ОУН, УПА проти гітлерівців: брехня чи політичні маніпуляції?

А може назвете хоча б перші три прізвища з кожного списку? Ну щоби не тільки звиздіти, а говорити предметно

---------- Додано в 22:16 ---------- Попередній допис був написаний в 22:15 ----------

Вибираєте місце призива - Львівську область і всі Герої будуть відображені.

 

Повіт Грубешів.
Трохим Костюк в Которові 2.04.1942
Павло Лагода в Маличах 23.06.1942
Володимир Захарів в Малиничах 30.09.1942
Захар Грицюк в Куличах 29.05.1942
Гнат Залуський в Телятині 19.08.1942
Адам Микитюк в Стрільцях 29.01.1942
Микола Бігунець в Броніславці 02.09.1942
Іван Ковальчук в Мірчі 28.09. 1942

Немаю що робити буду вам списки передруковувати

 

Ось, що пише про це професор Юрій Шаповал (переклад з німецької).

 

Плохи дела у национально-озабоченный, если дело дощло до этих "экспертов"

Давайте еще "фактов" от этого профФесора... :flag_of_truce:

 

Читаючи теми про совок, перемогу, УПА, Бандеру і тому подібні, прийшов до висновку, що нічого мудрого в тій писанині нема. Люди щось шукають, один одному доказують, переконують, але гарантії про достовірність інформації не мають ніякої. Який кінцевий результат тої всьої писанини. Ніякий просто товчете воду в ступі. Купа страченого часу, здоров"я і нервів, а результату - ноль, не рахуючи негативний результат. То може краще писати про щось актуальніше на сьогодні? Совок і все решта - в минулому і з історії воно нікуди не дінеться, а подумати, як далі жити і що робити, чи щось наподобі того, на мою думку, більш актуальні питання. Не в образу тим, кого це найбільше турбує і він просто любить теми пов"язані з минулим та історією.

 

Да если копнуть то все эти национал-озабоченные в свое время были идейно-клято-комуняцкими.

 

Не можу не відповісти, бо це свята правда. Більшість з них, коли виступали на колгоспних зборах, то при згадуванні за комуністичну партію могли й сльозу пустити, а в директора школи мало піна з рота не йшла, коли згадував про Леніна та партію. Тепер ті ж самі люди, на тій же арені не нищого рівня, тільки з жосто-блакитними прапорами і проклинають все, що було зв"язане з партією і Леніним. Ті, що мовчали колись, мовчать і тепер... .

 

С сине-жовтыми

 

Вибачаюсь, синьо-жовтий. Це через те, що люди, в тому числі і я не задумуються синьо-жовтий, чи жовто-бликитний. а говорить і так, і так.
ЖОВТО БЛАКИТНИЙ, а не синьо-жовтий !
Жовто-Блакитні наші прапори !
Гурт прихильників українського автентичного Жовто-Блакитного прапора. Напрацювання концепції повернення до справжньої української символіки. Повернемо Україні її справжній прапор !
http://vk.com/ukr.prapor

 

http://[B]lib.oun-upa.org.ua[/B]/kentiy/

 

Упродовж лютого-вересня 1942 р. польські боївки знищили українських мужів довір'я УДК у низці сіл Грубешівського повіту - Старому Селі, Которові, Липівці, М'ягкому, Телятині, Малкові, Малиничах.
Волинь і Холмщина 1938-1947 pp.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, документи, спогади / Голова редакційної колегії Ярослав Ісаєвич. Львів, 2003 (Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 10/ Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України). – С.29.

У січні 1942 р. вбито Анатолія Козлюка та Володимира Шпака.
22 квітня 1942 р. польські боївкарі вбили Михайла Скубія під час родинної вечері.
8 травня 1942 р. поляки вбили селянина Воронія з Вільки Чульчицької.
ЦДАВОВУ: Ф.3959. - Оп.2 - Спр. 133. - Арк. 35.

На Займанщині в 1942 р. поляки вбили 123 українців.
Ibid. Vol. 25/6.

В серпні 1942 р. поляки вбили священника села Дратова Люблінського повіту Степана Малєша, разом з його дочкою. Того ж дня були вбиті їх сусіди Володимир Савич та Теодор Палейчук.
ЦДАВОВУ: Ф.3959. - Оп.2 - Спр. 133. - Арк. 61.

У квітні-серпні 1942 р. в селі Книволя поляки вбили: Миколу Недзялка, Матвія Сачука, Володимира Максимюка, Антіна Рацяка, Гната Яртиха, Володимира Рацяка, Олександра Яртиха, Марію, Ніну і Теодора Борисів, а в Людвині в серпні 1942 р. Антіна Сачева, Івана Яртиха, Матвія Плотникова.
ЦДАВОВУ: Ф.3959. - Оп.2 - Спр. 133. - Арк. 61.

У серпні 1942 р. на Білгорайщині поляки вбили українських вчителів Антіна Шаваля та Теодора Когута, війта Рожанки Івана Шурба, мужа довір'я в цьому селі Івана Габуда та ін.
ЦДАВОВУ: Ф.3959. - Оп.2 - Спр. 133. - Арк. 58.

Процюк В. Книга пам'яті. - Львів, 1996. - С.57-93.
В книзі неповний список українців вбитих поляками на Холмщині і Підляшші.

В грудні 1942 р. на Католицьке різдво поляки напали на село Пересоловичі і колядували над трупами знищених українців.
Пущук. І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938-1942 років. Горохівський район. Луцьк, 2009. С.4.
Волинь: дві пам'яті. Збірка статей. 2009. С.109.


[FONT=arial,sans-serif]На першому етапі (1942-1943 рр.) поляки знищували інтелігенцію та осіб, які були найактивнішими діячами. Складений 22 січня 1944 року Холмським Допомоговим Комітетом далеко неповний список вбитих українських активістів в різних селах і містах нараховував понад 500 чоловік. Це був вибірковий список жертв, до якого були включені найбільш відомі українці, яких пропонувалося згадувати в церквах на Божій службі і панахидах. В списках відсутні були члени їх родин, які також гинули при нападах бандитів на оселі, при грабунках та пожежах їх господарств.

[/FONT]


ЦДАВО України, ф. 3959, оп.2, спр. 133, арк. 72 -76.

 

Будьте уважні.

 

Не нервничайте.:empathy: Это отражается на правописании. Успехов!

Я жду опровержений.

 

Те що ви виклали ніяк не заперечує знищення українців на Холмщині.

 

Проте добре даэ зрозуміти, що якби не ОУН, то ніякоі різні не було би.
Тут все дуже чітко. Була Польща. Жили там поляки і украінці. Жили мирно, спокійно. Тут німець починаэ війну. В польській арміі служить більше ста тисяч украінців. Своэю кров'ю захищають Свою землю від ворга. І тут, як чиряк на сраці, вилазить якась партія, метою якоі э захопити неподільну владу хоч де небуть, і починаэ допомагати ворогу Польщі, і ворогу украінських жолнэжов в тому числі.
Тепер дивимось далі. Де було би логічно вести різню? Звісно, у Холмському повіті. Але там очко жимаэ. Легше на Волині. ВоЯки хЕрові.

 

Якби не совєцькі і нацистські провокатори,ніякої різні б не було.

Події на Волині в 1943 році: міжнаціональний конфлікт чи вдала провокація?

пробачення повинні просити не українці й поляки, а ті злочинні режими і уряди, які довели наші народи до протистояння.
Себто паршиві комуняки.

 

Адекватність поляків з вашої точки зору просто вражає. Замість того, щоб боротися проти ОУН поляки вбивають цивільне українське населення. З ОУН ваще бороться а от цивільне українське населення вбивати, це вже простіше.
І ваше бажання відмазати поляків від масового знищення українців ну просто вражає.

Ну а ця фраза просто супер. За перші три роки мирного життя українці випустили Криваву книгу. Про мирне життя 1919-1921.
Ну а потім ще цікавіше, полонізація українських шкіл, ставлення до українців як до людей другого сорту.
Переселення польських колоністів на ЗУ. Які отримали самі кращі паї землі.А вони так українців взагалі за ніщо мали і робили все що хотіли (за спогадами самих же поляків).
Створення т. зв. Сокальського кордону - адміністративної межі між Галичиною й українськими північно-західними землями (Волинню і Холмщиною) за польської окупації 1920- 1939 рр. З метою розбити і послабити життя українців у Польщі, польська влада не дозволяла на поширення діяльності українських установ і організацій, які діяли в Галичині: культурно-освітніх ("Просвіти", «Рідної Школи» та ін.), суспільних (Союзу Українок й ін.), фізкультурних («Січі», "Лугу", "Сокола" та ін.), економічних (1934 року відірвано понад 400 кооператив на північно-західних землях від їхньої централі у Львові — Ревізійного Союзу Українських Кооператив) тощо.

І тому різню почали поляки.на Холмщині в 1942 р.



Ну і далі Пацифікація 1930 року. І іще багато чого цікавого і "мирного" у співжитті поляків і українців.

Ну і на кінець.
Упродовж 1938-1939 рр. головнокомандувач Війська Польського маршал Е. Риз-Сміги і міністр військових справ генерал Т. Каспшицький розробляли план, за якими "Південно-східні креси" країни слід було звільнити від української присутності. Паралельно з цим група польських "Народовців" на чолі з генералом М. Янушайтісом розробила свій план виселення українців із західноукраїнського регіону.
Archiwum Akt Nowych (ANN) - Sygn. 203/ XV/ 46/ - K. 53.

Ну але звісно за вашою логікою у всьому винна ОУН починаючи з 1919 року
Ваш пане Василь.

 

Не варто мені приписувати відмазку поляків. Мова йде про ОУН і її роль у різні.ж

Ви знову неуважні. Почнемо з того, що ОУН була підпільною організацією. Всі її конференції і збори проводились за межами Польщі. І польський уряд боровся із ними, доволі успішно. Пригадайте вирок Бандері. Але зараз не про це. В мирний час Польща була державою і мала всі важелі для боротьби. Тут починається війна, і замість того, аби нищити німецького окупанта, ОУН із ним співпрацює, саботуючи оборону і викриваючи польське підпілля. От і дочекались 42-го року, коли польське підпілля почало вбивати не ПРОСТИХ українців, а "передовиків", які в масі своїй працювали в німецьких установах, або мали звязки з націоналістами. Так, 500 чоловік - це трагедія. Але це не привело до бійні між народами. Бійня почалась в 43-му, на Волині. І закінчилась кількісно не на користь поляків.

Так і знав, що почнеться оце...
Мова йшла про Холмщину. Ви ж починаєте ліпити в одну купу і Волинь, і Галичину...

Угу...
25.11.1921 р. — невдалий замах на керівника ІІ Речі Посполитої маршала Й. Пілсудського, вчинений членом УВО Степаном Степановичем Федаком у Львові
15.10.1922 р. — убивство українського письменника-москвофіла С. Твердохліба, вчинене бойовиками УВО у Кам’янці-Струміловій
05.11.1924 р. — невдалий замах на президента ІІ Речі Посполитої Станіслава Войцеховського, вчинений членом УВО Ольшанським у Львові
19.10.1926 р. — убивство польського шкільного куратора-шовініста Собінського, вчинене членом УВО Богданом Підгайним, який здійснив єдиний постріл у голову. Роман Шухевич був його співучасник, але у нього заклинив револьвер.
29.08.1931 р. — убивство за антиукраїнську діяльність посла польського сейму Т. Голувка, вчинене бойовиками ОУН Василем Біласом і Дмитром Данилишиним в Трускавці, організацією атентету займався Р. Шухевич
22.03.1932 р. — убивство комісара львівської поліції Чеховського, вчинене бойовиком ОУН Юрієм Березинським, організацією атентету займався Р. Шухевич
15.06.1934 р. — убивство міністра внутрішніх справ ІІ Речі Посполитої Б. Пєрацького, вчинене бойовиком ОУН Григорієм Мацейком у Варшаві;
27.07.1934 р. — убивство директора філії Академічної гімназії у Львові І. Бабія, за співпрацю з польською владою, вчинене бойовиком ОУН Миколою Царем у Львові...

 

Мова йде про шовіністичну антиукраїнську політику тогочасної Польщі, яка призвела до такої ситуації. А поляків ви погано відмазуєте.

Угу мала всі важелі і тому щимила українців з 1919 року. А захищати Польську державу яка українців мала за ніщо остання справа. Якраз через отаке ставлення до українців поляки і програли.
Ці як ви кажете не прості українці.
У списках були 2 керівники Українського Допомогового Комітету, бувший сенатор Іван Пастернак, понад 20 священиків і дяків, більше 20 народних вчителів, понад 30 війтів, їх заступників та волосних урядовців, декілька десятків солтисів, біля 200 українських працівників культурно-освітніх та кооперативних установ і ремісників, ряд визначніших громадян з різних сіл. Найбільш свідомих українців продовжували вбивати далі в наступному та пізніших роках. Часто це було не просте вбивство, а мученицька смерть. А потім поляки беруться за звичайних українців.
В даному списку 500 людей. І це без їх родин.
Поляки спеціально нищили ту частину українського населення, яка могла підняти народ і стати на його захист.
Поляки почали цю різню (Холмщина 1942) і дорого за неї заплатили. Хто посіє вітер, той пожне бурю

Боротьба проти польських окупантів і їх підстилок це нормальна річ.

1919 р.
У Базарницях (повіт Збараж), польські солдати катували селянина Івана Тридля а потім застрілили.
У Бортятині (коло Судової Вишін), польські солдати вбили селянина Івана Хомяка а його хату спалили.
У Бориславі (повіт Дрогобич), поляки вбили Олександра Журавля і Олексу Курища.
У Бушковичах (повіт Перемишиль), поляки вбили чотирьох українців.
У Вільзівці поляки вбили українського пароха о. Заторського, одного селянина, п'ять жінок і одного хлопця.
У Волощині поляки побили українського вчителя Івана Кайзанського, який від побоїв помер.
У Водниках (повіт Бібрка), польський солдат виколов очі селянинові Яськови Боднар.
В Ганусівцях (повіт Галич), польські солдати застрілили двох українських селян.
В Грабовій (повіт Камінка Сирумілова), польські солдати забили війта, за те, що не зміг доставити їм жодної підводи.
В Добрівлянах польські солдати застрілили 13-літнього Миколу Коржака. А священникові заборонили його похоронити.
У Дубові Ямнее (коло Нижнева), польські солдати застрілили Федя Твердохліба і Василя Ірижака, одного хлопця важко поранили.

Кривава книга. 1994.

Ось так пане Василь почалося "мирне" співжиття українців і поляків

 

Спасибо за заботу! И вам бы не перетруждать глаза - а то защищая национально-озабоченных бесцельно их губите.

Опровержений - чего? Что профФесор - перекрасившаяся коммуняка? Или - что вожди национально-озабоченных были идейными коммуняками? ТАК это читсая правда! Даже Левко Лукьяненко был штатным пропагандистом в райкоме партии.

Я вважаю, що є ще один чинник - АК воювала проти нiмцiв - а ОУН - за. Оце мабуть i є вiдповiддю. Може призабули, що Шухевич с побратимами воював проти бiлоруських партизан в Бiлорусiї.