Мій тато того літа з австралії приїхав... привіз чемайдан... тотих... не наших...і ми курили..курили... десь місяць...поки сі не скінчили... А потім взнали,що надворі криза. І купили...ящик махорки...
Полковнику...роки сі переплутали...люди... мдя... Нинішня криза но сі зачинає...по вині гм... А тамта була по вині москалів...
Не курила, не курю і не буду. Дядько і брат курять, як паровози. Чоловік курив, кинув на півроку, знов почав. Правда, курив "суперлайт", а тепер якісь тонесенькі такі... Дід покійний років 20-25 курив, а тоді взяв і кинув. І не курив уже до кінця життя (приблизно 15-17 років). Силу волі мав, однако.
Зовсім не погоджуюся. Мати силу волі для покиданя куріння – неправильний і шкідливий стереотип. Хай її мають казкові герої, а живі люди просто перестають курити так як починали. Для покидання куріння достатньо аналогічного зусилля необхідного для взяття сигарети. Не курю 11 місяців (мав стаж 23 роки). Чим далі, тим більше не хочу курити. Завдячую книзі А.Карра. Найбільшою несподіванкою було те, що, як виявилося, покидання куріння не принесло жодного неприємного відчуття, направду, жодного зусилля.
А я собі тоді першу люльку зробив.... Перестарався.... Однієї люльки хватало на всю бригаду! Зате 100% використання цигарок було...
Я зразу не зрозумів про шо мова, а тепер знаю шо про куріннє. Палити то шось неправильно. Палити можна сміттє, солому, папери, тілько не папіроси. Їх можна тілько курити. Я куру всьо життє тілько тютюн, який купую на базари. В магазині ніяких дзигарів не купую, бо то всьо хімію і шкодит на легкі. Два дзигара скуру то всьо одно шо пів літри перваку випити, дуже файно і жінки хочисє.
Я не коментував дії Вашого діда. Звернув увагу тільки на фразу «сила волі», без якої можна обійтися в процесі покидання куріння. «Мати силу волі» фраза, яка звучить, безумовно, сильно. Особисто я не хотів себе екзаменувати (так виглядає покидання куріння методом сили волі) на предмет присутності/відсутності «сили волі», і курив собі безперервно. А, виявилося, що з допомогою книги А.Карра покинути курити можна без використання «сили волі», навіть не докладаючи зусиль.
Я ніколи навіть не пробувала курити, бо мала жахливу алергію на тютюновий дим. Чула його за кілометр, а раз було таке, що в школі біля моєї парти поскладали куртки зимові (були тоді такі на штучному хутрі), всі просочені отим димом...то мене так скрутило, ледве додому доповзла, шось там від шлунку випила, то десь лише за пару годин попустило. В підлітковому віці практично всі мої знайомі курили, то мені важко було знаходитися поруч з ними. Зараз з усіх моїх друзів курить лише 1, і то ми його дуже рідко бачимо. Чоловік, слава Богу, не курить. Але, хулєра, сусіди знизу люблять на балконі покурити, і нам до хати той запах йде...буває, вночі від нього прокидаюся.
Ну, але мій дід, бідака, таки кинув курити з допомогою сили волі, хоча Вам цей вираз і не подобається. Сумніваюся, що в нас за Совітів можна було десь знайти книгу А. Карра. Якщо це та книга, яка називається "Як кинути курити", то вона в мого брата лежить у компі скачана звідкись, а він як курив, так і продовжує, і нема на то ради. Я з Вами цілком згідна, ІМХО без фрази можна обійтися, але от без сили волі...
я покинув курити досить давно... коли чую запах цього диму, то він мені так смердить, що хоч вішайся!.... гидота!!!! бееее!!!! фуууууу!!!! проблема в тому, що мої батьки курять, дружина курить і всі товариші курять! добре, що хоч томочка не курить...
Наш знайомий завдяки цій книзі кинув курити. Каже, що подіяло моментально, тепер від вигляду цигарки верне. Щоправда, він добряче "роздався" після того...