа на небі!
А ви в ярмі падаєте
Та якогось раю
На тім світі благаєте?
Немає! немає!
Шкода й праці. Схаменіться:
Усі на сім світі —
І царята і старчата —
Адамові діти.
І той... і той... а що ж то я?!
Ось що, добрі люди:
Я гуляю, бенкетую
В неділю і в будень.
А вам нудно! жалкуєте!
Єй-богу, не чую,
І не кричіть! Я свою п'ю,
А не кров людськую!

 

у вас даже символы чужие,Днепр то не ваша река, по истокам)

 

Не склонна я делать из Шевченка идола. Если на то пошло, Иван Франко и Леся Украинка намного интереснее и масштабнее. И по тематике, а также по красоте и силе слова. И находятся в тени Шевченка абсолютно незаслуженно. По сравнению с ними Шевченко откровенно простоват.
P.S. А ещё он был пияка и гуляка з молодими дівчатками! )

 

Так...але ж їх царський уряд не гнобив.....

 

Ну вот видите, насколько раскручен Шевченко - о его заключении знают все. А о том, что Франко тоже пребывал в заключении и ни один раз - как, где и за что - мало кто и догадывается наверное.

 

Кстати..тут же еще один юбилей- Устима Кармелюка....

Живчик был....опришок народный....И от бабушки, и от царя-батюшки..от всех ушел....

А если бы он еще и стихи писал.....мог бы составить всему литературному бомонду весьма солидную конкуренцию....Популярен был...как я не знаю кто....

 

Гм...Не можно порівнювати непорівнюване...І Косач і Франко все таки вихідці з заможніх родин. По-друге вони не знали кріпацтва. По-третє- вони йшли по протореному Котляревським і Шевченко шляху. Тим паче, У Лесі Українки було в кого вчитись з дитинства: Олена Пчілка, її мати, відома українська письменниця, драматург. та й дядько Лесі Михайло Драгоманов не останній з українських культурних діячів.

 

Взагалі то один раз...але цілих 3 місяці...Як пам'ять не зраджує десь 80-х роках 19 сторіччя за збурення проти влади.

 

Будемо вивчати. :rolleyes:

Под влиянием писем киевского профессора Михаила Драгоманова, молодёжь, группировавшаяся вокруг «Друга», познакомилась с русской литературой эпохи великих реформ и вообще с русскими писателями, и прониклась демократическими идеалами, после чего и орудием своей литературной речи избрала язык галицкого простого народа — русинский; таким образом русинская литература получила в свои ряды, вместе со многими другими талантливыми работниками, и Франко. Разъярённые массовой потерей молодёжи, старые москвофилы, особенно редактор «Слова» В. Площанский, обратились к австрийской полиции с доносами на редакцию «Друга».[1] Члены её в 1877 году были все арестованы, и Иван Франко провел 9 месяцев в тюрьме, в одной камере с ворами и бродягами, в ужасных гигиенических условиях. По его выходе из тюрьмы от него, как от опасного человека, отвернулось все галицкое консервативное общество — не только москвофилы, но и так называемые народовцы, то есть украинофильские националисты старшего поколения. Франко должен был оставить и университет (он окончил университетский курс лет 15 спустя, когда готовился к профессорской кафедре).
Как это пребывание в тюрьме, так и вторичное заключение в 1880 году и ещё одно и 1889 году близко познакомили Франко с разнообразными типами подонков общества и тружеников-бедняков, доведенных нуждой и эксплуатацией до тюрьмы, и доставили ему ряд тем для беллетристических произведений, которые печатались преимущественно в редактируемых им журналах драгомановского направления; они-то составили главную славу Франко и немедленно начали переводиться на другие языки. Из числа их выделяются: цикл рассказов из быта пролетариев-работников и богачей-предпринимателей на нефтяных приисках в Бориславе; проникнутые гуманным отношением к человеческому достоинству повести из жизни воров и «бывших» людей; чуждые религиозного и национального антагонизма рассказы и повести из быта евреев (переведено на русский язык несколько раз; стихотворные поэмы из жизни евреев, ищущих правды).

Це все ні при чому. Таланту не можна навчитись.

 

А точно!!! Було. Вибачаюсь. Але це не понад 20 років "в солдатах"..

Ось це саме головне.
У мене на книжковій полиці поряд стоять Шевченко, Франко, Українка...В залежності від настрою полюбляю час від часу їх перечитувати: коли романтично на душі - Лесю Українку, смуток - Шевченка, коли невдоволений життям - Франка. А посміятись- Котляревського. І для розумового розвитку добре і душа заспокоюється.

 

Вы это своими глазами видели?

P.S. Кем были Пушкин и Высоцкий?

 

Є ось такий віршик Шевченка. Прочитавши його років 20 тому моя старша дочка не могла зуупинити ридань чи не добу.


На Великдень на соломі
Против сонця діти
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічку купили.
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку. Одна тілько
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
— Мені мати куповала.
— Мені батько справив.
— А мені хрещена мати
Лиштву вишивала.
— А я в попа обідала. —
Сирітка сказала.

 

Пушкіним та Висоцьким...:rolleyes:
А взагалі то я, наприклад, ніколи не ототожнюю авторів з їхніми творами.

 

Неук, басейни річок якраз і розділяли слов'ян та угро-фінів по Валдаю. Ті, що на схід стікали з нього, були угро-фінськими та тюркськими, а на захід - слов'янськими. Тому й ворогували слов'янський Псков та Новгород з москалями. Так що не думай зі своїми знаннями там в Канаді визначати кордони ірокезів, точно по шиї отримаєш.

Для того, щоб зрівнювати ці величини, потрібно розум мати. А з розумом та культурою Бузини тут на цій сторінці нічого робити. Так що дуй, баришня, де інде слухати пісні вічного комсомольчика Кобзона.
А для думаючих людей даю уривок з І. Франка про Шевченка, де [FONT=&quot]поет гнівно відхиляє надуману версію про те, що "Шевченко - міф":[/FONT] [FONT=&quot]

Та ні, не "міф"! Від дуба степового
Розрісся вже цілий могучий ліс,
І не найдесь вже грому, вихру того,
Щоб його розвіяв і розніс.
Та ні дармі укази і доноси,
Що пригнетуть, не вб’ють твої слова!
З-під гнету їх сильнішою, ніж доси,
Повстане правда, вічна і жива ! [8, С.39-40]

[/FONT]Леся Українка "На роковини Шевченка"

Колись нашу рідну хату
Темрява вкривала,
А чужа сусідська хата
Світлами сіяла.

Та минав ти, наш Кобзарю,
Чужії пороги,
Орав свою вбогу ниву,
Рідні перелоги.

Гомоніла твоя кобза
Гучною струною,
В кожнім серці одбивалась
Чистою луною.

Спочиваєш ти, наш батьку,
Тихо в домовині,
Та збудила твоя пісня
Думки на Вкраїні.

Хай же промінь твоїх думок
Поміж нами сяє, -
«Огню іскра великого»98
Повік не згасає!

Щоб між нами не вгасало
Проміння величне,
Ти поставив «на сторожі»99
Слово твоє вічне.

Ми, як ти, минати будем
Чужії пороги,
Орать будем свої ниви,
Рідні перелоги.

 

Полін Бентлі (Великобританія). Із статті „Український поет свободи“. 1961 р.​

„ [... ] він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. З цього погляду український поет був вищим за Міцкевича, Пушкіна, бо виражав прагнення найширших народних мас. [...] Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі. Поет відчув і відтворив єдину і неповторну долю свого народу [...] був володарем душі свого народу, його совісті. [...] все частіше Шевченко звертався до проблем людини, її долі, права на життя і щастя ”.

 

Нет, я это прочитала в большой и толстой книжке одного американского исследователя творчества Шевченка. Жаль, потерялась где-то книженция. Очень был интересный труд, можно было бы перечитать.

Так я не осуждаю, исключительно констатирую.

Слушать Кобзона? Нет, лучше смерть. )

 

Ты неумный человек, как я смотрю, если такое постишь...

Реки- они всегда объединяли, а не разъединяли.....

Дунай- великая славяская река....Исток Дуная где...???

И ни одному идиоту еще не пришла в голову мысль выяснять, ЧЬЯ же это река....

 

Этот американец был лично знаком с Тарасом Шевченко?


Высоцкий был наркоманом, Пушкина... Наверное объективное следствие, и правильно Дантес его порешил.

И Высоцкий и Пушкин были Великими Русскими Поэтами. Я так считаю.


Тарас Шевченко был Великим Украинским Поэтом. Я так считаю. Много или мало Шевченко пил алкоголя....я не знаю. Я знаю что в сегодняшней РФ проплатят нехилое бабло тому автору, который Шевченко изобразит алкашом.


Автор лучше должен быть из Украины, этническим украинцем.

 

Зачем?

 

Нисколько, есть такой термин в литературоведении, как, например, "пушкиноведение", если по-русски. И "копают" не на пыльных полках, а в произведениях. И есть целые литературоведческие институты, посвященные одному автору, если автор великий.