Остап Дроздов

Ostap Drozdov
37 хв ·

У березні 1991 року на всесоюзному референдумі про збереження СССР 22 млн українців (70 проголосували за збереження тюрми народів. Минуло 9 місяців – і 1 грудня 1991 року на референдумі ТІ САМІ люди (29 млн, 90 проголосували за незалежність України. Це все, що треба знати про референдуми. Бо залежно що й коли запитувати – отримаєш різні відповіді.
...


View: https://www.facebook.com/ostap.drozdov/posts/4880679268694593

 

Ostap Drozdov
25 хв ·

Коли це все закінчиться. Без знаку запитання, а ствердно тепер треба формулювати це речення. Місяць війни - достатній час, аби зрозуміти тяглість процесів і побачити себе в них. Візуалізація майбутнього - це 50% майбутнього. Пропоную провести сьогодні домашні посиденьки о 20:15 і наживо порефлексувати холоднокровним мозком і гарячим серцем над процесами, які рано чи пізно доведеться з рівня поточних вивести на рівень візій. Наші домашні етери я розцінюю не як звіт із питань інформаційного шумовиння й хайпу, яким ми переповнені щодня, - а радше як спробу вивищитися над подіями і самим собі намалювати ширшу картину. Відчуваю в цьому навіть не більшу потребу, а основоположну.

Якщо матимете змогу доєднуватися - 20:15 починаємо

НАЖИВО | Коли це все закінчиться. Домашній етер | 25.03.2022 o 20:15

View: https://youtu.be/DuEkbhFJ4AE

 

Ostap Drozdov
2 год ·

Одна з найфундаментальніших причин теперішньої війни має прізвище Кучма. Для мене він є вбивцею України, вбивцею історичних шансів у першу декаду своєї державності зробити безповоротний вибір у бік Європи і світової цивілізації. 25 березня були 23-і роковини убивства Чорновола, і йому я присвятив цілий блок у п’ятничному етері (посилання на цей уривок публікую нижче). І там я говорю навіть не про Чорновола, а про так звану смертельну тріаду Кучми.
Вадим Гетьман – В’ячеслав Чорновіл – Гія Гонгадзе.
...

Промова Остапа Дроздова, присвячена 23-й роковині невідімщеного вбивства Чорновола

View: https://youtu.be/i9fhGTthZzU

 

Грандіозний концерт-марафон зі збором коштів для ЗСУ | НАЖИВО | 10.04.2022 o 17:00


View: https://youtu.be/t3SUPgJMVMU

 

Ostap Drozdov
1 год ·

Вельмишановне панство!
Маю честь від імені команди Lviv Music Room оголосити суму, яку Вашими зусиллями вдалося зібрати під час недільного концерту-марафону Пісні Життя.
152 983 грн станом на сьогоднішній вечір – це та сума, за яку не лише організатори, але й пречудові наші артисти уклінно дякуємо кожній небайдужій людині! Кожній!
Ми направду зворушені. Найменша пожертва – 25 грн. Найбільша пожертва – 14 000 грн.
Для наших глядачів, які долучилися до збору коштів, кожна копійка важлива й цінна, тому ми подбаємо, аби зібрана сума (це майже 153 тисячі! я вражений!) пішла на щось дуже вагоме й потрібне нашим захисникам.
Завтра, гадаю, ми вже точно зможемо сказати, на що саме буде витрачена зібрана під час концерту сума. А найближчими днями – прозвітуватися про виконане.
Сердечно дякуємо кожному жертводавцеві і кожному артистові, який доклався до благої справи.
По суті, збір коштів можна оголосити закритим.
А концерт Пісні Життя заохочую переглянути ще раз заради розчульного катарсису, який він дарує.

 

Усе неспроста. Перше, що окупанти роблять у захоплених містах, - встановлюють боввани леніна. Всюди, куди приходить руска лаптя, неодмінно має постати пам’ятник іллічу, сухофрукту мавзолейному. Для них це – символічна перемога, ритуальна дія, атеїстична обрядовість во славу більшовицького іконостасу іродів.
Я записав цей відеоблог під враженням від окупованого Генічеська, де орки до завойованого міста першим ділом принесли кого? – леніна й іншу радянську символіку. В цьому суть їхньої війни. Вони здійснюють насильницьку комунізацію – те саме, що 100 років тому робили червонотерорні більшовики.

Цей протиприродній квантовий стрибок назад, ця анахронічна зворотна хода часу є звичайнісіньким мрякобіссям. Ерефія, начинена мертвячиною й ретроградністю, нарешті знайшла своє покликання – експортувати відсталий обскурантизм, який не визнає ні прогресу, ні освіти, ні третього тисячоліття за вікном. Мати рідна, який ленін… Який до бісової матері ленін у 2022 році! Їй богу, загублене в часі й просторі плем’я.

Запрошую переглянути мій блог.


View: https://m.youtube.com/watch?v=p6un5P1d2_E#menu

 

Відтепер РАШИЗМ - офіційна назва ідеології росії | Дроздов позиція


View: https://m.youtube.com/watch?v=T-C_jOnIZhU

 

View: https://www.facebook.com/100002577055113/posts/4987750901320762/


Епоха стримування завершена. Почалася епоха примусу | Дроздов позиція

View: https://youtu.be/8xYJ47fzBVc

 

Ostap Drozdov разом з Романом Трощаком і Ігором Дзюпиним.
1 год ·

З почуттям виконаного обов’язку від імені команди Lviv Music Room маю честь повідомити, що наша Toyota 4-Runner, на яку ми спільно з глядачами зібрали кошти під час феєричного концерту-марафону Пісні Життя, вже в надійних руках.
Прямо з Латвії машина потрапила в розвідувальну роту 68-ї окремої єгерської бригади.

 

Дроздов:

Розгромним вийшов цей стрім. Олена Курбанова такі ставила мені питання, які передбачали відповіді на грані нервів і обсценності. Довелося доступно й общепонятно пояснити доморощеним пушкіністам і булгаківцям, куди їм запхати бюстики діячів окупаційної культури. Заодно перефарбованих медіа-проституток всує згадати з «єдиних лизоблюдних телемарафонів». Ну і побажати здохнути людям із держави по сусідству. Файно було. Хто не бачив, публікую нашу розмову тут:


View: https://youtu.be/GFKtzRZF2k8

 

Ostap Drozdov
2 год ·

А я вже втомився про це говорити…
Російська окупація – це окупація російською мовою.
Російська окупація – це ідеологічне знищення буков І, Ї, Є, Ґ.
Російська окупація – це одномовна російськомовність методом заміни мови на язик без права співіснування, лише замість.
МарІуполя ніколи не буде під окупацією – буде марИуполь.
Ідеологія існування орко-організмів полягає в слові ЗАМІСТЬ. Не «разом із», «поруч із», «поряд із» - а ЗАМІСТЬ. У рос.геномі отсутствує здатність до співіснування з іншою ідентичністю – тому рецептів мирного співіснування з окупантом не існує. Виживають лише підкорені. Домовлятися з орком без сенсу – він тебе замінить собою. Така його варварська замісна природа.


View: https://www.facebook.com/ostap.drozdov/posts/5000869270008925

 

Дроздов

Оце їхнє казахсько-таджикське ОДКБ – це зайвий доказ того, що всі мегаломанські проєкти росії приречені на пшики. Противага НАТО! Комедіянти й блазні, їй-богу.
А я звернув увагу на дрібний штрих, зате вельми показовий і символічний. Усі так звані лідери цих підросійських держав сиділи за столом, і біля кожного була шклянка води, накрита блюдцем. Це, мабуть, щоб «друзья навеки и главние союзники» не поотруювали один одного, чи щоб хтось не плюнув токсином у сусідню шкляночку.
А я інший сенс побачив у накритих шклянках. Це – давня поминальна, заупокійна традиція. На поминках завжди накривають зверху келішок із горілкою. Це щоб труп наостанок собі випив і закусив. До ОДКБ це має прямий стосунок.

Заупокійна символіка на столі засідань цих геополітичних трупів неабияк тішить око. Незгадування України в промовах майже всіх президентів – це свідчення не лише мертвонародженості цього «альянсу», але й його убогості супроти інших, європейських, аналогів.
ОДКБ – це каральна організація для самих своїх. Війська цієї «організації» можна вводити і виводити, як вводять і виводять фалоімітатори, лише в колі своїх. Можна по черзі, щоб було цікавіше: спочатку в Казахстан, щоб в інтересах росії зачистити крупні активи, потім можна в Таджикістан махнути, аби «мальчики проветрились», потім у Вірменію, бо там набагато кращі пейзажі (гори, як-не-як) – і так по колу.
ОДКБ уже давно накрите мокрим рядном. Це типовий міжсобойчик, який загрожує хіба самому собі. Вічная пам’ять, як то кажуть.

 

View: https://www.facebook.com/100002577055113/posts/5035032723259246/

 

Ostap Drozdov
Вибране · 31 хв ·

Прошу подивитися мій недільний відеоблог, в якому я постараюся вичерпно пояснити, чому владі так залежить мати в загальнонаціональному етері не вільних, незалежних журналістів – а своїх, перевірених, продажних. А якраз тому!

Їм позаріз потрібні професійні дуполизи, які свої кар’єри понабудовували не на громадянській свободолюбивій журналістиці, а на лизоблюдстві, безвідмовному обслуговуванні власника, зразковій слухняності, мовчазному сервілізмі кожної забаганки того, хто башляє. Це професійні задовольнятори ротом. Вони все життя були в сфері сервісу. Саме тому вони – безцінні. Бо перевірені десятиліттями медіа-прислужництва.

Ми програли інформаційний фронт не сьогодні - а вже давно, коли стояння над барикадами було оголошене як «професійний стандарт». І він вимагав НЕ МАТИ громадянської позиції, тим паче її ретранслювати. Це була понтіє-пилатівська журналістика: вмивати руки, бути над процесом, стояти посередині, а не по український бік. Хто дозволяв собі з часом виходити з цього сонного царства пластикових підставок для мікрофонів – тому влаштовували корпоративну обструкцію.

Тож тепер не випадково на телевізійному медіафронті – одні пристосуванці, перебіжчики й ура-хайпери. Ставка зроблена на них. І якщо ні суспільство, ні глядач, ні медіа-спільнота своїми зверненнями до Мінкульту чи ще кудись не здатні нічого добитися – все так і лишиться.

Усе набагато глибше. Прошу вислухати.

Українська журналістика - програна. Перемогла лизоблюдна й сервісна | Дроздов позиція


View: https://youtu.be/37eWhIGsSik

 

Ostap Drozdov
Вибране · 2 год ·

Цей відеоблог – про нинішнє палання навколо Медведчука-Порошенка, яке в режимі дежавю вернуло мене в той час, коли в нас не було повномасштабного вторгнення й кривавої війни – а була наша-рідна внутрішня політика з усіма компроматами, борнею, вовтузнею та іншою поточною мізерією, яку ми охоче обмусолювали.
Сьогодні стався поворотний момент. Навіть 2.
1. Оголошується закритою епоха «неначасі». Причому зробила це влада, яка якраз і виїжджала на отому незбагненному «неначасі». Влада власноруч ліквідувала свій щит, захисну мантію, броньований обладунок, який рятував її від купи незручних питань. Від сьогодні всепрощальна парасолька під назвою «неначасі» більше не працює. Хтось дуже «геніальний» зруйнував усі дамби й запобіжники в протестного суспільства, яке досі з міркувань не нашкодити кусало себе за язик по багатьох прой…баних питаннях. Від сьогодні все враз стало на часі.
2. Оголошується відкритим внутрішній фронт. Я далекий від паралелей про взаємопоїдання 100-річної давнини, бо фігуранти теперішнього міжсобойчика – убогі ліліпути в порівнянні з діячами УНР, хай і пересвареними. Важливий сам факт: актуалізація внутрішньої політики суперечить філософії воєнного стану. Треба бути дуже «геніальним», аби в неділю продовжити воєнний стан до кінця серпня, а в понеділок відкрити внутрішній фронт в умовах гарячого зовнішнього.
У конкурсі на кращий цинізм року перемагає вкид про Медведчука на тлі тяжких запитань про азовців, схід і південь. Прошу вислухати мій відеоблог із позиції третьої незаангажованої сторони.

Оголошується закритою епоха «неначасі» | Дроздов позиція

View: https://youtu.be/Fc39b1CuRoU

 

Ostap Drozdov

Я прихильник інституційної демократії.
Це коли посада не залежить від прізвища, бо є функцією. Головна – інституція, яка правильно виписана і правильно працює – а не прізвище на чолі, яке в ручному режимі рулить по-своєму.

Це ніяк не применшує ролі особистості – але унеможливлює культ особистості. Інституційна демократія не заперечує особистісного лідерства – але запобігає нарцисизму.

Така конструкція працює лише в зрілих суспільствах. Українське я б хотів теж бачити зрілим – тому варто присікати всі наші любові до гетьманів, лідерів, пастухів, поводирів, мойсеїв, рятівників, супергероїв, бетменів та інших міфічно-коміксових персонажів, які завжди будуть раді конвертувати народну підтримку в сильну руку чи ще щось, притаманне лише східним традиціям одноосібного владарювання, а не західній традиції інституційної демократії.

Сильна рука потрібна лише слабким народам. Сильним народам потрібні не кумиризовані прізвища, а дієві інституції й справедливі регламенти, які неперсоніфіковано служитимуть на благо вільного й сильного громадянина. А не навпаки, як у росії, бєларусі чи інших східних автократіях.

Не очільник визначальний – а повноваження.
Не забаганки – а функціонал.
Не самоствердження через посаду – а служіння.

Вчитися, вчитися і ще раз вчитися.

 

View: https://www.facebook.com/100002577055113/posts/5083858425043342/


З отим «Польща нападе й відбере Галичину» насмішили мене, чесне слово. Так і уявляю немитих щілинооких поляків на танках, які виносять із львівських помешкань унітази, скручені килими, плазмові екрани й спідню білизну для своїх Агнєшок та Ельжбєт. І заздрісні написи польською мовою на стінах окупованих особняків «Ви занадто добре живете».

Лише збочена уява Патрушева, якому, таке враження, з Афганістану привезли свіжу порцію білого порошка, могла намалювати солдата в мундирі НАТО, який шуруповертом відкручує дорожній знак Івано-Франківськ і вішає натомість Stanisławów. Тривале вдивляння в дзеркало часто породжує монстрів.
Ну яка Польща... Ну яке захоплення… Великий респект афганським наркотрафікам, але наступного разу в москву варто імпортувати щось менш психоделічне і вставляльне.

Вдавати з себе божевільного можуть або справжні психи, або підступні циніки. Я схиляюся до другого варіянту. Образ світового оглашенного – це той образ, який навіть імпонує кремлядським «стратегам», бо на нього вигідно списувати і брязкання ядерною кнопочкою, і нелінійну самодурну поведінку. Косити під непідсудного – святе діло монстра. Тому різнокольорові треш-абсурди на кшталт «Польща нападе» – це і не смішно, і не страшно, і не погрозливо, і не каламбурно. Це – безсило.

Видатний філософ-антиутопіст Олдос Гакслі попереджав: божевільні звертаються до самої суті людини – її пристрасті й інстинктів, тому завжди є небезпека, що хтось за цим піде. Апеляція до найнизовинніших страхів та інстинктів – це не божевілля, це – технологія. Тому – не вестися на ці припадки.

Як писала Ліна Костенко, буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані – то вже навік.

*** tg-канал: Ostap Drozdov

 

View: https://www.facebook.com/100002577055113/posts/5085785731517278/


Публікую нарізку своїх промов на програмі Говорить Великий ЛЬВІВ, присвяченій 100 дням війни. До цифри 100 днів я б додав ще 8 років новітньої війни і 300 років історичної. В сумі виходить непримиренний, взаємовиключний антагонізм росії й України, коли будь-яка формула співіснування зі звіром означає перебування або в ньому, або під ним.
У другу сотню днів повномасштабного вторгнення маємо увійти не з пошуком хороших, тюнінгованих руских, а з розумінням неможливості зійтися десь посередині. На питання, як варто номінувати цю війну, я більше схиляюся до означення «визвольна». Ми визволяємося з ру-міра, навіть якщо його носіїв усередині країни й влади хоч греблю гати. Це вже незворотній шлях. Він непристойно довгий, під акомпанемент внутрішнього опору згвалтовано-колонізованих елементів, під отетеріле нерозуміння очевидних речей - тим то цей шлях і цінніший.


View: https://youtu.be/_-VXS6vFXq4

 

Ostap Drozdov

Культурні Діалоги з Манана Абашидзе в нас вийшли напрочуд культурними, якщо не рахувати кількох міцних слівців, усі з яких були більш, ніж адресні й заслужені. В заголовок цього скайп-інтерв’ю, яке я дав каналу Я-UA, винесена ключова думка наших історичних подій. Війна – це унікальний шанс вернути собі вкрадену країну. Всі ці роки ми тут начебто й жили, але весь гуманітарний простір й адженду цінностей нам формували або зайди, або вороги. Саме тому планка війни стоїть набагато вище над територіями і довоєнним укладом життя.
Зізнаюся, коли я чую схлипування співгромадян на тему «як же ж хочеться, щоб усе вернулося, як було до війни» - то мене тіпає. Бо «як було до війни» - це найпаскудніше й найнесправедливіше побажання. Якраз навпаки: війна сталася саме тому, що «до війни» все українське присікалося, висміювалося, заганялося в рустикальну нішу і не було домінантним. Тому оце своє «до війни» треба забути як страшний сон і симуляцію «державотворення» для всіх підряд, крім самих українців.
Манані дякую за запрошення й можливість висловитися.


View: https://youtu.be/y5Ct4NCi8Pw

 

View: https://www.facebook.com/100002577055113/posts/5098115930284258/


Із Ковальовим у нас незакритий гештальт, але цей відеоблог буде не про це. Як завжди, для більшості обсерваторів лише з відстані часу кожна історія розгортається в ширшу і ретроспективнішу картину. І зараз державна зрада Ковальова криє в собі одразу кілька повчальних тем, які, о горе, є актуальними зараз, позаяк і команда, і персоналії, і їхні посади лишаються ті самі, що й у січні-місяці, коли майбутній зрадник, фермер із Херсонщини, нізвідки випірнув у медіа-власники в інтересах команди молодих дарованій.

Не хочу тратити шпальту на переказування відеоблогу (прошу його послухати за посиланням нижче) – краще я озвучу три пропозиції з розряду «посміємся разом».
1. Якщо буде конфіскація власності зрадника – то чому б 4 канал благородно не передати творчому колективу, який із нуля робив його геть чисто українським до приходу цього чувирла херсонського?
2. А чому би не повторити прецедент Киви? Якщо ОПЗЖ заборонили як проросійську партію, яка привела в парламент державного зрадника, то чому би не зробити так само з тією партією, яка привела в парламент Ковальова?
3. Кому не лінь – прочитайте в мережі ті цензурні «нововведення», які тепер можна іменувати ковальовщиною, накладіть їх на об’єднаний телемарафон – і побачите, що всі ті пункти зараз повнокровно в дії. Не встигли тоді зробити це на 4 каналі – зробили зараз одразу на всіх.

Питання, хто політично має відповісти за приведення в парламент державного зрадника, звучить безпомічно-риторично, позаяк тема політичних висновків і відповідальності – явнo не наш коньок.

Чим Ковальов не Кива? ОПЗЖ теж заборонили за держзраду... | Дроздов позиція


View: https://youtu.be/NPCYksnD_Sk