А будет это так: ...и старый-старий пес с глазами пилигрима Закинет морду вверх при желтых фонарях....
От якби цей сюжет та мав продовження у вигляді хоч якоїсь допомоги..А Ромкові взагалі треба пам"ятник поставити.
Татове нагадалось.... Посивіло літо на очах, Розлетілись світом коси білі... Літо вже побачило той шлях, Яким скоро вдарять сніговії... Надійшла безмежна тиха мить - Журавель поглянув в небо синє І злякалось літо - полетить І нічим не спиниш ключ тужливий... ---------- Додано в 22:12 ---------- Попередній допис був написаний в 22:10 ---------- Ох,як же забув я дитинство своє Чи осінь для згадок тепла не дає? Чи,може лелеки забрали думки Кудись поміж сиві роки... Акорд колискової в росах затих, Бо роси студені в садах золотих Хоч золото щире - то босі сліди Пропали під ним назавжди... Я в мами питав про ту згублену мить Розказує рідна - та пам’ять мовчить. А серце віщує німий листопад І сил нема глянуть назад... ---------- Додано в 22:40 ---------- Попередній допис був написаний в 22:12 ---------- Сумно задивились в річку верби мовчазні Розсипають нишком лист пожовклий по воді Забирають хвилі їх зів’ялую красу І вдаль байдужим струменем несуть Не припиняючи свій путь.. Вириває осінь нам листки в календарі Розсипає нишком сивину по голові Забирає мрії наших найсвітліших днів Вдаль,на крилах перших журавлів Без вороття і без надій...
Та потерпіть,дівчатка...ще трошечки...і юж буде по всьому..... ---------- Додано в 11:14 ---------- Попередній допис був написаний в 10:53 ---------- Это просто осень. Выжженное поле. Рваные одежды. Серые глаза. И никто не вспомнит, как светло на воле, И никто не сможет сделать шаг назад. Этой ночью в небе сумрачно и скучно, В эту ночь над миром лишь одна звезда. Я письмо отправлю – ты его получишь, Но – по всем приметам – не придешь сюда… Тридцать шесть ступеней от небес до ада. Шрамы на ладони. Линии в кольцо. Мне уже, наверно, ничего не надо, - Только бы не стерлось в памяти лицо. Это просто осень. Сломанные судьбы. Пепел палых листьев. Сполохи огня. И никто не вспомнит, и никто не будет Плакать и молиться больше за меня. Т. Тайга
Час від часу та пані (депресія) і мене відвідує, але тоді вже зле себе почуваю!!! А потім як візьму "себе в руки", як піду кудась - щось куплю чи в перукарню чи ще щось таке позитивне для себе, або простіше всього зроблю генеральну уборку (та так, що потім спина цілий тиждень болить) і нема вже часу на ту депресію. Та ну її, і так не дуже солодко.
В мене депресії не буває-просто є моменти,коли жахливо боляче(просто обставини так складаються)...І я вмикаю музику,беру шмату й відро,перемиваю хату до такого стану,коли вже слоники починають за вікном мерещитися і падаю де попало...А потім сміюся.deva,методи схожі.До речі,в спортзал теж допомагає.
Тю, вони няй за тиждень вгадають шо буде. До зими ше тре дожити. Дипресія починаєсі з листопада, а зара ше літо... по суті...
Йой,Миху...хоч би'с не лукавив... Депресія в него,відітєлі... То в мене втоди сі зачинає правдива депресія. Акурат на Михайла наш нарід зачинає свйєткувати український рамадан,що триває аж по дєв'єте мая. Будут сі обільно споживали дриглі,кубаси,шинки,шпондерки і прочі пляцки. Буде ріков сі лила "огнєнна вода" і будЕ велике гоядана. Так,що,Миху подепресуй ше троха...
Бывает в жизни так тоскливо, Что даже чай не лезет в глотку. А помогает только пиво, Которым запиваешь водку.
я ось одного не розумію: чого харитись шо осінь-депресія+зима скоро, а чом би не подумати що весна і літо не за горами, вони тут, вони близько, до них ше зовсім трішки!!!