Осіння депресія

Ромку, я не розумію Вашого демотиватора. Дор чого тут хотлінк і коти?

 

Ну, вже хай лякають чимсь одним... Бо так люди не повірять ні в то, ні в то.

 

Яйця подорожчали....

 

То ви мабуть про курячі. Бо інші завжди були в ціні.

 

Кінець світу... Фігня то всьо... От,сигарети і кава подорожчали...восени...ото дійсно депресія... Осіння... Апокаліпсис,їті...

 

Вероніка Вільковска

Синьооких вітрів голоссіння,
Немов спів корабельних вітрил,
І журба тонкострунна,осіння
Виграває на кінчиках крил,-
То летять клином всі мої чари
Понад морем найглибших надій.
А журба...Чом ти плачеш очами?
Не турбуй мою душу,не смій.

І ще сяйвом візьметься волосся,
Бо ж є,серденько,сила в мені.
І вітрів цих багатоголосся
Буде щастям,як тиша - війні.
Кров палкіша за сонце,мій любий,
Бо тече крізь століття як час...
Не шепочу молитов більш,- губи
Гіркотою цілунків мовчать.

Все підЕ найсвітлішого ранку,
Як вбере в себе дощ жар землі.
Я - ніхто,ні сестра,ні коханка,
Бо є,серденько,сила в мені
Бути лише видінням і теплим,
Наче осені,дотиком снів...
Я - журба,що занадто відверта,
То ж не слухай мій подих,не смій.

Десь на скрипочці грає незнАнна
Та любов,якій збутись не час.
І зриваючись в пІсні з вітрами,
Бавить інших та зраджує нас.
А журба...Чомусь плаче,мов грішна,
Наче прОщення кличе з небес.
Але кров моя,любий,палкіша,
Щоби жити.З тобою і без...

 

Слухайте,ну депресія,ну осіння, а хіба не те саме відбувається взимку....в любу пору року, якщо є якісь проблеми...то дочого тут пора рокуДепресія- це стан душі, і залежить від нашого сприйняття самої ситуації в якій ми опинились, а не від соплей за вікном...
І ще подолати депресію можна...маючи силу волі і бажання змінити щось,чи когось,одним словом не хнюпати а працювати і працювати, як казали наші братія;труд облогораживаєт чєловєка....

 

Депресія – це коли здається, що життя пішло не впоперек, а вздовж чорної смуги…

 

В нас тутечки була гілка...
Я там повів єдну мислю...

А насправді...

Еще один день. Мы опять уцелели.
Кому это нужно, зачем? Не понять.
Без смысла, без надобности и цели…
Стена равнодушия - всем наплевать.

И бьются горошины лбами о стены,
Без толку, без проку, без шанса пробить.
Не зная надежды, со страхом измены,
Безжалостно долго ты можешь прожить.

P.S.:
Все также жмешься к теплой печке,
Ждешь грустный дождик к четвергу.
Так и живешь – ни Богу свечка,
И чёрту не на кочергу.

 

Когда-нибудь у предпоследнего порога,
Поймем и мы, что до конца идти немного.
Тогда назад мы на дорогу обернемся
И улыбнемся, но не вернемся.
И можно вспомнить каждый шаг, но вот задача -
Наш каждый шаг был сделан так, а не иначе.
И те места, где нас покинула удача,
Нам никогда не изменить, не возвратить.

Но будет солнце звенеть в желтую медь поздней листвы.
И будет ветер кружить запах травы и синевы.
И будет песня слышна, словно струна дальних лесов.
Еще без слов....

http://www.youtube.com/watch?v=-_A3O-TifXA

 

шось на мене напала та осіння депресія... все сіре, але думаю, шо то пройде )) от кава мені підніме настрій

 

Але тільки з коньячком, бо пити саму каву небезпечно. Є таке прислів'я:
"Кофе пьешь без коньяка - то умрешь наверняка!"

 

Відганяю ту депресію,як можу - роботою,ідеями,бажаннями,замовили весільний в декілька ярусів тортик от мушу сидіти розробляти шось гарне і братись за ліпку....а матеріалу немає,фарб людських немає.....опинитись хоча б на день в Америці скупити там всього того кулінарного добра і тут нормально працювати....а не фантазувати і виходити з положення саморобними вирізками....

 

Правильно!"Терпение и труд,все перетрут!",і життя теж... .Коли зайнятий якоюсь роботою,то бракує часу думати про всяку фігню,головне робота повинна подобатись.

 

Анігдот си нагадав....

Злапали двоє українців-заробітчан золоту рибку.
-Відпустіть мене, будь ласка, будь-яке Ваше бажання виконаю ...
-Нас двоє. Відпустимо, якщо два бажання виконаєш ...
-Ну добре - загадуйте ...
-Хочемо щоб ось тут стояв дванадцятиповерховий шестипід'їзний будинок із цегли.
Рибка очі закрила - відкрила - стоїть будинок ...
-Ну давайте друге своє бажання ....
-Хочемо, щоб весь будинок штукатурили тільки ми вдвох ...

 

Та якби Ви опинилися хоча б на день в Америці, то ми би Вас скоріш за все втратили. Бо там за такі шедеври ручної роботи платять в багато разів більше. Так що навряд би захотіли повернутися.

 

Знаєте, а я б і не проти виїхати....розчарувалась в нашій країні і в її лідерах,але знаю ,що по приїзді в Америку,взагалі б певне перестала себе почувати людиною,хоча...
Ото була нагода в Італію на заробітки гайнути доглядати багату бабку,але чоловік категорично ні....а так до чого ми тут доробимось,якщо живемо чесно і працюємо сумлінно?

 

гарно на вулиці, по-осінньому, пахне листям, димом...Правда вітер трохи, похмуро, але гарно...тільки знов мені настрій впав, в аптеці ліки подорожчали на 10 грн...то за неділю... і шо то дальше буде?

 

Ой, не знаю, не знаю... Хоча кажуть, якщо людина хоче жити, то медицина безсила.

---------- Додано в 15:29 ---------- Попередній допис був написаний в 15:26 ----------

І правильно, що чоловік проти. Я серед друзів, знайомих, сусідів ще не зустрічав сім'ї, яка б не розпалася після поїздки одного з подружжя на заробітки за кордон. Вже не кажучи про долі дітей, які залишаються тут.

 

Ех!!!!Ну то вже даємо собі раду тут...