Яка може бути депресія взагалі? Ми живі, ми живемо, світ прекрасний. Правда, в цьому світі є недобрі люди... Але ж в таких людей, як правило, не вистачає життя, щоб зробити усе те погане, на що вони здатні.
Ромку,наш світ теж прекрасний.Що може бути неймовірніше за людину-шалену межу між світлом і темрявою?!(с)Наш світ-чудо!А дощ-як тихе фортепіано. Моя порада-почитайте якусь романтичну,позитивну,файну книжку з хорошим фіналом і не втикайтесь в телєвізор,бо весь кайф собі поломаєте. Усмішки від мене
блін завтра перше вересня) хочу знову в школу на перший звоник) запах квітів і шоколад в сумочках))) можна поділитись враженнями і всяке таке)) ех..скільки років вже пройшло.
нєа до школи не хочу ))) але осінь, а особливо 1-й день осені -то свято, бо останні роки це моя найулюбленіша пора -вже писала і буду писати в любих її проявах...такий собі підсумок року , замість Нового року
Ага!!!! Якби сказав Ромко; Чемно - Ги-ги!!!!! ---------- Додано в 20:45 ---------- Попередній допис був написаний в 20:44 ---------- Дякувати Богу,шо вам не знайоме таке відчуття, а воно таки кепське...
В усі шкільні роки із середини серпня мене колотив страшенний депресняк. А у студентські роки вересень - місяць релаксу після бурхливого літа, друк фотографій (вдома, повний "чорно-білий процес" власними руками), спогади про курортні романи. І - прикмета того часу - очікування нових альбомів улюблених британських груп. І традиційно - бродить настоянка з лавровишні - моя коронна "фішка". Зі смаком синільної кислоти.
Я люблю листопад з його туманами,похмурими дощовими днями,запахом прілого листя...,не люблю перші морози з вітром.
В мене маніакальна депресія круглорічно. Тому що осінь що інші пори року - один хрінь. Взагалі парко зараз як в сауні. Яка там осінь.
...Осінь моя любима пора року...Люблю її всю , від ранньої до пізньої ... Але на жаль в моїх краях вона коротка. Коли над Львовом стоїть легка димка паленого листя (тут автоматично постає в уяві Високий Замок), голубе небо і літає павутиння , в нас вже можуть бути мінусові з двома цифрами морози і багато снігу.... Правда радує око північне сяйво....
Отец всё жизнь на ул. 1 мая, говорил Городоцкая, а я наоборот, дети уже говорят опять как их дед (мой отец), и долго нас ещё путать будут?
як добре тому, в кого осінь - улюблена пора! Хоча... якщо осінь "золота", ніжно-тепла, без запаморочливої спеки, сонечко підсвічує листя багряним золотом, небо синє - синє з такими пухнастими білосніжними хмарками, що аж хочеться їх погладити... Таку осінь і я люблю, коли дощі, якщо і падають, то не тижнями. А так, як зараз... Небо брудно-сіро-біле, сонечка не видно, і це найгірше. Коли прокидаюсь, а в хаті і надворі так похмуро, то хочеться плакати, ходжу по хаті, як сновида, нічого не хочеться, все валиться з рук. Секс не рятує, дійсно " во мнє пропалі всє половиє чуства". Колись вже таке було, тоді допоміг депрім-форте. Бачу, треба йти в аптеку...
Аптека, то останнє діло.Спробуйте щось більш корисніше і природніше.Ще не та осінь, щоб так впадати в депресію..зима попереду. тоді що будете робити? А у нас корпоткочасний дощик міняється з сонечком.Така ласкава прохолода чи тепло таке прохолодне, аж жити хочеться.Скоріше на вулицю!