Осіння депресія

"щось більш корисніше і природніше"? Але що? нічого не хочеться...На вулицю? теж не хочеться... навіть не можу примусити себе, перепрошую, зуби почистити, нічну сорочку перевдягти, поснідати... Може, нічого і не буду робити, минеться само. А якщо ні?
Але дякую за підтримку.

 

Для мене осінь не є найулюбленішою порою! Просто не люблю холодний дощ і болота, які він потім після себе лишає А коли світить сонечко і опадає золотаве листя, то тоді приємно жити, а коли йде злива і так похмуро, то хочеться спати!
Але депресій осінніх в мене ніколи нема! Якшо падає дощ чи сонце світить, значить так треба

 

Йолки палки...ви шо?
Якщо сіли за монітор -то ше життя жевріє,чи не так?
Хоч в мене схожа ситуація, але сніданок приготувала, в хаті троха поскладала,машину шматтям загрузила(перу),може потім троха з малим висунусь,але не має на те бажання, але мус на базар в магазин і т. д. і т.п.

 

Яка може бути депресія?Сьогодні діти в школу йдуть, а завтра я йду працювати,відпочинку амінь.Енергії купа,думаю скомпонувати шось геніальне,а потім прийти додому і засісти в книжкиЖиття йде на краще.
До речі,ViTanya,від депресії найкраще помагає фізична праця,книги і улюблена музика.А я бажаю вам удачі

 

1-й день осені, так файно зранку, тільки зверху вередував сусід, вже великий хлопець , а так вередував йти до школи.., що трохи зіпсував мені ту осінню рапсодію.... Але кава запашна, дерева трохи жовті, стою на балконі, роздумую....Наступила золота осінь 2010

 

1 вересня..а нікуди вже йти не треба..не треба купувати втридорога квіти, не треба товпитися біля розкладу занять...Цей день у мене асоціюється з айстрами і новими мештами.Трохи сумно, але життя продовжується і набуває іншого забарвлення, асоціацій, нового сенсу.В голову весь час крутяться рядки"Осенняя пора, очей очарованье...."

 

А мені чомусь в голову лізуть слова з відомої пісні групи ДДТ:

Что такое осень? Это ветер
Вновь играет рваными цепями
Осень, доползем ли, долетим ли до ответа,
Что же будет с Родиной и с нами.

 

а мені така"Осень, осень золотая..."

 

А мені вірш Ліни Костенко
Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! - та сама.

Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав - нема мелодій...

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! - та сама.

 

а мені нині такий вірш для осені...
Лана Перлулайнен
***
Четвертий день невесело погоді:
їй обрій тисне і пливе земля.
Хронічний дощ на заході і сході,
температура впала до нуля.

І чим допомогти? Крім парасольок,
немає жодних ліків. Зголосивсь
один тут був надореміфасолив,
захрип і втік тепер шукай ля-сі.

І хай не переконують, що мжичка
таке середньостатистичне зло.
Поставити б їй сонце, як гірчичник
всі хворі враз вітрами б розмело.

а взагалі цікаво спостерігати як дерева стають золотими.....

 

Ой,навіть не кажіть,це просто чудесноСьогодні,до речі,моя улюблена погода-хмарно,холодно,весело

 

Ознаки теплої осені
- багато павутиння на бабине літо -осінь буде ясною, а зима морозною.
- пізно зацвіла горобина -осінь довго і тепла.
- влітку на деревах з'являється жовте листя -осінь очікується довгою та теплою.
- грім у вересні -тепла та довга осінь
- грім у жовтні - малосніжна осінь
- якщо калина вже достигла і зберігає зелене листя, то осінь буде сухою.

 

Андрей Белянин

Вновь за окном акварельным пятном Осень,
Где медный клён швыряет на землю латы.
Мы друг у друга уже ничего не просим,
Медленно пряча остынувших встреч заплаты.

Небо прострочено птицами чёрной строчкой,
Парят в небесах лоскутья былого лета.
Глаза становятся лишь пустой оболочкой
Души, от которой нельзя получить ответа.

Любимые руки ласкают всё ту же книгу,
А взгляд устремлён в какую-то даль, вне текста.
Ты словно гадаешь над ребусом или интригой,
Мгновенно меняя события, век и место.

Я давлю рёбра тюбикам с разной краской,
Ищу на палитре эквивалент поцелуя.
Он будет такой же цветной, яркий и страстный.
Легко умереть от счастья, его рисуя!

Воткнуть своё сердце в раму, как это мило...
А стены сжимают плечи, и давит крыша.
О, если неспешно припомнить всё то, что было,
То хочется выть и просить наказанья свыше.

Вот месяца нож взлетает движеньем плавным,
А строчки сжигают лист, всё ближе и ближе,
И муза стучится в створки души, как в ставни,
В надежде, что если не пустят, то хоть услышат...

 

А я дуже люблю осінь! Люблю її свіжі дощі, такі очікуванні після спекотного літа, її пахуче багряно-золоте листя під ногами, її павутиння, що так невпинно липне до одягу, запах і барви її квітів... А якщо в осінній дощовий вечір і виникає почуття смутку, то мене завжди рятує горнятко ароматного трав'яного чаю із шматочком мого улюбленого празького торта...

 

Уходить постепенно. Растаять в оставшихся днях,
Равновесие судеб невольно ничем не нарушив.
Хризантемы мечтают о срезанных скользких корнях
И о влажной земле, под которой остались их души.
Исповедовать холод. Сражаться с мечтой на мечах.
Шесть дорог в гексаграмме надежды бесследно иссякли.
Хризантемам пора умирать. Хризантемы молчат.
Но из трещин в кувшине их кровь вытекает по капле.
Забывать о насущном, но помнить о чем-то ином.
Из дощечек сложить свою жизнь и смести дуновеньем.
Хризантемы вернутся, наполнив собою весь дом,
И проснутся дожди, отражая в застывшем паденье
Этот каменный сад… Иероглифы птичьих следов…
Этот красный фонарик слепого закатного солнца,
Эти чары прощанья. Небес белотканный покров.
И колючую тьму в леденеющем чреве колодца.

 

Ромку,красота!

Мене осінь тішить ще й тим,що коли почне листя червоніти і жовтіти,а тоді швидко падати,то його носитиме вітер,як великі краплі медового золота.Те золото буде кружляти навколо,падати на землю вогняно-холодним килимом...А коли я залишатиму вікна розчиненими,вітер буде кидати мені в хату листя,ніби подарунки,а сам сміятиметься у вентиляції й гукатиме крізь щілини у балконних шибах.Осінь...Вона приходить і йде так,що всі завмирають,залишає тільки спогади та букет багряних листків у вазі,а на прощання кидає на землю з неба шматочки синяви просто в очі квітам-"морозкам".Осінь...

Щось мене занесло,друзі

 

Щось мене занесло,друзі
Ого,я аж зачитався,хотілось би продовження.

 

а ще цілу купу каштанів по всій хаті... бо моя мала їх щодня з вулиці приносить...